Україна—Росія: час нафтових амбіцій минув. Робимо кроки назустріч?..

Цього року критично скорочуються поставки нафти на нафтопереробні заводи (НПЗ) в Україні.

За дев’ять місяців поточного року найбільш істотно порівняно з 2004-м скоротилися поставки нафти на адресу Херсонського НПЗ — на 1,6 млн. тонн (-62,1%); Одеського НПЗ — на 1,3 млн. тонн (-48,5%); Дрогобицького НПЗ — на 0,9 млн. тонн (-51,2%). Виняток становить Надвірнянський НПЗ, обсяги переробки якого в масштабах України незначні.

Такий стан справ частково пояснюється тим, що Херсонський, Одеський і Дрогобицький НПЗ переживають реконструкцію.

Однак в не меншому ступені це пов’язано і з новою податковою політикою Російської Федерації, збільшенням увізних мит на нафту майже до 180 дол. за тонну і зниженням мит на ввезені нафтопродукти, у результаті чого останнім часом російським нафтовим компаніям вигідніше переробляти нафту на своїх НПЗ, що має сприяти їхній якнайшвидшій реконструкції та модернізації.

Скорочення обсягів перероблюваної в Україні нафти призвело до зниження завантаження нафтотранспортних систем — залізничного й трубопровідного транспорту.

Так, за даними ВАТ «Укртранснафта» — оператора магістральних нафтопроводів, за дев’ять місяців цього року нафтотранспортники поставили на українські НПЗ майже на 4,5 млн. тонн нафти менше, ніж за аналогічний період 2004-го, а завантаження нафтопроводів зменшилося майже на 40%.

Ще більші втрати вантажопотоків нафти у залізничників, оскільки їхні тарифи значно вищі від трубопровідних.

При цьому слід зазначити, що обсяг транзиту нафти через Україну залишається поки що стабільним і навіть відзначено його незначне зростання (близько 0,3%).

Україна вкотре відчула проблеми високої залежності від поставок нафти з Росії і від російських власників більшої частини своїх нафтопереробних потужностей. І хоча проблеми нафтопереробної промисловості прямо не пов’язані з якимись спеціальними впливами на нафтовий ринок України, інші країни — сусіди Росії, крім хіба що Білорусі, опинилися в полі тих самих проблем. Низький рівень завантаження нафтопроводів спостерігається й у наших сусідів — словаків, чехів, угорців: він також зменшився на 40%.

Нам, як то кажуть, від цього не краще.

На жаль, і реверс нафтопроводу Одеса—Броди, усупереч запевнянням його прихильників, не приніс Україні обіцяних раніше додаткових обсягів перекачування.

Уряду України в існуючій ситуації нічого іншого не залишається, як активно втручатися в розстановку сил у своєму нафтопереробному секторі для залучення додаткових потоків нафти через свою територію. Цього можна досягти шляхом розробки гнучкої тарифної політики, котра може стати більш привабливою і для російських, і для інших постачальників нафти.

Україні й Росії необхідно докласти максимум скоординованих зусиль для забезпечення ефективного доступу російської нафти на ринки Західної Європи трубопровідним транспортом.

Співробітництво РФ й України в нафтотранспортній галузі створює реальну можливість для посилення присутності РФ на ринку нафтопереробки й отримання доступу на стратегічний і раніше закритий ринок нафтотранспортної інфраструктури, суміжні високоліквідні ринки нафтового комплексу.

Як стверджують експерти, нафтотранспортна система України готова надати додаткові економічно вигідні експортні можливості для російських компаній за маршрутом Самара—Кременчук—«Південний».

І насамкінець, російським колегам-нафтовикам час уже зрозуміти, що нафтопровід Одеса—Броди, якого вони занадто остерігаються, не створює загрози традиційним російським ринкам збуту нафти і не змінює баланс споживання Європою різних сортів нафти. Навпаки — за участі в ньому Російської Федерації нафтопровід створював би передумови для розширення російського експорту у відповідних сегментах ринку.