Від Каспію до Балтики — енерготранзитне співтовариство

22 травня в Києві проходив Міжнародний енергетичний форум, який, по суті, став робочим майданчиком для обкатування ідей та документів, прийнятих 23 травня на Київському саміті з питань енергетичної безпеки.

Київські енергофорум і саміт — логічний розвиток Краківської ініціативи про співробітництво спочатку п’яти держав Балто-Чорноморського басейну і Казахстану. Другий саміт відбувся у Вільнюсі і був представлений керівниками шести держав і представниками ще кількох зацікавлених країн. Третій — Київський — саміт погодилися спочатку відвідати президенти восьми держав: Азербайджану — Ільхам Алієв, Грузії — Михайло Саакашвілі, Латвії — Валдіс Зетлерс, Литви — Валдас Адамкус, Польщі — Лех Качинський, Молдови — Володимир Воронін, Румунії — Траян Басеску, а також єврокомісар із питань енергетики Андріс Пібалгс.

Запрошували на форум та саміт і росіян, але ще 21 травня вони не відповіли на запрошення. Утім, представники і «Газпрому», і деяких інших компаній на енергофорумі були. І навіть помітили, що високопоставлений представник Грузії виступав на форумі англійською мовою, а не російською, як вони звикли чути. До речі, президент Польщі «попрацював» 23 травня авіатаксистом: привіз і відвіз колег-президентів Балтійських дер­жав.

Київський енергофорум примітний тим, що, мабуть, уперше вдалося на рівних залучити до його роботи наукові уми і, відповідно, наукові розробки в енергогалузі. Тому символічно, що 22 травня енергофорум відкривали президент України Віктор Ющенко та академік, президент НАН України Борис Патон. Хоча, з іншого боку, довелося почути і про не найвище представництво на цьому заході. Утім, це питання спірне. Тим паче, що основні рішення передбачалося затвердити 23 травня на енергосаміті. А на форумі було представлено понад 130 компаній і організацій із 30 країн.

Відкриваючи міжнародний енергетичний форум у Києві, президент України В.Ющенко заявив, що можливості України в сфері транзиту енергоносіїв мають значний потенціал для розвитку. «Ми залишаємося відкритими в цій темі», — сказав він. Глава держави підкреслив, що альтернативи транзиту вуглеводнів через територію України не існує: «Сьогодні ми розуміємо, що різноманітні проекти — Північний потік, Блакитний потік — призначені для компенсації зростання обсягів транзиту». За його словами, Україна й надалі керуватиметься конструктивним підходом у відносинах між постачальниками і транзитерами енергоносіїв.

У зв’язку з цим В.Ющенко також зазначив, що восени 2008 року планують проведення донорського форуму з питань модернізації української ГТС. Україна вже зверталася до Європейського Союзу з пропозицією сформувати єдину політику, зокрема, й у питанні реконструкції української газотранспортної системи. Восени Європейська комісія проведе перший захід, мета якого — «сформувати 2,5 млрд. дол. країн Єв­росоюзу для рекон­струкції газотранспортної системи України». «Ми виходимо з того, що такі плани, включаючи формування наших спільних принципів, спільних засад, гарантування безпеки цього процесу, підвищують енергетичну безпеку як у кожній країні, так і в межах ЄС», — наголосив
В.Ющен­ко.

Основний месидж президента України полягав у тому, що «сьогодні виклики, які стоять перед енергетичним ринком, зокрема політизація відносин на ньому, свідчать про те, що жодна країна не може впоратися з цими викликами самостійно. Нафта і газ стають продовженням політики». І це свідчить про те, що сьогодні організація енергетичного ринку потребує серйозних змін.

Тому Україна та Грузія спільно запропонували проект концепції формування відкритого Балто-Чорноморсько-Каспійського енерготранспортного співтовариства.

Метою створення такого співтовариства є підвищення надійності та прозорості транзитних поставок енергоносіїв до Європи. «Основні цілі цього амбіційного політико-економічного проекту полягають насамперед у підвищенні надійності транзитних поставок енергоносіїв від виробника до споживача, підвищенні прозорості енергопоставок до Європи, зокрема за рахунок забезпечення балансу інтересів між постачальниками, транзитерами і споживачами», — сказав В.Ющенко. Він також зазначив, що цю тему вперше порушено в такому контексті: «Я виходжу з того, що саміт стане першим внеском, першою відповіддю на те, як сформувати бачення спільної концепції транзитного простору від Балтійського, Чорного і Каспійського морів».

Йдеться не тільки про добудування нафтопроводу Одеса—Броди до Плоцька і Гданська, що дасть можливість Євросоюзу одержати найкоротший шлях до каспійської нафти. Президент назвав цей проект також невіддільною складовою європейського енергетичного ринку та підкреслив, що необхідно побудувати нову політику відносин між споживачами, виробниками і транзитерами енергоносіїв. Тільки не думайте, що мався на увазі єдиний транзитний тариф на послуги в усіх країнах від Каспію до Балтики. Не про це мова. «Ми фактично починаємо формування, по суті, нової культури транзиту енергоносіїв зі Сходу на Захід», — сказав президент. За його словами, формування такої культури сприятиме підвищенню безпеки енергопоставок.

В.Ющенко звернув увагу на необхідність об’єднання української енергосистеми з енергосистемою Західної Європи: «Приєднання української енергосистеми до європейської посилить безпеку енергозабезпечення як України, так і ЄС». Він також підкреслив, що серед пріоритетів енергетичної політики України — розробка та освоєння нафтогазових родовищ, і що Україна зацікавлена в залученні на цей ринок інвестицій.

Виступаючи на саміті в п’ятницю, президент наголосив, що Київ розглядає українські нафто- і газотранспортну системи як невіддільну складову європейської енергетичної політики.

Крім того, Україна запропонувала Казахстану та Азербайджану розглянути можливість участі в будівництві нових НПЗ на її території. У зв’язку з цим на форумі були представлені результати дослідження міжнародної компанії Mott MacDonald. За їх даними, на будівництво нового НПЗ в Україні потужністю 10,5 млн. тонн переробки нафти на рік буде потрібно від трьох до п’яти років і 3—4 млрд. дол. інвестицій. Витрати на проект становитимуть у діючих цінах майже 400 млн. дол. на рік. Утім, питання про будівництво нового НПЗ або реконструкцію діючих потужностей остаточно поки що не вирішено.

«Ми вже сьогодні говоримо про створення нового енергокоридору, який може зв’язати Каспій із Балтійським морем. Це новий елемент регіонального співробітництва …дуже великий формат цього проекту, політична підтримка всіх країн — учасниць цього коридору вже є і залишилося тільки узгодити економічні і технічні деталі співробітництва», — сказав І.Алієв під час спільної прес-конференції з президентом України Віктором Ющенком за підсумками їхніх двосторонніх переговорів у четвер у Києві. Він також зазначив, що залишилося протестувати на практиці цей проект, щоб «подивитися на результат».

Власне, ніхто всерйоз і не розраховував, що відразу після Київського енергосаміту ще недобудованим Євро-Азіатським нафтотранспортним коридором піде нафта з каспійських родовищ Азербайджану та Казахстану. Однак певні надії покладали на відповідь Азербайджану. Тим паче, що офіційний візит президента Республіки Азербайджан Ільхама Алієва до Києва тривав із 21 по 23 травня. Президент Алієв принаймні пообіцяв, що коли одержить до початку липня готове техніко-економічне обгрунтування Євро-Азіатського нафтотранспортного коридору, готовий предметно обговорювати можливість участі своєї країни в цьому проекті насамперед як постачальника нафти. Обговорювати, зокрема, в рамках створеної українсько-азербайджанської комісії на рівні президентів двох країн, а також у форматі створюваного Балто-Чорноморсько-Каспійського співтовариства. Чого не скажеш про Казахстан, енергоресурси якого могли б істотно вплинути на прискорення реалізації вищезазначеного нафтотранзитного проекту.

Виступаючи на енергофорумі в четвер, віце-міністр енергетики та мінеральних ресурсів Казахстану Ляззат Кетебаєвич зазначив, що реалізація проекту транспортування в Європу каспійської нафти через нафтопровід Одеса—Броди для його країни нині проблематична. Хоча нафтовий ресурс Казахстан може запропонувати. Однак, на думку віце-міністра, розглянуті варіанти доставки каспійської нафти в Європу для Казахстану надто складні технологічно (необхідні чотири перевалки нафти по маршруту до Одеси) і економічно не виправдані. Він просто запропонував учасникам проекту домовитися з Росією і прокласти по її території з’єднувальний нафтопровід протяжністю 150 км, щоб з’єднати діючі нафтопроводи і вже сьогодні одержати можливість доступу до ресурсу в 37 млн. тонн нафти, який може потенційно прокачати «Каспійський трубопровідний консорціум». Після таких заяв розраховувати на Казахстан у найближчому майбутньому не доводиться. Він, як і раніше, рухається у фарватері РФ.

До речі, про РФ. Ніхто не каже, що Росію не потрібно запрошувати співпрацювати в нових транспортних проектах. Більш того, сьогодні всі нові маршрути не розглядають однозначно як альтернативу діючим і створюваним з ініціативи РФ маршрутам доставки енергоносіїв.

Під час енергофоруму та саміту з питань енергетичної безпеки було презентовано ще низку цікавих проектів, досліджень, доповідей, підписано угоди, про які «ДТ» розповість у наступних номерах.