Удар під крило

Поки Кабмін і Рада збираються провести люстрацію судової системи, вона працює за старими правилами. Адже зв'язки налагоджені. І якщо потрібне рішення пробивають потрібні люди, то шанс узагалі-то досить великий. Якщо навпаки - вибачте...

При колишньому режимі дива договороспроможності демонстрували й іноземні учасники. Йдеться про конфлікт навколо хендлінгової компанії "Свісспорт Україна". Компанія займається обслуговуванням повітряних суден і перевезень із 1997 р. На початку її діяльності вона називалася "Інтеравіа", а ключовим власником були "Міжнародні авіалінії України" (МАУ). Проект виявився вдалим - непоганим показником його успіху стала частка ринку компанії, яка доходила в її сегменті до 70%.

Однак у травні 2006 р. (прем'єром тоді був саме Віктор Янукович) на хвилі оптимістичних планів з розширення бізнесу було вирішено залучити іноземного оператора. Ним стала швейцарська компанія Swissport International Ltd. Власне кажучи, швейцарці й прийшли тому, що бачили успішний бізнес.

Спочатку вони придбали 51% статутного капіталу компанії "Інтеравіа", яку незабаром перейменували на "Свісспорт Україна". Через кілька років (саме в розпал кризи) викупили, реалізувавши право на опціон, ще 19,6%. Обійшлося їм усе це зовсім недорого - номінальна вартість купленого контрольного пакета становила всього 24 тис. грн, та й у доларах цифра уяву не вражала. Основних клієнтів, до речі, теж залучили до них, хоча швейцарці справді привнесли і свій досвід.

Паралельно з угодою купівлі-продажу частки в ТОВ "Свісспорт Україна" авіакомпанії був "нав'язаний" й ексклюзивний договір на три роки. Причому далеко не на найвигідніших умовах, зате без права дострокового розірвання.

Однак вкладати в Україну в розпал кризи нові партнери не сильно прагнули. Існує цілком об'єктивний результат їхньої діяльності за перші п'ять років. Наприкінці 2011 р. сторони здійснили оцінку вартості часток у компанії. Виявилося, що частка швейцарців коштує лише 433 тис. дол. Причому цієї суми тоді ніхто не заперечував. За п'ять років роботи - більш ніж скромно...

Утім, у самій МАУ контрольний пакет тоді належав державі (читай - чиновникам), отже, умови роботи з компанією мало кого хвилювали. Але 2011 р. у МАУ після продажу держпакета остаточно зайшли приватні інвестори, і за попередніми умовами співробітництва виникли запитання. Керівництво МАУ хотіло знайти компроміс у встановленні ринкових цін на надання послуг і погоджувалося у разі досягнення домовленостей подовжити термін дії договору зі "Свісспорт Україна", але не склалося.

МАУ провела тендер, за підсумками якого перемогла інша компанія. Уже на етапі проведення тендера іноземні учасники різними методами намагалися його зірвати. Старший віце-президент компанії Swissport International Ltd. Марк Скіннер дав зрозуміти авіакомпанії, що її частку в капіталі "Свісспорт Україна" можна й "розмити".

Перед МАУ виникла реальна загроза втратити частку власності. Хоча й до цього з її майже 30% не дуже-то й рахувалися. Загалом відносини між партнерами в результаті точно не поліпшилися. Тим паче, що незабаром відбулися й практичні кроки.

Swissport International, уже маючи контрольний пакет, раптом терміново порушила питання про додаткову емісію... аж на 200 тис. дол. Сума залучених коштів для компанії зовсім незначна, вона не вирішувала жодних проблем, крім єдиної - частка другого співвласника ставала взагалі символічною.

Два роки тому, в березні 2012 р., погрозу реалізували - на зборах учасників, ініційованих компанією Swissport International Ltd., представники останньої проголосували своїм пакетом за рішення про додаткову емісію, тобто про розмиття частки МАУ. Природно, МАУ голосувала проти прийняття зазначеного рішення. При цьому компанія Swissport навіть почала реалізовувати це рішення на практиці. Однак тут, схоже, юристи швейцарців прорахувалися.

Для збільшення статутного капіталу їхньої частки в 70,6% недостатньо. Понад те, піднявши питання про збільшення статутного капіталу, швейцарці порушили пункт 2.1 договору учасників ТОВ "Свісспорт Україна", відповідно до якого подібні рішення приймаються за наявності 75% голосів "за".

Що цікаво, навряд чи подібний нюанс не врахували б, працюючи в Євросоюзі. Але, на жаль, стандарти навіть великих європейських компаній при роботі "там" і при роботі "тут" далеко не завжди збігаються.

І тут виявилося, що гри в одні ворота не буде. МАУ повідомила Swissport International про те, що дії останньої порушують договір учасників і статут. І ще нагадала, що у разі порушення кожного з зобов'язань за договором учасників ТОВ "Свісспорт Україна" учасник, який порушив зобов'язання за договором, має продати свою частку на користь іншого учасника ТОВ "Свісспорт Україна", а інший учасник повинен цю частку купити.

Незабаром справа опинилася в судах. Позиція МАУ була добре обґрунтована, тим паче що збори учасників ТОВ "Свісспорт Україна" від 6 березня 2012 р. фіксувалися з допомогою аудіоапаратури, отже, в суддів була повна картина того, що відбувалося. У підсумку в жовтні 2012 р. Господарський суд м. Києва виніс рішення, визнавши перехід права власності на спірний пакет до МАУ.

27 березня 2013 р. це рішення підтвердив й Апеляційний суд, залишивши в силі рішення Господарського суду. У суди першої та другої інстанцій було надано чіткі факти, які доводять порушення статуту та договору учасників ТОВ "Свісспорт Україна". До речі, частку в статутному капіталі "Свісспорт Україна" дозволили придбати МАУ (не побачивши в цьому порушень) і в Антимонопольному комітеті України.

Цікаво, що й більшість експертів вважали позицію швейцарців програшною, зазначаючи, що вони торгуються в основному про ціну виходу зі спільного бізнесу.

Ну а далі... розпочалися дива. Ті, хто програв, стали напирати на своє "імпортне" європейське походження. Було направлено листи голові Єврокомісії - із проханням вплинути на уряд України та українські суди. Заради справедливості потрібно зазначити, що представники Єврокомісії проявили холоднокровність і витримку та втручатися в судові справи не стали, обмежившись ввічливою відпискою. Набагато більший ефект дала спроба залучити ресурси осіб, наближених до тодішнього президента Януковича.

Відразу відправили заяву на ім'я першого віце-прем'єр-міністра Сергія Арбузова, якого небезпідставно вважали особою, максимально наближеною до В.Януковича.

"Свісспорт Україна" розпочав співробітничати з компанією "Аеропорт Хендлінг", яку, за даними експертів, через одеських бізнесменів контролює сім'я екс-президента. Зв'язки між ТОВ "Свісспорт Україна" та "Аеропорт Хендлінг" підтверджує й той факт, що колишній генеральний директор "Свісспорт Україна" Володимир Семенченко представляє інтереси "Аеропорт Хендлінга". Він же, за неофіційними даними, брав участь у процесі досягнення домовленості Swissport International Ltd. і С.Арбузова в інтересах швейцарської компанії.

І справді, впливу Арбузова виявилося достатньо для різкої зміни позицій нашої Феміди. Вищий господарський суд України 2 жовтня 2013 р. виніс рішення, яким скасував рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передав справу на новий розгляд у Господарський суд м. Києва.

З радощів адвокати Swissport Internationa не скупилися на подяку. Юрист, який представляв у суді інтереси "Свісспорт Україна", прямо заявив: "Ми раді, що ця справа привернула увагу громадськості, і що (наш) клієнт також одержав підтримку". Уточнивши, що її надав саме Сергій Арбузов.

Зараз, щоправда, часи змінилися, і деякі фігури (ті самі Янукович із Арбузовим) із тріском пішли. Однак чимало дійових осіб (та їхніх інтересів) залишилося. Утім, нині з'явиться можливість подивитися на вже оновлене правосуддя.