У що обходиться безобліковий газ споживачам і постачальникам

У палких суперечках за право власності на газорозподільні системи (ГРС), управління ними та плату за їхнє використання (будь-ким) чомусь на другий план віднесли проблему обліку поставок і використання природного газу. Хоча без чіткого обліку газоспоживання та його оплати власники, орендарі та концесіонери ГРС, а насамперед споживачі, громадяни так і не розумітимуть, за що вони платять: за той обсяг газу, який вони насправді використали, за сусідів, які не мають наміру платити та заощаджувати енергоресурси, за втрати в газорозподільних мережах чи за прорахунки постачальників газу, які намагаються все списати на споживачів?

Дотепер вирішити цю проблему не вдається. Хоча для обліку газу останніми роками зроблено чимало.

Скільки та наскільки обліковано

Із промисловими споживачами газу простіше, якщо вони, звичайно, не вдаються до заборонених методів відбору газу в обхід системи обліку. Простіше кажучи, якщо не крадуть. Визначають це досить легко, тому що в більшості випадків на виході з газорозподільного пункту (ГРП) і на вході газопроводу в систему підприємства встановлено лічильники газу. Тому несанкціоновані відбори дуже швидко виявляють - за рахунок різниці показань лічильників.

З домогосподарствами, як приватними будинками, так і багатоповерховими, набагато складніше, та й клопоту більше. По-перше, тому що їх у тисячі разів більше. По-друге, попри те, що за останні роки громадян переконували та примусово стимулювали, зокрема ціною на газ, установити прилади обліку газу, рівень забезпечення ними домогосподарств становить 71%. Про це свідчать дані Національного регулятора (НКРЕКП) станом на початок 2017 р. (див. табл. 1). Можна в цьому дорікати приватизованим облгазам, які з різних причин не потрудилися або не були зацікавлені в належному обліку не тільки поставок, а й споживання газу. Але факт залишається фактом - на проголошений урядом 100-відсотковий облік газу до початку 2018 р. розраховувати не доводиться.

Відродження комуналок

За версією НКРЕКП, на початок 2017-го налічувалося 4165056 побутових споживачів газу, які використовують його тільки для приготування їжі. При цьому лічильники встановлено у 2964150 з них. Різниця - понад 1,2 млн. У цю "різницю" входять як домогосподарства (квартири) з одним-двома мешканцями, так і будинки та квартири, які винаймають, - хостели, гуртожитки для іногородніх робітників і студентів. В останніх одночасно можуть проживати та, відповідно, використовувати газ десятки людей. Принаймні це звичайна справа у великих містах. А от прописана у таких квартирах найчастіше одна людина, іноді - дві-три. І плату за газ таким домогосподарствам нараховують відповідно до встановлених норм споживання газу. А скільки використовується насправді, як підрахувати?

На 2017 р. державний регулятор запланував оснащення приладами обліку газу 3282887, тобто до 79% домогосподарств, які використовують газ тільки для приготування їжі. Але навіть якщо ці плани буде реалізовано, 21% домогосподарств такої категорії залишаться "газонеоблікованими" у повному сенсі.

"Будинковий" і всі наслідки

Для того, щоб виконати вимоги Закону "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" та встановити стовідсотковий приладовий облік споживання газу, до кінця цього року необхідно забезпечити обліком газу понад 3,5 млн споживачів різних категорій по всій країні. Отже, це завдання, схоже, маловиконуване.

Розуміючи це, Нацрегулятор у 2016 р. ініціював встановлення будинкових лічильників газу. За оцінкою НКРЕКП, встановлення будинкових лічильників газу дасть змогу забезпечити приладовий облік у 2,3 млн споживачів упродовж 18 місяців. Це рішення в масштабах усієї України, вважає регулятор, зменшить потреби у фінансуванні цих робіт на 3 млрд грн порівняно з установленням індивідуальних приладів обліку газу.

При цьому вартість будинкового лічильника залежить від його максимальної пропускної здатності та перебуває в діапазоні від 12 до 65 тис. грн - що більше споживачів газу в будинку, то потужнішим має бути лічильник.

Крім того, при діючій системі обліку будинкові лічильники газу не стимулюють економії газу мешканцями будинків, де їх установлюють. Громадянам усе-таки набагато вигідніше платити за індивідуальними приладами обліку газу.

Однак у 2017 р., наприклад, у рамках групи компаній РГК ("Регіональна газова компанія", до якої входять два десятки найбільших міськ- і облгазів України, які належать Дмитру Фірташу та партнерам) держрегулятор затвердив встановлення 430 337 лічильників газу (див. табл. 2). РГК пов'язує це з рівнем нинішніх тарифів, який не забезпечує достатнього надходження коштів на закупівлю потрібної кількості лічильників.

Крім недостатнього фінансування, є серйозний дефіцит кваліфікованого персоналу для проведення такого обсягу робіт з установлення лічильників у настільки короткий період (бригад слюсарів із відповідними допусками на виконання газонебезпечних робіт).

Комерційний директор ПАТ "Харьківгаз" Юрій Маслюк пояснив: "Діючий тариф дозволяє ПАТ "Харьківгаз" інвестувати в розвиток газової мережі близько 40 млн грн на рік. Половина з цієї суми йде на встановлення безплатних для споживачів газових лічильників. Для того, щоб обладнати всі будинки тільки індивідуальними лічильниками до
1 січня 2018 р., потрібно не менш як 60 млн грн на рік. Для цього тариф на розподіл газу та обслуговування мереж для "Харьківгазу" потрібно збільшити втричі.

Якщо порівняти вартість встановлення індивідуальних лічильників і будинкових, то на прикладі можна побачити, як це позначиться на тарифі для споживачів: зараз споживач із однією газовою плитою (за наявності централізованого гарячого водопостачання) у середньому платить за доставку газу 3,8 грн на місяць. А споживач, який використовує газ для опалення взимку, - 220 грн на місяць в опалювальний період. Після зростання тарифу для забезпечення виключно індивідуальними лічильниками споживачу з плитою довелося б сплатити 11,40 грн на місяць, а споживачу з газовим опаленням - 660 грн на місяць опалювального періоду".

Будинкові лічильники встановлюють лише в тих багатоповерхових будинках, де користуються тільки газовими плитами (при централізованому опаленні), тобто в домогосподарств мінімальні обсяги споживання газу. При цьому будь-який споживач у будинку може за свій рахунок установити індивідуальний прилад обліку витрати газу.

Якщо говорити про технічні характеристики будинкових вузлів обліку, то для обліку газоспоживання вони мають переваги над індивідуальними, оскільки автоматично фіксують добові витрати газу та дистанційно передають інформацію в газову компанію.

Ненормованість норм

Встановлення газових лічильників - недешевий захід для середньостатистичного громадянина. Залежно від виробника та типу лічильника його вартість може становити від 0,8 до 1,2 тис. грн. Плюс встановлення, що обійдеться ще в 2,8–4,8 тис. грн. Це одна з причин, через яку в різних регіонах від 20 до 30% споживачів залишаються без індивідуальних приладів обліку витрати газу. Відповідно, плату їм нараховують за встановлюваними Кабміном нормами споживання.

Проблема споживання газу за нормами дуже політизована й найчастіше перебільшена. Газівники неодноразово заявляли про те, що діючі норми не відповідають реальному споживанню, що підтверджують не тільки їхні розрахунки, а й дослідження USAID. На прикладі групи компаній РГК очевидно, що за 2016 р. частка спожитого газу без приладів обліку становила лише 4,4% (див. табл. 3). Порівняно з 2013 р. на початок нинішнього року ця частка скоротилася в 1,7 разу (становила 7,5%), за цей самий час установлені норми в кілька етапів було знижено в 1,5 разу. За чотири роки (2013–2016 рр.) споживання газу без лічильників по групі компаній РГК зменшилося у 2,2 разу й становило торік 362 млн кубометрів (див. табл. на сайті ZN.UA).

Що заважає індивідуальному обліку газоспоживання?

Щоб збільшити темпи приросту кількості лічильників, необхідне повноцінне фінансування інвестиційних програм газових компаній. Принаймні вони інших варіантів не бачать. Єдине джерело для цього - тариф на розподіл, який затверджує НКРЕКП. Його рівень не відповідає реальним потребам. У РГК кажуть, що з цієї причини у 2014 р. тарифної виручки вистачило на виконання плану з установлення лічильників на 52%, а у 2015 р. - на 43%. За останні чотири роки парк лічильників газу в групі компаній РГК збільшився майже на 0,9 млн приладів, або на 15%, і досягнув 6 347 399 одиниць.

Комерційний директор ПАТ "Харьківгаз" Юрій Маслюк уточнив: "Закон не обмежує, що встановлення індивідуальних газових лічильників слід проводити тільки за рахунок газової компанії. Кошти газової компанії - лише одне з джерел фінансування таких робіт. Є ще два джерела, передбачені законодавством, - це кошти споживачів і кошти місцевого бюджету. Але в Харківській області бюджетні кошти на встановлення лічильників не виділяються".

11 травня Кабмін прийняв розпорядження №310-р "Деякі питання розподілу у 2017 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на здійснення заходів щодо соціально-економічного розвитку окремих територій", у якому передбачено кошти на встановлення лічильників газу, зокрема в Миколаєві. Але коли ці кошти надійдуть до місцевого бюджету? Домогосподарства Миколаєва (усі категорії газоспоживачів) оснащені індивідуальними приладами обліку газу на 84%. Загальна чисельність абонентів на початок поточного року - 348095, а лічильників установлено тільки 292606 одиниць.

Аналогічні проблеми існують і в інших газопостачальних компаніях.

У споживачів же є питання до правильності обліку газу та повірки індивідуальних приладів обліку газу тими самими компаніями Фірташа.

Обслуговування лічильників та об'єктивність обліку

Стан лічильника газу, коректність його роботи періодично перевіряють, для чого проводять повірки, що передбачено Законом "Про метрологію та метрологічну діяльність".

Залежно від моделі лічильника повірка проводиться кожні п'ять або вісім років. При цьому демонтаж у споживача лічильника, що перевіряється, потім транспортування, повірка та наступний монтаж уже перевіреного лічильника здійснюються за рахунок газорозподільної компанії. Джерело фінансування цих витрат - тариф на розподіл. Але НКРЕКП з року в рік затверджує тарифи, в яких недостатньо коштів для чергових повірок лічильників. У тій самій групі РГК дефіцит коштів оцінюють у 14,6 млн грн.

Через дефіцит коштів у тарифі на початок 2015 р. не було проведено своєчасну повірку 2 518 081 лічильників газу (див. табл. 4). Через рік, на початок 2016 р., попри те, що було проведено повірку майже 570 тис. приладів, цей показник збільшився до 2 594 010.

При повірці виявляються поломки лічильників, які потребують ремонту, а часом виявляється, що вони повністю вийшли з ладу, і жодний ремонт уже не врятує. Знову ж, на ремонт або заміну лічильників, які вийшли з ладу, мають бути передбачені кошти в тарифі. Але в діючих тарифах на заміну лічильників газу, які не підлягають ремонту, по групі компаній РГК фінансування не передбачене, як і на формування обмінного фонду лічильників. Водночас потреба оцінюється в 469,7 млн і 104,1 млн грн відповідно (див. табл. 5). В інших компаніях (облгазах) ситуація не краща. Хоча є рідкісні винятки.

Як проводять повірку лічильника

Розглянемо алгоритм дій:

- повідомлення про дату зняття лічильника газу на повірку надсилається споживачу за місяць до передбачуваної дати зняття;

- на місце знятого лічильника встановлюють перехідник або інший лічильник з обмінного фонду;

- при знятті лічильника складається акт про демонтаж і зняття пломби з нього. Якщо є підозра про втручання в роботу, це обов'язково вказується в акті при знятті лічильника в присутності споживача;

- планова повірка лічильника проводиться газовою компанією безплатно. Позапланова повірка за заявою споживача (лічильник вийшов з ладу, підлягає ремонту) обійдеться приблизно в 300 грн. До цієї суми входять вартість демонтажу, сама повірка, встановлення та пломбування;

- лічильники доставляються в лабораторію оператора ГРМ, де їх реєструють. Тоді ж лічильники проходять вхідний експрес-контроль (перевірка на герметичність, зовнішні ушкодження);

- лічильники сортують за типами, моделями і типорозмірами, після цього групами прилади ставлять на стенд;

- повірка метрологічних параметрів лічильника виконується державним повірником (представник МЕРТ - найчастіше працівник місцевого Укрметртестстандарту, хоча в кожній області вони називаються по-різному);

- відповідно до ГОСТу, лічильники перевіряють на трьох витратах: мінімальній, середній і максимальній. Через прилади пропускають повітря (приблизно 0,2 кубометра), показники порівнюють із показниками еталонного лічильника;

- за математичною формулою вираховується погрішність. Виходячи з її показників приймається рішення про придатність чи непридатність лічильника до використання;

- на завершальному етапі держперевіряльник виписує паспорт повірки та ставить клеймо;

- лічильник повертають споживачу, складається акт про монтаж і пломбування засобу вимірювальної техніки.

Це в теорії. На практиці ж громадяни зустрічаються і з недобросовісними працівниками обслуговуючої компанії, і з різних причин тривалими термінами повірки лічильників. Останнє часто залежить від того, чи є, тобто чи передбачені в тарифі кошти на проведення таких робіт. І якщо в першому випадку можна хоча б спробувати знайти управу на недобросовісних працівників обслуговуючих компаній, то в другому випадку, хоч би хто був постачальником газу, всі витрати на доставку та обслуговування приладів обліку відповідно до діючої системи мають бути передбачені в тарифі. Тариф затверджує регулятор - НКРЕКП. Коло замикається?