Транзитні пристрасті. "Газпром" — Україні: "По кожній молекулі реверсного газу вдаримо новим трубопроводом!"

Чому грандіозні плани "Газпрому" взяти якщо не під абсолютний монопольний, то під максимально можливий контроль усі наявні і створювані транзитні маршрути поставок енергоресурсів, насамперед природного газу в Європу, вважають далекоглядною перспективою, а спроби України диверсифікувати маршрути і джерела одержання того ж газу - утопією та "якимись шахрайськими схемами"? Пропоную особливо затятим "доброзичливцям" українських планів не зубоскалити, а спокійно ставитися до того, що кожна країна та її нафтогазові компанії мають право вибирати свою стратегію розвитку. Залежно від того, чого вони намагаються досягти і чого домагаються.

DT.UA розповідає про тенденції на європейському і світовому енергоринках, які намітилися, та описує пов'язані з цим кроки з їх реалізації не лише основного експортера - російського "Газпрому", а й інших учасників ринку, насамперед українських компаній, що цілком логічно. А яка зі сторін, зокрема, якщо говорити про Україну і РФ, виявиться більш далекоглядною і послідовною у досягненні своїх цілей у короткостроковій і довгостроковій перспективах, - розсудить час.

Якби я була громадянкою РФ, можливо, я навіть пишалася б газотранзитно-монопольною тактикою і стратегією "Газпрому". Можливо. Якби жила в російських реаліях і на клітинному рівні перейнялася великодержавною російською пропагандою… І навіть як громадянка України визнаю масштабність думки російських газополітичних стратегів та ідеологів "Газпрому" і їхню винахідливість. Але це не означає, що я маю або тим більше зобов'язана погоджуватися (і захоплюватися) з обраною агресивною тактикою "Газпрому" і Кремля стосовно України, а тим більше зі зневажливими висловлюваннями на нашу адресу. Це стосується не тільки російських чиновників і політиків. Це стосується всіх. Якщо є щось конкретно закинути комусь в Україні, аргументуйте. І не треба узагальнювати - як сказано, до слова, у російській приказці, "в семье не без урода". Причому не тільки в українській сім'ї ( у цьому разі мова не про ту чи не лише про ту Сім'ю, яку пишуть з великої букви…), а й у російській, як і в усіх інших. Не треба зводити все до примітивного рівня "сам дурень". Святенників прошу, як-то кажуть, "заткніть вуха швидше". Ми продовжимо цивілізовану розмову про те, хто до чого і як прагне на ринку газу.

Росія і "Газпром" : "Як нам "обійти" Україну? Безтранзитний варіант!"

У попередніх номерах DT.UA докладно розповідалося про те, чого прагне досягти "Газпром" на газовому ринку Європи, включаючи Україну. У телеграфному стилі довгострокові і короткострокові завдання і цілі такі. Довгострокові: домогтися і закріпити за собою статус наддержави, монопольного постачальника, транзитера і продавця енергоносіїв на енергоринку ЄС; добитися контролю над основними партнерами в Митному союзі, включаючи входження в нього України, створивши в такий спосіб регіональну політико-економічну противагу ЄС та Енергоспівтовариству.

Короткострокові щодо України: якщо Україна не здає "Газпрому" своєї ГТС через двосторонній консорціум (СП, оренду, лізинг або інші форми "прихватизації"), то спробувати її "обійти газопроводами". Через "Північний потік" дном Балтійського моря в Німеччину. Реалізуючи проект "Південний потік" разом з європейськими країнами. Через "Блакитний потік" дном Чорного моря в Туреччину. Через Білорусь ("Бєлтрансгаз", оператор ГТС, практично належить "Газпрому") у Польщу і далі в зону ЄС. Як висловився глава "Газпрому" Олексій Міллер, "фактично це безтранзитний варіант".

Здавати свою ГТС українська влада поки що не зважується, очевидно, з почуття самозбереження, досить незграбно намагаючись лавірувати між ЄС, Європейським Енергоспівтовариством і Митним союзом (див. DT.UA №11 від 23 березня 2013 р., "Деталі", що приховують диявола"). Тим більше що ультиматум "Газпрому" - "усе або нічого" унеможливив швидку здачу ГТС. Спочатку доведеться вийти з Енергетичного співтовариства (ЕС), що нинішня проросійська влада України робити поки що побоюється (чи надовго їхнього "побоювання" вистачить? Ще років на двадцять?). Хоча "газовий" віце-прем'єр Юрій Бойко як куратор російського енергонапрямку і продовжує переговори з "Газпромом". Чи справді йдеться про перегляд принципових положень довгострокових ( до 2019 р.) контрактів від 19 січня 2009 р., а не про способи здачі ГТС? І чи сподівається Бойко, що світло наприкінці багаторічного переговірного тунелю засяє вже в найближчому майбутньому? Поки київський суд ще не притягнув до відповідальності Кабмін за бездіяльність у розірванні як мінімум одного контракту з "Газпромом" - на поставку газу в Україну…

Засідання суду за позовом до Кабміну призначене на 12 квітня. А 5 квітня з'явилася інформація про припинення переговорів щодо створення газотранспортного консорціуму з "Газпромом" на базі української ГТС. За ініціативою російської сторони…

"Газпром"-"Бєлтрансгаз": абсолютне поглинання

Тактикаросійської сторони відома: "хто не з нами, той проти нас". Вона перевірена на Білорусі. Тоді теж використовувався інформаційний пресинг. Ще в листопаді 2012 р. глава "Газпрому" О.Міллер повідомив, що російська держкомпанія планує вкласти у збільшення транзиту газу через Білорусь близько 2 млрд дол. Обіцяв збільшення обсягу транзиту на 30%. Розпочати роботу над цим компанія мала намір у 2013 р. Міллер розповів, що дасть доручення розробити ТЕО нарощування обсягів транзиту. Він вважав, що доцільно почати з реконструкції компресорних станцій і лінійної частини газопроводу…

У результаті тактичної жорсткої обробки О.Лукашенка і Білорусі В.Путін ратифікував угоду з Білоруссю про умови купівлі-продажу акцій і подальшої діяльності "Бєлтрансгазу", включаючи модернізацію, реконструкцію і розвиток ГТС "Бєлтрансгазу", а також про транзит газу через Білорусь. Рада Федерації ратифікувала цю угоду 26 грудня 2012-го, Держдума схвалила 21 грудня.

А 31 грудня 2012 р. РФ ратифікувала угоду про поставки газу в Білорусь, у якій визначається формула ціни газу для Білорусі. Ціна прив'язана до ціни газу для споживачів Ямало-Ненецького автономного округу. Угода визначає порядок розрахунків тарифів на послуги з транспортування газу газопроводами "Бєлтрансгазу" для внутрішнього споживання і за межі Білорусі.

З урахуванням цих обставин доручення Путіна главі "Газпрому" Міллеру начебто і не виглядає, як відповідна реакція на спроби України диверсифікувати джерела і маршрути реверсних газопоставок. Це все вкладається в логіку поведінки російської сторони.

Тільки-но Україна почала в листопаді 2012 р. одержувати газ у реверсному напрямку через Польщу, глава російської газової монополії заявив, що, мовляв, Україна не потягне спотових цін, які нестабільні і вищі цін на газ за довгостроковими контрактами із "Газпромом".

Початок реверсних поставок газу з Європи в Україну ще й через Угорщину Міллеру нагадало "якісь шахрайські схеми. З ними просто треба розбиратися" (див. DT.UA №12 від 30 березня 2013 р., "Диверсифікація реверсу як спосіб для України стати повноцінним учасником газового ринку Європи").

"Що стосується питання реверсних поставок газу з території Європейського Союзу на Україну. Ми добре знаємо про ці плани, але у нас є підозра, що ніяких реверсних поставок немає. Взагалі-то, де-факто фізично газу не передбачається, передбачається використовувати "газпромівський" газ у якийсь віртуальний реверс, - сказав він. - Тобто "газпромівський" газ заходить у Європу і відразу повертається на Україну. Він не просто так накачується: на кордоні робиться закільцювання, і на газовимірювальній станції показується, нібито певні обсяги "газпромівського" газу в реверсному режимі поставляються в Європу, а відповідно, на європейський ринок".

У принципі, Міллер не далекий від істини в технології схеми. Якщо не зважати на істотні деталі - перехід права власності на газ, але про це трохи нижче. Та чому це "шахрайські схеми"? Тільки тому, що в них не бере участі "Газпром" тією мірою, якою йому хотілося б?

Схоже, реверсні наміри України і перші хоч і скромні, зате практичні результати не на жарт розлютили В.Путіна і, відповідно, О. Міллера. Уже 3 квітня президент РФ доручив "Газпрому" повернутися до роботи над проектом газопроводу Ямал-Європа-2 для поставок у Польщу, Словаччину та Угорщину. "Ми у зв'язку з "Північним потоком" і "Південним потоком" фактично відмовилися від проекту Ямал-Європа-2. Щодо "Південного потоку" ми вже практично розпочали роботи, і я просив би повернутися до проекту Ямал-Європа-2", - заявив Путін.

Після двох газових війн з Україною (2006-го і 2009-го) Росія активно будує газопроводи в обхід "непередбачуваного" транзитера. Хоча й без "українського" підтексту стратегія "Газпрому" спрямована на монополізацію транзиту. Обговорювалися два альтернативні проекти: "Північний потік" дном Балтійського моря і друга нитка Ямал-Європа через територію Білорусі. Ямал-Європа-2 оцінювався в 2,5 млрд дол., а "Північний потік" - у 6 млрд. Але в результаті вирішено було зупинитися на другому варіанті, щоб не залежати від транзитних країн. У листопаді 2011 р. було запущено першу гілку "Північного потоку" потужністю 27 млрд кубометрів, через рік потужність подвоїлася, а вартість проекту досягла 7,4 млрд дол. Тоді ж було оголошено про плани будівництва ще двох гілок (у тому числі у Великобританію). Наприкінці минулого року також почалося будівництво "Південного потоку" дном Чорного моря. Його загальна пропускна здатність до кінця 2017 р. має становити 63 млрд кубометрів.

"Північний потік" побудований строго за графіком, а "Південний потік" почали будувати, і немає ніяких сумнівів у тому, що в грудні 2015 р. перша нитка буде завершена і газ піде в Європейський Союз", - відрапортував Міллер. Він визнав, що "залишаються питання надійності і стабільності поставок" для Центральної та Східної Європи - Польщі, Словаччини та Угорщини, тому зараз справді проробляються варіанти будівництва газопроводу територією Білорусі (Ямал-Європа-2). Нині транзит через Білорусь по Ямал-Європа-1 (33 млрд кубометрів) "найбільш економічно ефективний", стверджує він.

За словами Міллера, "Газпром" уже провів переговори з Польщею, Угорщиною та Словаччиною і готовий взятися за розробку ТЕО Ямал-Європа-2. Проект міг би бути введений в експлуатацію після того, як будуть закінчені роботи щодо "Південного потоку", - у 2018-2019 рр., сказав він. А прокачуватися по ньому буде 15 млрд кубометрів, виходячи з "аналізу ринку". "Це буде 100-відсоткова надійність. Якщо говорити про поставки газу в Польщу, то це будуть поставки зі своєї газпромівської труби (у 2011 р. "Газпром" докупив 50% "Бєлтрансгазу" за 2,5 млрд дол., збільшивши частку до 100%) на кордон, фактично це безтранзитний варіант", - підсумував Міллер.

І справді, куди вже простіше, враховуючи існуючу в "Газпрому" у власності інфраструктуру за цим маршрутом (близько 2000 км). Уже сьогодні газотранспортні потужності "Газпрому" дозволяють щороку прокачувати 255 млрд кубометрів при експорті 138 млрд (законтрактовано 158 млрд кубометрів на рік). Після будівництва "Південного потоку", двох нових гілок "Північного потоку" і Ямал-Європа-2 вони збільшаться приблизно до 387 млрд кубометрів. Будівництво Ямал-Європа-2 планується як альтернатива додатковим потужностям "Північного потоку" і "Південного потоку". Це схоже на черговий важіль тиску на Україну.

Примітно, що й напрям (через Польщу, Угорщину, Словаччину), і річний обсяг потенційних газопоставок "новим" маршрутом Ямал-Європа-2 практично повністю збігаються з маршрутом і обсягом, який Україна згодом сподівається одержувати, але в реверсному напрямі.

Та й заявлені строки будівництва, хоч як дивно, збігаються із закінченням термінів дії закупівельного і транзитного контрактів між "Нафтогазом України" і "Газпромом" - 2019 рік.

РФ-ЄС: прагнучи до загальноєвропейського простору

Дотискаючи і водночас утримуючи в своїй орбіті Україну, її ринок загалом і енергетичний зокрема, РФ у такий спосіб тисне на ЄС і ЄК для того, щоб вони пом'якшили жорсткі вимоги енергопакетів (європейських правил гри на єдиному енергетичному ринку Європи та Євразії) стосовно своїх енергокомпаній, зокрема концерну "Газпром": збільшили частку його газу в енергобалансах країн - членів ЄС, збільшили російську квоту в експортних газопроводах і т.ін.

І це при тому, що 22 березня в Москві координатори енергетичного діалогу між ЄС і РФ єврокомісар з питань енергетики Гюнтер Г.Еттінгер і міністр енергетики РФ Олександр Новак підписали "Дорожню карту енергетичного співробітництва між ЄС і РФ до 2050 року". Згідно з цим документом, до 2050 р. ЄС і РФ "повинні стати частиною спільного енергетичного ринку, що охоплює територію всього субконтиненту". Такий ринок потребуватиме зближення правил і стандартів в енергосфері.

Стратегічною метою є створення Загальноєвропейського енергетичного простору, який передбачає "інтегровану мережеву інфраструктуру, що забезпечить відкритість, прозорість, ефективність і конкурентоспроможність ринків", а також гарантуватиме енергобезпеку.

Це суттєво, тому що РФ є найбільшим експортером енергоресурсів у ЄС, поставляючи 36% від загальної кількості газу, імпортованого країнами ЄС, і 31% від загального імпорту нафти.

РФ-Польща: 13 років по тому...

30 березня 2001 р. у "Дзеркалі тижня" було опубліковано статтю "Дан приказ ему - на Запад, ей - в другую сторону…" "Він" - міжнародний консорціум, "вона" - швидше за все, Україна. У ній теж ішлося про плани "Газпрому" з будівництва газопроводу через територію Польщі. Тоді "Газпром" напоумив проектних союзників із міжнародного консорціуму та Польщу вивчити три маршрути газопроводу, що обходитиме Україну. Той консорціум зі здійснення проекту будівництва міжмагістральної газової перемички в обхід України (створення якого у 2000 р. ініціював "Газпром") і "Польська нафтогазова компанія" узгодили лист про наміри з метою вивчити можливі маршрути газопроводу та підготувати ТЕО проекту.

Міжнародний консорціум у складі ВАТ "Газпром", французької Gaz de France, італійської Snam, німецьких Ruhrgas та Wintershall було створено у жовтні 2000 р. Його учасники підписали меморандум про взаєморозуміння з метою створити консорціум з розробки та здійснення проекту будівництва (так називали його в 2001 р.) міжмагістральної перемички від Бреста до Великих Капушан.

Тоді сторони визначили три можливі маршрути, за якими розпочнеться оцінка проекту.

Перший маршрут - Брест (Білорусь) - Великі Капушани (неподалік кордону Словаччини з Україною) - міг пройти на схід від польського Любліна та загалом вважався найкоротшим, отже, найбільш економічно раціональним. Але проти нього виступала польська сторона. Причина незгоди поляків цілком зрозуміла: за такого варіанта маршрут газопроводу мав пройти територіями національних парків і заповідників.

Другий варіант маршруту міг пройти на захід від Любліна уздовж існуючої на території Польщі системи газопроводів. Автори цього варіанта маршруту, у свою чергу, поділили його на два підваріанти. Перший з них передбачав будівництво газопроводу Брест-Ясло (Польща) -Чисна (Словакія) - Великі Капушани; другий - Брест-Ясло-Нові Сач (Польща) - Великі Капушани (на кордоні з Україною).

Третій варіант маршруту - Брест-Краков (Польща) - Чадца (Словакія) - передбачав будівництво нового газопроводу уздовж існуючої системи до кордону Чехії та Словаччини.

Саме останній варіант маршруту підтримували поляки. Утім, як показав час, це ще нічого не означало, тому що інші учасники консорціуму такий варіант обхідного газопроводу не мали наміру фінансувати.

Попереднє ТЕО всіх трьох перелічених вище маршрутів мали підготувати до середини квітня 2001 р. і потім прийняти рішення про один - економічно ефективний та технічно можливий - маршрут майбутнього газопроводу.

У 2001 р. не склалося. Але хто сказав, що ті плани канули в небуття? Дуже схоже, що тепер "Газпром" заявив про чергову спробу, так би мовити, на зло Україні. І один із варіантів дуже вже схожий на "свіжозапропонований".

І щоб ви думали? Поляки дуже здивувалися.

Міністр державного казначейства Польщі Міколай Будзановський нагадав, що на будівництво цього газопроводу має спочатку дати свою згоду польська влада. "Необхідно чітко заявити, що єдиним підприємством, який може будувати магістральні газопроводи в Польщі, є держкомпанія Gaz-System. Це суверенне рішення польського кабінету (будувати другу нитку ямальського газопроводу)... Це не рішення "Газпрому" чи якогось іншого уряду", - заявив Будзановський, який курирує в польському кабінеті питання енергетики.

Він також нагадав, що з 2004 р. Польща входить до складу ЄС, тому такі рішення мають прийматися разом із Брюсселем.

Другим відкритим питанням є проблема обґрунтованості збільшення імпорту російського газу в ЄС. "Якщо ми подивимося на 2011–2012 рр., то побачимо спад імпорту російського газу в країни ЄС на 10 млрд кубометрів. Отже, це також сумнівно з економічної точки зору", - наголосив міністр.

Очевидно, польська влада не бажає брати участі у газових суперечках між Україною та РФ. Однак вона зацікавлена в будівництві другої гілки - газопроводу Ямал-Європа-2, про що й заявив польський віце-прем'єр, міністр економіки Януш Пехочинський в ефірі "Польського радіо". Він мав намір обговорити озвучені плани "Газпрому" з Міллером 4–5 квітня на саміті Балтійських держав та 5–6 квітня в Санкт-Петербурзі.

Очевидно, переговори були успішними: голова правління ВАТ "Газпром" Олексій Міллер і генеральний директор АТ "ЄвРоПол ГАЗ" Мирослав Добрут у Санкт-Петербурзі підписали меморандум про взаєморозуміння. Документ передбачає реалізацію проекту Ямал-Європа-2 через територію Польщі в напрямі Словаччини та Угорщини потужністю не менш як 15 млрд кубометрів газу на рік.

Найшвидше, ця путінсько-"газпромівська" ініціатива не залишиться без уваги міністрів енергетики країн Енергоспівтовариства, які зберуться на чергове засідання у Відні 9–10 квітня.

Україна - "Газпрому": обійдемося без інсинуацій

Короткострокові та довгострокові цілі України не секретні, як, утім, поки що й малодосяжні: енергетична незалежність, інтеграція в ЄС, рівноправне партнерство в рамках ЄС, ЄК і з усіма торговельно-економічними партнерами, включаючи РФ. Останню така перспектива України не влаштовує, про що свідчать вищенаведені заяви Путіна, Міллера та ін.

Та це не означає, що українська сторона має змиритися та відмовитися від своїх газореверсних планів. Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький відповів на заяву Міллера того самого дня. Він вважає безпричинним занепокоєння "Газпрому", глава якого охрестив поставки газу за реверсною схемою з Європи в Україну "шахрайськими".

"Наші колеги хочуть розібратися. Вони направили певний запит, і ми їм відповіли, не бачу причин для стурбованості, - сказав Ставицький і додав: - Ми виконуємо всі умови по транзиту, до нас немає жодних зауважень".

Водночас міністр підкреслив: "Я не хочу коментувати заяву наших колег із приводу різного роду інсинуацій про законність. У моєму розумінні, коли ви приходите в магазин і купуєте продукти харчування, то, напевно, той, хто вам їх продав, не має цікавитися, з ким ви будете їх їсти".

Справді, чи варто коментувати? А то в результаті наступного візиту до Москви глава Міненерговугільпрому ризикує "привезти" набагато більше, ніж 7 млрд дол. "газпромівських" претензій... Адже заявив же він про плани у 2013 р. імпортувати за реверсною схемою з Європи 5 млрд кубометрів газу та скоротити його закупівлю в РФ до 20 млрд.

Технологія реверсу

Глава "Газпрому" О.Міллер, безумовно, не може не знати про неї. Як і про те, де, ким та як ведеться облік експортного російського газу на прикордонних газовимірювальних станціях (ГВС) України. Процедуру чітко прописано в Технічній угоді, підписаній між "Газпромом" і "Нафтогазом" 6 квітня 2009 р. У ній чітко описано процедуру обліку газу та перелічено ГВС із зазначенням необхідних технічних режимів (див. табл.).

У додатку до Технічної угоди також визначено умови роботи постійних представників "Газпрому" та "Нафтогазу" на прикордонних ГВС. Ці представники, як прописано в документах, регулярно підписують відповідні акти про те, скільки, коли та в якому напрямку через ГВС поставлено газу.

Вимір кількості та якості газу, що надходить у ГТС України, здійснюється на 11 прикордонних ГВС і трьох на територіях Білорусі та Молдови. Кількість і якість газу, експортованого в Європу, виміряється на восьми прикордонних ГВС та у 22 пунктах виміру в країнах, які приймають газ.

Нюанс у тому, що після перетину ГВС право власне на газ переходить від "Газпрому" до одержувача газу. І якщо він одразу відправляє вже свій газ у реверсному напрямку іншим (паралельним) газопроводом назад в Україну, то цей газ юридично вже не належить відправнику - "Газпрому".

Вимір кількості та якості реверсного газу, що надходить у ГТС України, здійснюється на газовимірювальних станціях Угорщини (Берегдароц) і Польщі (Германовичі). Ці ГВС розташовані на газопроводах, які працюють з іншим робочим тиском, ніж українська ГТС, хоча газомагістралі й з'єднано. Тож експортний і реверсний газопотоки поки що не перетинаються, тому всі обвинувачення та підозри необґрунтовані.

Компресорна станція Берегдароц (Угорщина)

Так, якщо коротенько, виглядає реверсна схема (один із варіантів). І вона зовсім не шахрайська. Інакше пану Міллеру потрібно в шахрайстві підозрювати насамперед представників "Газпрому", які підписують акти "про перетин кордону" газом.