Вінницький газовий сиквел: мрії збуваються...

Нічого несподіваного на фронті передачі газорозподільних мереж у лоно держави не відбулося. Злазь з труби — влада змінилася.

Нагадаю, що першим, по кому пройшовся чудовий коток-укладальник екс-прем’єр-міністра Юлії Тимошенко у вигляді постанови Кабміну №775 від 10 червня 2009 року «Про підвищення ефективності управління державним майном газорозподільних мереж» і наказу Мінпаливенерго від 4 вересня 2009 року, стало ВАТ «Вінницягаз». 30 листопада 2009 року відбулася передача газових мереж «Вінницягазу» дочірньому підприємству «Нафтогазу України» — «Нафтогазмережам».

Цього ж дня ВАТ звернулося у Вінницький окружний адміністративний суд із позовом до Мінпаливенерго, вимагаючи провести інвентаризацію майна і призупинити дію наказу про передачу держмайна на баланс ДП «Нафтогазмережі». У суді вимоги вважали обгрунтованими і взяли справу до провадження. Це не завадило 1 грудня 2009 року Національній комісії регулювання електроенергетики (НКРЕ) позбавити «Вінницягаз» ліцензії. Таким чином, ВАТ стало першою і єдиною в Україні фірташівською газовою компанією, позбавленою ліцензії. Процес розширення території ліцензійної діяльності ДП «Нафтогазмережі» загальмувала профспілка працівників газових господарств України, на чиїх мітингах протесту основною ударною силою були саме вінницькі газовики.

На обвинувачення, що ліцензії підприємство позбавили через ряд порушень — через борг перед НАКом у 300 млн. грн., порушення справи проти головбуха підприємства, на даний момент закритої через відсутність складу злочину, через нібито шахрайства з податками і штрафи Антимонопольного комітету, — керівництво ВАТ «Вінницягаз» стверджувало, що область нічим не вирізняється на тлі інших регіонів України.

— Це було політичне рішення, і експеримент на Вінниччині на початку опалювального сезону вважаю незаконним, — каже нещодавно призначений на посаду голова правління ВАТ «Вінницягаз» Ігор МАРЧАК.

Поки тривають профспілкові протести і судові позови, у газовому секторі Вінниччини господарювали «Нафтогазмережі». У кого ліміт — той і керує, а ліміт газу до кінця березня був саме у «мереж».

Тим часом відбулися вибори. І 1 березня була ліквідована ліцензія на поставку газу за регульованим тарифом, оскільки минув строк її дії. А 11 березня НКРЕ видала ВАТ «Вінницягаз» нову ліцензію на наступні п’ять років.

У відповідь ДП «Нафтогазмережі» звернулося до суду, щоб опротестувати видачу ліцензії «Вінницягазу» на поставку і реалізацію газу населенню і бюджетним організаціям. 12 березня саме відбувалися попередні слухання у цій справі.

— Це вже нічого не дасть, — каже І.Марчак. — Поїзд пішов. Ще тривають ті суди, які ми ініціювали в грудні минулого року. Що може дати цей новий? Тим більше до нас із ДП почали повертатися люди (у «Нафтогазмережі» пішла тисяча чоловік).

— Кому ж тоді платитимуть газоспоживачі?

— Оскільки ліцензіатом може бути тільки одна організація, а ліцензію видано нам, то й гроші вже із середини березня будемо збирати ми, — стверджує керівник «Вінницягазу».

До слова, вінницька влада, на відміну від інших регіонів, не підтримала ВАТ «Вінницягаз». Тепер, звісно, це вже історія. Хоча історія має особливість розвиватися по спіралі. Тому стверджувати, що проблему остаточно вичерпано, не варто. Адже невідомо, чи захочуть нові керівники уряду і «Нафтогазу України» залишити це підприємство, чи ж створять нове на кшталт «мереж». Тим більше що в нафтогазовій алхімії реалізації газу і руху фінансів багато що неясно. Зокрема, обвинувачення облгазів у тому, що вони нібито розробили тіньові схеми продажу газу на внутрішньому ринку України, звучать не перший рік. У Вінницькому ж варіанті подібних підозр йдеться про те, що в складі акціонерів ВАТ були і держчиновники, у тому числі один із колишніх губернаторів Вінниччини. Мовляв, тому структура не розвивалася, адже ставка робилася тільки на одержання дивідендів.

На питання «ДТ» про те, яку позицію обере місцева влада, якщо новий уряд усе ж таки вирішить створити нове підприємство, голова Вінницької ОДА Олександр ДОМБРОВСЬКИЙ сказав:

— Реструктуризація «Нафтогазу України» просто необхідна. Якщо ми не відкоригуємо тарифів, якщо не буде стовідсоткових розрахунків за газ і Україна не зможе розрахуватися із зовнішніми боргами, ми не зможемо збалансувати бюджет. При цьому нам потрібна прозора робота НАКу, треба поставити під держконтроль принцип розрахунків і загалом рух фінансових потоків. Ви знаєте, що за 2008 рік фінансовий оборот «Вінницягазу» становить майже 2 млрд. грн.? І коли ми не бачимо, скільки йде на зарплати, податки та інші видатки, виникає багато питань. Тож якщо держава розробить прозорі правила гри, ми це тільки підтримаємо.

P. S. Тим часом 17 березня 2010 року Окружний адміністративний суд м. Києва зупинив дію постанови НКРЕ №224 на право провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу та газу (метану) вугільних родовищ на території м. Вінниці та Вінницької області в зоні розташування розподільних газопроводів, що перебувають у власності та користуванні ВАТ «Вінницягаз». Строк дії цієї ліцензії — з 17 березня 2010-го по 16 березня 2015 року.

У відповідній ухвалі суд підтвердив, що постанова НКРЕ №224 суперечить чинному законодавству України з питань ліцензування та ставить під загрозу безпеку і безперебійність газопостачання на Вінниччині.

Також на підставі наданих фактів суд установив, що ДП «Нафтогазмережі» як ліцензіат, в користуванні якого перебувають державні газорозподільні мережі, проводить роботу з постачання та розподілу природного газу споживачам, однак кошти за цю роботу отримує ВАТ «Вінницягаз», що призводить до значних збитків держкомпанії.

Отже, держоператор газових мереж — ДП «Нафтогазмережі» залишається єдиним балансоутримувачем газорозподільних мереж на території Вінницької області та здійснює безпечне та безперебійне транспортування і реалізацію природного газу споживачам Вінниччини за регульованим тарифом. Ліміт газу для вінницьких «Нафтогазмереж» «Нафтогазом» передбачений.

Крім «Нафтогазмереж», на Вінничині працює понад два десятки газотрейдерів, що поставляють газ за нерегульованим тарифом.