Що стримує реформу "Нафтогазу України": особистісний конфлікт чи конфлікт світоглядів?

20 вересня НАК "Нафтогаз України" терміново скликала журналістів. Привід - отримані напередодні, 19 вересня, головою правління "Нафтогазу" Андрієм Коболєвим і одночасно спрямовані віце-прем'єру Володимиру Кістіону листи від незалежних директорів наглядової ради цієї компанії Пола Ворвіка і Маркуса Річардсона з заявою про те, що вони мають намір припинити свої повноваження незалежних директорів наглядової ради "Нафтогазу". Причини вказано більш ніж докладно. Основна - політичне втручання в роботу наглядової ради та загалом "Нафтогазу України".

При комплексному втіленні реформи корпоративного управління в "Нафтогазі", як і в інших масштабних держкомпаніях країни, уряду як засновнику і акціонеру доведеться не просто поділитися, а передати органам управління держкомпаній конкретні управлінські повноваження. Це неминуче. Але якому прем'єр-міністру це сподобається?

Інша справа, якщо формально нема кому передати повноваження, тоді що питати з уряду?

Нюанс у тому, що доти, доки наглядова рада "Нафтогазу" буде недієздатною, Кабміну основні повноваження доведеться не передавати НАКу, а брати на себе. А влаштувати "недієздатність" наглядової ради будь-якої великої держкомпанії уряд може, не дуже напружуючись. Наприклад, не буде кворуму при виборі чи затвердженні кандидатів до наглядової ради. І що тоді? А тоді можуть згодитися втомлені від незадіяності завсідники-схемотехніки, та й просто медовиносні трутні, які до ринку газу не причетні, але чули про те, що в 2017 р. НАК "Нафтогаз України" за вісім місяців забезпечила 16% доходу всього держбюджету. Інша справа, що тільки ми з вами знаємо, якою ціною досягнуто цих показників. Але сьогодні розмова не про це.

Наглядова рада "Нафтогазу": реформи чи міжвідомча боротьба з монополією?

Як заявив 20 вересня голова правління "Нафтогазу" Андрій Коболєв, він особисто переговорив із кожним з членів наглядової ради, які подали у відставку, і з'ясував, що їхнє рішення є остаточним. З відходом П.Ворвіка і М.Річардсона єдиним чинним членом наглядової ради залишається екс-глава Міненерговугільпрому, президентський ставленик Володимир Демчишин.

Того ж дня на засіданні уряду прем'єр В.Гройсман заявив: "Ми оновимо наглядову раду "Нафтогазу України", зробимо це разом із нашими міжнародними партнерами публічно, щоб залучити до наглядової ради максимально якісні кадри для продовження цієї надважливої серйозної і системної реформи".

"Я гарантую, - додав прем'єр, - що на нафтогазовому ринку буде прискорено реформи так, щоб "Нафтогаз" був сучасною якісною компанією, в якій впроваджено належні принципи корпоративного управління, а не єдиним монополістом у країні". Далі Гройсман закликав прискорити анбандлінг цієї компанії, розділивши транспортування і зберігання, видобуток і продаж газу, щоб демонополізувати "монополіста, який сьогодні може диктувати будь-які правила на нафтогазовому ринку".

На цьому обмін "люб'язностями" між Коболєвим і Гройсманом, які потикали один одного в ретроградство і монополізм, завершився.

З практичного: цього ж дня представника уряду в наглядову раду "Нафтогазу" призначено не було, оскільки не було кворуму на засіданні спецкомісії, яка розглядає такі призначення.

До слова, цю комісію (групу) створено при Кабміні.

НАК зіграла на випередження, і на цьому етапі рахунок позиційних перемог на користь компанії, яка не хотіла отримати в наглядову раду ані кота в мішку, ані небажаного представника від уряду. Кабмін, можна не сумніватися, знайде, як відповісти. Але чи не стане це пірровою перемогою для обох сторін, у результаті чого можуть постраждати українці?

Нагадаю, як докладно розповідало DT.UA, реформу корпоративного управління в "Нафтогазі України" уряд розпочав 2015-го відповідно до принципів ОЕСР. Тоді й вирішили запросити до наглядової ради компанії незалежних директорів.

Сьогодні Коболєв говорить про необхідність прийняття урядом і парламентом стратегії розвитку "Нафтогазу" на найближчі три роки.

Наглядова рада "Нафтогазу": прийшов, побачив - подав у відставку

Після тривалих переговорів наглядову раду НАК "Нафтогаз України" в складі п'яти осіб було створено в травні 2016 р. "Незалежними" директорами стали троє британців - Маркус Річардс, Чарльз Проктор і Пол Ворвік.

"Залежною" від Кабінету міністрів до ради увійшла на той час перший заступник голови Мінекономрозвитку і торгівлі Юлія Ковалів, від адміністрації президента - екс-глава Міненерговугільпрому Володимир Демчишин.

Першою "втомилася від залежності" голова наглядової ради "Нафтогазу" Юлія Ковалів. Можливо, тому, що часто підтримувала правління НАКу, а не гнула лінію Кабміну, з якого незабаром звільнилася. Хоч і з правлінням НАКу вона була суворою. Її повноваження припинено з 17 квітня 2017 р.

Однак іще 29 березня 2017-го Кабмін вирішив розширити кількісний склад наглядової ради "Нафтогазу" з п'яти до семи осіб. Нібито, щоб додати до наглядової ради одного незалежного члена і одного залежного - представника від держави. (Про це трохи нижче.)

5 вересня 2017-го незалежний директор наглядової ради "Нафтогазу" Чарльз Проктор заявив про намір залишити її. Якщо його рішення остаточне, в такому разі його каденція закінчується 30 вересня.

Після заяви 19 вересня ще двох незалежних директорів про намір піти, на сьогодні в наглядовій раді НАКу залишається чинним лише екс-глава Міненерговугільпрому Володимир Демчишин, якого вважають ставлеником не так Кабміну, як президента. "За власним..." Демчишин іти наміру не має. Але без кворуму його голос - глас у пустелі.

Нюанс у тому, що якщо наглядова рада "Нафтогазу" буде недієздатною, основні повноваження Кабміну доведеться не передавати НАКу, а брати на себе (повертати собі). У такому разі логічною є репліка А.Коболева на брифінгу 20 вересня про те, де уряд знайде час і фахівців, щоб оперативно вирішувати щоденні завдання і проблеми "Нафтогазу". НАК цьому присвячує більшу частину часу.

Залежна незалежність членів наглядової ради "Нафтогазу"

Крім перелічених "відставними" незалежними директорами причин, які спонукали їх подати у відставку, свою роль відіграло також обов'язкове е-декларування, запроваджене в Україні вже після призначення незалежних директорів у наглядову раду "Нафтогазу". Не тому, що іноземці бояться або не хочуть декларувати свої доходи та власність. А тому, що їм необхідно передати в управління своє майно та цінні папери саме українському керуючому. Як зауважив Коболєв, він дуже сумнівається, що іноземці довірять усе нажите та зароблене десятиліттями невідомому їм українському керуючому. За словами Коболєва, він на їхньому місці не довірив би.

Директори наглядової ради, які подали у відставку, зазначають, що "рівень політичного втручання зростає, ставши, на жаль, очевидною нормою". "Нафтогаз" стурбований, зокрема, таким:

- втручанням уряду в діяльність "Укртрансгазу", включаючи рішення з призначень на посади президента газотранспортної компанії та інших працівників, а також у плани здійснення відділення (анбандлінг) оператора ГТС від "Нафтогазу";

- призначенням керівників і технічних фахівців, які були звільнені з "Нафтогазу", на посади в уряді;

- втручанням уряду в діяльність "Укргазвидобування";

- відсутністю чіткого розуміння щодо повної підтримки урядом затвердженого Плану дій з корпоративного управління;

- відсутністю змістовного затвердження урядом фінансових планів підприємств Групи "Нафтогаз" ("Укргазвидобування", "Укртрансгазу", "Укртранснафти") на 2017 р.;

- відсутністю всебічної уваги уряду до затвердження запропонованої корпоративної стратегії Групи "Нафтогаз".

Як вибирають нових "незалежних" у наглядову раду "Нафтогазу"

Ви бачили список претендентів, які подали заявки? Їх було три десятки. До фінішу 4 вересня дійшли п'ятеро:

- Ігор Мітюков, екс-міністр фінансів, колишній голова представництва Morgan Stanley в Україні, керівник наглядової ради "Національного депозитарію України";

- Надія Васильєва, генеральний директор "Майкрософт Україна";

- Юлія Берещенко, екс-директор департаменту консолідованого продажу та управління активами Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- Дмитро Литвак, парнер Ernst&Young;

- Ян Чадам, екс-голова правління оператора газотранспортної системи Gaz-System S.A.

Усі кажуть про Мітюкова як головного претендента. Але не виключено, що "переможе" Юлія Берещенко.

Процедура вибору проста: написати есе на задану тему, автобіографію та вказати всі координати, номери паспортів, машин, будинків. Словом, щоб спецслужби, якщо знадобиться, могли все перевірити.

А знаєте, кого "шукали"? Фактично бухгалтера! Щоправда, з дипломами аудиторів. Навіщо в наглядовій раді "Нафтогазу" ще один дипломований аудитор, якщо компанія наймає найкращі та перевірені аудиторські компанії, витрачаючи на це купу грошей?

depositphotos / AndreyPopov

Тепер уявімо, що прем'єр України - не Гройсман, а голова правління НАК "Нафтогаз України" - не Коболєв. І що ніхто з членів наглядової ради "Нафтогазу" з березня 2017-го не йшов і не погрожував відставкою. І що зМіненерговугільпромом у "Нафтогазу" конструктивний діалог. Тоді про що йдеться?

Йдеться в принципі про те, що ніякийПорошенко, Гройсман, Кістіон, Кубів, Насалик, Коболєв, Вітренко або хтось інший, включаючи іноземних консультантів і кредиторів, не повинні мати ні права, ні можливості на свій розсуд змінювати стратегічний курс розвитку найбільшої держкомпанії України та втручатися в її діяльність, коли їм заманеться. І краще закріпити все це законодавчо. Інакше завжди будуть варіанти.

Якщо засновник, акціонер - одержуй дивіденди. А якщо це ще й уряд, то повинен подбати, щоб саме він одержав дивіденди, а держкомпанія - дохід і прибуток, щоб виплатити державі не тільки обов'язкові податки, а й дивіденди.

Кабмін повинен визначитися з політикою в найбільших держкомпаніях і стратегією їхнього розвитку. Подобаються їм їхні СЕО чи ні, головне, щоб роботу виконували ефективно. Не виконують - має бути чітка процедура їхньої заміни. Нічого особистого.

Нині же ситуація з "Нафтогазом України" виглядає, як "помста" прем'єра голові "Нафтогазу" за те, що політичний удар за кардинальне підвищення тарифів понад рік тому припав на політичний рейтинг голови Кабміну та розплющив його. Голова "Нафтогазу" при цьому - білий і пухнастий. І ще настійно пропонує Кабміну переглянути ціни на газ для населення й ТКЕ - їх затверджує уряд.

Кабмін, як випливало з його ж документів, повинен був переглянути ціну на газ для населення з 1 квітня 2017-го. Не склалося. Тепер усі учасники газового ринку, насамперед домогосподарства, громадяни, перебувають у тихому шоку: чого чекати від уряду й газопостачальних компаній, а особливо від тепловиків, уже скоро, з початком холодів?

А тут ще МВФ вимагає чергового підвищення цін на газ. Нібито для уряду це неймовірна новина, навіть для цього його складу...

Шкода, у громадян України не запитали, по чиїх рейтингах це вдарить, як серпом. Скільки ще вдасться переконувати українців, що підвищення цін на газ - це для них благо та частина ціни (чи все-таки плати?) за незалежність. Складно сказати, наскільки вистачить терпіння в необтяжених високими пенсіями та зарплатами людей, допоки всі новинарні стрічки й телеканали сповнені "нюансами взаємин Гройсмана і Коболєва", а платіжки надходять регулярно, навіть попри відсутність елементарних послуг.

Нікого запитувати про ціну газу. Немає єдиної відповіді: "Нафтогаз" запитує уряд, коли Кабмін назве нові ціни (договірна кампанія в розпалі); Кабмін думу думає...

А тим часом уряд і "Нафтогаз" зайняті перетягуванням каната, у цьому разі - газотранспортної системи. Але це окрема історія.