«Це наша корова, і ми її доїмо»

Намір повернути під контроль держави газове майно, яким сьогодні розпоряджаються 45 регіональних акціонерних газорозподільних організацій (обл- і міськгази), Кабмін сформулював у постанові №775 від 10 червня 2009 року «Про підвищення ефективності управління державним майном газорозподільних мереж» і наказі Мінпаливенерго від 4 вересня 2009 року. З цією метою створено дочірнє підприємство «Нафтогазу України» — «Нафтогазмережі», яке формує філії в регіонах країни.

Схема передачі регіональних газових мереж передбачає: підписання актів прийому-передачі майна облагазами «Нафтогазу України», після чого комісія НАК передає це майно на баланс ДП «Нафтогазмережі». З цього моменту «Нафтогаз» зупиняє дію договорів з облгазами про користування газовими мережами, які належать державі і перебувають в управлінні облгазів.

Першою областю, де мала відбутися ця процедура (причому публічно), стала Вінницька. У користуванні ВАТ «Вінницягаз» перебуває 70% регіональних державних газових мереж. На думку представників НАК, право «першості» віддано Вінниччині через критичний стан тамтешнього газового господарства. Крім того, «Вінницягаз» нібито посідає друге місце в Україні за боргами перед НАКом. Серед причин названо також уповільнені темпи газифікації області, де шість районів, 15 міст і селищ, 814 сіл узагалі не газифіковані, а в 49 населених пунктах недобудовано 562,9 км газопроводів. Хоча це залежить також і від волі місцевої влади, і від наявності грошей. Але операція «Націоналізація газових мереж» у Вінниці пішла не за сценарієм.

Як правило, договір розривають за обопільною згодою сторін, або за рішенням суду. На момент, коли було призначено зразково-показову процедуру передачі газових мереж (30 листопада об 11.00), про рішення суду за позовом ВАТ «Вінницягаз» до НАК не було відомо, обопільної згоди про розірвання договору сторони не досягли, та й в.о. голови правління ВАТ «Вінницягаз» Ігор Марчак був на шляху до Києва.

«Це не означає, що ми не готові передати мережі. Ми готові їх передати за процедурою, як належить, — повідомив заступник в.о. голови правління ВАТ «Вінницягаз» з економіки і фінансів Андрій Кошевой. — Про те, що саме сьогодні приїжджає така комісія з НАК, нам повідомили факсом тільки вранці, о 10.45. А Ігор Іванович (Марчак. — Т.П.), розуміючи, що сьогодні останній день дії договору між ВАТ «Вінницягаз» і «Нафтогазом», поїхав у НАК для врегулювання питання і можливого підписання документів. Йому вже повідомили, що всі заступники, уповноважені підписувати договори, — у Вінниці, і зараз він повертається для підписання з процедури». За словами А.Кошевого, за весь період існування борг ВАТ «Вінницягаз» перед НАК становить 350 млн. грн., борг НАК (за транспортування газу) — 100 млн. грн.

Одне з принципових питань, відповідь на яке хотіли почути від представників різних сторін, — з ким споживачі з 1 грудня розраховуватимуться за газ? Забігаючи наперед, скажу, що на багато запитань не те що чітких, будь-яких відповідей не дано. З теми просто «з’їжджали»: ми зараз коментуємо факт, який відбувся (?!), а щодо іншого — зверніться до юристів або інших фахівців. Щоправда, А.Кошевой відповів: «Це питання до «Нафтогазмереж». Доки у нас ліцензія, споживачі газу розраховуються з нами. Споживач сплачує в цьому місяці за газ, використаний минулого місяця. Борги за газ, спожитий у листопаді, в разі втрати нами ліцензії, сплачуватимуться незрозуміло кому. А в нас не буде джерела покриття заборгованості за газ перед «Нафтогазом»... За весь час існування ВАТ борги населення перевищують 70 млн. грн., оплата — 90%. Вона впала після того, як почалася агітація за нове підприємство... Переговори ж із новою структурою вдавалося проводити тільки за нашою ініціативою і за посередництва заступника губернатора, або губернатора... Не виконано умови працевлаштування людей. Їх змусили написати заяви про звільнення з ВАТ, але декого не беруть на роботу, наприклад тих, кому рік-два до пенсії. Людей просто викинуто на вулицю».

У розмову втрутився прес-секретар ДП «Нафтогазмережі» Сергій Мілютін, сказавши, що людей не змушували писати заяви і всіх зобов’язалися працевлаштувати. Мовляв, відбувається процес плавного переходу з ВАТ «Вінницягаз» в ДП «Нафтогазмережі». І що насправді про підписання договору попередили.

Іскра виниклого напруження запалила іншу тему. Журналісти згадали про звернення до прокуратури з приводу нібито розкрадання і боргів із зарплатні у «Вінницягазі».

«Обласна прокуратура перевіряла, факти розкрадання не підтвердилися, борги із зарплат погашаються... От вас, журналістів, покликали на 11.00, а людей із ДП «Нафтогазмережі», котрі мають повноваження на підпис, немає, — парирував А.Кошевой. — І взагалі, що підписуватиметься? Відповідно до постанови Кабміну, спочатку треба провести інвентаризацію. Востаннє її проводили у січні 2009 року. А протягом року робота тривала, відбулися зміни».

Пристрасті вирували. До розмови приєдналися інші працівники підприємства.

«Не було комісії, яка зробила б розмежування, склала акти з печатками і підписами, щоб можна було нормально працювати. Вони хочуть це усе зробити злочинницьким бандитським методом. Не пройде!» — емоційно заявив іще один заступник в.о. голови правління ВАТ Анатолій Гусар.

На запитання «ДТ», як вони самі вважають, із чим не впоралися, що спровокувало передачу мереж, заступник з економіки та фінансів відповів: «Немає ключової причини. Тут більше політики, ніж економіки. Ми просто перші в алфавітному списку».

То «просто перші в алфавітному списку» чи — «тут більше політики»? І якщо ця політика, нехай і не зовсім до ладу, але спрямована на забезпечення безпечного газопостачання, то що в цьому поганого? Проблема лише у засобах...

Коли менеджери «Вінницягазу» пішли, заступник голови правління НАК «Нафтогаз України», голова комісії з передачі майна Ярослав Марчук повідомив: «Договір буде підписано, коли керівник ВАТ «Вінницягаз» приїде з Києва». На всі запитання він відповів у стилі Путіна — «буду стислим»: «Це державне майно, яке має перебувати в державній власності». (Але хіба хтось ставить це під сумнів?!)

Чомусь пригадався серіал «Менти», фраза Дукаліса: «Це наша корова, і ми її доїмо»...

Більше і по суті пообіцяли розповісти о 15.00. Підписання договору було перенесено на 17.00.

Директор вінницької філії ДП «Нафтогазмережі» Володимир Тичко (не новачок у газовій галузі, він уже очолював газорозподільне господарство області) похвалився, що 99,9% районних керівників перейшли до вінницької філії ДП «Нафтогазмережі». (А як щодо інших фахівців?) Ще він пообіцяв, що в 2010 році у Вінницькій області буде завершено недобудовані об’єкти газопостачання. Знову виникло запитання про систему розрахунків, київська прес-служба ДП укотре завела в технічні нетрі...

В.о. голови правління ВАТ «Вінницягаз» о 17.00 так і не дочекалися. Підписання документів... відбулося без нього. Після чого перший заступник директора ДП «Нафтогазмережі» О.Турчак заявив:

— Сьогодні відбулася важлива подія — відповідними комісіями газорозподільні мережі Вінницької області були передані з ВАТ «Вінницягаз» у НАК «Нафтогаз України» і, відповідно, «Нафтогазмережам». Комісія роботу закінчила.

— Яким чином відбулася передача, якщо був відсутній голова правління ВАТ «Вінницягаз»?

— Відповідно до чинного законодавства.

— Але якщо ні він, ні його заступники не підписували документів, хто ж зробив це замість них?

— Рекомендую звернутися із цими запитаннями до юристів, оскільки коротко пояснити це неможливо.

— Як і з ким вінничани тепер розраховуватимуться за газ?

— У тих самих ощадкасах, відділеннях банків, а договори будуть переукладені за відповідний період. Ви ставите специфічні запитання, відповіді на які регламентуються чинним законодавством і відповідними договорами. Мета одна — забезпечити беззастережне, більш ефективне і надійне, постачання газу споживачам, у цьому випадку — споживачам Вінницької області. Я хочу коментувати подію, яка відбулася сьогодні, а не фінансові стосунки між НАКом і ВАТ «Вінницягаз».

Напевно, треба бути переконливішим і в аргументах, і в діях. Бо насправді виявилося, що дії НАК і «Нафтогазмереж» не достойно продумані, аргументів замало, логіка, м’яко кажучи, кульгає. Хоча й миритися з тим, що держава фактично втратила контроль над газорозподільними мережами, далі вже неможливо, про що «ДТ» неодноразово писало.

Але найбільш цікаве і, треба сказати, несподіване відбулося під завісу. Коли вже всі почали розходитися, о 18.00 разом із заступником Андрієм Кошевим приїхав, дуже спізнившись, в.о. голови ВАТ «Вінницягаз» Ігор Марчак.

Те, що керівництво «Вінницягаз» нібито попередили за 15 хвилин до підписання договору передачі майна, не завадило Ігорю Івановичу (і коли тільки все це встиглося?) привезти рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 30 листопада 2009 року про призупинення наказу Мінпаливенерго про передачу держмайна, яке перебуває на балансі ВАТ «Вінницягаз», на баланс «Нафтогазмереж».

— Це постанова про забезпечення позову, а сам позов розглядатиметься в Києві, — заявив І.Марчак. — Основні наші вимоги: проведення інвентаризації, розв’язання питання про працевлаштування, оскільки якщо діяти так, як зараз, то півтори тисячі людей можуть залишитися без роботи... Ще в жовтні я закликав сісти за стіл переговорів і пройтися по всіх пунктах. Тоді б проблем із передачею не було.

Складаючи, очевидно поспіхом, сценарій передачі мереж, представники «Нафтогазмереж» спробували передбачити бодай один момент — дали свою «відповідь Чемберлену» у вигляді рішення Київського господарського суду від 27 листопада: «Заборонити ВАТ «Вінницягаз» здійснювати дії, які призведуть до обмеження «Нафтогазмереж» права користуватися держмайном газорозподільних мереж... у тому числі відмовляти в передачі на баланс НАК «Нафтогаз України» і підписанні акта прийому-передачі газорозподільних мереж. Оскарження цього рішення не зупиняє дії його виконання».

Важко в навчанні — легко в бою. Навчання, очевидно, не було, якщо передача майна нагадує швидше маневри новобранців. Таким чином, «Нафтогазмережі» поквапилися із твердженням, що вже «з 1 грудня 2009 року забезпеченням безперебійної та безаварійної роботи газових мереж, постачанням газу споживачам і збором коштів за спожитий газ займатиметься вінницька філія ДП «Нафтогазмережі».

До слова, а куди подінеться ДП «Газ України»? А якщо нікуди, то якими будуть його взаємостосунки з «Нафтогазмережами» та обл- і міськгазами, які ще залишаються? Чи споживачам газу доведеться платити двічі?

Дивна, м’яко кажучи, ситуація склалася у Вінниці. Ніхто так і не відповів на животрепетні запитання: то кому треба платити за газ, у чийому управлінні тепер перебувають газорозподільні мережі, хто їх обслуговуватиме, якщо вони юридично виявилися сьогодні «безгоспними»? І головне: якщо газове господарство Вінницької області в критичному стані, то хто гарантуватиме і відповідатиме за безпеку газопостачання населенню?

P.S. Напруги епопеї «передачі» газових мереж не витримала і енергомережа «Вінницягазу» — сталося займання. Пожежу спостерігали всі працівники підприємства. Мовчки, без паніки. Здавалося, думками кожен з них був десь далеко. У ВАТ «Вінницягаз» стало темно. Довелося вмикати автономну підстанцію...

Якщо й надалі «мирна передача» газових мереж відбуватиметься в такій самій «дружній» обстановці, то чи вистачить автономних підстанцій на всю країну? Чи варто затівати таке масштабне дійство в період опалювального сезону? Та ще й без належної арт (тобто юридичної та технічної) підготовки?! Адже насправді питання не у власникові газових мереж, а в тому, хто отримуватиме гроші за поставлений споживачам газ. І хто ж тепер візьме на себе відповідальність за безпеку газопостачання?

За підсумками вінницьких баталій НАК «Нафтогаз України» повідомила, що «вважає неприпустимими і такими, що не відповідають чинному законодавству України, дії керівництва ВАТ «Вінницягаз», які перешкоджають виконанню постанови Кабміну №775. Зокрема, за позовом керівництва ВАТ «Вінницягаз» 30 листопада 2009 року Вінницький окружний адміністративний суд виніс ухвалу, якою зупиняється дія наказу Мінпаливенерго про передачу газорозподільних мереж у підпорядкування ДП «Нафтогазмережі».

НАК «Нафтогаз України» офіційно заявляє, що процес передачі держмайна газорозподільних мереж на баланс ДП «Нафтогазмережі» було проведено із дотриманням усіх вимог чинного законодавства України. Відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства, наказ Мінпаливенерго міг бути оскаржений тільки в Київському окружному адміністративному суді.

Отже, винесена ухвала порушує чинне законодавство України, може розглядатися як приклад міжвідомчої корупції, ставить під сумнів неупередженість місцевих органів судової влади стосовно держоператора газових мереж — ДП «Нафтогазмережі», і робить спробу дестабілізувати процеси повернення держконтролю в газову галузь».

Трудові колективи обл- і міськгазів, у свою чергу, у зверненні до президента України просять захистити їх, «оскільки дії Кабміну і НКРЕ перейшли від політичних гасел у площину конкретних протиправних нормативних актів, які містять ознаки державного рейдерства». Хоча насамперед ці самі колективи стурбовані спробою знищити їхній бізнес. Щоправда, більшість і обл- і міськгазів мають цілком конкретних власників. І це аж ніяк не трудові колективи…

У ВАТ «Вінницягаз», швидше за все, так чи інакше відберуть ліцензію і право управляти газовими мережами. Якщо встигнуть. Але що в принципі це змінить для споживачів газу?! Просто корову доїтимуть інші. Або ті самі, але в інтересах інших — якщо не власників, то управляючих державними газорозподільними мережами...

Асоціація не з приємних, але, з усього видно, в ролі «дійної корови» — всі газоспоживачі України. І не тому, що держава — це ми, її громадяни...