Не встигла країна видихнути одні схеми на нафтовому ринку, як на зміну їм поспішають нові. Не менш примітивні, але від цього не менш масштабні. Справа дійшла до святого - викачування стратегічного запасу нафти, що зберігається у великій системі українських нафтопроводів. Водночас це означатиме безповоротну їх втрату.
Головні дійові особи - група "Приват" і її лідер Ігор Коломойський плюс корумповані чиновники. Почуття вкрай суперечливі, оскільки Ігор Валерійович продемонстрував найвищу громадянську самовідданість після лютневих подій, надавши країні неоціненну послугу з нормалізації ситуації в ряді проблемних областей, а найбільшу з них - Дніпропетровську - очолив.
Звичайно, багато хто вважає, що зробив він це не тільки за велінням громадянської позиції. Також очевидно, що в проекті спустошення українських нафтопроводів вигодонабувачем буде не лише він, у наш такий передвиборний і неспокійний час. Але хай там як, має ж бути межа, якої не можна переходити. Якщо навіть дніпропетровський губернатор до цього не причетний, він у змозі зупинити крах трубопровідної системи.
DT.UA передбачило початок цієї історії кілька тижнів тому. Підтвердження надійшло 1 квітня, коли стало не до сміху. Голова правління держкомпанії "Укртранснафта" Олександр Лазорко, відомий у нафтовому світі як топ-менеджер групи "Приват", звернувся до міністра енергетики Юрія Продана з проханням благословити проект з викачування технологічної нафти із системи нафтопроводів, її подальшої переробки, реалізації та зберігання нафтопродуктів (див. документ). Як це зазвичай відбувається, аргументація підкріплена виключно благими намірами, які, втім, зникають за першого ж звертання до теми. І сліду від них не залишається, якщо ознайомитися з новою і новітньою передісторією питання. Для початку зазначимо, що вартість технологічної нафти в поточних цінах становить понад 15 млрд грн.
Як Шура гирі пиляв…
Олександр Лазорко зайшов в "Укртранснафту" з великим скандалом у 2009 р., змінивши на цій посаді Ігоря Кірюшина (запам'ятаймо цю деталь). Навіщо Коломойському знадобилася трубопровідна компанія? По-перше, це колосальна система, в якій губляться і з'являються всілякі, у тому числі й "ліві", обсяги українських родовищ. "Офіційні обсяги видобутку нафти в Україні в останні роки падають, а може, дедалі більше нафти просто не обліковується?" - натякає авторитетне джерело в галузі. Тим часом уся українська нафта йде на кременчуцьку "Укртатнафту", керовану групою "Приват". Є над чим подумати, чи не так?
По-друге, труба - це зброя боротьби з конкурентами. Через кілька місяців після призначення Лазорка, восени 2009 р., від одвічного маршруту поставок нафти було відрізано Одеський НПЗ "ЛУКОЙЛа" (крім іншого, через дорожнечу альтернативного маршруту через рік завод зупинився). А цим маршрутом, але у зворотному напрямку, з моря нафта пішла… у Кременчук.
По-третє, тендери. По-четверте, їх вдосконалена модифікація у вигляді імітації бурхливої діяльності з незрозумілою ефективністю, звісно, для держкомпанії. В останні роки нафтотранспортна компанія перетворилася на нафтопереробну, хоча всім відома збитковість цієї галузі. До речі, а як успіхи в основній діяльності? За час правління Олександра Івановича прокачування нафти системою "Укртранснафти" знизилося більш як удвічі, з 38,5 млн т 2009 р. до 17,5 млн т - минулого. Звичайно, в усьому винна кон'юнктура.
Проте контракти з Лазорком акціонер в особі "Нафтогазу України" підписував за будь-якої влади. От і Юрій Продан, кажуть, ішов на другий термін у Міненерго з чітким розумінням лише однієї кадрової позиції, "яка не обговорюється". Кадр справді не підвів.
Розмови на користь бідних
Аргументацію проекту з викачування технологічної нафти за її бездарністю і нахабністю можна порівняти хіба що з підготовкою "тендера" щодо купівлі "вишок Бойка" (що згодом і згубило махінаторів). Необхідність спустошення трубопровідної системи аргументується турботою про стан нафтопроводів і виконанням вимог Закону "Про трубопровідний транспорт". Згідно з ним "Укртранснафта" нібито зобов'язана вжити заходів з консервації нафтопроводів, які не функціонують більше року. До таких на сьогодні належать усі нафтопроводи, за винятком нафтопроводу "Дружба". "Укртранснафта" пропонує замістити нафту водною і/або азотною сумішшю.
Насправді О.Лазорко елементарно шукає, за що можна зачепитися. Навіщо, запитується, консервувати нафтопровід з нафтою, якщо нафта сама по собі - один із найкращих природних і офіційно регламентованих консервантів! Це випливає з наказу Мінпаливенерго №290 від
26 травня 2008 р. "Про затвердження та надання чинності стандарту Мінпаливенерго України "Магістральні нафтопроводи. Порядок виведення з експлуатації, консервування та підтримання режиму консервування відключених дільниць нафтопроводів. Умови припинення та виведення з режиму консервування відключених дільниць магістральних нафтопроводів".
За словами фахівців нафтової галузі, будь-яка альтернатива нафти у вигляді пропонованого азоту або водного розчину однозначно гірша, тому що потребує витрат або не так надійно протистоїть корозії. "Трубу ви втратите, - говорить
фахівець з білоруського ВАТ "Гомельтранснефть Дружба", що попросив не називати його імені. - Азот можна використовувати тимчасово і на невеликих ділянках труби, тому що постійно необхідно підтримувати тиск. Водний розчин узимку рватиме труби". Підтвердження цьому знаходимо в згаданому наказі Мінпаливенерго, де відносно "водних" консервантів чорним по білому написано: "Неможливість використання при температурі навколишнього середовища нижче 273 К (0°С)".
Та найголовніше - у наказі Мінпаливенерго всюди фігурує слово "тимчасово". Тобто консервувати можна тимчасово, тоді як у своєму листі Лазорко чітко дає зрозуміти, що повертати нафту в систему ніхто не збирається.
Тут виникає ще один украй цікавий момент. У листі очільник "Укртранснафти" запевняє, що, мовляв, у разі заявок на прокачування компанія буде готова відновити її. Хвилиночку, а як бути із закупівлею технологічної нафти, адже без неї нічого в трубі не "штовхнеш"? Відповіді пропозиція Лазорка не містить. Її знаходимо в наказі №290 від 26 травня 2008 р.: "У разі коли витрати на консервацію (розконсервацію) основних фондів підприємств пропонується фінансувати за рахунок коштів державного бюджету, рішення про включення відповідних видатків до проекту державного бюджету на планований рік приймає Кабінет Міністрів України під час розгляду проекту". Зараз цей механізм незрозумілий, але цілком очевидно, що нафту доведеться закуповувати за ринковою ціною і за рахунок держбюджету. Запитується, навіщо сьогодні викачувати нафту, балансова вартість якої залежно від ділянки становить 380–840 грн/т, щоб потім закуповувати її по 10000 грн/т, які вона коштує сьогодні і ще невідомо, скільки коштуватиме завтра?
"Пропозиція викачати нафту на ділянці від кордону до Кременчука формально може бути подана як захід безпеки через можливу агресію Росії, однак загалом тут, скоріше, діє принцип "війна все спише", - говорить колишній керівник "Укртранснафти", один із провідних вітчизняних фахівців у нафтотранспортній галузі Михайло Гончар.
Кримінал не пробігав?
Є всі підстави вважати, що "першоквітневий жарт" Лазорка покликаний вирішити відразу кілька проблем, у тому числі перспективи кримінального переслідування. Є всі підстави вважати, що за фактом спустошення нафтопроводів розпочалося вже давно, а нинішня спроба обставити все за законом, з узгодженням на найвищому рівні, допоможе сховати освоєне вчора.
Розпочнімо з того, що відповідно до виявленої в архівах довідки, станом на 31 грудня 2012 р. обсяг технологічної нафти на балансі "Укртранснафти" становив 1,89 млн т. А в своєму першоквітневому листі пан Лазорко пише про 1,35 млн т. Майже третина обсягу кудись "випарувалася".
Сигналів було предосить. У 2009 р. офіційно для проведення ремонтних робіт було спустошено ділянку нафтопроводу Мічурінськ-Кременчук, витіснений обсяг - понад 100 тис. т нафти. Замість сировини в трубу пішов один із мальовничих ставків. Через кілька років "Укртранснафта" офіційно заявила, що повернула нафту в систему. От тільки ставок на своєму місці так і не з'явився. А в 2012 р. Сумська прокуратура виявила викачування нафти з нафтопроводу працівниками "Укртранснафти" у бензовози з дніпропетровськими номерами...
Джерела переконують, що вже давно немає нафти на ділянках, які прилягають до "приватівських" заводів у Західній Україні, зокрема, Долина-Надвірна-Жулин-Дрогобич (згідно з даними компанії, там знаходиться до 40 тис. т азербайджанської нафти Azeri Light). Загалом, говорять багато, але ніхто не перевіряв.
Однак є один достовірний факт, який, швидше за все, і став каталізатором мега-афери з технологічною нафтою. Точно немає нафти в нафтопроводі Херсон-Снігурівка, який, однак, фігурує в проекті від 1 квітня. Про це свідчать матеріали кримінальної справи, відкритої херсонською міліцією за фактом викачування нафти зі згаданого нафтопроводу (див. документ на сайті DT.UA). У них указується, що 21 березня 2014 р. неподалік Херсонського НПЗ дві пересувні компресорні станції почали витіснення нафти з нафтопроводу в напрямку Снігурівки. За чотири дні в такий спосіб удалося викачати понад 20 тис. т нафти. На даний момент знаряддя виробництва "Укртранснафти" стали речовими доказами. Цікаво, а чому Лазорко не звертався за дозволом про викачування даної нафти, а зробив це тільки 1 квітня? Може, тому, що в Херсоні хотілося зробити все по-тихому?
Довелося терміново вживати заходів (читай - обкладатися паперами). Про явний поспіх свідчить той факт, що слідом за листом від 1 квітня наступного дня надійшов інший, уточнюючий, так би мовити, з переліком першочергових етапів спустошення труби (див. документ на сайті DT.UA). Зрозуміло, опинився в цьому переліку й нафтопровід Херсон-Снігурівка. Однак тут виникла нова проблема: збунтувався директор профільного департаменту Міненерговугільпрому та за сумісництвом голова наглядової ради "Укртранснафти" Ігор Рубан, який прийшов уперше на держпосаду у 2013 р.
Рубан виявився міцним горішком. Квітневі тези Лазорка новий міністр Продан почав розписувати не на профільний "рубанівський" департамент, а на Ігоря Кірюшина, який є лише радником міністра (хоча й заступником голови наглядової ради "Укртранснафти"). Робота закипіла. У розпорядженні редакції опинилися проекти рішень наглядової ради та завдання на голосування голові та членам наглядової ради з питань викачування та переробки технологічної нафти. Все це мало бути затверджене на одному з найближчих засідань Кабміну, і в такий спосіб буде легалізована вже викачана нафта та відкритий шлях для подальшої діяльності в цьому напрямі. У зв'язку із цим Ігор Рубан був змушений звернутися в СБУ із заявою, в якій виклав суть запропонованої схеми та потенційні багатомільярдні втрати держави.
В ексклюзивному коментарі нашому виданню він заявив: "Ніхто не знає, скільки реально нафти в системі, ефект для держави неочевидний, імовірність остаточної втрати нафтопровідної системи у разі реалізації цього плану стовідсоткова". Судячи з усього, не очікував такої принциповості від співробітників й Юрій Продан. "Ми поки що це питання відпрацьовуємо. Може, варто не всю взяти, а частково. Перше: треба перевірити, скільки там справді є цієї нафти, її кількість ми перевіримо ще раз і тільки після такої перевірки приймемо рішення", - сказав міністр інформагентству "Інтерфакс-Україна".
Скільки грошей?
Отже, яка ціна питання? Оцінити втрати держави так само складно, як і у випадку з анексією Криму. От скільки коштує для України ліквідація останніх шансів на запуск Лисичанського НПЗ і проекту Одеса-Броди? Без технологічної нафти на цих проектах уже точно можна буде ставити хрест. А скільки коштує нафтотранспортна система країни, яка без нафти почне гнити та розкрадатися на брухт?
Легше підрахувати доходи "Привату". З листів Лазорка виходить, що переробка нафти на "Укртатнафті" коштуватиме 730 млн грн, або більш як 1000 грн за тонну. (У 2011 р. ЛИНИК переробляв нафту для "Нафтогазу" по 288 грн/т.) Потім, відповідно до алгоритму "Укртранснафти", отримані нафтопродукти будуть відвезені на зберігання на заводи "Привату" у Дрогобичі та Надвірній. Відповідно до заявленої вартості та оціночної потужності сховищ на цих підприємствах, заробіток становитиме скромні
50 млн грн на рік.
Проте нафтопереробники знають, що методів заробітку більш ніж достатньо. Який вихід продукції одержить "Укртранснафта", за якими цінами будуть реалізовуватися не лише бензин і дизпаливо, а й мазут, зріджений газ, реактивне паливо тощо? Про два останні продукти "Укртранснафта" взагалі не згадує у своїх численних листах...
Ну й центральне риторичне запитання: хтось ще вірить, що на таких колосальних обсягах нафти та нафтопродуктів ніхто не "прикурить"?
Дотепер незрозуміло, де межа того свавілля, яке відбувалося останніми роками? Сам пан Коломойський поставив чіткий діагноз тій системі у своєму першому "губернаторському" інтерв'ю, яке коштувало йому російського бізнесу та ще не зрозуміло, яким буде підсумковий чек "на касі". Може, все ж таки спробуємо жити по-новому?