Що нам дасть і що забере закон про ринок електроенергії

Від редакції

Закон "Про ринок електричної енергії України" Верховна Рада ухвалила 13 квітня. До сьогодні цей документ ще не підписано головою ВР і не передано на затвердження президенту України.

Зазначимо, що повної версії закону ніхто з опитаних навіть народних депутатів не бачив. Юристи і лобісти ще намагаються звести всі поправки, внесені в останню мить у законопроект №4493.

В очікуванні остаточної версії закону суспільство перебуває під напругою, бо має багато запитань до прийнятого документа. Найболючіші з них DT.UA поставило у попередньому номері. Редакція шукала неупередженого фахівця, який до того ж не побоїться відповісти на наші запитання.

Ми вдячні Юлії УСЕНКО, голові Всеукраїнської агенції інвестицій та сталого розвитку, експерту групи "Реформа енергетичного сектору" Реанімаційного пакета реформ, за те, що вона взялася за невдячний труд і, на наш погляд, аргументовано відповіла на запитання й пояснила скандальні нюанси Закону "Про ринок електричної енергії України".

Чекаємо остаточної версії закону.

Закон про новий ринок електроенергії, прийнятий 13 квітня, набув чималого розголосу. Основні зміни, що обговорюються, стосуються права вибору споживачем постачальника електроенергії та створення умов конкуренції на ринку.

Ризики викривлення ідеї конкурентної моделі ринку перш за все пов'язані з існуючою монополією, коли мережі та генерація перебувають в одних руках. У тривалих пошуках ідеальних чи компромісних рішень держава по суті постала перед вибором - дозволити енергетиці деградувати далі або ж запустити процес трансформації українського енергоринку за європейськими нормами. Чи виправдані ризики прийняття по суті революційного закону для електроенергетичної галузі, від розвитку якої залежить економіка держави в цілому, покаже час. Але визначати основні ризики і шукати способи їх уникнення чи мінімізації, в тому числі в рамках закону, варто вже зараз.

Чи приборкає новий закон енергомонополії?

Ідеться про такі монополії, як енергохолдинг Ахметова ДТЕК та обленерго, приватизовані кількома енергоолігархами меншого масштабу. Наразі проблемою є забезпечення недискримінаційного доступу третіх осіб до мереж обленерго.

Прийнятий Закон "Про ринок електричної енергії України" враховує вимоги Третього енергетичного пакета, відповідно до якого нинішні обленерго зобов'язані відокремити свою діяльність з розподілу від діяльності з постачання електричної енергії. По суті, обленерго мають бути розділені на дві окремі компанії:

- оператор системи розподілу - забезпечує надійну та безпечну експлуатацію, технічне обслуговування й розвиток системи розподілу та здійснює розподіл електроенергії;

- електропостачальник - постачає (продає) електроенергію споживачам, користуючись мережами операторів системи розподілу.

Якщо говорити про ризики, пов'язані з присутністю монополії на ринку сьогодні, то слід зазначити, що питання демонополізації прямо не вирішується ухваленим законом. І хоча ми всі розуміємо, що український ринок електроенергії нині фактично є монополізованим, діюче законодавство не дає формальних підстав вважати існуючих гравців монополістами.

Енергохолдинг ДТЕК, що належить Ахметову, не виняток. Антимонопольний комітет України фактично це визнає. Голова АМК свого часу сказав: "Тема складна, все дуже непросто".

Чи здатен прийнятий закон дати дієві механізми для контролю над монополіями і чи зробить неможливою появу нової цінової формули "Роттердам+"?

Закон скасовує ручне регулювання та створює умови для встановлення ринкових цін на виробництво електроенергії. Це означає, що адміністративний контроль за виробниками електроенергії послаблюється, а ціни формуються за ринковими механізмами, передбаченими законом, без втручання регулятора.

Щодо монополії на виробництво електроенергії, то однозначної відповіді на це питання немає. Доречно сказати, що закон вирішує його через визначення справедливої ціни на електроенергію як товар. У результаті чого виробники просто змушені оптимізувати свої витрати на виробництво електроенергії, щоб бути економічно успішними. Отже, "Роттердам+" має вмерти як клас.

Разом з тим варто врахувати, що в нинішніх умовах ізольованості енергосистеми це не розв'яже проблеми. Тож потрібно відкривати ринок в обидва боки, що дасть можливість урахувати й інтереси споживача, оскільки ринок передбачає відсутність пріоритетів внутрішнього виробництва перед імпортом.

Відкриття ринку для ЄС - це виконання вимог Третього енергетичного пакета та зобов'язань України в рамках Договору про заснування Енергетичного співтовариства. Гальмування цього процесу вже призвело до порушення умов зазначеного договору, в результаті чого Європейське Енергетичне співтовариство веде справу проти України та наголошує, що це є перешкодою на шляху до створення загальноєвропейського ринку електроенергії.

Зрозуміло, що Євросоюзу цікавий збут електроенергії на український ринок. Але, з іншого боку, саме можливість імпорту дасть змогу стимулювати внутрішніх виробників не маніпулювати ціною.

Важливим питанням тут є також відсутність технічної можливості отримувати електроенергію з ЄС. На сьогодні з європейською енергосистемою синхронізований тільки Бурштинський енергоострів, який відключений від об'єднаної енергосистеми (ОЕС) України. Повна інтеграція в європейську енергетичну систему потребує вагомих інвестицій і певного часу. За оцінками експертів, вартість проекту будівництва вставок постійного струму 600 МВт може становити 150 млн євро з окупністю до трьох років. Але не слід забувати, що це є в тому числі ціною за енергетичну безпеку нашої держави.

Про недоліки британської моделі

Сьогодні ринок діє за моделлю єдиного покупця. Вся вироблена електроенергія продається виробниками в Оптовий ринок електричної енергії (ОРЕ) України. ОРЕ України діє в особі державного підприємства "Енергоринок". Купують електричну енергію постачальники за регульованим (обленерго) і нерегульованим (незалежні постачальники) тарифами для подальшого постачання споживачам.

Усі ліцензовані виробники та постачальники електроенергії є членами ОРЕ і працюють на ринку відповідно до укладених договорів про купівлю-продаж електроенергії з ДП "Енергоринок". Діючий ринок регулюється, по суті, в ручному режимі, коли ціни на генерацію, передачу та постачання встановлює регулятор (НКРЕКП).

Нинішня модель енергоринку в Україні базується на старій британській моделі єдиного пулу 20-річної давності.

У сучасній Великій Британії діє такий самий ринок, як і цільова модель ЄС, - вільний ринок, а не централізований пул. До речі, попри "Брекзит" (вихід з ЄС), Велика Британія прагне залишитися в єдиному ринку ЄС, і перш за все саме в енергетичному. Про це нещодавно заявив міністр енергетики цієї країни.

Нова модель електроенергетичного ринку, пропонована законом, передбачає створення різних сегментів ринку, зокрема:

- ринок "на добу наперед" - працює за принципом біржі, на якій визначається індикативна ціна на електроенергію, на яку орієнтуються всі учасники ринку при укладенні договорів в інших сегментах ринку та подають свої заявки сьогодні на завтра;

- ринок двосторонніх договорів - передбачає укладання постачальниками чи виробниками прямих договорів зі споживачами на умовах вільних цін;

- балансуючий ринок - працює для збалансування попиту та пропозиції електроенергії в режимі реального часу, тож і ціни тут є найвищими.

Про важливість незалежного регулятора та процес розробки вторинного законодавства

Хоч би яким досконалим чи компромісним був закон, але ефективність та успіх впровадження нового ринку електроенергії залежать від розробки відповідного вторинного законодавства, за яку відповідає уряд і НКРЕКП.

Відповідно до ухваленого закону, для його імплементації має бути створений Координаційний центр. Формально його було утворено в рамках Закону №663 "Про засади функціонування ринку електричної енергії" згідно з постановою КМУ від 23 вересня 2014 р. №530. Але на сьогодні достеменно невідомо, як він працює, в якому складі і чи працює взагалі.

Наразі координацію взяла на себе НКРЕКП, схваливши ще у 2015 р. план-графік реформи ринку електричної енергії, та узгоджує дії з розробки вторинного законодавства з основними учасниками - майбутніми оператором ринку (ДП "Енергоринок") і оператором системи передачі (ДП "НЕК "Укренерго"). Регулятор (НКРЕКП) регулярно оприлюднює на своєму сайті інформацію про стан виконання заходів плану-графіка впровадження нової моделі ринку електричної енергії.

Важливим є те, що цей процес має бути незалежним від стороннього впливу (політичного чи бізнесового). Серед прикладів відповідних маніпуляцій з боку НКРЕКП, які лише викривлюють реформу енергетики, є прийняття формули "Роттердам+" в оптовій ринковій ціні на електроенергію, а також підвищення плати для нестандартного приєднання споживачів і генерації потужністю 160–5000 кВт. Допущення подібних ситуацій в угоду інтересам великого енергобізнесу унеможливлює запровадження конкурентного ринку, спрямованого на забезпечення інтересів споживача.

Тут варто нагадати, що на виконання закону про НКРЕКП, прийнятого ВР восени 2016 р., найближчим часом має бути створена конкурсна комісія, яка повинна нарешті розпочати свою роботу з відбору кандидатів на членство в НКРЕКП, які відповідають усім вимогам, передбаченим зазначеним законом.

Чи з'явиться у споживачів електроенергії практична можливість вибирати постачальника найдешевших кіловат-годин?

Чого очікувати споживачам електроенергії від прямих договорів між її виробниками й продавцями, і чи не стануть нові ліцензіати просто заступниками обленерго - монопольними в кожному регіоні?

Ефективність роботи ринку електроенергетики залежить не просто від кількості постачальників, а насамперед від того, наскільки вони здатні конкурувати один з одним та є незалежними.

Поява нових і, відповідно, незалежних постачальників забезпечить умови для формування різних тарифних пропозицій для споживачів, у тому числі залежно від характерного для них графіку навантаження (залежно від години доби). Тут варто згадати також про те, що так звані прямі договори укладаються в довільній формі та на умовах, визначених за домовленістю сторін з певним обмеженням щодо обов'язкових обсягів продажу на ринку на добу наперед.

Тож споживач зможе вибирати собі постачальника за цікавими для себе умовами, враховуючи не лише цінову пропозицію, а й спрощені підходи до укладання договору та умови його виконання.

Разом з тим не варто забувати про інтереси і постачальників у виборі споживача. На початковому етапі, коли першими запрацюють постачальники, утворені в результаті розділення обленерго, боротьба йтиме переважно за потужних і платоспроможних промислових споживачів, для яких і будуть формуватися найцікавіші пропозиції.

Загалом же встановлення так званих (бо це не є економічна категорія чи визначення) справедливих цін на ринку має призвести до поступового здешевлення електроенергії.

Проте слід розуміти, що цей процес досить тривалий - від двох років і більше. На початкових етапах очікуваним є подорожчання електроенергії. Але акцент варто робити на причинах цього збільшення тарифів, а саме - через існуючу монополізацію та ізольованість ринку сьогодні. Саме про це варто відверто говорити споживачам. Новий же ринок покликаний поступово вирішити цю проблему за рахунок правильних підходів до його впровадження та відкритості, які згадуються в цій статті.

Чи платитимуть споживачі за приєднання до електромереж?

Платитимуть постійно тільки за те, що одного разу вже заплатили за підключення до енергомережі, тобто за затребувану або навіть ні енергопотужність?

Закон визначає загальні принципи приєднання електроустановок до електромереж, які базуються на прозорості та недискримінаційному доступі до мереж, а також визначають обсяг послуг з приєднання.

Порядок приєднання має визначатися кодексами систем розподілу та системи передачі, тобто вторинним законодавством. Цей порядок повинен містити, у тому числі, процедурні питання, умови приєднання, типові форми договорів про приєднання. За дотримання вимог зазначених кодексів оператори мереж не мають права відмовити споживачеві у приєднанні.

Методика встановлення плати за приєднання має затверджуватися регулятором (НКРЕКП). Вона повинна враховувати реальні витрати на приєднання, а по-хорошому, також має стимулювати приєднання до вільних, уже існуючих точок можливого приєднання.

Пряма норма щодо нарахування так званої абонентської плати за електромережі в тексті закону відсутня. Але вона може з'явитися, знову ж таки, в регуляторних актах, розроблених регулятором.

Хто відповідатиме за баланс енергосистеми країни?

Новий ринок створює як нові свободи, так і нові обов'язки для учасників ринку. Кожен виробник і постачальник має відповідати за власний небаланс, тобто відхилення від графіку виробництва або споживання. Укладаючи двосторонні контракти або купуючи електроенергію на ринку на добу наперед, електропостачальники і виробники зобов'язуються забезпечити своє споживання та виробництво в певні години на відповідному рівні. При цьому вони є сторонами, відповідальними за баланс особисто (або входять на договірній основі в певну балансуючу групу).

Однак забезпечити стовідсоткову відповідність контрактам на практиці не так уже й просто. Наприклад, можуть погіршитися погодні умови, що спричинить більший попит на електроенергію у споживачів у реальному часі, або змінить фактичний обсяг генерації вітровими чи сонячними електростанціями, або може статися непередбачений вихід з роботи генеруючого обладнання та ін. Тому відповідальним за баланс ОЕС України у цілому в режимі реального часу (просто кажучи, за забезпечення частоти в 50 Гц у розетці кожного користувача системи) буде оператор системи передачі (ОСП).Наразі це ДП "НЕК "Укренерго".

З цією метою ОСП повинен забезпечити наявність резервів у нього для регулювання в реальному часі. Інструментом для цього є ринок допоміжних послуг: ОСП наперед закуповує резерви потужності (МВт), а в режимі реального часу (в рамках балансуючого ринку) активує їх шляхом надання команд виробникам, які повинні збільшити або зменшити своє виробництво відповідно до команди ОСП. Це - плата за сукупність заходів, які здійснює ОСП для врегулювання небалансу. Ці заходи називаються допоміжними послугами і здійснюються на платній основі. Розміру плати закон не встановлює. Це знову ж таки питання до вторинного законодавства.

Після реального режиму часу (ex-post) ОСП здійснює розрахунки небалансів, що виникали в ОЕС у конкретний розрахунковий період. Відповідальність нестимуть усі учасники ринку - як постачальники, так і виробники. І винні у виникненні небалансу мають сплатити вартість витрат, які ОСП поніс у результаті врегулювання небалансу.

Про конкуренцію виробників електроенергії

Чи стане конкуренція виробників електроенергії реальним стимулом і механізмом для встановлення ринкової ціни на електроенергію?

Кожен виробник має зайняти свою нішу на новому ринку відповідно до технології виробництва електроенергії - атомна, теплова чи "зелена" генерація.

У перспективі ринок генерації повинен динамічно розвиватися та, врешті-решт, досягати готовності до розвитку нових сучасних технологій. Такі трансформації ринку лише позитивно впливатимуть на конкуренцію та сприятимуть встановленню ринкової ціни на електроенергію для споживачів.

Закон про новий ринок дає нам нові можливості побудувати конкурентний, сучасний і відкритий ринок, націлений на інтереси споживача, та зміцнити енергобезпеку держави. Тепер важливо ці можливості вдало використати та бути готовими до змін. Але не варто забувати, що основна відповідальність за успішність впровадження та якість цих змін лежить на згаданих вище імплементаторах нової моделі ринку електроенергії.