Не зрозуміло, що він мав на увазі чи в якому контексті він це сказав. У Держдепартаменті пояснили, що питання Тіллерсона було "риторичним".
"Якби Тіллерсон був кимось іншим і йшлося про якийсь інший історичний період, ми могли б забути про цей дивний коментар і рухатися далі. Але у Тіллерсона непросте минуле як для Держсекретаря", - пише на сторінках Washington Post публіцист Енн Еплбаум.
На відміну від будь-кого на цій посаді за щонайменше століття, у Тіллерсона немає дипломатичного, політичного чи військового досвіду. Натомість він присвятив життя видобуттю нафти і продажу її за гроші. В цьому він досяг успіху. Але ніхто не знає, чи може він змінити свою систему цінностей і сконцентруватися на абсолютно іншому завданні продавати щось нематеріальне - американські цінності - щоб посилити дещо ще більш нематеріальше - американський вплив.
Еплбаум зауважує, що ця зміна цінностей і завдань не така вже й легка, як здається. Цінності і вплив не можна оцінити за допомогою грошей. Їх не можна здобути завдяки скороченню витрат і підвищенню ефективності. Їх не можна поширювати за допомогою тактик корпоративного піару. Під час своєї першої поїздки в Азію, приміром, Тіллерсон відмовився взяти з собою звичайний контингент журналістів (які, до речі, завжди самі сплачували за свою подорож).
Держсекретар виправдав це тим, що він хотів використати менший літак і повернутися швидше, тому взяв менше людей з собою. Якби він досі був виконавчим директором корпорації, можливо, це здалося б хорошим рішенням. Але для Держсекретаря це була груба помилка. Авторитаристи по всьому світу бачать все більше доказів того, що адміністрація Дональда Трампа хоче підірвати журналістику. Американці дізналися менше, ніж потрібно, про поїздку американського чиновника, яку здебільшого висвітлювали іноземці.
Еплбаум зауважує, що не зважаючи на те, було питання Тіллерсона риторичним чи ні, воно заслуговує на відповідь.
"І ця відповідь - так, платники податків у США повинні непокоїтися через Україну, але не обов'язково з тих же причин, що і виконавчий директор нафтової компанії. Чому? Пояснення не можна звести до оціночних точок чи графіків, його не можна висловити в цифрах. Я навіть не впевнена, що це можна висловити у кількох пунктах", - пише Еплбаум, яка все ж наводить свій перелік причин.
Вона зауважує, що російське вторгнення в Україну і анексія Криму в 2014 році - це відкрита атака на прицнип безпеки кордонів у Європі. Це принцип, який дозволив перетворити розірвану колись кривавими конфліктами Європу на мирний континент з торговельним союзом у другій половині 20-го століття. Європейське колективне рішення відмовитися від агресивного націоналізму, відкрити свої кордони і лишити в минулому територіальні амбіції зробило Європу багатою і мирною. Водночас, це зробило США теж багатими і впливовими.
Американські компанії заробляють мільярди доларів у Європі. Американські лідери тривалий час могли розраховувати на європейську підтримку в усіх куточках світу, в економіці, політиці, науці тощо. Це не ідеальний, але незвичайний союз, який тримається на спільних цінностях і інтересах.
"Якщо Україна з 43-мільйонним населенням буде постійно зв'язана з Європою, вона теж зможе стати частиною цієї зони миру, торгівлі і достатку", - йдеться в статті.
З дня початку своєї агресії проти України Росія все більше загрожує європейській безпеці і благополуччю, а також європейському союз зі США. Росія підтримує антиамериканські сентименти, настрої проти НАТО і антидемократичних політиків по всьому континенту. Росія шукає ділових і політичних союзників, які будуть лобіювати її компанії і допоможуть закрити очі на корупційні практики. Впродовж тривалого періоду ці підходи загрожувати американським політичним і бізнес-інтересам на континенті і в усьому світі.
"Але, маю погодитися, не існує таких підрахунків чи бухгалтерського звіту, який може все це довести. Немає нічого такого, щоб переконало виконавчого директора чи акціонерів. Щоб ми не інвестували в Україну - давали кредити через МВФ чи виділяли допомогу - швидкої вигоди не буде. Щоб побачити цінність захищеної, прозахідної України, треба подивитися на союз, якому вже 70 років. І щоб захистити цей союз, доведеться заступатися за нього, працювати над ним і вкладати в нього час, а може й гроші теж", - йдеться в статті.
Еплбаум зауважує, що "начальник" Тіллерсона - Дональд Трамп - теж не збирається заступатися за американські альянси. Але було б добре, якби він почав розуміти, що стабільність союзників, а не їхні гроші, - це найважливіша оцінка успіху його роботи.
Тим часом, президент Council on Foreign Relations Річард Хаасс писав на сторінках USA Today, що у США є чотири причини перейматися війною в Україні. І перша з них полягає в тому, що вторгнення Росії в Україну порушує основний принцип міжнародних відносин: кордони країн не повинні змінюватися шляхом застосування військової сили. Це те, що Саддам Хуссейн спробував зробити у Кувейті в 1990-му році і це те, що Німеччина Адольфа Гітлера намагалася зробити під час Другої світової війни. Від виконання непорушності кордонів залежить, чи буде мир і порядок у світі.
Раніше, під час візиту до Москви держсекретар США Рекс Тіллерсон заявив, що відносини між Сполученими штатами Америки і Росією не нормалізуються до повного врегулювання конфлікту на Сході України.