З кожної конфорки!

ГАЗОВИЙ ПЕРЕДІЛ 2014–2016 РР.: Б'ЮТЬ ПО ОЛІГАРХАХ - ВЛУЧАЮТЬ У СПОЖИВАЧІВ

Під контролем Дмитра Фірташа і Ріната Ахметова залишається найпотужніший важіль соціально-політичного впливу на суспільство - газорозподільні мережі, а отже, прямий доступ через обслуговуючі й керуючі ними облгази до кожної конфорки та, відповідно, до бюджету кожної сім'ї у будь-якому куточку України.

Ця складова частина газового господарства країни настільки розпорошена, зокрема, між різними її співвласниками, що, схоже, ніхто достоту не знає чи не ризикує поставити кому в теоретично вже винесеному "вироку" нинішнім облгазам: ліквідувати не можна контролювати.

Хоч би де поставив кому уряд або з його подачі законодавці, платити за все доведеться нам - споживачам газу. Не тільки за новими позахмарними, наближеними до ринкових (за версією уряду, НКРЕКП і "Нафтогазу") тарифами на газ, але й окремо за його доставку. Навіть у тому разі, якщо ви особисто або разом із сусідами оплатили будівництво на своїй вулиці розподільного газопроводу і підведення газопроводу-відводу у свій будинок. Тепер ви будете окремо платити ще й за експлуатацію вашого ж "шматочка труби" у Єдиній газотранспортній системі. Дотепер ця послуга входила у тариф, встановлюваний НКРЕКП, за яким ми одержували газ у своє домогосподарство, є це хрущовка чи палац. Як буде в найближчому майбутньому? Хто і що відповість, якщо терміново доведеться викликати аварійну газову службу "104"?

DT.UA спробувало розібратися в нинішній конфігурації газопоставок "до конфорки" та її найближчих перспективах. Наскільки це можливо - без політики.

Сьогодні сагу про ринок газу ми доповнюємо ще однією докладною главою - про розподіл і "роздрібну" торгівлю газом. Точніше, про відносини між державою як власником Єдиної газотранспортної, включаючи розподільну, системи, розподільними компаніями (які за договорами з державою в особі Міненерговугільпрому нею відають і використовують) і громадянами, яким згідно із законом належить Єдина газотранспортна і газорозподільна система і які "від щедрот" оплачують її утримання, а заодно й усі перманентні переділи газових потоків.

З 1 липня 2015 р. газорозподільні, вони ж - газопостачальні, компанії (будемо називати їх облгазами) України, які здебільшого належать або контролюються Фірташем і Ахметовим, теоретично мають бути позбавлені ліцензій на продаж газу безпосередньо споживачам. Тому що ці самі компанії транспортують газ по розподільних мережах. Фірташу підконтрольна 21 газорозподільна і постачальна компанії. Ахметову… Один тільки "Київгаз" чого вартий.

Свіжий приклад із життя киян і "гостей столиці": за газ платимо переважно регулярно "Київгазу", який входить до групи компаній ДТЕК Ріната Ахметова. Але "Київгаз" заборгував продавцеві газу - НАК "Нафтогаз України" мільярди гривень. "Нафтогаз" з цієї причини припинив поставки газу київській газопостачальній і газорозподільній компанії - "Київгазу". У результаті постраждали всі жителі Києва - і ті, хто акуратно платить, і ті, хто не встигав вчасно. Знадобилися термінове втручання мера, запевнення в гарантованості платежів і "вилучення" коштів з бюджету Києва, щоб "Нафтогаз" відновив газопоставки "Київгазу". Чи надовго?

Резервуємо потужності - притримуємо конкурентів?

Це не реприватизація в буквальному значенні слова. Тому що облгази управляють газовими мережами, які залишаються у власності держави.

Усе законно: прийнятий парламентом України 9 квітня 2015 р. Закон "Про ринок природного газу", що враховує вимоги Третього енергопакета, передбачає, що функції розподілу і продажу газу газорозподільними і газопостачальними компаніями (ці функції в кожному конкретному випадку дотепер поєднує одна компанія) мають бути розділені. Логічно.

Теоретично в майбутньому цей сегмент має стати конкурентним ринком, як у цивілізованих країнах, наприклад у ЄС. Теоретично реформування ринку розподілу й продажу газу дозволить вийти на цей ринок усім компаніям, які мають ресурси природного газу. Відмовити їм у доступі до газорозподільних мереж нинішні й майбутні облгази (хоч би як вони називалися) не зможуть.

Утім, "Газпром" дав усій Європі повчальний урок, зарезервувавши на майбутнє потужності всіх доступних йому газопроводів в Україні, Білорусі та Європі. Урок засвоїли. І не лише європейці.

Тому практично облгази сьогодні діють на випередження: почали масову кампанію переукладання і укладання нових договорів на поставку газу. Ви ще не відстояли черги, щоб подати заявку в "єдине вікно" на укладання договору з постачальником газу та газотранспортною організацією? А доведеться…

Навіщо це облгазам, до чого така терміновість і активність? Адже просто фізично укласти договори з 13,5 млн домовласників в Україні неможливо не те що до осені, до кінця року.

Усе просто. Припустімо, знайдеться інший охочий поставляти нам з вами газ (за аналогією зі спробами "великого" реверсу в Україну через Словаччину). І це буде не облгаз, або "Нафтогаз", або "Газ України", або кого там ще має намір створити уряд. Наприклад, виявить якийсь власник газу або трейдер бажання (а точніше, вважатиме вигідним) продати газ конкретному підприємству, кооперативу, ОСББ або навіть одному домогосподарству. Нехай навіть законно видобутий в Україні, але не державним "Укргазвидобуванням", а, приміром, за договором спільної діяльності з цією держкомпанією (що законно!). Або імпортований газ, вартість якого на спотовому ринку буває в певні періоди значно нижчою, ніж в Україні. При ринкових цінах (а вони до них ду-у-же близькі) для газоспоживачів такий розвиток подій досить імовірний.

Однак щоб поставити газ покупцеві, його продавець зобов'язаний спочатку подати заявку, що йому треба стільки-то "місця" у розподільному трубопроводі. Така система резервування потужностей аналогічна багаторазово описаній у DT.UA системі роботи магістрального трубопровідного транспорту.

На ринку розподілу газу планують задіяти той самий принцип. Відмінність у тому, що тиск у розподільних трубопроводах менший, абонентів - більше, і "місцеві" газосистеми зношені значно сильніше. Інформація, подана "Регіональною газовою компанією", з поправками DT.UA (див. рис. 1), наочно ілюструє, що таке газорозподільна система як частина Єдиної ГТС України. (Про магістральні газопроводи, що обслуговуються "Укртрансгазом", DT.UA розповідало неодноразово і докладно, ілюструючи масштаби ГТС.)

Згідно із законом, не пустити газ від третьої особи в "трубу" ніхто не може, доступ вільний. Щоправда, якщо є "місце". Отут-то облгазам і будуть потрібні договори з кожним із нас - це законний спосіб зарезервувати собі місце в трубі та заодно, якщо вийде, не допустити конкурентів: мовляв, вільних потужностей немає і не передбачається.

Хто виявиться спритнішим у резервуванні "про запас", поки незрозуміло. Але для облгазів залишитися на ринку, до того ж у двох ролях - постачальників і транспортуючих організацій, життєво важливо. (Про це трохи нижче.) Але дедалі менш можливо.

З якою компанією тепер і надалі укладати договори на поставку газу півтора десяткам мільйонів українських домогосподарств? Хто буде продавати й доставляти трубопроводами газ у кожен будинок? З кого запитувати за неякісні послуги?

Не одержуючи оплачених послуг з доставки газу, майже кожен другий житель Києва (і не тільки столиці) перестав платити за такі "послуги". По-перше, послугу не надано, за що платити? По-друге, багатьом просто нічим платити. У цьому сенсі дуже "допомагає" нестримна інфляція, тобто падіння купівельної спроможності зарплат, злиденних пенсій та їх несвоєчасна виплата. По-третє, громадяни так і не погодилися з кардинальним підвищенням цін на природний газ і електроенергію. Не переконали. І причому тут МВФ, якщо він ставить умовою бездефіцитність "Нафтогазу" і кардинальну реформу ринку газу?

Навряд чи навіть сотня найкращих аудиторів, яким готовий щедро заплатити Кабмін, здатна переконати українців у тому, що "це добре", якщо після оплати комунальних платежів у сімейному бюджеті несубсидованого сумлінного платника залишиться, у найкращому разі, тільки на хліб.

Тричі платники

Хоч би ким, за скільки і в кого був куплений газ - у "Газпрому", європейських чи вітчизняних видобувних або трейдерських компаній, у наші будинки його доставляють газопостачальні, вони ж - газорозподільні компанії. По суті, ми їм платимо і за обслуговування газомереж, і за доставлений газ - як видобутий в Україні державним "Укргазвидобуванням", приватними компаніями, так і імпортований "Нафтогазом". Принаймні за той, який значиться в НАКу як природний газ, призначений для забезпечення потреб населення і підприємств теплокомунальної енергетики (ТКЕ).

При цьому численні офіційні та неофіційні респонденти з числа учасників і причетних до ринку природного газу не змогли відповісти на просте, але принципово важливе запитання: скільки ж насправді українські домогосподарства (побутові споживачі) використовують газу? Достовірного обліку немає. Як і точних і навіть не дуже точних приладів обліку витрати енергоресурсів, у цьому разі - природного газу у 3,5–4 млн газоспоживачів з 13,5 млн усіх домогосподарств (приблизна оцінка).

І з цієї причини теж у ланцюжку учасників ринку газу, зокрема газорозподілу, найголовніший його учасник - ПЛАТНИК - кінцевий у всіх значеннях: компанії, які поставляють енергоносії та надають послуги з їх доставки, вважають нас "кінцевими споживачами" у всіх можливих сенсах. Ми останні і єдині, хто за все платить. Платить двічі, а то й тричі.

Навіть якщо ви думаєте, що не платите, дефіцит "Нафтогазу", списання боргів облгазів та енергокомпаній - усе це за рахунок бюджету. Хто наповнює бюджет? Платники податків. От і виходить, що перший раз ми платимо за індивідуальними рахунками газової та енергокомпанії. Другий раз платимо своїми податками до бюджетів усіх рівнів. Держбюджет фінансує дефіцит газопостачальної компанії - "Нафтогазу", списує борги енергокомпаній. З бюджету фінансуються і дотації мільйонам громадян, які реально (або в силу особливої спритності) не можуть оплатити підвищені ціни і тарифи на енергоносії й послуги ЖКГ. Це і є оплата тричі.

Мільйони платників хочуть знати: якщо ми платимо, то чому газопостачальні компанії - вічні боржники?

Після "РосУкрЕнерго" у страшному сні не могло приснитися, що аргументи газорозподільних і газопостачальних компаній, які контролюються Фірташем, а також ТОВ "Регіональна газова компанія", яке управляє ними із 2010–2011 рр., можуть виглядати переконливо - коли йдеться про те, що робити "після фірташівських та ахметовських облгазів". Хоча, напевно, вони просто краще знають, що втрачають.

Судіть самі. Однаково незручні запитання було поставлено (див. табл. 1) споконвічним боржникам за газ та одне одному - "Нафтогазу", його дочірній компанії "Газ України" (яка
11 років торгувала газом на внутрішньому ринку аж до 2012 р.) і "Регіональній газовій компанії", яка фактично управляє активами 21 облгазу, причетність до яких публічно в ефірі підтверджував Фірташ (тобто більшістю розподільних компаній у країні). Можна ще запитати в Р.Ахметова, ДТЕК, яким також належать чималі активи міськ- та облгазів, зокрема "Київгаз". Але враховуючи, що і наймані керуючі цих компаній (хоча й називаються вони головами правлінь) нещодавно підписали спільне звернення облгазів до президента П.Порошенка, суті це не змінює. Проблема в усіх облгазів одна - борги. Списувати їх, як це бувало колись, ніхто поки що не збирається.

Як з'ясувало DT.UA, президент звернення отримав і… відправив виконавцеві - Кабміну, щоб той дав аргументовану відповідь. Уряду на це знадобиться не менш як місяць. Два тижні минуло. Але проблему розподілу газу і боргів за нього не вирішити однією відповіддю КМУ. Саме про це голови облгазів повідали Порошенку.

Хто і як розбиратиметься з газовими боргами, поки уряд спроможеться ПРИЗНАЧИТИ постачальника "останньої надії", а НКРЕКП визначиться з ліцензіями і тарифами для газопостачальників, незрозуміло. Наївно припускати, що фінансування вирішення цієї проблеми обійдеться без "кінцевих споживачів".

"Два в одному флаконі" - максимум до майбутньої весни

Отже, "два в одному флаконі" новий закон про ринок газу облгазам не дозволяє: або ти оператор газотранспортної мережі (її частини в конкретному регіоні), або ти продаєш газ покупцям у конкретному регіоні.

Облгази запах смаленого зачули задовго до ухвалення парламентом Закону "Про ринок природного газу", насамперед так звані фірташівські облгази. Втім, кому, як не "віденському в'язневі" Д.Фірташу, котрий з мільярдним прибутком був посередником на ринку газу України з 2002-го аж до 2014-го,
знати, чим загрожує поділ функцій облгазів? Ніяких фокусів, і це підтверджують представники як облгазів, так і втаємничені у цей бізнес колишні й нинішні чиновники на ниві газу: на розподілі газу за регламентованим регулятором мінімальним тарифом і ним же мінімально обмеженої дохідності облгазам не заробити.

А от на продажу газу кожному абонентові прибуток є (хоча в облгазах воліють називати це "беззбитковою госпдіяльністю"). За словами представників облгазів, це дає змогу (фактично за рахунок перехресного субсидування в рамках кожної газопостачальної та газорозподільної компанії) "компенсувати", за їхніми словами, збиткову газорозподільну діяльність і мати мінімум коштів для "латанія дір" давно й наскрізь прогнилої газорозподільної системи країни. Довелося почути навіть, що 2012-го облгазам "нав'язали" газорозподільні мережі.

"Нав'язали"…

Однак "нав'язали" на безоплатній основі (див. табл.1, 2) 2012-го, у часи керівництва нині вже екс-прем'єра-втікача Азарова. З подачі тодішнього глави Міненерго, довіреної особи Дмитра Фірташа з часів "РосУкрЕнерго", екс-регіонала, а нині - голови Опозиційного блоку Юрія Бойка та вже екс-голови Фонду держмайна Олександра Рябченка. Фокус у тому, як вони стверджують, що в такий спосіб змусили облгази обслуговувати газорозподільну систему. Оренди з них не брали, вважаючи, що зароблених коштів на продажу газу (плюс нормативні втрати і т.ін.) вистачить і на обслуговування мереж…

Поки борги списували, усе ще якось працювало. А коли таку "доброчинність" припинили, усі жахнулися, в якому стані перебуває газорозподільна система. Якраз до цього часу і тарифи облгазам притримували, і норму прибутку.

Господарське відання, нехай навіть на безоплатній основі, - це не власність. Відчуваєте різницю? Тож облгази якщо й інвестували, то тільки в нові мережі, які законно є їхньою власністю.

Але інвестували й громадяни. У результаті сьогодні в Україні з газорозподільними мережами ситуація така, що ніхто достоту не знає, що кому належить.

Це легко проілюструвати на прикладі Вінниці (див. карту на сайті DT.UA). Але в тій же "Регіональній газовій компанії", до якої входить ПАТ "Вінницягаз", повідомили, що це, мабуть, єдина карта з точним зазначенням власників різних ділянок газорозподільної мережі регіону. А розподільних компаній у країні - близько чотирьох десятків…

Бенефіціари облгазів, хто ви?

Право господарського відання, як ми вже зазначали, - це не право власності. Але ще цікавіше, хто вигодоотримувач? Ви бачили серед засновників хоча б одного міськ- або облгазу прізвище Фірташа, Ахметова чи когось іще? Я - ні. (А ті, хто бачив, воліють про це мовчати.) Хоча багатьох із них знаю, навіть особисто знайома.

На запитання DT.UA про бенефіціарів (друге запитання в табл. 1) респонденти нічого не відповіли по суті.

Відповіді про законних власників газорозподільних мереж ("насамперед - держава") з посиланнями на закони - це не те саме, якби було названо імена реальних вигодоотримувачів від госпдіяльності облгазів на ринку роздрібного продажу та регіонального розподілу природного газу. Тому й називаю облгази умовно фірташівськими та ахметовськими.

Простий приклад - те саме ПАТ "Вінницягаз". Це те успішно розрекламоване останнім часом на всіх телеканалах (що належать усе тим самим олігархам) місто, мером якого нещодавно був нинішній глава парламенту України В.Гройсман. (Мимоволі пригадується успішна кар'єра екс-голови Київської міськадміністрації Попова...)

Буквально перед здачею цієї статті до друку заходжу через сайт "Регіональної газової компанії" ("Вінницягаз" входить у цю мережу компаній) на сайт вінницького міськгазу. Дивлюся розділ "Наші акціонери": "Основними акціонерами ПАТ "Вінницягаз", відповідно до реєстру власників цінних паперів, є: ПрАТ "Газтек" - 29%, ПАТ "НАК "Нафтогаз України" - 25%, ПрАТ "Агрокомплект" - 19%, ПрАТ "Ролюкс" - 19%". Де ви бачите прізвища кінцевих вигодоотримувачів цього цілком успішного міськгазу?

Про бенефіціарів більшості підприємств України, принаймні в газовій галузі, ми не дізнаємося ще довго. Закон надав право розпочати процедуру розкриття кінцевих вигодоотримувачів упродовж десяти місяців, починаючи відлік із 25 листопада 2014 р. Отже, десь до 25 серпня "пишіть листи" бенефіціарам.

213-та поправка - точка кипіння чи опори?

Крім поданих у табл. 1 запитань і відповідей, були й такі, залишити без уваги які неможливо. Наприклад, питання про так звану 213-ту поправку до Закону "Про ринок природного газу". По суті, це поправка про платний доступ до газорозподільної системи країни, насамперед до газопроводів. Представники облгазів і "Нафтогазу" відповіли на це запитання полюсними думками й досить категорично.

За фактом, спроба провести цю поправку в парламенті - це був постріл у "молоко". Зате які наслідки!..

Облгази: "Це - політична корупція. Насправді ця поправка на кшталт "ложка дьогтю". Який стосунок мають питання управління держвласністю, у тому числі питання вибору способу правовідносин щодо власності, до ринку газу? Закон "Про ринок природного газу" був узгоджений із секретаріатом Енергетичного співтовариства та вважався зразково-показовим, ринковим і європейським. Однак до другого читання було винесено не узгоджену з європейцями поправку, яку прийняли лише з метою "насолити олігархам" і дестабілізувати роботу галузі, про що, не соромлячись, казали ініціатори цієї норми.

Та благі наміри "наповнення бюджету" за рахунок грошей від оренди держмайна виявилися фікцією. Принаймні нам відомо, що в надрах КМУ готується постанова, відповідно до якої балансотримачем мереж і головним вигодоотримувачем від здачі їх в оренду стане давно збанкрутілий "Газ України". З якою метою, крім корупційної, хтось хоче "воскресити небіжчика", можна лише здогадуватися. Але важливо, що додаткові витрати на утримання чиновників "Газу України" ляжуть на плечі споживачів".

"Нафтогаз України": "Зазначена поправка є першим важливим кроком для правового врегулювання використання газорозподільних мереж (систем), власником яких є держава. Але порядок її реалізації не був відпрацьований на момент подачі цієї поправки. Відповідно до доручення уряду нині проводиться робота з підготовки відповідних законодавчих і нормативних актів.

Кабміном дано кілька доручень Міненерговугільпрому та "Нафтогазу" щодо підготовки проектів нормативних актів із законодавчого врегулювання питань, пов'язаних із забезпеченням процедури переходу на платну основу використання державних газорозподільних мереж.

Відповідно до концепції підходу, необхідно провести інвентаризацію та оцінку держмайна, а також визначити оптимальну ставку дохідності держактивів. Після цього будуть подані пропозиції щодо розміру орендної ставки, яку НКРЕКП повинна врахувати в тарифі на розподіл.

З огляду на необхідність законодавчого врегулювання окремих аспектів, які стосуються процедури переходу на платне використання держмереж, повноцінне застосування цієї системи можливе з кінця опалювального сезону 2015/16 рр.

Однак увесь процес необхідно синхронізувати із загальною стратегією формування прозорої системи встановлення тарифів на розподіл природного газу.

Якщо провести докладний аналіз структури витрат багатьох газорозподільних компаній, може виявитися, що до 30% витрат є необґрунтованими. Це може дати змогу змінити всю структуру тарифікації та уникнути загального підвищення тарифу на розподіл.

Питання перебуває на стадії опрацювання. На сьогодні варіант концесії застосуємо лише за умов необхідності залучення кредитно-інвестиційних ресурсів приватних інвесторів для завершення будівництва об'єктів, які перебувають у держвласності. Або змін самого принципу розвитку мереж, коли витрати на підключення нових абонентів беруть на себе приватні інвестори, а не споживачі, як це відбувається сьогодні.

За існуючих умов газорозподільні мережі є об'єктами завершеного будівництва. А розвиток цих мереж здійснюється за рахунок замовників - ініціаторів приєднання (юридичних і фізичних осіб). Тобто на сьогодні оренда є найбільш оптимальним способом переходу на платну систему використання державних газорозподільних мереж.

До моменту появи планів соціально-економічного розвитку територій, на основі яких інвестор зможе прорахувати ефективність концесії, це питання буде вже опрацьоване повністю".

Зауважу, що ДК "Газ України" фактично перестала бути постачальником газу з моменту, коли НАК "Нафтогаз України" у 2012 р. було призначено урядом гарантованим постачальником газу (звучить, як "коханою дружиною" з "Білого сонця пустелі"). Відтоді на "Газі України" висять багатомільйонні борги, які він зі змінним успіхом "вибиває" з боржників у всіх судових інстанціях країни.

Чи справді уряд має намір реанімувати "Газ України" як торговельну організацію та передати їй право управляти газорозподільними мережами країни? Чи тільки право торгувати газом? Поки що однозначних відповідей немає. Хоча все вказує на те, що такі наміри є. Та й облгази не даремно сполохалися.

За інформацією DT.UA, навіть главу для цієї газоторговельної організації шукати не доведеться, можна запросити екс-керівника Торгового дому "Газ України", який зараз працює в Міненерговугільпромі. А як назвати нову-стару газоторговельну структуру - не суть важливо. Хоча, як кажуть, як ви човен назвете, так він і попливе.

Спроби, прямо скажемо, витиснути приватні облгази з вітчизняного ринку роздрібної торгівлі і поставок газу безпосередньо споживачам та, відповідно, одержати прямий доступ до платежів за газ здійснювались ще при прем'єрі Тимошенко у 2009–2010 рр. Було офіційно зареєстроване дочірнє підприємство "Нафтогазу" - "Нафтогазмережі". Але чи то особливого бажання займатися локальними та регіональними газомережами та ринками не було, чи то хтось дав команду "стоп"... Словом, "Нафтогазмережі" канули в Лету. Про неформальні причини промовчу - самі можете здогадатися. Утім, про дві з них згадаю докладніше - ВТВ і НВ.

Виробничо-технічні та нормативні втрати

Були часи, коли за цими статтями облгази "списували" за рік до 6–8 млрд кубометрів. Ціни на газ, звичайно, тоді були іншими. Але який масштаб! Було це ще за шалених часів при Павлові Лазаренку. Екс-прем'єр Юлія Тимошенко тоді очолювала "Єдині енергетичні системи України" (ЄЕСУ).

Існувала тоді асоціація газорозподільних компаній "Укргаз", яка відокремилася від "Укргазпрому" (на його технічній базі 2008 р. було створено НАК "Нафтогаз України").

"Укргаз" складав баланс газу (тепер це парафія "Нафтогазу"). І треба було бачити, як це відбувалося!.. Згодом ця асоціація й "народила" облгази, які в процесі корпоратизації та перепродажів опинилися під контролем Фірташа, Ахметова та ще небагатьох обізнаних із цим бізнесом. Хоча, повторюся, прізвищ цих громадян ви поки що не знайдете серед бенефіціарів облгазів.

Отже, про ВТВ і НВ. Уже давно на населення та втрати облгази не списують у півтора-два рази більше газу, ніж воно споживає. Але втрати в проржавілих мережах значні. Нинішнього року Міненерговугільпром їх урізав у черговий раз.

Якби йшлося про "списання", як років 15 тому, на втрати - це одне. Але сьогодні газорозподільні мережі реально потребують серйозних капітальних вкладень. Тому DT.UA запитало в "Нафтогазу" та облгазів: чи справді при обмеженні виробничо-технічних втрат і при нинішній невизначеності облгази не зможуть заплатити НАКу ще й за 260 млн кубометрів газу ВТВ? Чи не суперечить нинішнє обмеження законній методиці визначення ВТВ?

"Нафтогаз": "На початок опалювального сезону 2014–2015 рр. сумарна заборгованість облгазів становила 2,1 млрд грн, у тому числі заборгованість по категорії "виробничо-технологічні потреби" - 0,5 млрд грн, або 24% від загальної заборгованості.

Станом на 11 червня 2015 р. сумарна заборгованість облгазів (за газ, куплений до 1 травня 2015 р.) становить 7,3 млрд грн, у тому числі заборгованість по категорії "виробничо-технологічні потреби" - 4,5 млрд грн, або 62% від загальної заборгованості.

Основна частина ВТВ - витрати на газ, який подорожчав через девальвацію гривні в 2014–2015 рр. Інше - це витрати, пов'язані з експлуатацією мереж.

При цьому тариф облгазів був переглянутий тільки з
1 квітня 2015 р., що і є однією з основних причин приросту боргу на 4 млрд грн. За законом, джерелом оплати цих втрат є прибуток газорозподільних компаній, а систему затвердження тарифів побудовано НКРЕКП таким чином, що на прибуток цих підприємств закладаються дуже незначні суми (1,5%).

Для вирішення проблеми НКРЕКП має перейти на прозору систему тарифоутворення".

Облгази: "Відповідно до діючих методик розрахунку планових втрат газу (методики 1, 2 і 3, затверджені наказом Міненерговугільпрому №737) втрати по галузі мають бути на рівні 1,4 млрд кубометрів (детальні розрахунки в розрізі компаній є в чиновників Міненерговугільпрому). Хоч як це парадоксально, але якщо труба під тиском, а газ не споживається, то втрати нікуди не подінуться, законів фізики наказом міністра та глави НКРЕКП не змінити.

Прийняті щодо ВТВ і НВ рішення, починаючи з 2009 р., були спрямовані на заниження обсягів цих втрат, але ті, хто приймав рішення, завжди розуміли роль установлених "завищених норм", які по галузі в літні періоди формували грошовий потік (на сленгу - "притєчки") за "невідпущений газ", який, у свою чергу, частково перекривав фінансові втрати від "публічних намірів і демонстрування зниження втрат по галузі" за вказівкою "державних діячів". У 2014-му та 2015 р. із ВТВ і НВ вчинили "революційно", всупереч чинному законодавству, у надії, що все "якось розрулиться" (слова одного із заступників міністра). За фактом газ спожили, але не оплатили. Облгази в борговій залежності перед НАКом, НАК чекає допомоги від бюджету, НБУ доведеться надрукувати чергову порцію банкнот, а гривня готується до вільного падіння".

Така, стисло, картина на ринку роздрібного продажу та доставки газу. На жаль, в одному матеріалі всіх нюансів не викласти. Але загальне уявлення ви вже маєте.