Uno труба і багато problémy

10 квітня 2017 р. було підписано меморандум між НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", італійською Snam S.p.A і словацькою Eustream a. s.

Його суть - пошук найприйнятнішого варіанта використання газотранспортної системи України, особливо після закінчення "транзитного" контракту з російським "Газпромом", і залучення потенційних партнерів для транзиту газу через ГТС України. Більш конкретно про спільну пропозицію італійської та словацької газотранспортних компаній уперше було розказано в Києві під час Третього газового форуму 12 жовтня 2017 р.

Голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв і в інтерв'ю DT.UA, і під час прес-конференцій і публічних виступів другий рік каже, що НАК веде переговори мінімум із чотирма європейськими компаніями про спільне використання української газотранспортної системи (ГТС) після закінчення у 2020 р. контракту із "Газпромом" на транспортування російського газу в Європу. Залучення солідної європейської компанії до транзиту газу територією України він пояснює необхідністю його збереження після закінчення дії контракту з "Газпромом" і фактично пошуком союзників у ЄС, зацікавлених не в створенні "Північного потоку-2", а в збереженні газотранспортного маршруту через Україну. Хоча Коболєв визнає, що протистояти щедрим обіцянкам росіян європейцям дуже складно. Тим паче за умов багаторічного спору між "Нафтогазом України" і "Газпромом" у Стокгольмському арбітражі, зокрема щодо умов "транзитного" контракту.

Однак цілком імовірно, що ця тема обговорюватиметься й наступного тижня під час щорічної газової конференції за особистої участі акціонера НАК "Нафтогаз України" - Кабміну та менеджменту держхолдингу.

Хай там як, італійсько-словацька пропозиція заслуговує на увагу вже тому, що запропонований формат співробітництва операторів газотранспортних систем не потребує ні приватизації, ні зміни форми власності газотранспортної системи та підземних сховищ газу України. Але… вимагає політичної волі уряду України як акціонера "Нафтогазу" продовжити транспортування російського газу через вітчизняну ГТС після закінчення десятирічного "транзитного" контракту, укладеного в січні 2009 р. не без активного тиску на Україну Єврокомісії. Незалежно від рішення Стокгольмського арбітражу, очікуваного найближчими тижнями. Незалежно від того, чи захочуть менеджери вже не "Нафтогазу", а, хотілося б вірити, самостійного оператора газотранспортної системи України сідати за стіл переговорів із "Газпромом" і укладати новий контракт на транспортування газу в ЄС на нових умовах.

Нюансів багато, про основні з них ітиметься нижче. Але спочатку про мотиви.

Кожний оператор ГТС бажає знати

28 квітня 2014 р. у Братиславі (Словаччина) було підписано Меморандум про взаєморозуміння та довгоочікувану для України Угоду про підключення (до газотранспортної системи) між оператором української ГТС "Укртрансгазом" і оператором словацької ГТС Еustream a. s. Цьому передувала багатоскладова робота, що поклала початок зворотним потокам газу в Україну через нову точку з'єднання систем Будінце (Budince).

По суті, це було вирішення проблеми реверсу, і досить гнучке, для поставок газу в Україну. Технічних можливостей цього маршруту цілком достатньо для забезпечення всієї потреби України в імпорті газу з ринку країн ЄС при транспарентних умовах для всіх учасників трубопровідною ділянкою Вояни-Будінце-Ужгород і транзиту через словацьку газотранспортну систему.

Якщо подивитися дані про результати роботи газотранспортної системи України за дев'ять місяців 2017 р. порівняно з 2016-м (рис. 1), очевидно, що за цей період транзит газу через ГТС "Укртрансгазу", включаючи імпорт, збільшився. У тому числі й завдяки співробітництву з оператором словацької ГТС Eustream a. s.

Довідка DT.UA

Пропускна здатність ГТС України на вході становить 288 млрд кубометрів, на виході - 178,5 млрд, у тому числі в країни Європи - 142,5 млрд, Молдову - 3,5 млрд кубометрів газу.

Попри те, що ГТС України та Словаччини, як кажуть, пов'язані однієї трубою десятиліття, у словацького оператора ГТС існує довгостроковий контракт на транспортування газу в Європу з "Газпромом". У Eustream також є контракти і з іншими покупцями російського газу. Умов контрактів між продавцем і покупцем, як правило, ніхто не афішує. Але й так зрозуміло, що покупці газу самі обговорюють із продавцем, будь-то "Газпром" або інша компанія-трейдер, де саме покупець отримає свій обсяг газу.

У кожного оператора газотранспортної системи, як "Нафтогаз"/"Укртрансгаз" або Eustream, у свою чергу, укладено контракти із трейдерами-шиперами, в яких обумовлена точка приймання (продажу) газу. (Про шипер-пари і шипер-коди DT.UA розповідало 6 вересня 2013 р.: "Шипер-код для України").

Деякі трейдери купують російський газ на кордоні Україна-Словаччина, інші - на кордоні Словаччина-Австрія, треті - на кордоні Німеччини. В "транзитному" договорі "Нафтогазу" та "Газпрому" зазначено точки передачі газу на західних кордонах України…

Перенесення точок приймання російського газу на східний кордон України (із РФ), чого хотілося б нам, - досить непростий захід. Насамперед до такого рішення мають прийти трейдери, які імпортують російський газ. Якщо врахувати, як довго, дорого та наполегливо "Газпром" створював українському оператору ГТС, зокрема, і Україні в цілому негативний імідж у Європі, а також нинішні тарифи на вхід-вихід у ГТС України (у тій самій Словаччині вони нижчі більш як утричі), то розраховувати на прихильність європейських трейдерів до оператора української ГТС поки що наївно.

Це не означає, що український оператор ГТС не одержує оплати за свої послуги з транспортування газу від російського кордону (точок входу в українську ГТС) до словацького, польського, молдавського або угорського (точок виходу з української ГТС). Але розрахунки ведуться опосередковано - не з покупцями російського газу, що транспортується "Укртрансгазом", а з "Газпромом". І поки що за тарифом, який НАК "Нафтогаз України" як власник "транзитного" контракту з "Газпромом", оспорює в Стокгольмському арбітражі.

Навіщо італійцям і словакам "український транзит"?

Ситуація у відносинах зі словацьким оператором Eustream почала змінюватися вже у
2012 р. у зв'язку з лібералізацією газового ринку ЄС, включаючи Словаччину, а також можливістю поставляти в Україну газ за більш вигідними на той час європейськими цінами. Ще стрімкіше пішов процес після категоричних заяв "Газпрому" про припинення транзиту російського газу в Європу через Україну, отже, і Словаччину з 2020 р. І особливо у зв'язку з активними діями РФ зі створення "Північного потоку-2" та інших маршрутів, які можуть залишити без завантаження не лише українську ГТС, а й також словацьку, польську та ще кількох суміжних держав.

Одразу припинити транзит через Україну "Газпрому" навряд чи вдасться - не факт, що буде знайдено компроміс із ЄС і Єврокомісією відносно будівництва "Північного потоку-2" за російським планом. Але шальки терезів дедалі більше схиляються у бік "Газпрому" за все більшої інертності ЄК. Проте російському монополісту складно буде ввести новий газопровід в експлуатацію до або хоча б із 2020 р., хоча він усіма силами й засобами до цього прагне. Найімовірніше, мінімум про транзит 30 млрд кубометрів через Україну "Газпрому" доведеться домовлятися, хоч би як цього йому не хотілося.

Однак фактор часу може відіграти вирішальну роль уже через два-три роки. Хоча песимісти (або все-таки прагматики?) вважають, що, за логікою газового трубопровідного бізнесу, це вже вчора. Не тільки для української ГТС, а й для інших транзитерів і споживачів "газпромівського" трубопровідного продукту в цьому напрямку.

Тому цілком логічно, що італійський оператор ГТС Snam і оператор словацької газотранспортної системи Eustream зголосилися запропонувати "Нафтогазу" і "Укртрансгазу", який поки що належить йому, свій варіант завантаження ГТС України.

За інформацією джерел DT.UA, спільно розроблений варіант транзиту газу через ГТС України, Словаччини та Австрії до входу в ГТС Італії запропонований на розгляд президенту й уряду України. Основні його аспекти вперше, як сказано вище, були оголошені під час Третього газового форуму. Без участі представників "Нафтогазу", але, треба вважати, не без їхнього відома.

Отже, 10 квітня в Римі повноважні представники НАК "Нафтогаз України", ПАТ "Укртрансгаз", Snam S.p.A. (Італія) і Eustream a.s. (Словаччина) підписали Меморандум про взаєморозуміння щодо загальної оцінки можливостей співробітництва у використанні та розвитку газотранспортної системи України (див. DT.UA №14 від 15 квітня 2017 р. "Що зможе протиставити "Північному потоку-2" "римська четвірка"?").

Навіщо це знадобилося "Нафтогазу України" і фактичному оператору української ГТС - "Укртрансгазу", голова НАКу пояснює тим, що участь у транспортуванні газу вагомих європейських партнерів дає більше шансів на завантаження вітчизняної ГТС після закінчення контракту з "Газпромом" у 2020 р.

Навіщо це потрібно італійській Snam S.p.A.? Італія - найбільший імпортер російського трубопровідного газу, який поставляється в основному через ГТС України та Словаччини. Понад те, названа італійська компанія нещодавно викупила 49% акцій австрійського оператора ГТС. Таким чином, трубопровідний маршрут доставки російського газу через Україну, Словаччину та Австрію для Snam і трейдерів ринку Італії є поки що максимально економічно виправданим і вигідним (див. рис. 2). Хоча й не єдиним. Італія закуповує скраплений газ і розбудовує цей напрям у міру посилення конкуренції між природним трубопровідним і "танкерним" газом.

За даними Міністерства економічного розвитку Італії, наприклад, у 2015 р. споживання газу становило 67,52 млрд кубометрів, у країні було видобуто 6,7 млрд.

Імпорт із країн-виробників газу (трубопроводами та скрапленого газу) у мільярдах кубометрів становив, зокрема: з Хорватії - 0,23, Тринідаду й Тобаго - 0,05, Нідерландів - 5,07, Норвегії - 2,62, Росії - 27,59, Катару - 5,89, Алжиру - 7,24, Лівії - 7,11, інших - 5,39.

Проте, якщо Італії доведеться переорієнтуватися на закупівлю трубопровідного газу в австрійському Баумгартені на маршрут "Північного потоку-2", вона та її компанії чимало втратять, навіть якщо оперативно диверсифікують поставки й оптимізують витрати на транспортування. Питання не тільки в ціні російської пропозиції щодо "Північного потоку-2" на першому етапі та збільшенні частки інших джерел газу. Йдеться про тектонічні зміни ринку газу. Причому назвати їх ринковими дозволяють собі лише в "Газпромі".

Словацькому оператору ГТС Eustream a.s., який виступає партнером італійської Snam, буде значно складніше у разі переорієнтації європейських споживачів і операторів ГТС на "Північний потік-2". Споживачі не сильно постраждають у випадку підключення до європейської системи інтерконекторів хоча б в обсягах газопоставок. Тим паче, що в Словаччині споживання газу за рік порівнянне зі споживанням Київської області - до 4,5 млрд кубометрів. І забезпечується воно більш як двома десятками трейдерів, які закуповують газ із різних джерел.

Для Eustream максимальне скорочення або взагалі зупинка транспортування російського газу - це питання доходів від транзиту в річному обсязі 700 млн євро. Тому компанія дуже зацікавлена в співробітництві з оператором ГТС України з транспортування російського газу на південь Європи, насамперед в Італію.

Eustream: "Ваш успіх - це й наш успіх"

Тепер про суть італійсько-словацької газотранспортної пропозиції. Якщо коротко, то вона зводиться до того, щоб співпрацювати з оператором ГТС України в транспортуванні російського газу через ГТС Словаччини, Австрії до Італії. Як сказано вище, поки що це найвигідніший маршрут для операторів транспортування російського газу на південь Європи.

При цьому, як розповів, презентуючи у цілому італійсько-словацький проект, директор по зв'язках із ЄС Eustream Мілан Седлачек, проект співробітництва не потребує приватизації ні всієї української ГТС, ні її частини, ні підземних сховищ газу.

Мілан Седлачек

setplan2016.sk

За великим рахунком, Україні пропонують лізинг ГТС. Словацько-італійський тандем цікавить, що думає з цього приводу уряд України як власник ГТС, чи виступить партнером ПАТ "Магістральні газопроводи України", якому Міненерговугільпром має намір передати активи ГТС, чи це буде інший оператор (наприклад, що створюється на основі філії "Укртрансгазу". - А.Є.).

Однак головне все-таки в тому, що "для потенційних партнерів важливо, щоб це був незалежний оператор ГТС, як того вимагає Третій енергетичний пакет". "Український оператор ГТС може не передавати активів, а створити операційну компанію (TSO), з якою інші оператори й будуть співпрацювати. До власності об'єктів ГТС це не має стосунку", - переконує пан Седлачек.

За його словами, свого часу оператор ГТС Словаччини також пройшов нелегкий і досить болючий шлях відділення від материнської компанії та був перетворений на Eustream Slovak Gaz TSO. На це знадобилися роки кропіткої праці. Сьогодні Eustream - самостійний оператор ГТС і готовий поділитися досвідом відділення ("анбандлінг") з "Нафтогазом", "Укртрансгазом" і Міненерговугільпромом України.

При цьому директор Eustream Мілан Седлачек переконує: "Ваш успіх - це й наш успіх!". І це, на його думку, зовсім не означає, що словаки зароблятимуть на українській ГТС. "Ми будемо завжди в першу чергу заробляти в Словаччині, але нам це буде значно простіше робити, якщо українська ГТС буде завантажена", - каже пан Седлачек.

Хоча й на транспортуванні газу з ЄС в Україну Eustream має свою "копійку". Як і оператори ГТС Польщі та Угорщини. Поки що вони без роботи не залишаться, навіть якщо "Газпром" і скоротить максимально транзит до Європи через українську ГТС. Але, з іншого боку, це буде дуже суттєва втрата доходів від транспорту для "Газпрому" плюс чималі витрати на оптимізацію транспортної системи від кордону з Україною.

Ринок газу ЄС - як живий організм, досить рухливий і мінливий у тенденціях останніми роками. В України часу майже не залишилося. Усе доведеться робити "на вчора", щоб не опинитися за бортом європейського газотранспортного та газового ринку в цілому й завантажити свою ГТС хоча б на 45–55 млрд кубометрів транзиту на рік. Якщо, звичайно, ставити за мету збереження транспортування газу як прибуткового бізнесу для країни та її бюджету (2–2,5 млрд дол./рік). І дотримуватися вимог Третього енергетичного пакета про відділення транспортування газу та, відповідно, оператора ГТС від інших видів діяльності материнської компанії, у нашому випадку від "Нафтогазу України". І в такий спосіб створити реально рівні та прозорі умови для ринку газу (і не тільки) України.

І якщо навіть не буде знайдено прийнятної форми співробітництва з "Газпромом", Україні навіть не доведеться мати справу з цією компанією. Цю роль на себе будуть готові взяти оператор ГТС Італії й частково ГТС Австрії Snam і словацький оператор Eustream. Як у найбільшого транзитера російського газу на півдні Європи, у Snam є великі шанси домовитися з росіянами. Якщо на те буде воля уряду України як власника української ГТС.

Стати партнером української ГТС, щоб занапастити її?

Пропозиція Eustream-Snam, якщо не вдаватися в політику та деякі вагомі нюанси, поки ще не оголошені сторонами, виглядає заманливо. Але з урахуванням міцної дружби Італії з Росією багатьох насторожує.

Про це після презентації італійсько-словацької газотранспортної пропозиції я запитала члена Стратегічної групи радників прем'єр-міністра України з підтримки реформКарела Гірмана.

Карел Гірман

enefcities.org.ua

- Пане Гірман, запропонований італійсько-словацький проект, на ваш погляд, здатний вирішити проблему завантаження української та словацької ГТС після закінчення дії "транзитного" контракту "Нафтогазу" з "Газпромом"?

- Не тільки на мій погляд. Підтримка Єврокомісії показує, що й на її думку теж. По-перше, він сприяє дотриманню вимог Третього енергопакета про відділення оператора ГТС і про його повну самостійність для того, щоб треті сторони мали рівний і недискримінаційний доступ до газотранспортної інфраструктури. По-друге, оператор ГТС повинен викликати повну довіру та впевненість партнерів у своїй обов'язковості та безпеці. Такий оператор має бути спроможний як укласти контракти з покупцями газу на заході та півдні Європи, так і домовитися з "Газпромом", а також користуватися довірою гравців на внутрішньому ринку. В операторів ГТС - Eustream і Snam - є розуміння та культура європейського газового бізнесу як в укладанні контрактів на транспортування газу, так і в модернізації та підтримці стану об'єктів ГТС на належному технічному й технологічному рівні. У них є розуміння й досвід, як розбудовувати та модернізувати газотранспортну систему, виключаючи монопольне становище будь-якої компанії.

- Директор Eusream пан Сєдлачек, представляючи ідею проекту, наголошував, що не йдеться про приватизацію.

- Саме так. Газотранспортна система, включаючи підземні сховища газу, залишиться у власності України.

- Тоді який інтерес італійській і словацькій компаніям інвестувати в інфраструктуру, яка їм не належить?

- Якщо зараз говорити про приватизацію ГТС або навіть її частини, то питання ризикує залишитися невирішеним через відмінність у підходах до оцінки ГТС, можливих комерційних і політичних ризиків. Тому й пропонується оптимальний варіант співробітництва, при якому активи ГТС і ПСГ залишаються у власності України. А для роботи з транзиту російського газу в Європу буде створено компанію-оператора, яка й укладатиме довгострокові контракти, а також платитиме українській компанії-власнику транспортних активів доходи з транспорту і з них спільно турбуватиметься про модернізацію газотранспортної інфраструктури. Партнерам в операторській компанії мають належати тільки менеджерські права, а не права власності на українську ГТС. Тобто, якщо компанія вирішує модернізувати, оптимізувати систему (і в якому саме місці), у неї має бути право це зробити.

- Не оператор ГТС України, хоч би як він називався, а, скажімо так, спільний оператор прийматиме такі рішення?

- Це буде саме спільний оператор! Це правильно, оскільки оператор вирішуватиме, які активи потрібні для оптимальної роботи ГТС, як їх модернізувати та управляти ними. Ми пропонуємо в цьому Україні свій досвід, тому що у своїх країнах ми це вже зробили. На жаль, при оптимізації газотранспортної системи будуть і непопулярні заходи. Але без цього процес трансформації не обійшовся в жодній країні.

Для цього компанія має одержати від регулятора транспарентний тариф, який зробить українську ГТС конкурентоспроможною і такою, що заслуговує на довіру всіх її зарубіжних і вітчизняних клієнтів. Усі учасники ринку повинні розуміти, що вони платять справедливу ціну тільки за транспорт, і що там немає інших "захованих" витрат, скажімо, на трейдинг.

- За які кошти здійснюватиметься модернізація, і хто одержуватиме дохід від транзиту у разі прийняття вашої пропозиції?

- Дохід від транзиту одержить оператор ГТС України, який його перераховує Україні. Із цих грошей більша частина - дохід України. Із цих доходів, як це на практиці відбувається, оператором фінансується вся діяльність з модернізації ГТС і також інші операційні витрати.

- Йдеться тільки про укладання чергового довгострокового контракту з "Газпромом"?

- Не тільки. Це можуть бути й контракти з іншими постачальниками та покупцями газу, у тому числі і з Європи, на східному кордоні України, про що говорять представники "Нафтогазу". Коли на ринку побачать, що цей оператор як партнер викликає довіру, цілком можливо, що російський газ почнуть закуповувати не на західному, а на східному кордоні України, і тоді вона буде стороною транспортного контракту. Але без пропонованих перших кроків і довгострокового контракту з "Газпромом" як бази для довгострокової роботи й розвитку це буде практично неможливо. Будь-яке співробітництво будується на довірі.

- Скільки часу потрібно для здійснення цієї схеми? Близько двох років?

- Ми всі вже втратили багато часу, але ще можна встигнути укласти довгостроковий контракт із "Газпромом" для транспортування російського газу через ГТС України в Словаччину, Австрію, Італію та інші країни Європи. Для італійських, словацьких і багатьох інших європейських трейдерів це зараз найпривабливіший маршрут.

- Вивчивши маршрут транспортування російського газу через Україну, Словаччину до Італії, неважко помітити, що для цього не потрібна вся газотранспортна система України, включаючи "підземки". Відверто кажучи, Eustream і Snam претендують на найбільш затребувані газопроводи й у найкращому разі на кілька ПСГ. Хіба ні? При цьому на модернізацію й операційні витрати на цю спільно експлуатовану частину ГТС гроші, схоже, підуть з прибутку українського оператора?

- Якою частиною ГТС управлятиме операторський консорціум, буде визначено в результаті переговорів з Україною, виходячи в тому числі з технічних експертиз. Базисна пропозиція поки що полягає в тому, щоб під його управлінням були насамперед транзитні ділянки газопроводів із Суджи в напрямку на Молдову й Ужгород. Це свідчить про те, що обидва оператори - Snam і Eusteam - зацікавлені в збереженні транзиту й у напрямку на Балкани та Туреччину, а не лише в Центральну Європу та Італію.

Що стосується підземних сховищ газу, то варто сказати, що українська ГТС специфічна своїми потужностями, у тому числі ПСГ. Стандартні рішення з Європи, коли ПСГ не перебувають прямо під управлінням оператора транспортної системи, але вони технічно впливають на балансування системи, можуть бути тут недостатніми, і треба буде деякі ПСГ перевести під безпосередній контроль оператора.

На модернізацію піде лише та частина доходів від транзиту, яка буде результатом транзитних договорів на даній ділянці ГТС, як цього вимагає регуляторна практика в усій Європі. Тому ми робимо "анбандлінг".

- Іноді чийсь бізнес купують, щоб ліквідувати його. Чи не так вчинить італійсько-словацький тандем із ГТС України? Навіть про одноразову виплату не йдеться - ніхто ж не купує, пропонують співробітництво в обмежених рамках. Ні?

- Так, це не інвестиційно-приватизаційна пропозиція. Це пропозиція створити операторський консорціум, який повинен забезпечити доходи для власника майна - України за транзит після 2019 р. Це унікальна пропозиція Eustream-Snam, оскільки тільки вони технічно й фінансово безпосередньо зацікавлені в продовженні українського транзиту через свої ГТС. Тому що вони продовжать заробляти на транзиті російського газу у своїх країнах. Плюс це найвигідніший шлях поставки на великий ринок Італії і на ринок Центральної Європи для незалежних трейдерів. Це не обмежені рамки, це саме конкурентна відповідь на "Північний потік-2" і "Турецький потік". Якби ці два оператори ГТС дійсно були зацікавлені в ліквідації українського транзиту, то ніякої пропозиції вони не готували б. Натомість словацький оператор Eustream та італійський оператор Snam уже майже рік за підтримки Єврокомісії розробляють варіанти співробітництва. Якби їхньою метою було, як ви кажете, ліквідувати цей бізнес в Україні, вони давно залишили б українського партнера сам на сам із "Газпромом". Вони вочевидь цього не хочуть.

Чи не забагато Ротшильдів на кожен кілометр газопроводу?

12 жовтня оператори ГТС - Eustream і Snam - запропонували Україні не серце, але руку, і відразу стало відомо про те, що інвестиційно-банківським радником "Нафтогазу України" при відділенні діяльності з транспортування газу ("анбандлінг") і залученні партнера до управління газотранспортною системою України стала Rothschild S.p.A. (Мілан, Італія) як переможець тендера.

"Нафтогаз" заплатить Rothschild 98 млн грн. За це радник консультуватиме НАК до 31 грудня 2020 р. У тому числі надаватиме допомогу в залученні кваліфікованого партнера з управління ГТС, зокрема в оцінці ризиків відділення діяльності з транспортування природного газу, і даватиме рекомендації зі зменшення їх негативного впливу; у створенні умов для успішного відбору кваліфікованого партнера з управління ГТС; у підготовці документів, необхідних для процесу відбору кваліфікованого партнера, включаючи підготовку проекту умов і порядку проведення конкурсу й критеріїв вибору; у підготовці переліку потенційних партнерів; у структуруванні угоди, визначенні основних комерційних умов угоди з кваліфікованим партнером; а також забезпечить інформаційний та інший необхідний супровід залучення партнера.

Словом, якщо в когось були ілюзії з приводу швидкого створення незалежного оператора ГТС України, то марно.

А черговому радникові НАКу буде чим зайнятися. Можна почати з оцінки правомірності створення ПАТ "Магістральні газопроводи України", чергової структуризації "Укртрансгазу". А тут і італійці зі словаками нагодилися зі своєю пропозицією. Є до чого руки й знання докласти!

І не важливо, що ніхто в черзі за ГТС не стоїть, головне - процес іде. І триватиме до початку 2021 р. Якщо, звісно, не трапиться форс-мажор, і уряд та парламент не зметикують, що таке довге "прощання" з ГТС - зайві сльози.

Примітно, що Rothschild ще до відкриття тендерних пропозицій указував на наявність у своїй команді фахівців, які брали участь у таких угодах: Snam і Allianz Capital Partners при купівлі Gas Connect Austria в OMV за 601 млн євро; з продажу 20% у Трансадріатичному газопроводі за 208 млн євро між Statoil і Snam; зі створення СП між Osaka Gas та італійським оператором газорозподільних систем Erogasmet.

Представники Rothschild брали участь в угодах M&A за участі Snam для виконання умов Третього енергопакета з поділу бізнесів.

Тепер і Rothschild S.p.A., і Snam S.p.A, і словацька Eustream a. s. Загалом-то займаються одним - "анбандлінгом", створенням незалежного оператора ГТС. Чи України?

***

З урахуванням вищевисловленого логічними є запитання до уряду - власника ГТС України.

1. Скільки можна говорити "анбандлінг" і нічого конкретно не робити?

2. Чому, посилаючись на рішення Кабміну, замість реального відділення транспортування газу НАК наймає чергового, тепер уже інвестиційно-банківського консультанта? Це щоб свої боялися чи чужі не пхалися?

3. Хто розпорядиться нещасною ГТС в інтересах країни та її громадян і коли це диво станеться?

4. Коли припиниться серіал "Нафтогаз" vs Міненерговугільпром?

5. Чому реформа ринку газу, електроенергії (про вугілля поки що промовчу) стоїть на гальмах?

6. З якої вагомої причини не вибрано конкурсної комісії для відбору нового складу НКРЕКП?

І ще чимало супутніх запитань, на які немає чітких відповідей. Можна й далі гратися в мовчанку. А сенс?