Руку дружби подали: повели в забій

Знамените запитання Держсекретаря США Рекса Тіллерсона: "Чому платники податків США повинні цікавитися Україною?" може мати безліч глибоких і високочолих відповідей. Але, схоже, найкраще засвоюються практичні.

Петро Порошенко, будучи за природою бізнесменом, вирішив при зустрічі з Дональдом Трампом, дуже успішним бізнесменом, поговорити взаємозрозумілою мовою. Тому взявся пояснити президенту США, який бажає знову підняти американську вуглевидобувну галузь, що Україна йому в цьому допоможе. Нашій країні нині потрібне вугілля, особливо антрацит. І Україна готова його закуповувати. Тож чому не в США?

Подібний підхід - не ноу-хау Порошенка. Коли Леонід Кучма опинився в опалі через справу Гонгадзе й нібито поставлені в Ірак "кольчуги", він дослухався порад відправити українських солдатів у Кувейт, а потім і в Ірак - на допомогу американцям. І це пом'якшило ставлення Вашингтона до українського президента. Але в кожного президента США свої "іграшки", а в кожного "дарувальника" з України - свої проблеми.

Не маючи нічого проти кроку двох бізнес-політиків назустріч один одному, DT.UA зацікавилося, на яких умовах американське вугілля буде імпортуватися в Україну, чиє, ким та якої марки? Здавалося б, прості запитання, і якщо вже їх обговорюють президенти, то відповіді на них знайти легко. Та ба. Однак по ходу ми виявили й уточнили низку цікавих нюансів.

З'ясувалося, що, якщо продовжувати аналогію, українські солдати вже давно воюють в Іраку. А саме - українські металургійні підприємства давно імпортують із США коксівне вугілля - антрацит. У 2013 р. українські споживачі за вугіллячко відвантажили американцям півмільярда доларів. А тільки за чотири місяці 2017-го - 245 млн. Крім того, з 2014-го так зване енергетичне вугілля імпортують й енергогенеруючі ТЕС - і теж за кодом категорії "антрацит". DT.UA намагалося з'ясувати в металургів, енергетиків, фіскалів-митників і дипломатів, про імпорт вугілля якої марки, що проходить за кодом 2701 категорії "антрацит", Порошенко казав Трампу - коксівного чи енергетичного? Таємниця. Митниця її зберігає, а для решти інформація про імпорт вугілля зі США стала несподіванкою. Хоча й мандрувала роками й сотнями мільйонів доларів по сайту митниці у відкритому режимі. Тільки, на жаль, керівництво митниці досі не встигло загальний імпортний код 2701 категорії "антрацит" розділити за марками вугілля.

Вивчивши митні звіти та декларації за 2013–2017 рр., DT.UA прямо запитало в найбільшої енергокомпанії ДТЕК, яка належить Рінату Ахметову, чи не вони спокусилися американським енергетичним вугіллям, тим самим бажаним антрацитом? Тим паче, що, як усі пам'ятають, у Вірджинії компанія, афілійована з Рінатом Ахметовим, має вугільні шахти.

У ДТЕК повідали, що, за їхньою інформацією, ще ніхто з енергетиків нічого не імпортував зі США: "Ми не імпортували зі США, це цілком точно! "Центренерго" теж навряд чи. Це, судячи з усього, коксівний антрацит. І його споживачі - металурги, а не енергетики. Щодо американського вугілля з питаннями краще звернутися до "Метінвесту".

Відповіді знайшлися на сайті "Метінвесту". Виявилося, що своїми закупівлями президентів США вже багато років радує Вадим Новинський.

Заодно ми з'ясували, звідки та в яких обсягах імпортувала енергетичне вугілля ДТЕК (див. табл. 1). Виявилося, не так уже й багато в 2015–2016 рр. Але на американський антрацит у компанії не розраховують - дорогувато вийде.

Хто може знати більше про імпорт та експорт, про суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, ніж митниця в складі ДФС. Фіскальному відомству ми поставили низку запитань, ґрунтуючись на їхній же публічній інформації. Зокрема, про виробників, обсяги та ціни імпорту антрациту зі США. Але в митниці бережуть комерційну таємницю. Проте надана ДФС інформація (див. табл. 2) дає далеко не поверхневе уявлення про імпорт американського антрациту, в основному металургами.

А які перспективи імпорту з Америки вугілля енергетичного?

США: антрациту майже не видно

Уже кілька місяців українські чиновники всіх рівнів кажуть, як ми тепер розуміємо, про додаткові майбутні "масовані" постави американського вугілля. Називалися різні обсяги, що доходять до 3 млн тонн.

25 червня Петро Порошенко заявив: "Для забезпечення прозорості енергетичного ринку ми домовилися про те, що будемо одержувати американське вугілля з Пенсільванії. За конкурентними цінами. У нас буде повне сприяння й Міністерства торгівлі, і Міністерства енергетики, нової адміністрації та Конгресу, ми матимемо гарантоване постачання на рівні мінімум 2 млн тонн вугілля".

Усе це добре й, напевно, правильно, але є деталь - у чистому вигляді антрацит у США практично не добувається. У 2016 р. його видобуток становив 2,14 млн тонн. Отже, кілька мільйонів тонн - це і є весь річний видобуток антрациту в Америці. Причому там є давно сформований сегмент споживання, і ламати його заради разової угоди ніхто не буде.

У принципі, запаси потрібного Україні вугілля в тій самій Пенсільванії є, років сто тому в цьому штаті видобували до 90–100 млн тонн на рік, тобто в 50 разів більше, ніж нині. Але згодом видобуток вугілля почав падати.

Нагадаємо, що антрацит формується в складних геологічних умовах, більшість пластів тонкі, і видобувати його непросто. Навпаки, пласти "газового" вугілля в США неглибокі й дуже товсті (зустрічаються й по 20 м).

Загалом у ХХ столітті пенсільванський антрацит вчисту програв на місцевому ринку іншим групам вугілля. Зараз його скромний видобуток уцілів у чотирьох-п'яти графствах Аппалачінського гірничорудного регіону. Причому місцеві видобувні компанії - за обсягами приблизно на рівні наших "копанок". Американські статистики в себе нарахували таких близько 60–70. В основному це невеликі сімейні фірми, які доривають невеликі кар'єри легкодоступного вугілля. Під землю (навіть неглибоко) майже ніхто не лізе (є з десяток дрібних ділянок). Фірм із річним видобутком 300–400 тис. тонн/рік буквально кілька штук.

Шахта "Комсомолець Донбасу" (ДТЕК), що залишилася на окупованій території України, одна добувала вугілля антрацитової групи (тощак) удвічі більше, ніж усі шахти США - антрациту. На виході з приблизно мільярда тонн вугілля (утричі більше, ніж у Росії), яке видобувається в Штатах, на антрацит припадає лише 0,2%.

Для довідки:

Антрацит - найдавніше з викопних видів вугілля. Висока калорійність. Дуже малий вміст летких речовин (менш як 8%).

У світовій торгівлі це рідкісна марка вугілля. В Україні добувається в Луганській області. Усі шахти з його видобутком розташовані на окупованій території.

На антрациті працюють шість ТЕС в Україні на неокупованій території й кілька ТЕЦ (включаючи Дарницьку ТЕЦ у Києві).

Худе вугілля напівантрацит - молодший, не до кінця сформований антрацит. Вміст летких речовин від 8 до 18%. Більш розповсюджений, але все одно досить рідкісний.

Може заміняти антрацит. Так, антрацит, який одержують з ПАР, за українською класифікацією належить до худого (пісного) вугілля.

Найбільший виробник - донецька "Шахта "Комсомолець Донбасу". Райони видобутку також окуповані.

Штиб (від слова Staub,німецькою - пилюка) - похідний продукт від видобутку кам'яного вугілля. Найдрібніші шматки розміром від 0 до 6 мм.

Після початку війни в Донбасі до пенсільванців кілька разів зверталися трейдери з України, але їм відповідали: "Вугілля для електростанцій у нас немає". У принципі, утворюється певна кількість антрацитового штибу, який цілком може бути проданий. Можливо, і якась кількість низьколеткого бітумінозного вугілля, близького за складом до нашого пісного. Але про будь-яку наявність мільйонів тонн антрациту й мови не було…

Узагалі-то "залишкові" ресурси антрацитів у Пенсільванії непогані. З геологічних запасів вибрали тільки чверть, залишилося понад 12 млрд тонн. Але потрібен час, гроші й довгостроковий контракт із надійним покупцем, щоб реанімувати та збільшити видобуток. Хоч би хто був покупцем з української сторони - "Центренерго" або лобійований міністром економіки Кубівим Держрезерв, йому в будь-якому разі доведеться проходити процедуру перевірки покупця, подаючи фінансовий звіт, пояснюючи джерела коштів і надаючи гарантії їх існування. Адже продавці мають бути впевнені в добропорядності й платоспроможності покупця, заради якого компанії муситимуть залучати робочі сили та засоби для виконання контракту. Зайвих мільйонів тонн вугілля на складах американських компаній немає.

Крім того, вугілля із США аж ніяк не дешеве - як мінімум дорожче за південноафриканське доларів на 10–15 за тонну. Ціни змінюються, а антрацит узагалі традиційно дорожчий. Але наші співрозмовники в Міненерго на просте прохання надати дані для порівняння імпортних цін американського, південноафриканського, австралійського і в'єтнамського вугілля однієї марки відреагували дивно: округлили очі, затулили рота руками, вчинили сепуку й випали з вікна. Хвилюються, мабуть, за контракт.

Вуглевоз як криголам

Усе вищесказане не секрет, тож коли в Міненерговугільпромі України стали говорити про майбутні великі надходження антрациту через океан, скептики більше подумали про схеми - "американська фірма - кузбаське вугілля". Або луганське, або того ж "Комсомольця Донбасу". Благо, що недавно "Центренерго" мало не законтрактувало антрацит із грузинського Кутаїсі, де антрацитів зроду не водилося.

Однак балуватися в схеми з американцями, які давно й пильно відслідковують вуглерухи Порошенка й Ахметова, президент України навряд чи наважиться. Адже його ідея з імпортом американського вугілля спрямована на те, щоб розв'язати вузол, а не затягти петлю. Як удалося довідатися DT.UA, основні переговори української сторони ведуться з найбільшою вуглевидобувною компанією Америки - XCOAL Energy&RESOURCES. Ця компанія здійснює видобуток у Західній Вірджинії та Пенсільванії, продаючи вугілля різної твердості й антрацит, але здебільшого металургійним компаніям. У середньому 16 млн тонн вугілля на рік імпортується через два морські порти, що належать цьому гігантові.

У червні Пенсільванію відвідала ціла делегація з України. Її тепло прийняли, напоїли кавою, провезли по місцях видобутку… Після чого виникла пауза, яку перервав, розповівши про майбутні "перемоги", Порошенко. Великого контракту поки що немає. Зате з'явилася інформація Міненерго про майбутні поставки в серпні-вересні 120 тис. тонн вугілля із США, тобто одного судна-вуглевоза (на сленгу енергетиків - "човен"). Це разів у двадцять менше порівняно із початковими заявами, але реалістичніше.

Зараз усі чекають двосторонньої зустрічі між представниками України й США "щодо стратегічних поставок вугілля для українських потреб". Заодно тактовно заявляючи, що одним "човном" справа не обмежиться, а "обсяги поставок можуть переглянути у бік збільшення після візиту в Україну американських колег з Міністерства енергетики США. Конкретні обсяги наступних поставок будуть відомі після двосторонніх переговорів".

Загалом, як і очікувалося, якщо говорити про енергетичне вугілля, Ельдорадо наші в Пенсільванії поки що не знайшли. Але два-три "човни" цього року, може, й одержимо.

Американці кажуть, що таких суховантажних суден може бути до 5–6, а за наявності довгострокового контракту наступного року - і більше. Передбачається, що вугілля піде державному "Центренерго" (у нього дві станції на антрацитовій групі). Але для збільшення видобутку американцями потрібного нам вугілля ключові слова - довгостроковий контракт і гарантії. Найкумедніше, що з українського боку начебто вже пролунали натяки, що в схемі поставок потрібен... ви правильно здогадалися, звичайно ж, посередник, ой, вибачте, оператор. Чим ми трохи здивували американців.

Поки що, як бонус, планована поставка дійшла до президента Трампа, який заявив: "Україна вже говорила, що має потребу у мільйонах і мільйонах тонн вугілля прямо зараз. І ми хочемо продати його".

Модернізація всього

Хотіти продати, як і купити - справа, безумовно, корисна. Аби було що продавати та за що купувати. І отут логічні запитання. Надворі літо 2017-го, рівно три роки тому в Донбасі почали підривати залізничні колії й затоплювати шахти. Не можна сказати, що три роки нічого не робилося. Робилося багато чого, просто не те й інакше. Одна тільки схема "Роттердам+" збагатила Ріната Леонідовича й зовсім навіть не розорила Петра Олексійовича. Але проблеми диверсифікації поставок як були в глухому загоні, так і залишилися. Торік упали навіть украй скромні поставки енергетичного вугілля з ПАР.

По суті, весь антрацит, що поставлявся з початку воєнних дій, ішов або від (з) Росії, або за схемами від терористичних утворень "ЛНР" і "ДНР". З початком блокади схема впала. У результаті антрацитові електростанції зараз стоять без роботи, намагаючись накопичити бодай трохи вугілля. Виходить так собі - при плані сформувати до жовтня запаси в 1,8 млн тонн поки що накопичили відсотків 40. А попереду друга половина липня й серпень зі стрибками споживання електроенергії.

З явних перемог можна відзначити хіба що переведення на марку "Г" (так зване газове вугілля) одного з блоків Зміївської ТЕС. До кінця року обіцяють модернізувати ще один блок. Це звучало б бадьоро наприкінці 2015-го. Відставання дій від викликів на два роки - недозволена розкіш. У підсумку до кінця 2017-го блоків, які працюють на "газовому" вугіллі, буде аж чотири - два на Зміївській і два на Придніпровській ТЕС.

Негусто. На "газову" групу вугілля треба перевести мінімум 10–15 блоків. Але навіщо було квапитися - вугілля дешево купували в ОРДЛО й дорого продавали на неокупованій, але корумпованій території за цілком міжнародними цінами. Усі задоволені, усі, хто треба, - у темі, а кому слід - і мають з того.

З тим же американським вугіллям - нам цілком продали б шахту або кар'єр. Та навіть просто маючи довгостроковий контракт, можна було б багато чого зробити… Але щоб купити, а тим більше укласти довгостроковий контракт, згідно з бізнес-практикою та законами США претендент, нагадаємо, має пройти відповідну кваліфікацію, надати аудований звіт, гарантії (особливо у разі державного "Центренерго") платоспроможності, страховку й чимало інших кваліфікаційних документів. Якщо ви не пройшли такої процедури, про будь-який контракт, тим більше довгостроковийй, і не мрійте! Фіскали США невблаганні.

При цьому вугілля, особливо енергетичне, Україні реально потрібне - для нормальної роботи ТЕС і теплоелектроцентралей у 2017 р. необхідно купити за кордоном до 5 млн тонн антрациту. Передбачалося, що левова частка (4,4 млн тонн) буде отримана по морю. При цьому майже всі поставки припадають на друге півріччя.

Закупити в Росії спочатку планували менш як 70 тис. тонн. Дуже схоже, що до цієї цифри додадуть як мінімум нулик, перевищивши торішній рівень імпорту з РФ.

Зараз план виглядає надмірно оптимістичним. Так, ДТЕК, яка за прогнозним балансом Міненерго має купити 2 млн тонн вугілля, поки що законтрактувала близько 600 тис.

Вирішення питання не просто диверсифікації поставок вугілля в Україну, а й забезпечення країни вугіллям - одне з фундаментальних для економіки, що виживає. Ми дуже сподіваємося на те, що контракт на поставку американського вугілля підпишуть. І при цьому на зміну мутним корупційним ОРДЛОвським схемам не прийдуть прозорі, але не найвигідніші для країни контракти. Ми віримо, що президент Порошенко заборгував не тільки Трампу за Манафорта, а й своїй країні. За все.