Ядерний локомотив

З нового року набирає чинності закон, що посилює соціальний захист населення, яке проживає в 30-кілометровій зоні ядерних підприємств. У листопаді 2009-го Верховна Рада подолала вето президента Віктора Ющенка на Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо впорядкування питань соціального захисту населення, яке проживає на території зони спостереження підприємств з видобування і переробки уранових руд, ядерних установок і об’єктів, призначених для поводження з радіоактивними відходами». З початком дії цього закону експерти прогнозують революційний переворот у розвитку ядерно-енергетичної галузі. Майбутні фінансові ін’єкції в розвиток територій, де споруджуватимуться нові ядерні об’єкти, стануть гарним стимулом для їхньої підтримки населенням. Звісно ж, за умови, що вони відповідатимуть світовим вимогам з ядерної безпеки.

У новому 2010 році організації, що експлуатують ядерні об’єкти, зобов’язані сплачувати збір до спеціального фонду держбюджету України для подальшого фінансування соціально-економічних заходів як компенсацію ризиків населення, що проживає поблизу ядерних об’єктів. Відтепер регіони будуть зацікавлені в спорудженні нових ядерних об’єктів, адже вони одержать кошти на розвиток об’єктів соціально-культурної сфери. Гроші на ці цілі уряд акумулюватиме в спеціальному фонді держбюджету, а потім переказуватиме у вигляді субвенцій до спеціальних фондів обласних, міських, районних рад міст-супутників ядерних об’єктів.

Закон, що вступає в силу, підштовхне розвиток ядерно-енергетичного комплексу. Адже криза колись завершиться, економіка почне розвиватися, збільшуючи потреби в електроенергії. Для України переваги атомної енергетики на тлі вичерпання запасів органічного палива незаперечні, як, утім, і для всього світу, що перебуває в стані глобальної енергокризи. Це ще актуальніше для нашої країни, тому що запасів урану вистачить на сотню років. За обсягами розвіданих запасів урану Україна посідає шосте місце у світі. А це означає, що АЕС ще тривалий час залишатимуться основою енергобезпеки країни.

Прийнята у березні 2006-го Енергетична стратегія України до 2030 року передбачає зберегти таку ж важливу роль атомної енергетики в забезпеченні життєдіяльності країни, як і сьогодні. А на сьогодні ця галузь дає понад половину усієї виробленої електроенергії і з моменту проголошення незалежності України залишається головним донором усієї економіки. Українці платять за електроенергію за найнижчими в Європі тарифами! І це — завдяки наднизькому тарифу для АЕС, встановленому Національною комісією регулювання електроенергетики України (НКРЕ). Наприклад, у листопаді у спільний казан оптового енергоринку України атомників зобов’язали продавати свій товар за ціною всього лише 14 коп. за кіловат•год. Водночас теплоелектростанції продавали електроенергію в 2,8 разу дорожче — по 39 коп., а міські теплоелектроцентралі — у 4,8 разу дорожче — понад 67 коп. за кіловат•год. У загальному обсязі ціна усереднюється, і здешевлений за рахунок атомників товар продають постачальникам за середньою ціною нижче 32 коп., а не 39 або 67 коп., як це могло б бути, якби не працювали АЕС. Про те, до яких наслідків такий ціновий перекіс призводить у самій галузі, поговоримо трохи нижче. А зараз про те, як Україні на найближчі сто років зберегти найдешевше джерело енергії — до того часу, поки глобальна криза не ініціює революцію в промислових технологіях і не запропонує замість атомної енергетики інші джерела. Поки що вчені всього світу стверджують, що альтернативи ядерній енергетиці не існує.

Щоб зберегти до 2030 року нинішню частку атомної енергетики в енергозабезпеченні країни, Україні необхідно подвоїти потужності атомних електростанцій — із нинішніх 13,8 до 29,5 ГВт. Якщо врахувати, що до 2030-го закінчиться навіть подовжений термін роботи всіх нині діючих енергоблоків (крім побудованих 2004-го двох блоків на Хмельницькій і Рівненській АЕС), то стає зрозуміло, чому необхідно побудувати понад 20 нових ядерних енергоблоків (мільйонників). Для реалізації настільки масштабних планів щорічні потреби в інвестиціях порівнянні з вартістю всієї товарної продукції, виробленої компанією НАЕК «Енергоатом», — це близько 13 млрд. грн. (з ПДВ) щороку. І проблема полягає не тільки в тому, де взяти такі гроші, а й у тому, як організувати управління проектами такого масштабу.

«Атомна енергетика — це високотехнологічна сфера діяльності, її розвиток має забезпечуватися за рахунок упровадження перспективних інноваційних проектів, які забезпечують перехід на якісно новий рівень ядерних технологій за безпекою та екологією», — говорить президент НАЕК «Енергоатом» Юрій Недашківський. Світовий досвід переконує: створювані і діючі АЕС мають спиратися на власний інжиніринг і власне атомне машинобудування. При будівництві нових АЕС приблизно 50—70% використовуваного для цих цілей устаткування має вироблятися у власній країні. Незалежна Україна не має досвіду будівництва з нуля таких високотехнологічних об’єктів, як ядерні енергоблоки, тому і тут повинна ще багато чого засвоїти — у тісній кооперації зі світовими лідерами. Наприкінці травня 2010 року «Енергоатом» планує провести в Києві разом із FGL-energy міжнародну конференцію з метою пошуку майбутніх партнерів.

Слідами світових гігантів

Стрімкий розвиток атомної енергетики здійснюють провідні країни — США, Франція, Японія, Росія, Фінляндія. Ядерні енергоблоки будують «азіатські тигри» — Китай, Індія, Південна Корея та Іран, а також країни Європи і Латинської Америки. Нещодавно Міжнародне енергетичне агентство прогнозувало зниження інтересу до атомної енергетики, а тепер говорить про «глобальну енергетичну революцію». Вже понад 40 країн заявили про наміри створити ядерну енергетику. Серед них — Італія, Польща, Білорусь, Туреччина, Казахстан та інші.

За останні десятиліття розроблено реактори нового, третього, покоління, їхній рівень безпеки на кілька порядків, а точніше, у 1000 разів (!) вищий, ніж у попередніх зразків. Реактори обладнані багаторівневою системою захисту.

Світ пішов шляхом посиленого розвитку ядерної енергетики, проте проблеми з будівництвом нових ядерних енергоблоків відчувають багато країн, у тому числі й лідери ядерного ринку — Росія, Франція, Фінляндія. «Ми бачимо, що в усіх є проблема, оскільки 10—15-річний розрив в інвестиційній діяльності, який виник наприкінці минулого сторіччя, коли у світі не будували ядерних енергоблоків, окрім як на Сході, призвів до розпаду інжинірингових систем, покликаних керувати потужним будівництвом», — говорить Володимир Бронніков, генеральний директор «Атомпроектінжинірингу» (АПІ), відокремленого підрозділу НАЕК «Енергоатом».

Для реалізації ядерних проектів катастрофічно бракує фахівців, концентрація сил і ресурсів досягається з великими зусиллями. Для подолання цих проблем, з метою налагодити управління всім процесом створення нових потужностей, цього року в складі «Енергоатому» і було створено відокремлений підрозділ — «Атомпроектінжиніринг». На тлі практично цілковитої відсутності фінансування (гроші не закладено в тарифі) новий підрозділ вибудовує власну інжинірингову систему. До того ж він займеться організацією процесу зняття з експлуатації ядерних енергоблоків, які відпрацювали свій ресурс, чого дотепер в Україні ніколи не робили. Атомники займаються двома завданнями, які ніколи раніше не вирішувалися, — будівництвом з «нуля» нових енергоблоків і виведенням з експлуатації старих. Їх об’єднує одна проблема — відсутність фінансування. Атомна галузь продовжує забезпечувати країну необхідною кількістю електроенергії. Ну а її розвиток відкладено на майбутнє.

Проте запуск нових проектів усе ж таки можливий — з метою розвитку атомної галузі слід залучати зарубіжних інвесторів. У стартовій готовності вже перебувають два такі проекти, реалізовані «Енергоатомом» за гроші інших країн. Перший — це будівництво в Чорнобильській зоні централізованого сховища «сухого» типу для відпрацьованого палива: інвестиції в розмірі 127 млн. євро надасть американська компанія Holtek (детально про цей проект «ДТ» уже розповідало у №46 від 28 листопада 2009 р.).
Другий проект — завершення будівництва третього і четвертого енергоблоків Хмельницької АЕС: кредит на суму 4—5 млрд. дол. обіцяє Росія, але за умови, що паливо для них буде російським.

Хмельницька аналогія Балаковської АЕС

Проект має стати своєрідним плацдармом для відновлення працездатності будівельно-монтажного і проектувального комплексів України. Переможцем міжнародного конкурсу з відбору проекту реакторної установки для будівництва третього і четвертого енергоблоків ХАЕС у жовтні 2008 року Мінпаливенерго визнало російську компанію «Атомстройэкспорт», яка представила проект В-392Б. Це удосконалена реакторна установка російської конструкції ВВЕР-1000. «Реактор має підвищені показники з безпеки, він оснащений пасивною системою відведення тепла і додатковою системою аварійного охолодження. Збільшено його проектний ресурс — корпус реактора може працювати не 30, а 50—60 років», — каже Володимир Бронніков.

Будівництво енергоблоків Хмельницької АЕС планувалося розпочати 2011-го, а закінчити 2016 року. Готовність третього блоку сьогодні оцінюють у 75%, а четвертого — у 28%. У разі вибору іншого типу реактора довелося б демонтувати споруджені конструкції, а це додаткові витрати. Проект В-392Б був розроблений для п’ятого і шостого енергоблоків Балаковської АЕС (РФ), які за ступенем готовності і типом будівельних конструкцій аналогічні третьому і четвертому енергоблокам ХАЕС. Росіяни зробили цікаву пропозицію: у загальній вартості поставок вони забезпечать 85% товарного кредиту — це стандартна схема підтримки Росією власного експорту (решту 15% забезпечить наша сторона).

Співробітництво з добудовування енергоблоків ХАЕС розпочнеться лише після підписання між Україною і Росією міжурядової угоди (основні моменти вже узгоджено). Не вирішеним залишилося одне питання: підписання довгострокового контракту на поставки російського ядерного палива для українських АЕС. Росіяни готові дати кредит за однієї умови: поставки палива для третього і четвертого енергоблоків на весь термін їхньої експлуатації здійснюватимуть російські заводи, причому незалежно від того, будуть вони розташовані в Україні чи у Росії.

Тривале узгодження позицій сторін у згаданій угоді гальмує розвиток не тільки атомної енергетики, а й машинобудування. З метою реалізації хмельницького проекту ще в лютому 2009-го Кабмін прийняв постанову №118 «Про першочергові заходи для будівництва 3-го
і 4-го енергоблоків ХАЕС», у якій на його реалізацію до кінця поточного року виділялося близько 240 млн. грн. Ці гроші планувалося зібрати за рахунок надбавки до тарифу на атомну енергію. Проте через кризу НКРЕ відмовилася підвищити тариф, тому жодної копійки дотепер не надійшло. І в першому кварталі 2010-го підвищувати тариф НКРЕ не планує, про це нещодавно заявив голова НКРЕ Валерій Кальченко.

У згаданій постанові було заплановано ще й проведення ремонтно-відновлюваних робіт на майданчику станції, консультацій із громадськістю, проте ці роботи зависнули.

Фінансові перекоси

Атомний комплекс уже багато років потерпає від тарифного голоду. Економісти галузі надали «ДТ» аналіз динаміки показників з 2001-го по 2009 рік. За цей період тариф на електроенергію АЕС зріс майже на 68% (із 8,24 до майже 14 коп. за кіловат•год.), тоді як тариф для теплових електростанцій збільшився на більш як 300% (із 11,95 до 39 коп.). При цьому індекс інфляції за цей самий період становив майже 248%, а вартість російського ядерного палива зросла в 2,1 разу. Тариф для українських АЕС — найнижчий у світі! Навіть росіяни, продаючи ядерне паливо своїм АЕС за ціною вдвічі нижчою, ніж для наших станцій, установили тариф майже в півтора разу вищий від нашого.

Та попри цілком очевидні грубі перекоси в тарифній політиці, «Енергоатом» із 2001-го
по 2007 рік на 22% збільшив виробництво електроенергії. Внутрішні ресурси для цих цілей було знайдено за рахунок скорочення кількості персоналу — із 39753 чоловік у 2001 році до 34681 чоловік у 2009-му, а також за рахунок зниження дебіторської заборгованості майже на 2 млрд. грн. (до 4,2 млрд.
грн.). Кредиторську заборгованість компанії теж зменшено: із 4,7 млрд. грн. у 2004 році до 1,6 млрд. на початок листопада 2009-го. За десять місяців цього року загальна сума сплачених до бюджету, позабюджетних фондів податків і нарахувань зі страхування перевищила 2,9 млрд. грн.! Це на 580 млн. грн. більше, ніж за аналогічний період 2008-го.

Через зниження попиту на електроенергію цього року «Енергоатом» усе ж таки скоротить виробництво на більш як 6 млрд. кВт•год. вартістю 850 млн. грн. Крім того, компанія зазнала додаткових витрат через курсову різницю валют на суму 240,6 млн. грн., і до кінця року втрати збільшаться ще на 70 млн. грн. Купівля валюти зумовлена необхідністю фінансувати поставки ядерного палива з РФ, вивозити відпрацьоване ядерне паливо в Росію, а також погашати кредити ЄБРР і Європейського співтовариства з атомної енергії. Крім того, «Енергоатом» цього року має профінансувати програму створення резерву ядерного палива за довгостроковим контрактом з ДП «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» в обсязі 1,02 млрд. грн. (без ПДВ). У тарифі на ці цілі грошей не передбачено, а питання залучення кредитів перебуває у стадії переговорів із січня 2009 року. Крім того, компанія була змушена провести розрахунки з держбюджетом зі сплати податку на прибуток за десять місяців на суму майже 819 млн. грн., у той час як у структурі тарифів на ці цілі було передбачено всього лише 284 млн. грн.

Зрозуміло, що всі вищезазначені чинники не могли не позначитися на виконанні виробничих і соціальних програм «Енергоатому». Коштів, які надходять з енергоринку, не вистачає для фінансування навіть пріоритетних напрямів. До них належать розрахунки з бюджетом за податками і зборам (у тому числі ПДВ на митниці при поставках свіжого ядерного палива), розрахунки за ядерне паливо. Недостатньо фінансується і створення ядерно-паливного циклу і резерву ядерного палива. Є проблема з фінансуванням подовження терміну експлуатації першого енергоблоку РАЕС. Зірвано плани з житлового будівництва, скорочено витрати на оплату праці, на соціальні видатки тощо.

Необхідність скорочення річних обсягів фінансування за основними статтями витрат «Енергоатому» змусила уряд втрутитися в ситуацію. Тема тарифного дефіциту в серпні була винесена на розгляд міжвідомчої робочої групи, очолюваної керівником групи радників прем’єр-міністра. Проте досі доручення прем’єра від 11.08.09 р. №33727/9/1-09, яке зобов’язує переглянути тариф на електроенергію АЕС, не виконано.

Атомні резерви закінчуються, тому тариф треба підвищувати, адже атомна енергетика — це насамперед безпека. І робити це слід, не чекаючи завершення економічної кризи. Атомний комплекс уже зараз міг би стати ядерним локомотивом української економіки. Однак без підтримки з боку влади цього не станеться.