Язик мій — ворог мій

Початок минулого тижня ознаменувався обміном досить гострими заявами між російським «Газпромом» і Національною акціонерною компанією «Нафтогаз України».

У заяві «Газпрому», зокрема, було сказано: «Зустрічі і переговори з питань співробітництва з Україною в газовій сфері, які відбулися останнім часом на різному рівні, продемонстрували неконструктивний підхід української сторони до вирішення питань, пов’язаних з умовами поставки і транспортування російського газу територією України...

Українська сторона фактично саботує підписання документів, від яких залежить надійне постачання європейських споживачів російським природним газом. Так, досі не підписано протокол на 2006 рік до міжурядової Угоди, в якому, зокрема, щороку визначається ціна поставки російського газу в Україну і ставка тарифу на транзит газу в європейські країни.

Затягування українською стороною підписання протоколу і контрактів ставить під загрозу безперебійне забезпечення російським газом європейських споживачів у 2006 році. Як гарант енергетичної безпеки європейських споживачів газу, «Газпром» готовий сплачувати за транзит через Україну за європейськими ставками і пропонує українській стороні в першочерговому порядку підписати контракт на транзит російського газу в Європу».

За версією росіян, ринкова ціна газу для України, розрахована за методом net back (ціна газу на «базовому» ринку збуту мінус витрати на транспортування), перевищує 160 дол.

«Нафтогаз України», у свою чергу, відповів росіянам: «Українська сторона неухильно дотримується і надалі дотримуватиметься досягнутих раніше домовленостей на вищому рівні щодо транзиту російського газу територією України. Проте під цими домовленостями вона розуміє підписані обома сторонами договори, контракти й інші офіційні документи...

Саме неухильне дотримання українською стороною затверджених у міжурядових угодах вимог стало запорукою надійного транзиту російського газу в країни Європи. Дотепер не було жодних претензій з приводу того, що Україна не виконує взяті на себе зобов’язання…

ВАТ «Газпром» неодноразово заявляло про свої наміри змінити принципи оплати за транзит російського газу… З тексту заяви («Газпрому». — Авт.) випливає, що «конструктивною» для російської сторони була б безумовна згода НАК «Нафтогаз України» з вимогами «Газпрому». Про зміну діючих двосторонніх угод і контрактів може йтися лише в тому разі, коли обидві сторони досягли взаємоприйнятних домовленостей. Поки що умови, запропоновані російською стороною, для української сторони неприйнятні...»

Незважаючи на такий обмін «люб’язностями», заступник голови правління «Газпрому» Олександр Рязанов сказав, що газовий концерн 29 листопада планує продовжити переговори з НАК «Нафтогаз України» про поставки російського газу і транзит через територію України. Він зазначив, що зараз переговори з цього питання «перебувають у глухому куті». «Ми готові продовжувати обговорювати це питання з «Нафтогазом», але їм складно говорити з нами, не маючи повноважень від уряду України, від якого усе залежить», — сказав Рязанов.

Тут, щоправда, не все так просто. Повноваження в українських переговірників від уряду є, що підтверджує і прем’єр Юрій Єхануров. Інша річ, що «Газпром» їх не поспішає визнавати.

За словами О.Рязанова, якщо не буде підписано контракт на транзит російського газу, то можливі будь-які наслідки і насамперед для західних споживачів. При цьому він підкреслив, що без контрактів «Газпром» не транзитуватиме і не поставлятиме газ.

Напередодні голова правління «Нафтогазу України» заявив, що вважає ультимативними вимоги, висунуті «Газпромом» щодо газового транзиту, зазначаючи, що «стоятиме на смерть», захищаючи інтереси України. «Ми сьогодні вивіряємо ту межу компромісу, до якої ми можемо дійти, — додав Івченко. — Потрібно виходити з того, а що від цього одержить українська сторона. Якщо одержить мінус, то моя позиція — стояти на смерть».

Де та межа компромісу, до якої готовий дійти О.Івченко, нам поки що так і не вдалося дізнатися, хоча глава «Нафтогазу України» обіцяв розповісти про всі деталі газових переговорів в інтерв’ю «ДТ».

Однак ще в суботу, 26 листопада, О.Івченко встиг приголомшити усіх черговою новиною. Він заявив, що Україна готова поставляти Росії товари військового призначення на суму понад мільярд доларів в обмін на додаткові обсяги російського газу.

За словами О.Івченка, в останні три місяці міністерства оборони України і Росії, «Нафтогаз України» і «Газпром» ведуть переговори про реалізацію нового проекту про залік українського озброєння і техніки в оплату за російський газ. «Це новий проект, який ми розпочали на рівні Кабінету міністрів і «Нафтогазу України», створили робочу групу, яка відпрацьовує зараз цей процес: те озброєння, що на сьогоднішній день виробляється в Україні і нам не зовсім потрібне, але потрібне Росії», — сказав він.

Треба зауважити, що ця новина від Івченка стала для всіх несподіванкою. Але всі згадані ним сторони переговорів одна за іншою заявили, що про жодні подібні переговори вони і чутки не чули. Того ж дня, коли Івченко зробив таку заяву, представник «Газпрому» Сергій Купріянов виключив можливість такого бартеру. «Ми займаємося газом, а не зброєю, і за поставки газу нам потрібні гроші. І якщо в України гарне озброєння, потрібно знайти покупця і продати його, а за газ розплачуватися грошима, як це прийнято в усьому світі», — прокоментував він слова голови української НАК.

Ну хай би «Газпром» тримав у таємниці попередню домовленість. Але ж і офіційний Київ про щось подібне не в курсі. Більш того, міністр оборони України Анатолій Гриценко після переговорів зі своїм російським колегою Сергієм Івановим заявив, що Україна не розплачуватиметься за додаткові поставки газу з Росії військовою технікою. «По лінії міністерств оборони двох країн переговорів не було. Тому заяву вважаю дещо неадекватною», — сказав глава українського оборонного відомства. С.Іванов, у свою чергу, підкреслив, що час бартерних угод пішов у минуле. «Цього більше не буде, — передає РІА «Новости». — Ті вузли й агрегати, котрі існують, які ми закуповуємо, ми закуповуватимемо за живі гроші», — сказав глава міноборони Росії, додавши, що жодних списків українських озброєнь в обмін на поставки російського газу в цю країну не складалося.

У зв’язку з вищесказаним логічне запитання: якщо і справді глава НАК «Нафтогаз України» О.Івченко знає про домовленість міняти газ на військове устаткування, то хто, з ким і про що конкретно домовлявся? Якщо ж ні, то виглядає його заява щонайменше дивно...

29 листопада прем’єр-міністр України Юрій Єхануров зазначив, що глава НАК «Нафтогаз України» О.Івченко не уповноважений робити заяви про готовність України розплатитися озброєнням за російський газ. Ю.Єхануров повідомив також, що в понеділок розмовляв на цю тему з Івченком: «Більше він у чужі сфери не втручатиметься, а займатиметься своєю роботою».

А роботи в пана Івченка, треба сказати, непочатий край. І складні переговори з «Газпромом», і «туркменське питання». Між іншим, уже 30 листопада заступник глави правління «Газпрому», генеральний директор ТОВ «Газэкспорт» Олександр Медведєв заявив, що «Газпром» має намір зробити «Нафтогазу України» нову пропозицію про ціну газопоставок на 2006 рік, а у разі відмови ще збільшить тариф. Мовляв, 160 доларів — не межа.

А тут ще й Туркменбаші заявив (і теж в односторонньому порядку, за прикладом «Газпрому»), що з 1 січня 2006 року підвищує ціну свого газу з 44 до 66 дол. за 1000 кубометрів. А в газовому балансі України на наступний рік значаться майже 39 млрд. кубометрів туркменського газу. Що, коли Туркменбаші візьме та й перекриє «газовий вентиль»? На відміну від росіян, йому це зробити набагато простіше. Хоча й не дуже вигідно. Так чи інакше, а українська делегація на чолі з міністром палива й енергетики Іваном Плачковим у грудні вирушає в Ашгабат — вирішувати проблемні газові питання.

Чи буде в цій делегації О.Івченко, а точніше, в якому статусі — поки що теж не зрозуміло. Як заявив у парламенті 1 грудня прем’єр Ю.Єхануров, він подав президенту В.Ющенку подання про розмежування посад першого заступника міністра палива й енергетики і голови правління НАК «Нафтогаз України». Сьогодні обидві ці посад займає О.Івченко. До цього подання інший сумісник посади заступника міністра палива й енергетики і керівника НАК «Енергетична компанія України» вже попрощався з кріслом глави енергетичної НАК. Як висловився з приводу подання про розмежування посад, які обіймає О.Івченко, прем’єр Ю.Єхануров: «Таким чином господарська і державна діяльність будуть розведені».

А хто кого «розведе» у газовому питанні, також незабаром з’ясується остаточно.