Віктор Ющенко: «Йдеться про детінізацію ринку газу»

Останнім часом Україну стрясали не лише численні поствиборні події, але й неабиякі катаклізми в енергетичній галузі. То російський «Газпром» зажадав повернути «український борг» компаній, які поставляють газ в Україну, погрожуючи взагалі припинити постачання газу. То сталася трагедія в Дніпропетровську, внаслідок якої загинули люди. Все це свідчить про реальну загрозу енергетичній безпеці країни. Отож не дивно, що саме цій темі було присвячено зустріч президента Віктора Ющенка з журналістами. Повчально знати, як на весь комплекс проблем енергетичної безпеки України дивиться її глава. Тим паче в період, коли каденція уряду може бути незабаром завершена, а вирішувати проблеми потрібно терміново. Тим паче що виникли вони не вчора, й навіть не позавчора.

Для початку журналісти поцікавились у Віктора Андрійовича, який же зміст і які складові визначають для нього поняття енергетичної безпеки України. На що президент відповів:

- Ми виходимо з того, що вирішення питань стабільного енергетичного забезпечення максимально має перебувати в компетенції української влади, яка б сформувала такі варіанти поставок і транзиту енергоносіїв та забезпечення ними населення і промисловості країни, котрі якнайменше піддавалися б зовнішнім впливам. Незалежно від того, чи говоримо ми про політично-кон’юнктурний вплив, чи ж про кон’юнктурний вплив самого енергоринку. Я б сказав, що, з одного боку, це виключно питання національної політики. Але все це варто розглядати й у контексті економічної політики держави, а отже, й політичної незалежності країни. Це щодо понять.

З погляду ж методів забезпечення енергетичної незалежності, було б дуже добре, якби Україні вистачало власних енергоносіїв для забезпечення своєї енергонезалежності, чи принаймні можливості своєчасно реагувати на всі зовнішні випади стосовно України. Тому я б так сказав, що Україні конче потрібно оптимізувати внутрішній ринок енергоресурсів. А це означає - осмислити по-новому енергетичні можливості України, починаючи з політики у вугільній галузі й закінчуючи політикою в освоєнні родовищ у глибоководній частині Чорного й Азовського морів. Окремий блок питань з електроенергетики, де вже на порядку денному створення нових ядерних енергоблоків, та багато інших питань. Вирішення всіх цих завдань зміцнить енергетичну незалежність країни і взагалі національну безпеку.

Водночас я виходжу з того, що Україна має зробити багато енергійних кроків на зовнішній арені, які зміцнили б наші позиції. Це й питання спорудження нафтомагістралі Одеса-Броди-Гданськ, і приєднання України до європейської енергосистеми, і тема Бурштинського енергоострова, і постачання на двосторонній основі електроенергії до країн ЄС (Польщі, Словаччини, Угорщини, Румунії). Все це взаємозалежні питання, оскільки ми говоримо сумарно про енергоринок, в якому перетікання одного виду енергоресурсу в інший є досить мобільним.

- А що стосується транзитної політики України?

- У першому кварталі 2008 року ми ініціюємо проведення енергосаміту в Києві, де маємо намір запропонувати нову концепцію організації транзитних постачань. Було б дуже добре, якби ми домоглися формулювання перших міжнародних правил, їхніх основ, починаючи від тарифів до уніфікації підходів до технічної безпеки. Це питання - одне з найактуальніших для української політики. Можу сказати, що є певні досягнення в нашій політиці енергобезпеки. Але є й аспекти, особливо це стосується внутрішнього ринку, які заслуговують на серйозну критику та якнайшвидшу зміну ситуації.

- Чи має намір Україна переходити до прямих контрактів у постачаннях, насамперед природного газу? І який може бути механізм та алгоритм відносин учасників таких постачань? Чи сьогодні це питання неактуальне?

- Я б назвав кілька ключових для України позицій. Перша - це перехід на просту, зрозумілу, а отже, прозору, схему забезпечення постачань і розрахунків. По суті йдеться про детінізацію. Коли ми кажемо про прозору схему забезпечення постачань і розрахунків за енергоносії, йдеться не лише про цінову оптимізацію, йдеться про ясний, прозорий і публічний процес, зрозумілий кожному учасникові ринку, й насамперед споживачам енергоресурсів. Думаю, що сьогодні взагалі мало знайдеться спеціалістів, спроможних пояснити існуючий механізм розрахунків. Тому виникає дуже великий публічний сумнів у доцільності такого механізму розрахунків.

Друга - це прагнення до формування ринкових відносин між продавцем і покупцем енергоресурсів. Ми виходимо з того, що формування ціни на газ має бути прогнозованим, а тому мати високий статусний рівень і не стосуватися тільки політики господарюючих суб’єктів. Поки ми перебуваємо в статусі відносин перехідного періоду. І ми розуміємо, що в цьому питанні мають бути коректні відносини. Ми виступаємо за формулювання прозорої моделі ціни на газ. Безумовно, ціна газу в 135 дол. за 1000 кубометрів на російсько-українському кордоні не є оптимальною. І, безумовно, вона змінюватиметься. Але це має бути зрозумілий процес.

Сьогодні Україна забезпечує транзит до Європи найбільших обсягів російського газу, а також його зберігання в підземних сховищах. Проте тариф на ці послуги потребує окремого розгляду та коментарю. Тому ще один аспект наших відносин - закріпити на високому рівні наші спільні бажання щодо забезпечення надійного транзиту та зберігання газу.

Третя - гарантування безпеки самого транзиту газу. Адже всілякі висловлювання про недобросовісність України чи поганий стан її газотранспортної системи - це прямий удар по іміджу нашої країни. Тому наша політика стосовно забезпечення транзиту має бути бездоганною.

Четверте питання - це проекція ситуації на організацію внутрішнього ринку. Щоб не припустити некоректного вирішення конфліктів і монополізації. З огляду на практику роботи внутрішнього ринку за останні кілька років тут виникає багато питань. Наприклад, з приводу передачі контрактів на газозабезпечення промисловості компанії «УкрГаз-Енерго». Власне питанням реорганізації внутрішньоукраїнського ринку газу й було присвячено указ, підписаний мною ще 7 вересня.

- Коли можна очікувати вирішення питань про постачання в Україну газу в 2008 році?

- Думаю, що вже найближчим часом ми домовимося з Російською Федерацією про цінову політику та тарифи на транзит на найвищому рівні.

- Повертаючись до внутрішнього ринку газу, могли б ви уточнити, в чому полягають основні проблеми та шляхи їхнього вирішення?

- Дисбаланс внутрішнього ринку спостерігається за багатьма аспектами. В контексті підготовки до нового фінансового року нам слід закласти для розв’язання цих проблем близько 9 млрд. грн., які потрібні лише на вирішення системних проблем НАК «Нафтогаз України». В цієї національної компанії роками збиралися проблеми. Це й неплатежі, й податковий тиск. Є питання, пов’язані з роботою операторів ринку, таких як «РосУкрЕнерго» та ЗАТ «УкрГаз-Енерго». Остання компанія не розподілила дивіденди за минулий рік обсягом півмільярда гривень, що позначилося й на фінансовому стані «Нафтогазу України» як співзасновника цього ЗАТ. Залишається стосовно НАК «Нафтогаз України» тема обслуговування боргів, кредитів, розрахунків за попередні роки. І все це багатомільярдні позиції, які потрібно звести в бюджеті компанії та узгодити його з бюджетним процесом як таким.

- Чи правда, що боргові зобов’язання НАК «Нафтогаз України» вже скуплено іноземними компаніями?

- Ні.

- Як ви ставитеся до можливості продажу принаймні частини акцій «Нафтогазу», тобто до приватизації цієї національної компанії?

- Спочатку слід навести лад у цій компанії, а вже потім думати й розмовляти про варіанти, хай навіть часткової, зміни її форми власності.

- Пане президенте, ви кажете про те, що є чимало запитань до компанії «РосУкрЕнерго» та ЗАТ «УкрГаз-Енерго». Невже ці запитання виникли недавно? Адже той самий російський «Газпром» каже, що в «РосУкрЕнерго» є 50% української частки…

- Я вже казав і хочу ще раз повторити, що Держава Україна ніякого стосунку до засновників компанії «РосУкрЕнерго» не мала і не має. Користуючись нагодою, можу попросити тих, хто має якусь достовірну інформацію щодо цього, - повідомте.

Що ж стосується висловлювань деяких представників РФ і «Газпрому», то я утримаюся від коментарів.

- Трагедія в «Дніпрогазі» засвідчила наявність величезних проблем із регіональними газорозподільчими мережами (колишніми облгазами). Чи має намір держава втручатися в цю ситуацію? Яким чином, коли більшість облгазів давно приватизовані?

- Це черговий приклад того, що політика на внутрішньому ринку не була синхронізована. Попередні розслідування дніпропетровської трагедії свідчать про те, що такої масштабної катастрофи можна було уникнути. Нині ми маємо намір повністю змінити політику стосовно підприємств з розподілення газу. Навіть незважаючи на те, що багато таких підприємств значною мірою приватизовані, у держави є достатньо важелів впливу. Це й відновлення технічного нагляду, і суворий контроль за дотриманням зобов’язань ліцензіата.

- Чи має намір Україна відновлювати переговори з Туркменистаном? Чи ви самі не збираєтеся з візитом до Ашгабата?

- Казати про відновлення прямих постачань туркменського газу до України вже наступного року поки складно. Крім того, в наших двосторонніх відносинах накопичилося кілька проблем, які потребують політичного вирішення. Нині готується візит президента Туркменистану до України, під час якого ми сподіваємося вирішити наявні проблеми. Що ж до перспектив, то Україні є що запропонувати, наприклад, можливість транзиту туркменського газу не лише до України, але й до Європи. Думаю, такий підхід цікавий для Туркменистану.

- Називаючи пріоритети енергополітики України, ви згадали і проект нафтопроводу Одеса-Броди-Гданськ. Але ж це, мабуть, один з основних довгобудів України. І до того ж, чи не хвилюють вас висловлювання багатьох експертів про те, що, наприклад, запаси нафти Казахстану значно завищені?

- Мені відомі висновки багатьох експертів щодо прогнозів нафтовидобутку в регіоні Каспійського моря. Це й Казахстан, й Азербайджан. Сьогодні проект Одеса-Броди-Гданськ дістав цілковиту політичну підтримку держав-потенційних учасників і Європейського Союзу. І тепер йдеться вже про комерційний підхід та остаточну підготовку техніко-економічного обгрунтування.

Проте ми розраховуємо і на свої сили. Нещодавно було розроблено в деталях і укладено першу угоду про поділ продукції з компанією Venco. За умовами цієї угоди Україна отримає не лише готову продукцію, але й багатомільярдні інвестиції. Це дає підстави вважати, що й видобуток на шельфах Чорного й Азовського морів зрушено з мертвої точки. І це не просто надхмарні замки, але вже й реальні плани.