Як виживає вугільна промисловість без інвестування інновацій

Криза охопила всі сфери й галузі в Україні. У вугільній промисловості спостерігається тенденція скорочення обсягів інвестицій для інноваційного розвитку. Держава не вкладає у розвиток і тим самим втрачає стратегічну галузь. У вугледобувних підприємств, насамперед державних, бракує коштів для фінансування інновацій через значні збитки внаслідок профіциту вугілля. Що робити? Напевне, є сенс у застосуванні публічно-приватного партнерства інноваційного розвитку вугільної галузі.

Інвестування інновацій вугільної промисловості: загострення проблеми

Стійкого соціально-економічного зростання, як свідчить досвід розвинених країн, можна досягнути лише на інноваційній основі за активного використання сучасних наукових розробок. Згідно зі Стратегією сталого розвитку "Україна-2020" наша країна має стати державою з сильною економікою та передовими інноваціями.

Водночас, за даними Державної служби статистики, питома вага виконаних наукових і науково-дослідних робіт у ВВП дорівнювала у 2015 р. 0,68%. Частка інноваційно активних промислових підприємств у країні скоротілася і становила
2015-го 15,8% від загальної кількості підприємств. Питома вага підприємств, що впроваджували інновації, - 11,8%. Частка реалізованої інноваційної продукції в загальному обсязі промислової продукції знизилася до 2,3%.

Як показує аналіз, недостатньо ефективно здійснюється інноваційна діяльність на підприємствах добувної промисловості. Так, частка інноваційно активних підприємств у добувній промисловості становить 7,7% загальної кількості промислових підприємств; питома вага підприємств, що впроваджували інновації, - 0,03%; частка обсягу реалізованої інноваційної продукції - 0,04% загального обсягу реалізованої інноваційної продукції. Лише три підприємства у добувній промисловості (1,9%) впроваджували маркетингові інновації, два підприємства (1,6%) - організаційні інновації. У добувній промисловості впроваджено 18 нових технологічних процесів, або 1% їх загальної кількості на промпідприємствах.

У зв'язку з цим на нинішньому етапі розвитку національної економіки актуальні повноцінне використання інноваційного та наукового потенціалу в процесі технічної й технологічної модернізації вітчизняного вугільного виробництва, а також розвиток публічно-приватного партнерства як дієвого механізму активізації інвестиційної діяльності вугледобувних підприємств.

Стратегія інноваційного розвитку вугільної галузі формується, як правило, за участі підприємств. За даними Міненерговугільпрому, у 2015 р. у структурі джерел фінансування підприємств добувної промисловості частка власних коштів досягнула 98,6%, на кредити ж припадало 0,5%, інші джерела - 0,9%.

З кожним роком скорочується обсяг фінансування інноваційного розвитку вітчизняної добувної промисловості за рахунок коштів державного бюджету. У 2005 р. на нього припадало 3,3% загального фінансування, у 2012 р. - 12,9%, то у
2013 р. - лише 1,3%. Починаючи з 2014-го держава припинила інвестування розвитку добувної промисловості.

За 2001–2015 рр. загальний обсяг інвестицій у діяльність вугледобувних підприємств скоротився на 19,1% у результаті зменшення власних джерел підприємств на 73,2%. До 2007 р. спостерігалася тенденція зростання обсягу інвестування вугільної промисловості за рахунок коштів держбюджету, яка з 2008 р. через фінансово-економічну кризу змінилася на зворотну.

За розрахунками, коефіцієнт варіації обсягу інвестування за рахунок власних джерел підприємств становить 49,9%, що майже в 1,5 разу перевищує значення коефіцієнтів варіації обсягу держінвестування (34,6%).

Отже, збільшення та значні коливання обсягу інвестування за рахунок коштів держбюджету та власних джерел підприємств свідчать про загострення проблеми фінансування інноваційного розвитку вугільної галузі.

Які тенденції спостерігатимуться у вугільній галузі й надалі

Якщо й у подальшому зберігатиметься така ситуація, то, за розрахунками фахівців відділу проблем перспективного розвитку паливно-енергетичного комплексу Інституту економіки промисловості НАН України на основі використання авторегресійної моделі, прогнозні значення загального обсягу інвестування інноваційного розвитку вугільної галузі в 2016 р. становитимуть 1369 млн грн, що на 24,1% менше порівняно з 2001 р. Це відбуватиметься за рахунок скорочення обсягів коштів держбюджету на 51,5% і власних коштів підприємств на 77,6% порівняно з 2001-м. Обсяги держфінансування прогнозуються на 2016 р. у розмірі 982,9 млн грн, а власних коштів підприємств - 245,8 млн.

Судячи з одержаних результатів, ситуація в галузі залишається не дуже оптимістичною. До того ж прийнято рішення про згортання державного вуглевидобутку. У сучасних умовах господарювання доцільно розробити якісно нову систему інноваційних відносин, реалізація якої забезпечила б дотримання балансу публічних і приватних інтересів у сфері інноваційного розвитку вугільної промисловості, залучення приватних інвестицій. Такою моделлю, що має базуватися на принципах рівності партнерів, на довірі та свободі договірних відносин, може стати модель публічно-приватного партнерства (ППП). Тому одним із дієвих шляхів удосконалення функціонування вугледобувних підприємств є застосування публічно-приватного партнерства.

Ключова роль уряду у підтримці інноваційної діяльності полягає у тому, щоб забезпечити сприятливе інституціональне середовище для прийняття ризиків приватними інвесторами. Участь приватних власників в інноваційних проектах вугільної галузі на засадах ППП зазвичай супроводжується впровадженням більш ефективних методів роботи, вдосконаленням техніки і технології, створенням нових виробництв, у тому числі з іноземним капіталом, налагодженням ефективних коопераційних зв'язків з науковими установами, постачальниками та підрядниками.

Переваги публічно-приватного партнерства в сфері інноваційного розвитку вугільної промисловості:

- для держави: скорочення рівня витрат з надання послуг; активізація інвестиційної діяльності вугледобувних підприємств; економія фінансових ресурсів держави; використання передового досвіду діяльності компаній за організаційно-правовою формою "публічне акціонерне товариство" (ПАТ) і "приватне акціонерне товариство" (ПрАТ); оптимізація розподілу ризиків; ефективний розвиток інфраструктури вугільної промисловості; активізація форм проектного фінансування; рівний діалог між владою та бізнесом; збереження і створення робочих місць;

- для приватних інвесторів: розширення можливостей одержання пільгових кредитів під державні гарантії від міжнародних і вітчизняних фінансових установ на тривалий термін; залучення бюджетних коштів до реалізації інноваційних проектів; поліпшення роботи з державними дозвільними органами влади; підвищення статусу інноваційного проекту у результаті залучення до участі державного партнера; оптимізація розподілу ризиків інноваційного проекту.

Як поліпшити ситуацію в галузі?

Вчені Інституту економіки промисловості НАН України пропонують розробити комплекс заходів, реалізація яких сприятиме активізації інноваційного розвитку вітчизняної вугільної промисловості. Серед них такі:

1. Упровадження венчурного фінансування інноваційної діяльності - створення венчурних фондів. Серед джерел залучення інвестицій у вугільну промисловість та інструментів прискорення її інноваційного розвитку може бути лізинг, завдяки різноманітності форм якого підприємства можуть обирати для себе найсприйнятливіший варіант фінансування освоєння технічних або технологічних інновацій.

2. Реалізація інвестиційно-інноваційних проектів у вугледобувній промисловості потребує ризик-менеджменту. Зменшувати вплив чинників за групами ризиків (ризики невідповідності законодавчим вимогам, фінансові, стратегічні, операційні, галузеві, екологічні) можна з допомогою формування інноваційної структури - технопарку, до якого входять вугледобувне підприємство, наукові установи, вищі навчальні заклади (економічні факультети, гірничої справи, менеджменту персоналу тощо), об'єкти інституціональної інфраструктури (фінансові, страхові, маркетингові, інжинірингові, консультативні інституції тощо).

До рішень щодо мінімізації впливу ризиків на інвестиційно-інноваційну діяльність слід віднести:

- зростання обсягів інвестресурсів для забезпечення відповідності законодавчим вимогам розвитку вугільної галузі;

- коригування бізнес-стратегій, пов'язаних з посиленням ролі держави;

- посилення вимог корпоративної соцвідповідальності;

- оптимізація процесів і впровадження засобів контролю за витратами;

- удосконалення процесів бюджетування та прогнозування;

- формування стратегічної програми управління кадровими ресурсами та корпоративної культури, спрямованої на розвиток потенціалу персоналу;

- посилення уваги до питань підвищення ступеня задоволеності співробітників умовами праці;

- зниження ступеня впливу ризиків, викликаних появою нових технологій, у результаті впровадження системи постійного моніторингу інноваційних технологій та обладнання, модернізації виробничих процесів і продукції.

3. Удосконалення організаційно-економічного механізму управління інноваційним розвитком вугільної промисловості, складовими якого є:

- реалізація економічних механізмів активізації інноваційних процесів вугільного виробництва - реструктуризація кредиторської заборгованості до бюджетів і позабюджетних фондів із збільшенням терміну погашення заборгованості, списанням пені, скороченням відсотків за реструктуризацію, частковим або повним відшкодуванням із бюджетних коштів відсотків, які виплачуються за банківськими кредитами;

- кадрове забезпечення інноваційного розвитку вугільної промисловості: відновлення матеріально-технічної бази галузевої науки та підготовка наукових кадрів вищої кваліфікації; постійне навчання персоналу з питань пошуку нових ідей, здійснення досліджень і впровадження нових технологій;

- маркетингове забезпечення інноваційного розвитку у вітчизняному вугільному машинобудуванні: розширення асортименту виробництва в цій галузі для задоволення внутрішнього попиту; поліпшення якості продукції на інноваційній основі; створення і просування на ринок вітчизняних брендів продукції вугільного машинобудування та їх позиціонування; пошук нових сегментів ринку продукції цієї галузі та формування нових каналів збуту; упровадження провідного досвіду конкурентів на основі застосування інструментів бенчмаркінгу; формування інноваційної інфраструктури виробництва у зазначеній галузі основі кластерного підходу; створення маркетингових інформаційно-аналітичних центрів з метою здійснення досліджень кон'юнктури внутрішнього та зовнішнього ринків продукції; податкове стимулювання технічного переоснащення вугледобувного виробництва на інноваційній основі.

Сутність зазначеного податкового стимулювання полягає у такому:

- звільненні від оподаткування прибутку підприємств, отриманого від новоствореного виробництва, на період його окупності, але не більш як на три роки;

- виключенні витрат на науково-дослідні та дослідно-конструкторські розробки, пов'язаних з основною виробничою діяльністю, із суми оподатковуваного доходу (наприклад до 20%);

- звільненні вугільних підприємств від сплати податку на оренду, а також від оподаткування засобів, що вкладаються в ризикові проекти;

- одержанні інвестиційного податкового кредиту (скорочення податку на прибуток до 10% загальної вартості інвестицій для здійснення наукових досліджень і розробок);

- наданні пільгового кредиту вугільним підприємствам, що вкладають інвестиції в модернізацію підприємства, освоєння випуску нової продукції та заходи з раціонального використання енергії, впровадження нової гірничодобувної техніки (наприклад, до 30% коштів, які вкладаються підприємством);

- застосуванні пільгового режиму амортизаційних відрахувань (термін експлуатації устаткування встановлюється в три роки, а для інших фондів - до п'яти років);

- користуванні прискореною амортизацією окремого виду придбаних основних засобів, використовуваних для досліджень і розробок (наприклад, до 10% витрат виробництва на нове устаткування);

- запровадженні податкових пільг для вугільних підприємств, які здійснюють НДДКР: застосуванні системи страхування кредитів (гарантування повернення до 50% вартості позик на 15–20 років); наданні субсидій малим підприємствам вугільної промисловості на купівлю та лізинг програмного забезпечення і комп'ютерної техніки (до 25% вартості).

Публічно-приватне партнерство як ефективний механізм стимулювання інноваційного розвитку вугільної промисловості

Під публічно-приватним партнерством у сфері інноваційного розвитку вугільної промисловості розглядається інституціональне об'єднання державного та приватного секторів економіки для реалізації інноваційних проектів, що включає техніко-економічне, правове та організаційне обґрунтування інноваційних заходів. Це сукупність нормативно-правових, організаційних і фінансових взаємовідносин держави та приватного бізнесу для досягнення вагомих наукових результатів, ефективного впровадження інновацій, одержання значних соціально-економічних і фінансових результатів з максимальною взаємною вигодою.

Державна фінансова підтримка при реалізації інноваційних проектів вугледобувними підприємствами на засадах публічно-приватного партнерства має полягати передусім у використанні податкових важелів для стимулювання інвестицій; упровадженні механізмів державного кредитування та страхування імпорту інвестиційного обладнання; наданні гарантій за кредитами, відшкодуванні втрат унаслідок коливань обмінного курсу; використанні сучасних ринкових інструментів фінансування (цінних паперів тощо).

Стратегічні напрями ППП у сфері інноваційного розвитку вугільної промисловості в основному перелічено вище.

Реалізація механізмів такого партнерства сприятиме концентрації матеріальних, фінансових, інформаційних ресурсів, а також науково-технічного і виробничого потенціалу державних установ і приватного бізнесу при реалізації пріоритетних інноваційних програм у вугільній промисловості.

Складовими соціального та економічного ефекту від впровадження інноваційних проектів у вугільній галузі на засадах ППП є:

- підвищення інвестиційної активності вугледобувних підприємств;

- зниження рівня ризиків при інвестуванні проектів;

- прискорення реалізації пріоритетних інноваційних проектів у галузі;

- збільшення податкових надходжень за рахунок одержання прибутку приватними інвесторами.

Активізувати інноваційний розвиток вугільної промисловості можливо. Але це потребує і політичної волі, і чималих загальних зусиль.