«Скандал був, а грошей поки немає. Що далі?..»

Апофеоз конфлікту НАК «Нафтогаз України» із підприємствами, що виробляють тепло для країни, припав на позаминулу п’ятницю. Тоді мер Києва Леонід Черновецький, не вельми вибираючи вирази, в прямому ефірі пообіцяв НАК «Нафтогаз України» відключити світло, воду, газ тощо і звернувся до суду із вимогою поновити поставки газу на адресу «Київенерго», котре потрапило до чорного списку боржників. А наступного дня надіслав скромного листа на адресу «Нафтогазу» із проханням не відключати подачу газу і пообіцяв виплатити підприємству «Київенерго» 500 млн. грн. найближчим часом. Навіщо було турбувати найгуманніший суд у світі, так і залишилося незрозумілим.

Усе керівництво країни також не залишилося байдужим до киян і теж дало вказівку «Нафтогазу» відновити поставки газу на адресу «Київенерго». Тільки хто й коли поверне НАКу вже 410 млн. грн., що їх заборгувало «Київенерго»? Тим більше що енергетики самі запевняють, що це борги Київської міськадміністрації перед ними... Скандал був, а грошей поки нема, ні в кого. Що далі?

Цей випадок — вершина айсберга. Айсберга багатоскладових відносин господарюючих суб’єктів — НАК «Нафтогаз України», підприємств комунальної теплоенергетики, а також облгазів, які транспортують газ безпосередньо тепловикам.

От про це кореспондент «Дзеркала тижня» вирішила докладно розпитати заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Володимира ТРІКОЛІЧА.

— Володимире Петровичу, хочу вас запитати про непрості, як я знаю, відносини НАК «Нафтогаз України» із міськ- і облгазами. Причому непрості вони історично, відтоді, коли першими в газовій галузі було повністю або частково приватизовано саме міськ- та облгази. Тривалий час договори НАКу з ними були ледь не юридичним нонсенсом. Адже газопроводи низького тиску не були повноцінно передано в оренду, і продати їх забороняє закон.

— У НАК «Нафтогаз України» справді за довгі роки склалися певні відносини з облгазами. Це була дуже складна система взаємовідносин. У старій системі координат виходило, що мережа облгазів некерована. Тому її треба було упорядкувати.

— Як саме?

— Через систему договорів.

— Однак і раніше з ними працювали на основі договорів.

— Так, але тепер ми запропонували нову систему, більш гнучку та прозору.

— Вже кілька років поспіль спостерігається тенденція розмивання (перепродажу частинами) акцій облгазів. Вас це не турбує?

— З моменту приходу на початку 2008 року нового менеджменту в НАК «Нафтогаз України» компанія не втратила жодної акції, що належить їй в облгазах. НАК не продає і не має наміру продавати свої акції.

— Але ж акції облгазів усе одно продаються. Навіть там, де у НАКу контрольний пакет.

— Це маленький бізнес власників неконтрольних пакетів акцій. Вони на цьому заробляють, а коли хтось із акціонерів захоче їх продати, «Нафтогаз» готовий їх купити в повному обсязі. НАК «Нафтогаз України» турбує інше — виконання облгазами своїх безпосередніх функцій і зобов’язань перед НАК «Нафтогаз України» — функцій господарюючих суб’єктів.

— Ви можете сказати, скільки завинили НАКу облгази за 2008 рік?

— Сподіваюся, і маю на те підстави, що в облгазів за поточний рік не залишиться заборгованості. Вони поки що оплачували поставлений газ майже на 95%. Ми працюємо над тим, щоб домогтися стовідсоткової оплати.

— Проте якийсь час тому склалося враження, що «Нафтогаз України» має намір створити паралельну облгазам систему підконтрольних НАКу підприємств, утворивши дочірнє підприємство «Укргазмережі». Тепер ви займаєтеся його ліквідацією. Чи означає це, що компанія «Укргазмережі» не виконала свого призначення?

— Таке враження у вас могло скластися торік у лютому, коли було створено ДП «Укргазмережі». Я не знаю мотивів його створення. Можу лише про них здогадуватися. Але здогадки — не тема нашої розмови. Коли ми проаналізували роботу цього підприємства, дійшли висновку про його неефективність і на засіданні правління прийняли рішення про його ліквідацію, вибудовуючи при цьому нову ідеологію відносин з облгазами.

— У чому вона полягає?

— Ця ідеологія складається з трьох основних положень. Перше і найважливіше: нам необхідно абсолютно прозоро розуміти, як облгази транспортують газ; як вони розвиваються і як гарантують безпеку газопостачання споживачів.

Друге: облік обсягів газу і кому ці обсяги продаються. Ми повинні точно знати, кому ми продаємо газ і скільки.

І третє: розрахунки за газ. Побудована система наших відносин із облгазами — максимально прозора, і це відображено в наших контрактах на 2009 рік.

— Чи можна ознайомитися з вашими новими контрактами? Ми теж проаналізуємо…

— Коли підпишемо — будь ласка. До підписання контрактів це буде некоректно стосовно наших ділових партнерів.

— Але про основні положення (пункти) контракту з облгазами на 2009 рік ви можете розповісти, адже це не таємниця?

— Загалом — можу. Основна позиція договірних сторін полягає в тому, що обидві сторони беруть на себе чіткі зобов’язання.

— Ви хочете сказати, що раніше, зокрема 2008-го, ніхто жодних або принаймні чітких зобов’язань перед НАК «Нафтогаз України» і ДК «Газ України» не мав?

— Ні, звісно мали. І в березні цього року ми внесли серйозні зміни в систему відносин із облгазами, що здивували багатьох, але кардинально змінювати нічого не можна було — рік уже почався. Але тепер із 1 січня 2009 року обидві договірні сторони — НАК «Нафтогаз України» (ДК «Газ України») і облгази — обумовлюють у контракті всі свої права та зобов’язання. Взаємно.

Облгази зобов’язуються транспортувати тільки ті обсяги газу, які замовив споживач і оплатив їхню вартість компанії «Нафтогаз України». При цьому і робота обл-
газів має бути рентабельною. Та якщо облгаз протранспортує своїми мережами неоплачені споживачем обсяги газу — це його відповідальність насамперед.

І ще: має бути контроль за витрачанням коштів, отриманих облгазами від споживачів за транспортування газу, у частині їхнього своєчасного спрямування на утримання, розвиток і капітальний ремонт газопроводів, а також механізм відповідальності за його недотримання.

— А які ж тоді зобов’язання НАК «Нафтогаз України»?

— Поставляти газ, якщо за нього платять. Окрім того, діяльність облгазів має бути рентабельною. Ніхто не буде якісно виконувати свою роботу собі на збиток. Для цього необхідні економічно обгрунтовані тарифи на транспортування газу. І «Нафтогаз» готовий разом із облгазами обстоювати їхні законні права в НКРЕ і, якщо знадобиться, в уряді.

— Ви кажете про відносини з облгазами в подальшому, у 2009 році. Але нічого — про нинішню ситуацію, тобто про відносини НАК «Нафтогаз України» і облгазів у 2008-му і тим більше 2007 році. Більш того, представники багатьох облгазів кажуть, що не знаходять спільної мови з вами. Чому?

— Розводити анархію на газо-
проводах низького тиску ми нікому не дозволимо — ні облгазам, ні місцевій владі.

— Чи немає в планах НАКу ліквідувати ДК «Газ України», як і ДП «Укргазмережі»

— Навіщо? Це ж комфортно: ДК «Газ України» працює безпосередньо з покупцями газу. Це добре налагоджений механізм. І він працює ефективно, як і інші ланки компанії: ДК «Укргазвидобування» видобуває нафту й газ; «Укртрансгаз» — транспортує і зберігає газ у підземних сховищах. А НАК «Нафтогаз України» координує й управляє цими процесами. Це стандартна модель нафтогазової компанії. За таким же принципом працюють Rurhgaz (Німеччина), E.On (Німеччина), ENI (Італія) чи той же «Газпром». Досить проаналізувати одну з вищезгаданих моделей, щоб знайти подібність із вітчизняною. Це стосується і газових мереж низького тиску.

— Не вдаватимуся в подробиці того, скільки разів «ДТ» вивчало, аналізувало та писало про досвід зарубіжних нафтогазових компаній. Запитання до вас. Що ви робитимете, якщо якийсь (або кілька) обл-
газ відмовиться підписати з вами договір на 2009 рік?

— Якщо облгаз згоден працювати на прозорих умовах, ми укладемо з ним контракт. Якщо не згоден — з ним не буде контракту, що малоймовірно. Та якщо «вибуває» якийсь облгаз, ми («Нафтогаз України» або ДК «Газ України») укладаємо договір із лінійним (місцевим) управлінням «Укртрансгазу», котре також може транспортувати газ по мережах низького тиску та обслуговувати споживачів. Такий досвід у нас уже є. Однак я вважаю, що в цьому не буде потреби, облгазам це невигідно.

— Ви казали про занижену вартість послуг облгазів. І президент, і прем’єр намагаються всіма силами стримати зростання цін на енергоносії і зберегти на існуючому рівні діючі тарифи на транспортування газу по мережах низького тиску. То хто ж насправді стримує зростання цього тарифу — президент чи прем’єр?

— Тарифи на транспортування встановлює НКРЕ. Але всі роки незалежності України за всіх урядів і президентів підвищувалися ціни на всі товари. Не можна було тільки підвищувати ціну на газ для населення і на послуги з його транспортування споживачам. Це стало усталеною і згубною тенденцією для газотранспортної системи країни загалом. Газотранспортна і газорозподільна системи стали поступово зживати самих себе. За великим рахунком, споживачі цього багато років не відчували, але ресурс майже вичерпано. Настала точка неповернення. І це змусило задуматися всіх. Тому ми спробували змінити багаторічну тенденцію.

— Як? Особливо коли врахувати, що тільки в 24 із 41 міськ- і облгазах НАК «Нафтогаз України» володіє контрольними пакетами акцій. Решта — у вільному плаванні. І, схоже, за посередництва кількох бізнес-груп акції облгазів пливуть в одні руки — у руки «Газпрому». За даними «ДТ», на викуп українських облгазів виділено (і нібито включено в структуру боргу НАКу перед «РосУкрЕнерго») 350 млн. дол. Невже вас така інформація не насторожує?!

— НАК «Нафтогаз України» не торгує акціями облгазів, котрі їй належать. А коментувати наведену вами інформацію я не збираюся. Хоча б тому, що мені про це нічого не було відомо.

— Тобто вам байдуже, кому належать більшість облгазів у країні?

— Вся справа не у власнику, а в ефективності роботи підприємства. Як працюють хіміки, металурги та інші підприємства. Для нас важливо, аби облгази працювали прозоро і виконували свої договірні зобов’язання — утримували газо-
транспортні мережі і на 100% збирали гроші за газ. Це ж стосується і підприємств теплоенергетики. НАКу потрібні гроші для купівлі газу в Росії. По-іншому не вийде.

— Однак більшість підприємств теплоенергетики (ТКЕ) перебувають у комунальній власності міст і сіл України. Через відсутність платежів за газ НАК скорочує або взагалі припиняє їм поставку газу, після чого мери міст беруть в облогу «Нафтогаз». Що ви можете сказати з цього приводу?

— Маю сказати, що ще в червні ми запросили керівників підприємств ТКЕ, мерів міст і представників облдержадміністрацій і пояснили їм нові правила відносин: НАК «Нафтогаз України» готова забезпечити в повному обсязі всіх споживачів природним газом за умови його стовідсоткової оплати. З тими, хто прийняв ці правила і добре підготувався до зими, проблем нема. А допускати махновщину на ринку газу ми не дозволимо.

— Але ж ви самі сказали, що доведеться відключити подачу газу 90% підприємств ТКЕ. Виходить, із вашими новими правилами не згодні більшість? Хоча понад 50 підприємств ТКЕ вже сидять без газу.

— Не згодні з чим? З тим, що за спожитий газ потрібно заплатити, як за будь-який інший товар? Чи у нас газ безкоштовний? Проблема в іншому. Чимало керівників на місцях дозволяють собі розпоряджатися місцевими облгазами і підприємствами ТКЕ на власний розсуд, зовсім забувши, що у цих суб’єктів господарювання є договірні зобов’язання перед НАКом і ДК «Газ України», яких необхідно дотримуватися.

Словом, чимало суб’єктивних чинників склалося в один ланцюг, котрий треба розірвати. Це означає, що необхідно переглянути наші старі відносини з такими діловими партнерами.

У нинішній ситуації ми разом із облгазами дійшли висновку, що не можемо діяти в старій системі договорів, а вони (облгази) — якісно виконувати свої зобов’язання. Тому з 1 січня 2009 року ми домовилися її змінити. Документально. І будемо пояснювати суспільству, що газ — це товар. Ви ж не можете зайти так просто на завод «Міттал стіл» у Кривому Розі чи на «Азовсталь» і відвантажити пару вагонів металу. Так просто, без оплати. А чому тоді місцева влада вважає, що можна давати команду облгазу відпускати газ тим, хто за нього не платить.

Очевидно, місцева влада при формуванні бюджетів на рік має передбачати кошти для забезпечення життєво важливих підприємств міста і в такий спосіб розв’язувати проблеми газо- та теплопостачання.

— Ну чому ж, перелічені вами питання сесії міськ- і облрад розглядають.

— За залишковим принципом? Тоді чому виникають проблеми з опаленням міст? У бюджетах не передбачене опалення лікарень, шкіл і дитсадків? З’ясовується, не завжди. Для розв’язання цієї проблеми є кілька шляхів. Один із них такий: ухвалюйте рішення Верховної Ради України про те, що НАК «Нафтогаз України» поставлятиме газ, зокрема для виробництва тепла, безплатно. Повірте мені, ми відразу по-
ставимо всім газ і в потрібному обсязі. Та хтось за це мусить узяти на себе відповідальність і фінансові зобов’язання перед постачальником імпортного газу теж.

— То що ж із мерами?

— Я взагалі здивований, що мери міст підмінили тепловиків. На жаль, із початку опалювального сезону (із 15 жовтня. — А.Є.) я ще не бачив жодного керівника підприємства ТКЕ. Я можу поставити запитання інакше: а чи не зручно вони влаштувалися за спинами мерів. Мовляв, поговоріть, поговоріть, адже газ ви мені не відключите, а я все одно робитиму, як робив усе життя. У крайньому разі — зірву пломбу на газопроводі…

— Ви самі вірите в те, що нові правила для транспортувальників і споживачів газу спрацюють?

— А у нас немає варіантів. Інакше нас усіх чекає хаос. А не хотілося б... Тому краще навпаки: договори — оплата — газ. І — без скандалів.