Турбіни для "Кримнаша"

"А также есть еще одно предположение, что Кука съели из большого уважения…"

В.Висоцький

У Москві банкротять держкомпанію "Зовнішньоекономічне об'єднання "Технопромекспорт" (ТПЕ), яка будувала колись Асуанську ГЕС у Єгипті. "Закопують" її материнський холдинг і власні дочірні структури. Нічого особистого, просто бізнес. Компанія "Технопромекспорт" повинна завезти у віджатий в України Крим чотири турбіни для електростанцій. Турбіни німецькі, йдуть в обхід санкцій.

Завдання ускладнювалося тим, що необхідно було зберегти обличчя постачальника - всесвітньовідомого німецького концерну Siemens. Треба віддати належне Кремлю: щоб досягти мети, використали не безіменну "прокладку-метелика" - на розпил віддали фірму з репутацією. От що означає повага до партнера...

Банкрутство за найвищим розрядом

Після анексії Криму загарбники зіштовхнулися з проблемою енергозабезпечення. Фактично 90% електроенергії надходило в Крим з материкової України (в основному із Запорізької АЕС). Побудовані в останні роки на півострові "клюєвські" сонячні електростанції мали дивовижно високий тариф, але електроенергії майже не давали.

Хоча перші півтора року після анексії Україна справно забезпечувала "кримський" транзит електроенергії, було зрозуміло, що довго це не протриває. Ще 2014-го Москвою було прийнято рішення про будівництво нових ліній електропередачі через протоку та введення в експлуатацію на півострові газових електростанцій.

Одразу з'ясувалося, що, попри "вставання з колін", своєї техніки для вирішення завдання в енергетичної наддержави немає. Кабель для енергонезалежності довелося укладати китайський із залученням китайського ж кабелеукладача.

Історія з появою китайців у Криму майже детективна, яка показала некомпетентність як наших спецслужб, так і дипломатів. Вони даремно шифрувалися, змінюючи назву судна та коди впізнавання, могли б і не старатися. Їхній появі не заважали від слова "взагалі". Якісь видимі рухи з'явилися вже після початку робіт у Керченській протоці. Мутна історія з підривом безіменними "активістами" ліній електропередачі в Криму, яка сталася через місяць, у результаті виявилася провальною. За фактом вони спрацювали на рейтинг Путіна, різко послабивши підтримку України кримчанами.

Однак уведені в експлуатацію в авральному порядку енергокабелі (під час прокладання їхньої четвертої черги кабелеукладач, що зламався, тягли буксиром) проблеми не вирішили. Їхньої потужності не вистачає, та й надійність поки що далека від стовідсоткової. Ще 2014-го РФ прийняла рішення про будівництво двох електростанцій (під Сімферополем і Севастополем) і прокладання газопроводу з Кубані для постачання їх газом.

Відразу з'ясувалося, що російського обладнання належної потужності немає. Хоча на підході був спільний завод під Санкт-Петербургом із німецькою компанією, за фактом це викруткове виробництво зі складання, де частка німецьких деталей перевищує 70%.

А тут запровадили санкції із забороною поставок на окуповану територію АРК обладнання походженням із країн ЄС. Рівно рік тому DT.UA розповідало про це в статті "Російсько-німецький nur geschäft*, або Технологія обходу санкцій" (№49 від 18 грудня 2015 р.). Суть ідеї в тому, що формально ці турбіни мали виготовити не для Криму, а для якоїсь електростанції на Тамані поблизу станиці Раєвської.

Схему шито білими нитками - жодної станції ніхто не будував. Конкурс на будівництво ТЕС на Тамані був оголошений лише влітку 2016 р. і "завершився через відсутність заявок". Дві перші турбіни, нагадаю, уже виготовлені. Понад те, з характеристик, що заявлялися, видно, що чотири турбіни таманській ТЕС не потрібні.

Коли схема розроблялася, у Кремлі були переконані, що санкції - це ненадовго, і що через два-три роки, до моменту поставки обладнання, їх знімуть. А може, і самої України як держави не буде...

Час минав, і стало зрозуміло, що санкції зовсім не іграшкові, і Київ, попри купу ляпів, теж вистояв, тобто схему доведеться ускладнювати. Першою ластівкою стала зміна замовника. Спочатку розпорядженням уряду РФ відповідальним за будівництво електростанцій у Криму було призначено згадане ВАТ "ЗО "ТПЕ". Компанія солідна, займається будівництвом 60 років і реалізувала масу енергопроектів. Належить вона держкорпорації "Ростех", яка прямо курирується Путіним.

Улітку 2015-го підрядника тихо змінили. Замовником (забудовником) об'єктів генерації стало... "ЗО "ТПЕ". Назва така сама, тільки це вже ТОВ зі статутним фондом менш як 10 тис. дол., 99% належить "дочці" "Ростеху". Цю шарашкіну контору зліпили саме у 2014-му.

Зміна підрядника мала сумні наслідки для "Технопромекспорту" - його стали банкротити. Причому ініціатором процесу виступила материнська компанія. Більш того, його банкротять навіть засновники того самого "однофамільного" кримського ТОВ.

На нараді кредиторів, яка зібралася наприкінці жовтня 2016 р., спроби призначити санацію відразу припинялися - тільки банкрутство! Причина такої "кровожерливості" цілком очевидна - майно банкрута підлягає розпродажу. У тому числі й чотири замовлені "сіменсівські" турбіни вартістю 167 млн євро.

Схема в принципі нехитра, але є нюанси. Siemens не хоче втрачати перспективний російський ринок, на якому працює півтори сотні років. І одночасно світитися в мутній історії з порушенням санкцій теж не хочеться.

У результаті німецький концерн періодично заявляє про те, що твердо переконаний, що турбіни йдуть на Тамань, як і записано в контракті. І що йому нічого не відомо про плани з перекидання турбін у Крим. При цьому керівник російської частини "Сіменс", випускник Київського політеху, російську мову знає прекрасно. Думати, що він не в курсі того, що відбувається в Росії, наївно.

Однак щодо умов контракту Siemens не лукавить. В угоді є купа застережень, зокрема "дотримання правил експортного контролю" (у тому числі не порушувати санкції/ембарго, запроваджені РФ, ФРН, ЄС, США та/або ООН). А самі турбіни "за жодних умов не використовуватимуться на електростанціях, які мають пряме підключення (лініями постійного та/або змінного струму) до енергосистеми півострова Крим". Не повинні використовуватися на ТЕС, "підключених або призначених тільки для енергосистеми Криму".

У жовтні німці ще раз підтвердили, відповідаючи на запит федеральної газети DW, що "угодою передбачається використання турбін на електростанції поблизу станиці Раєвська в Краснодарському краї. Клієнт, безпосередньо перед відправленням продукції, ще раз письмово підтвердив, що турбіни в підсумку залишаться в цьому місці".

І... таки обдурять. Благо, що все це за бажання можна обійти. Новий покупець може не дотримуватися контракту. Або незалежний російський суд може зобов'язати нового покупця не дотримуватися обмежень як таких, що суперечать місцевому законодавству.

Ще під час обговорення планів відведення землі під нові ТЕС відкрито казали, що "через режим санкцій ми не можемо взяти американські турбіни, які добре себе зарекомендували на Олімпіаді. Тому зупинилися на німецьких силових машинах. Спільне виробництво із Санкт-Петербурга".

У Криму турбіни чекали з 26 вересня цього року. Про що заявляв директор кримського ГУП "Служба технічного нагляду" Володимир Александренко, відповідаючи на запитання про затримку поставок турбін.

Фейковий конфлікт

Нині анонсовано публічний конфлікт між "Сіменс" і "Технопромекспортом". МВС Росії заявило, що "проводить дослідчу перевірку за фактом невиконання договірних зобов'язань пітерським підприємством "Сіменс" перед "Технопромекспортом". Привід - навмисне невиконання договірних зобов'язань з поставки газотурбінного обладнання, призначеного для будівництва об'єктів генерації в Тамані". При цьому першу частину обладнання вже відправлено в Краснодарський край. Однак поставку другої партії обладнання німці пригальмували. Концерну Siemens навіть запропонували перевірити місцезнаходження товару.

Нагадаю, на самій "таманській станції" навіть кілочок не забитий, на відміну від Криму, де під однотипні турбіни триває активне будівництво. Цікаво, що принципово важливе в недопоставках не заявлено (елементи оснащення, мастила, деталі тощо). Зате заявлено, що якщо їх не буде, то німцям загрожують обвинувачення в шахрайстві, а концерну Siemens - заборона на діяльність на російському ринку.

Тож на випадок чого в Siemens (за бажання) буде чудовий юридичний кейс - "нас змусили". І можливість довго та сумно судитися в російських судах. Попутно виконуючи інші контракти. Так, проектувальники Сімферопольської ТЕС передбачили в генплані об'єкта будівництво третього енергоблоку. Такий собі заділ на майбутнє.

До ТЕС уже протягнули газопровід, до весни обіцяють підвести газ із тієї самої Тамані. Пуск перших двох блоків - саме "сіменсівських" - запланований на осінь 2017-го, про що в Криму пишуть прямо. Та й колишній перший заступник Аксьонова, а нині депутат Держдуми від Криму Михайло Шеремет, відповідаючи на запитання про поставки німецького обладнання, зазначив: "У цій частині проблем немає, і з Siemens, з огляду на ту геополітичну ситуацію, в якій ми зараз перебуваємо, у нас позитивна динаміка".

Загалом оцініть різницю між бурхливою роботою навколо будівництва кримських станцій і перекладанням папірців для Таманської ТЕС.

Потішно, але нещодавно "Технопромекспорт" заявив, що "підрядника турбінного обладнання поки що не визначено". І водночас підтвердив: "Проблем з поставкою обладнання для електростанції немає, перший блок буде зданий у четвертому кварталі 2017 р. Нині готуються місця для приймання турбін на об'єкті". Звучить відверто знущально.

Важко не погодитися з думкою російських експертів, що "можлива поставка турбін німецької компанії Siemens для споруджуваних в анексованому Криму двох ТЕС продемонструє реальну ефективність санкційної політики Євросоюзу проти Росії".

І трохи про сумне. На цьому святі життя України майже не видно. У жовтні на консультаціях у Брюсселі про політику невизнання незаконної анексії Криму мляво обговорювалося питання поставок електротурбін компанії Siemens, "від початку передбачених для станції, яку планують на Кубані".

Коментуючи результати консультацій, заступник міністра юстиції Сергій Петухов оптимістично зазначив: "У контракті німецької фірми внесено пункти, які забороняють використовувати ці турбіни на території Криму. Ми продовжимо моніторинг цієї угоди". І взагалі "для нас, і для Євросоюзу інформування є головною складовою вирішення проблеми".

Хотілося б помилитися, але десь у жовтні наступного року моніторинг зафіксує пуск мінімум одного з блоків ТЕС у Криму. І, цілком можливо, чиюсь заклопотаність. Наскільки вона буде глибокою, покаже час.