В очікуванні інвестора

Власник готелю, не барячись ні хвилини, відправляє посильного віддати борг м'яснику. М'ясник, не вагаючись, передає гроші фермерові. Фермер - власникові автомайстерні. Власник майстерні - хазяїнові сусідньої крамниці… На якомусь етапі гроші переходять до місцевої представниці сфери ескорт-послуг, і та доглянутою ручкою поважно вручає банкноту хазяїнові готелю - за проживання…

І не біда, що турист, забравши заставу, їде, не знайшовши підходящих апартаментів, усе містечко живе без боргів і з оптимізмом дивиться в майбутнє!

Як жаль, що цей сюжет із щасливим кінцем не про наш паливно-енергетичний комплекс.

Іноземне слово "дефолт" означає відмову платити за своїми зобов'язаннями. Комбінація "суверенний дефолт", або відмова держави викувати взяті на себе боргові зобов'язання перед іншими державами, міжнародними фінансовими організаціями, затінила в Україні мікроекономічний аспект поняття, однак взаємні неплатежі вуглярів і енергетиків - це теж дефолт. Дефолт, що набув характеру національного феномену.

Колись для відкочування в шахтах використовували кінну тягу. В 2018 р. державне підприємство (ДП) "Регіональні електричні мережі" поставило державному ж підприємству "Вугільна компанія "Шахта "Краснолиманська" понад 118 млн кВт∙год електроенергії, що порівнянно із безупинною роботою протягом року 18379 коней.

Щоб шахта "Краснолиманська" одержала потрібні ресурси, ДП "Енергоринок" кредитувало електроенергією ДП "Регіональні електричні мережі"". Тому ефект доміно розвивається по ланцюжку. Дефолт шахти, що одержала електроенергії на суму майже 211 млн грн від постачальника електрики, обертається заборгованістю постачальника енергоринку, енергоринок стає боржником генеруючої компанії "Центренерго", а та - свого постачальника вугілля, яким є ВК "Шахта "Краснолиманська". Такий собі клуб боржників!

І це не надзвичайний випадок. У 2018 р. підконтрольні уряду України державні шахти спожили 1 млрд 33 млн 400 тис. кВт∙год електроенергії на суму 2,158 млрд грн, з яких оплатили лише 14% (308,6 млн). Хоча річ в принципі звична: з 2014 р. заборгованість шахт становить 9 млрд 113 млн 800 тис. грн. Але в часи значної державної підтримки рівень оплати спожитої електрики піднімався до 70%, а 2018-го заборгованість порівняно з 2014 р. збільшилася в чотири рази. А тут іще з січня 2019 р. розпочалися реформи ринку електроенергії.

За правилами функціонування роздрібного ринку, затвердженими постановою від 14 березня 2018 р. №312 Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), колишні енергопостачальні компанії, те ж підприємство "Регіональні електричні мережі", перейшли в розряд операторів системи розподілу (ОСР), а їм на зміну прийшли інші. Тепер споживач вибирає собі постачальника електроенергії та укладає з ним договір на обслуговування. Притулком же тих, кому не судилося знайти собі постачальника, стає так званий постачальник останньої надії (ПОН).

Як повідомила НКРЕКП, постачальникові останньої надії нині випало обслуговувати 1339 споживачів, серед яких 49 водоканалів, 26 теплокомуненерго, всі державні шахти та інші фінансово неспроможні клієнти. Енергетичним опікуном вуглярів призначене державне підприємство зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго". Під його "опікою" - ДП "Вугільна компанія "Шахта "Краснолиманська", "Мирноградвугілля", "Торецьквугілля", "Селідоввугілля", "Лисичанськвугілля", "Первомайськвугілля", "Волиньвугілля", "Львіввугілля", "Укрвуглереструктуризація" та ін.

Послуги ПОН коштують на 25–30% дорожче, ніж в інших постачальників, - для вуглевидобувних підприємств загалом це приблизно 36,7 млн грн на місяць. Максимальний період, протягом якого можна користуватися послугами ПОН, - 90 днів. Як кажуть італійці, хороше вино, вродливі жінки й добрі чоловіки швидко закінчуються. Термін дії контрактів на послуги ПОН закінчився у квітні цього року. Грошей немає! Закон України "Про ринок електричної енергії" пропонує припинити постачання таких клієнтів, але це важко зробити через специфіку функціонування тих же вугільних шахт.

Збиткові вуглевидобувні підприємства - це міна вповільненого дії під мирними населеними пунктами. У 2005 р. російська шахта "Центральна", що належала Челябінській вугільній компанії, виявилася покинутою збанкрутілими власниками. І місцевий бюджет під загрозою вибуху метану й підтоплення підземними водами половини міста Копейська був змушений прийняти об'єкт на утримання.

Ресурс до затоплення шахти "Котляревська", що входить у ДП "Селідоввугілля", три години. Інші підпорядковані Міненерговугільпрому України шахти при відключенні електроенергії здатні протриматися від чотирьох годин до двох діб.

От і подають електроенергію шахтам в обсязі, достатньому лише для живлення насосів головного водовідливу й вентиляторів головного провітрювання. Про видобуток вугілля і не йдеться. Але для енергетиків - це все одно що рубати гілку, на якій сидиш. Немає вугілля - немає доходів, немає доходів - немає з чого заплатити за поставлені енергоресурси. Державному сектору національної вугільної промисловості загрожує колапс, чим небезпечне й чревате зниженням цін на вугілля скасування з 1 липня 2019 р. дії схеми "Роттердам+".

Проблема енергетичного дефолту вуглярів не терпить натяків, хтось має викласти кошти за них, але з резервного фонду на ці потреби виділено лише 450 млн грн, чого недостатньо для забезпечення шести шахт і протягом кварталу. І жодні вдосконалені паровозні котли "ТурбоРапід", що працюють на видобутому шахтою вугіллі, енергетичної автаркії видобувним підприємствам не забезпечать. Хоча ідея здорова.

Мабуть, тільки китайці з оптимізмом дивляться на шахти вітчизняного держсектору. "У Китаї немає збиткових шахт, зокрема й державних, - сказав директор китайської компанії Sany Heavy Equipment з маркетингу в країнах Східної Європи Гуань Цінбай. - І не тільки тому, що за невиконання плану з видобутку через недбалість або непрофесійне керування передбачено дисциплінарну й навіть кримінальну відповідальність. Шахту або роблять прибутковою, або закривають".

З допомогою китайської техніки, запевняють аналітики фірми Sany, видобуток на українських державних шахтах за якихось два роки можна збільшити в три-п'ять разів - із нинішніх 4 млн до 12–20 млн т на рік. Аби лише вистачило фінансових коштів.

Вітчизняній вугільній галузі, як тому курортному містечку, потрібен багатий турист… Ні, інвестор!

І найбільше на цю роль підходять китайські машинобудівники, яких підтримує уряд Китаю. Після закриття шахт у Німеччині їхній виробничий парк поповнився ще й висококласними заводами німецького вугільного машинобудування. Якщо європейські заводи виробляють до 15 одиниць техніки на рік, українські - до 10, то Sany щомісяця видає тільки прохідницької техніки 85–90 одиниць. І вся ця махина потребує ринків збуту, для чого надають кредити. В 2012 р. Державний банк Китаю дав довгостроковий кредит у сумі 85 млн дол. на придбання китайського очисного обладнання для шахти ім. Мельникова ВАТ "Лисичанськвугілля". В 2018 р. ТОВ "Краснолиманське" прийняло в експлуатацію прохідницький комбайн і очисну техніку виробництва Sany Heavy Equipment Co Ltd.

У планах китайців - організувати великовузлове складання, а потім і виробництво частини комплектуючих для гірничошахтного обладнання Sany в Україні. Процес пошуку підходящої моделі реалізації проекту - будівництво нового заводу або переобладнання наявного - вже запущений.

Та це завтра, а сьогодні… постачальник останньої надії ДПЗД "Укрінтеренерго" подав заявку на відключення від електропостачання ще наприкінці березня цього року ВК "Шахта "Краснолиманська", яка заборгувала йому 87,617 млн грн. Оператор системи розподілу зобов'язаний виконати цю вимогу. Однак під тиском соціальних і екологічних ризиків оператор системи розподілу закликає всі залучені сторони якомога швидше знайти рішення, що допомагає уникнути критичного для регіону знеструмлення шахти.

Подайте бідним вуглярам на світло!