Продається область на вивіз. Недорого

Якби Джеймс Кемерон задумав знімати свій «Аватар» зараз і заощаджував гроші, йому не довелося б конструювати ідилічний світ планети Пандора, населення якої живе у злагоді з природою, котру заради незрозумілого анобтаніуму хоче зруйнувати дуже погана компанія із Землі. Достатньо було б приїхати в Житомирську область і зняти документальний фільм про те, як цілком реальна компанія має намір знищити кілька сіл і все живе навколо них заради «неймовірно цінної» титанової руди.

Економіка по-африканськи: що багатші ресурси країни, то гостріше відчуває голод
її населення

Фабула того, що відбувається у Житомирській області, точнісінько відповідає сюжетній інтризі «Аватара»: живуть у поліських селах хороші мирні люди. Обробляють землю, вирощують худобу, виховують дітей. І раптом з’ясовується, що під їхніми будинками, лісами і полями розміщено незліченні багатства - ільменіти, з яких виробляють металевий титан і його двоокис, дуже цінний білий пігмент. Приходить олігарх і хоче позбавити місцевих жителів усього тільки тому, що йому потрібен цей самий ільменіт.

Та якщо у фільмі Кемерона за приречений народ Оматікайя заступився хороший землянин у тілі Аватара, то в Житомирській області виборний орган - обласна рада, начебто покликана дбати про інтереси своїх виборців, - зливає одну тисячу гектарів території області за іншою. При цьому про якісь компенсації населенню, яке позбавляють не тільки землі, а й середовища проживання, не йдеться. Зате з вуст обласного керівництва звучать фрази про «державний інтерес».

7 червня на сесії облради злили понад 2 тис. га під ільменітовими родовищами, давши дозвіл на користування надрами дочірньому підприємству НАК «Надра України»...

Я наполягаю на слові «злили», оскільки до голосування в сесійному залі відповідний проект рішення обласної ради на місцях не обговорювався, а перед голосуванням опозиційні фракції «Фронт змін» і «Батьківщина» делікатно залишили сесійний зал.

Я наполягаю на слові «злили» ще й тому, що Житомирська область, попри свої колосальні ресурси, є одним із найбідніших регіонів країни. Хоча будь-яка гранітна плита, що потрапить вам на очі, походить з Житомирщини, київська і львівська бруківка, кам’яне оздоблення станцій метро, палаців і монументів, усі до єдиного залізничні насипи і шосейні дороги України, Білорусі та частково Росії, не кажучи про надгробні пам’ятники, які були вивезені у вигляді гранітних блоків і щебеню саме з Житомирської області. Левова частка українського ільменіту - теж звідси. При цьому центр видобутку копалин - селище Володарськ-Волинський зовсім не нагадує Ель-Кувейт або Дубай. Воно - найдепресивніший райцентр з усіх райцентрів офіційно депресивної Житомирської області. Воно навіть не газифіковане. Виходить, як в Африці: що багатші ресурси країни, то гостріше відчуває голод її населення.

Зараз іде боротьба з місцевим населенням за 6 тис. га ще одного ільменітового родовища - Торчинського. 13 листопада під час засідання комісії облради з питань Чорнобильської катастрофи, екології та природних ресурсів питання про виділення площі в 6 тис. га дочірньому підприємству НАК «Надра України» - «Житомирбуррозвідці» зарубали. Однак жителі приречених сіл розуміли, що ніяка це не перемога. У них була інформація, що 26 листопада питання про Торчинське родовище внесуть до порядку денного сесії облради прямо із залу і напевно «протиснуть» його. От і вирішили їхати в Житомир - пікетувати сесію.

І вони дісталися до Житомира в день сесії, хоча їх намагалися спочатку закрити в селах, а потім влаштували полювання дорогою в обласний центр. Питання про Торчинське родовище на голосування винесено не було. І це нехай не остаточна, але перемога. От тільки хто з ким бореться? Влада зі своїм населенням, от хто! Виникають цілком прямі асоціації з Конго або Гвінеєю…

«Коли водій дізнався, що треба везти людей з Чайківки, відмовився, сказав, що не хоче втратити ліцензію»

Автор вирішив побувати у приречених селах, поговорити з їхніми жителями і спробувати знайти відповідь на запитання: «А далі що?»

У центрі Чайківки, біля будинку культури, журналіста вже чекали. Люди з образою та обуренням розповідали, як їх намагалися не пустити в Житомир, як безупинно тисне і погрожує районне начальство... Але їм є що втрачати, і вони готові стояти до кінця.

От що розповів житель Чайківки, учасник пікету Володимир Болбут:

- У день сесії рейсовий автобус сполученням Чайківка-Житомир скасували. Ми спробували замовити автобус у житомирського приватного перевізника. Коли він дізнався, що треба везти людей з Чайківки, відмовився, сказав, що йому треба годувати сім’ю і що він не хоче втратити ліцензію. Але ми все ж таки пробилися в Житомир. А коли стояли в пікеті біля житомирського «білого дому», до нас підходили жителі сіл, що перебувають у зоні Стремигородського родовища, яке віддали на розробку в червні, і зі сльозами на очах казали: «Не віддавайте їм своєї землі, не повторюйте нашої помилки!»

Я поцікавився, що ж селянам пропонують натомість: компенсації, організоване переселення, викуп паїв?

Ольга Фльорко: «У наших діях немає ніякої політики, як це намагається подати обласна влада»

Наступним пунктом моєї поїздки був Торчин - село, розташоване прямо на родовищі. Там я зустрівся із сільським головою Ольгою Фльорко. От що вона розповіла:

- Пікетувати облраду було необхідно, бо питання про дозвіл на розробку родовища збиралися внести до порядку денного з голосу. Що цікаво, за день до сесії, 21 листопада, мені зателефонував співробітник районної ради і повідомив, що, оскільки наше питання на розгляд сесії виноситися не буде, виходить, і їхати в Житомир не треба. Я йому на це відповіла, що у кожного є своя голова на плечах, тому ми будемо діяти відповідно до нашого бачення проблеми. Через десять хвилин подзвонила голова Коростишівської райдержадміністрації Надія Котенко. Запитує: «Чого це ви народ баламутите?» Я відповідаю: «Люди хочуть їхати на сесію облради, щоб точно знати, буде обговорюватися питання про виділення землі під родовищем чи ні. І я теж поїду». А вона: «Хто ж вас туди пустить?!» Я їй відповіла, що не тільки пустять, а я ще й з трибуни виступатиму.

- Домовилися ми з власником автобуса, що будемо виїжджати із села о пів на восьму ранку, щоб встигнути до відкриття сесії, - продовжує свою розповідь Ольга Петрівна. - Під’їхали і вісім жителів Чайківки, тому що найнятий ними перевізник відмовився везти - залякали. Вийшли ми до автобусної зупинки, а там начальник Коростишівської ДАІ. Записав номер автобуса й телефон водія, але перешкоджати від’їзду не став. Поїхали. Але в Черняхові, за 20 км від Житомира, нас уже чекав чорний «мерседес» начальника місцевої ДАІ. Після переговорів з ним водій везти нас далі відмовився. Що ж, ми пересіли на рейсовий автобус.

Я хочу наголосити, і я наполягаю на цьому: у наших діях немає ніякої політики, як це намагається подати обласна влада. Ми приїхали, щоб розповісти обласній владі про наше горе. Ми вибирали в обласну раду депутатів і хочемо, щоб вони захищали наші інтереси. Але вони не захищають. Нам кажуть про те, що розробка родовища вигідна для області. Але в чому саме ця вигода полягає, неясно.

Що швидше вимруть, то краще для титанової галузі?

Якщо цілком зрозуміло, проти чого бореться населення сіл, які мають нещастя проживати прямо на родовищі, то за що бореться обласна влада? Яку користь бачить для регіону, коли тут перевернуть екскаваторами і бульдозерами ще кілька тисяч гектарів і побудують ще кілька ГЗК? Чи зможе мізерна плата за надра компенсувати втрати? Як думає враховувати інтереси населення, яке серйозно постраждає?

Ці запитання автор мав намір поставити голові Житомирської обласної ради Йосипу Запаловському. Однак Йосип Антонович ухилився від зустрічі, передавши через прес-секретаря, що у нього болить горло.

Зі свого боку наважуся стверджувати, що багатшими ні область, ні її райони, ні жителі не стануть. Приклад тому - злиденний Володарськ-Волинський район, одну частину якого розпиляли на гранітні блоки, а іншу - вигребли крокуючими екскаваторами і відвезли в Армянськ на переробку на двоокис титану.

Що далі? Прогноз для жителів сіл, які на свою біду опинилися на Торчинському родовищі ільменітів, песимістичний: спочатку виникнуть проблеми з бюджетним фінансуванням і розподілом субвенцій. Потім контролюючі і наглядові структури почнуть шукати в діяльності заколотних сільрад кримінал і фінансові порушення. Ну а дозвіл на розробку скандальних 6 тис. га дадуть, зрештою, без узгодження з місцевою владою і населенням. Уже зараз під такий хід намагаються повернути дишло закону, прикриваючись щитом «державних інтересів». Тим часом усім і кожному відомо, що «державний інтерес» - це структури, підконтрольні Д.Фірташу. А «приватний інтерес», треба розуміти, - у деструктивних жителів сіл, розташованих на родовищі. І інтерес цей цілком прогнозований.

***

Як повідомляло РІА «Новини-Україна», фінансово-промислова група Group DF, що володіє рядом титанових активів в Україні і за кордоном, планує навесні 2013 року почати розробку Стремигородського родовища ільменітових руд (Житомирська область). Про це в червні повідомив журналістів власник групи Дмитро Фірташ. «Це досить велике і складне за технологіями родовище. Ми майже чотири роки займалися проектом і технологіями і з наступної весни трактори зайдуть у поле», - сказав він.

Стремигородське родовище з прогнозними запасами 1,2 млрд. тонн руди є одним із найбільших у світі.