Про консультантів, євробонди та наперсточників

Цікава історія виходить: представник президента України запідозрив уряд України в не дуже гарних домовленостях із нібито нікому не відомими консультантами «Нафтогазу України», зокрема із компанією Squire Capit Limited. Цікава тому, що нинішній президент Віктор Ющенко в 1999—2002 роках постійно спілкувався з фахівцями, які сьогодні представляють названу компанію. Це був період непростої реструктуризації зовнішніх боргів України. Незабаром Віктор Ющенко обійняв посаду прем’єр-міністра, Юлія Тимошенко — віце-прем’єра з питань паливно-енергетичного комплексу. І все у них вийшло. Не без допомоги консультантів. Хоча їхню роль не варто перебільшувати, а також применшувати — вони пропонували варіанти розв’язання проблем, а вибір рішення залишався за урядом України. Так відбувається й зараз.

Однак тоді йшлося про суверенні кредити (тобто про кредити, повернення яких гарантоване бюджетом України, про зовнішні держборги). А тепер — про квазісуверенні кредити. У цьому разі — про зовнішні запозичення НАК «Нафтогаз України». Навіть при тому, що 100% акцій «Нафтогазу» — власність держави (читай — Кабміну), за зовнішні борги НАКу уряд не підписувався.

З кредитно-облігаційною угодою «Нафтогазу України» Кабмін погодився 2004 року. Тоді й було випущено єврооблігації цієї держкомпанії зі строком погашення у вересні 2009 року.

Якщо вас предметно цікавить нинішня вартість єврооблігацій «Нафтогазу», дивіться котирування Люксембурзької біржі. І в жодному разі не піддавайтеся паніці: всю інформацію, необхідну тримачам облігацій НАК «Нафтогаз України», буде своєчасно опубліковано в усіх доступних ЗМІ, інтернет-виданнях. У цьому «ДТ» запевнили учасники процесу підготовки реструктуризації цих єврооблігацій.

Сьогодні співрозмовники «ДТ» — радники голови правління НАК «Нафтогаз України» Андрій КОБОЛЄВ і Юрій ВІТРЕНКО і повноважний представник Squire Capit Limited Тимур ХРОМАЄВ.

Що таке єврооблігації «Нафтогазу»?

— Останнім часом часто згадують про єврооблігації «Нафтогазу України», але мало хто говорить про те, що це за інструмент фінансового ринку. Навіщо, чому і на яких умовах він з’явився?

Юрій Вітренко: — НАК «Нафтогаз України» — досить потужна і велика компанія і може дозволити собі вийти на світові ринки капіталу.

Ю.В. — Там було і є набагато більше капіталу, ніж в Україні. І він навіть зараз набагато дешевший (тобто ставка за кредитами нижча). Відомі компанії на зарубіжних ринках можуть залучити значно більше капіталу. А після першої успішної угоди компанії можуть позичати значні суми на світовому ринку і надалі, а також під меншу ставку.

— Чому було обрано такий інструмент, як єврооблігації?

Ю.В. — Облігації — один із найбільш ліквідних інструментів на ринку порівняно, наприклад, із кредитами. Плюс випуск облігацій забезпечує публічність компанії-емітента. Розвитку компанії, яка випустила на ринок свої цінні папери, такі як облігації, починають приділяти увагу аналітики, різні інвестиційні фонди, пенсійні фонди, що, в принципі, підвищує упізнаваність компанії на світових фінансових ринках. І, вважаю, це у подальшому спрощує доступ до капіталу, у тому числі через додаткову емісію облігацій. Або полегшує доступ компанії до кредитних ресурсів. Адже якщо в компанії є кредитні зобов’язання, її облігації котируються на ринку, то банку легше прийняти рішення про видачу кредиту такому позичальнику.

— Хто організував випуск облігацій НАКу в 2004 році?

Ю.В. — Випуск облігацій «Нафтогазу» організовував банк ABN-AMRO.

— Чи відстежував хтось уповноважений «Нафтогазом України» або урядом рух облігацій НАКу і динаміку їхніх котирувань?

Ю.В. — Формально і неформально ніхто цим не займався. Щоб одержати детальні та актуальні дані про рух облігацій, необхідно звертатися до спеціалізованої компанії. «Нафтогаз» у цьому не мав необхідності. А динаміку ціни облігацій їхні власники можуть відстежувати за біржовими зведеннями, в інтернет-виданнях і спеціалізованих інформаційних системах.

— Якою спочатку було визначено ставку дохідності облігацій НАКу?

Ю.В. — Ставка дохідності фіксована і становить 8,125%.

— Чому саме така ставка дохідності була визначена при їхній емісії?

Андрій Коболєв. — Це, на перший погляд, простий, але складний з точки зору реалізації механізм. Простіше кажучи, для визначення оптимальної відсоткової ставки банк-консультант проводить ряд попередніх дій з оцінки граничних значень прийнятного рівня ставки з різних поглядів, після чого здійснюється процедура «підписки», яка по суті нагадує аукціон. У результаті аналізу заявок банк-консультант визначає оптимальний відсоток дохідності облігацій. Фактично, відбувається вибір між обсягом коштів, які позичальник хоче залучити, і рівнем ставки, яку він готовий сплачувати: що вища ставка, то більше кредиторів будуть готові давати гроші. У 2004 році в процесі випуску єврооблігацій функцію консультанта виконував банк ABN-AMRO, хоча остаточне рішення про рівень ставки, звичайно, було за «Нафтогазом України».

Навіщо треба реструктуризувати єврооблігації «Нафтогазу»

— Як МВФ ставиться до самої ідеї реструктуризації боргових зобов’язань «Нафтогазу», зокрема за єврооблігаціями?

Ю.В. — З представниками МВФ ми обговорювали цю тему. У фонді підтримують ідею реструктуризації.

А.К. — Міжнародні фінансові інститути, а це МВФ, Світовий банк, ЄБРР, ЄІБ, з котрими влітку цього року велися переговори про надання кредиту під закачування газу в ПСГ, у процесі спілкування поставили НАКу досить чітку умову: «Залучити незалежного радника з управління активами і зобов’язаннями компанії». Але, по суті, укладання договору з таким консультантом якраз і передбачає проведення процесу реструктуризації боргів.

«Це вам не аблігації…»

А.К. — НАК «Нафтогаз України» почала активно займатися залученням зовнішніх кредитів у 2004 році (у той час компанію очолював Юрій Бойко. — А.Є.). Тоді було зроблено перше велике публічне запозичення — 500 млн. дол. Відтоді загальна сума запозичень компанії постійно зростала. 2005-го — приблизно на 1 млрд. дол. Потім 2006-го
і 2007 року було залучено кілька двосторонніх кредитів. Таким чином, на сьогодні кредитний портфель «Нафтогазу» у частині кредитів нерезидентів становить близько 1,7 млрд.
дол. Внутрішній фінансовий ринок України не давав змоги навіть розраховувати ні на такий обсяг залучених коштів, ні на такий рівень відсоткових ставок.

— Однак держава (уряд) підставила плече «Нафтогазу»…

А.К. — З точки зору масштабного державного кредитування компанії винятком стали 2008-й і 2009 рік, коли для забезпечення розрахунків за імпортний газ державний Ощадбанк видав НАКу ряд кредитів, порівнянних за розміром з вищезгаданою сумою міжнародних кредитів.

— Чому ж НАК не може викупити хоча б свої ж єврооблігації? Адже ЄБРР згодний виділити «Нафтогазу» цього року 300 млн. дол.

Ю.В. — Так, але умови одержання цього кредиту складно виконати і за термінами, і через складність завдань. Одна з важливих умов — реформування корпоративної структури НАКу. Якщо провести його зараз, це буде порушенням існуючих кредитних договорів. От і виходить, що реструктуризація наявних кредитів потрібна і для одержання нових кредитів, у тому числі від європейських фінансових організацій.

— Це завдання НАКу ще доведеться вирішувати, хоча вочевидь не зараз. А як бути з можливою реструктуризацією єврооблігацій «Нафтогазу»?

Ю.В. — Абстрагуватися від проблем з боргами «Нафтогазу України», на жаль, уже не можна. Та ніколи не пізно зробити максимум у конкретній ситуації. Необхідність реструктуризації зовнішніх кредитів, у тому числі єврооблігацій, зумовлена об’єктивними причинами, очевидна для фахівців, і зараз питання полягає тільки в тому, як її краще здійснити.

А.К. — 2008—2009 роки виявилися вкрай непростими для «Нафтогазу України». По-перше, у 2008 році компанія повернула собі ринок промислових споживачів, яким до цього газ продавала компанія «Укргаз-Енерго». Такі зміни моделі бізнесу накладають на НАК серйозні вимоги щодо збільшення обігового капіталу, тому що компанія, яка поставляє газ у таких великих обсягах, зобов’язана мати у своєму розпорядженні значні запаси газу в ПСГ. Згадані вище запозичення в Ощадбанку, які мали місце 2008 року, саме і були спрямовані на придбання такого газу. Це, до речі кажучи, дало можливість компанії забезпечити роботу ГТС України в січні 2009-го під час так званої газової війни. Складнощі 2008 року неабияк поглибили падіння курсу гривні стосовно долара США. Відповідно, це лягло черговим важким тягарем на «Нафтогаз» і спричинило великі фінансові втрати.

Якщо читачі ознайомляться з фінансовою звітністю компанії за 2008 рік, яку вже опубліковано на нашому веб-сайті, то побачать, що збитки від падіння курсу гривні становлять 8,7 млрд. грн. Тобто якби курс гривні в 2008 році залишався незмінним, то чистий прибуток «Нафтогазу» сягнув би 6,7 млрд. грн.

— Однак 2009-й вніс корективи в роботу «Нафтогазу»…

А.К. — У 2009 році укладено прямий контракт із «Газпромом», що привело до необхідності збільшити власні запаси газу в ПСГ, а це дуже дороге завдання, без вирішення якого газотранспортна система України не зможе повноцінно працювати. Виходить, доведеться імпортувати газ, відповідно, це означає заморожування обігових коштів «Нафтогазу». Плюс до цього несприятлива обстановка на внутрішньому і європейському ринках природного газу — значне скорочення обсягів споживання. Це призвело до падіння як внутрішньої, так і експортної (я маю на увазі транзитної) виручки. Все це поставило «Нафтогаз» у дуже непросте фінансове становище.

— Можливо, у лютому НАК ще на щось розраховувала. Та й уряд не забував про проблеми держхолдингу… Та все ж таки, чому НАК так пізно схаменулася з реструктуризацією боргів?

Ю.В. — НАК максимально використовувала джерела усередині України: кредити українських банків, насамперед державного Ощадбанку, компенсації з бюджету, збільшення статутного фонду. Зрозуміло, що за всім цим стояли реальні дії уряду, спрямовані на підтримку компанії. Та коли внутрішні джерела вичерпалися, у тому числі з погляду можливостей уряду, обмежених законом про держбюджет на 2009 рік, тоді питання про реструктуризацію вже стало руба.

А.К. — Звичайно, про шляхи розв’язання проблеми фінансового дефіциту почали думати набагато раніше, а якщо бути більш точним, то ще при складанні і затвердженні фінплану компанії на початку 2009 року. Тоді для вирішення проблеми фінансового дефіциту було розроблено і затверджено ряд послідовних заходів, що їх компанія і намагалася реалізувати протягом усього року. Насамперед це кредитний ресурс ВАТ «Газпром», що міг бути наданий як у грошовій формі (аванс), так і в товарній (відстрочка за розрахунками за частину поставленого газу). Частково це допомогло «Нафтогазу» розв’язати проблему браку обігових коштів у 2009 році, проте не повною мірою. Після офіційної заяви російської сторони про неможливість подальшого надання кредитного ресурсу НАКу (якщо я правильно пам’ятаю, це було в травні 2009 року) було розпочато переговори про залучення кредитних коштів у європейських і міжнародних фінансових організацій. На цей момент переговори тривають, і ми докладаємо чимало зусиль для їхнього успішного завершення. Проте вже на цьому етапі можна з упевненістю сказати, що навіть у разі їх успішного завершення фінансові кошти можна буде залучити далеко не в тому обсязі, який необхідний компанії, і не раніше кінця жовтня.

Таким чином, наприкінці липня при прийнятті відкоригованого фінансового плану «Нафтогазу» з урахуванням усіх вищезазначених чинників уряд ухвалив уже очевидне і неминуче на той момент рішення про необхідність початку процесу реструктуризації виплат за зовнішніми кредитами.

Важливо, що це було спільне рішення і уряду, і компанії.

Ю.В. — Тобто фактично уряд прийняв це важке рішення заздалегідь, а не постфактум. Хоча, звичайно, кожен хотів би мати можливість не просити про реструктуризацію і не пропонувати варіанти виходу з цієї ситуації. На жаль, є реальність з фінансовою кризою, додаткове навантаження у зв’язку із закачуванням газу в сховища. І не хочеться, та доводиться казати: давайте спробуємо знайти інші варіанти.

Про консультантів

— Чому консультантом «Нафтогазу» стала саме Squipe Capital Limited?

А.К. — Відпочатку ми прагнули вибрати консультанта з числа компаній (інвестиційних банків), з якими «Нафтогаз» не має конфлікту інтересів. Головне, щоб конкретні люди, які консультуватимуть компанію, мали необхідний досвід. Тому в результаті НАК звернулася до тих самих людей, які раніше вже успішно проводили реструктуризацію зовнішніх боргів України. І це рішення приймалося в ході активних консультацій з урядом.

Ю.В. — Звісно, рекомендуючи «Нафтогазу» консультантів, уряд враховував успішний досвід реструктуризації суверенних боргів України в 1999—2002 роках (прем’єром на той час був В.Ющенко. — А.Є.). А також брав до уваги досвід людей, котрі безпосередньо займалися реструктуризацією боргів України. Я хочу, щоб читачі «ДТ» розуміли, що в цьому випадку ви вибираєте не «відому торгову марку», а людей, яким довіряєте і які можуть впоратися з вирішенням поставленого завдання.

— То якими є завдання радника, крім названих вами?

Ю.В. — Насамперед радники мали аргументовано відповісти на принципове запитання: як ефективно здійснити реструктуризацію єврооблігацій «Нафтогазу України»?

— Розумію, що це питання комерційної етики, та коли вже пролунало, що винагорода компанії-консультанта може становити величезну суму, то хоча б скажіть — «так» чи «ні»?

А.К. — Консультанти не одержать ані копійки, якщо не виконають роботи, тобто у разі провалу реструктуризації єврооблігацій «Нафтогазу». Це факт. Розмір винагороди Squipe Capital Limited, вибачте, ми не можемо розголошувати. «Нафтогаз» платить компанії за успіх, і вона працює на результат. Можемо тільки сказати, що винагорода відповідає ринковим стандартам.

Ю.В. — Треба розуміти, що, крім Squipe Capital Limited, в угоді беруть участь ще мінімум шість компаній — юридичні радники (українські і міжнародні). Крім того, дуже важливу роль відведено агенту з обміну — банку Credit Suisse. Саме для агента дуже важливе світове ім’я, глобальна мережа продажів цінних паперів тощо. Далі, за кожним кредитом — складна структура. Якщо ми говоримо про єврооблігації, то в цих операціях бере участь трасті банк. І завдання радника — забезпечити, образно кажучи, щоб пазл склався і картинка вийшла правильною. Тобто він координує весь процес.

Усі тримачі облігацій рівні в правах

А.К. — Чіткі умови роботи біржі і рамки регуляторів потребують, щоб усі тримачі єврооблігацій як публічного інструмента перебували в рівних умовах. Ми не можемо сказати комусь одному, що НАК реструктуризує облігації (і взагалі зовнішні борги) от за такими умовами. І цей один уже знав би, що робити з цінними паперами. А решта не знали б — продавати чи ні. Це були б нерівні умови для власників облігацій. Тому ми не можемо і не хочемо цього допустити.

— Попри доступність інформації в сучасному світі, чи можете ви гарантувати, що всі власники акцій НАК «Нафтогаз України» своєчасно одержать ваші повідомлення і план реструктуризації єврооблігацій?

А.К. — Так. Затвердження плану реструктуризації боргових зобов’язань «Нафтогазу» як однієї з найбільших державних компаній потребуватиме чимало погоджень. І для нас, хоч як дивно це звучить, успіх цього процесу значною мірою залежатиме від співробітництва співпричетних дер­жавних органів і толерантного ставлення інших сторін до цього процесу. А також від грамотної поведінки тих людей, до думки яких уважно дослухається суспільство і публічні заяви яких не ускладнюватимуть цього багатоскладового процесу.

Тимур Хромаєв: «Розголошення може призвести до маніпуляцій на ринку»

— Пане Хромаєв, Squipe Capital Limited справді зареєстрована на Кіпрі?

— Так. Компанія здійснила перереєстрацію з метою відповідності вимогам замовника, але все ж таки це лондонська компанія. А згадані фінансисти Саймон Дрейк-Брокман, Роберт Грант і я є її представниками.

— Це приватна компанія, котра надає консультаційні послуги у сфері фінансів у країнах Східної Європи.

— У світі фінансів про доходи тих же консультантів не прийнято говорити. Однак кажуть, що за умовами контракту «Нафтогаз України» гарантовано «заплатить консультантам близько 1 млн. дол. за послуги і 1,75% від суми очікуваної реструктуризації». Чи справді винагорода Squire Capital Limited може перевищити 20 млн. дол.? А якщо ні, то скільки?

— Компанія-консультант працює на результат, і тільки у разі позитивного результату вона може отримати винагороду, рівень якої може бути ринковим і обгрунтованим. Але про її розмір у професійному середовищі дійсно не прийнято говорити. Скажу лише, що наведені цифри не відповідають умовам контракту.

— Тимуре, ви справді засновник компанії ARTA?

— Так, і є основним її засновником. Усю інформацію ви можете знайти на сайті нашої компанії.

— Ви ж працювали в Мінфіні у 1997—2001 роках? Саме в період реструктуризації суверенних (державних) зовнішніх запозичень України. І цей процес було успішно завершено.

— Це так. Міністерство фінансів було моїм першим місцем роботи по закінченні навчання, і я радий, що на цей час припало дуже багато цікавої роботи з дуже цікавими людьми, за результат і наслідки якої мені не соромно.

— Перепрошую за безтактне запитання, але ваших колег із Squipe Capital Limited — Саймона Дрейк-Брокмана і Роберта Гранта справді звільнили, відповідно, із Royal Bank of Scotland та ING?

— На початку 2009 року вони обидва добровільно завершили свою трудову діяльність із метою пошуку нових напрямів для самореалізації. І перш ніж запрошувати компанію, котру ми представляємо, уряд у цьому пересвідчився.

— Пан Вітренко казав про те, що випуск облігацій «Нафтогазу» організовував банк ABN-AMRO. Банк, котрий 2007 року був куплений (поглинутий) банком Royal Bank of Scotland, у якому на той момент працював Саймон Дрейк-Брокман?

— Так, Саймон Дрейк-Брокман у той час працював у цьому банку, де обіймав посаду виконавчого директора і відповідав за весь бізнес банку в сфері світових ринків боргового капіталу. Якщо ви про це хотіли запитати.

— Дякую, мені навіть не довелося ставити це делікатне запитання.

— Однак, окрім банку ABN-AMRO як організатора і консультанта, у випуску облігацій НАКу 2004 року брав участь також Standard Bank.

— Якби не йшлося про можливу реструктуризацію виплат за єврооблігаціями, скільки довелося б виплатити за ними їхнім тримачам?

— У власників облігацій до НАКу будуть вимоги про виплату номінальної вартості облігацій — 500 млн. дол. Плюс відсоток дохідності (з урахуванням піврічних купонів) — 8,125%. Загалом близько 520 млн. дол.

— Радники «Нафтогазу» говорять про те, що зовнішні запозичення «Нафтогазу» між собою перегукуються, навіть пов’язані…

— Саме тому реструктуризація зовнішніх боргів «Нафтогазу» має бути максимально масштабною. А ставлення до всіх кредиторів мусить бути рівним і справедливим і враховувати поточні ринкові умови.

— Чому так пізно в НАКу прийшли до рішення про реструктуризацію зовнішніх боргів, насамперед єврооблігацій? Невже в лютому і навіть у травні не було усвідомлення цієї проблеми?

— Нема сенсу за чотири місяці до настання строку платежу починати торг із такою кількістю кредиторів, якщо не передбачається надання оферти та отримання зворотної оферти. До останнього моменту компанія намагалася розв’язати фінансові проблеми шляхом підвищення тарифів, скорочення витрат та інших кроків, котрі передбачають підвищення фінансової стійкості компанії в умовах кризи. Нині актуальність вирішення проблеми погашення шляхом зміни умови кредитних угод стає очевидною й актуальною.

— Чи існують преференції в якоїсь частини інвесторів?

— Умови будуть рівними для всіх. Саме це є основною умовою. Відповідно, наша мета — забезпечити однакові фінансові умови для всіх кредиторів, незалежно від обсягу та умов боргу, тримачами якого вони є.

— А як щодо інсайдерської інформації?

— Ми не маємо зараз права публікувати і розголошувати умови можливої угоди, тому що вони можуть справити матеріальний ефект на ринок і стимулювати кредиторів до прийняття якихось рішень, котрі вони не приймали б без такої інформації. Інакше кажучи, розголошення може призвести до можливих маніпуляцій на ринку, щодо яких окремі інвестори уже встигли нам дорікнути. Але при цьому ми ведемо діалог із великими кредиторами з метою зрозуміти їхнє ставлення до можливої реструктуризації заборгованості і проблем, із якими вони можуть зіткнутися внаслідок цих дій, що більше нагадує серйозне соціологічне опитування.

Отже, ми не ведемо, так би мовити, сепаратних переговорів щодо визначення умов реструктуризації з жодним із кредиторів, і така інформація з нашого боку нікому не надається. Окрім цього, спроби прямого впливу кредиторів на остаточні умови дуже обмежені, а основою для формування таких умов є лише економічна і фінансова доцільність. У будь-якому разі всі власники облігацій та інших зобов’язань матимуть можливість гідно оцінити пропозицію, якщо вони її отримають від НАК «Нафтогаз України».

— Припустимо. Але якщо 25% тримачів єврооблігацій НАКу не погодяться із запропонованим планом реструктуризації? Вони будуть змушені підкоритися рішенню більшості? Як же тоді бути з основним принципом добровільності вибору власників облігацій?

— За великим рахунком, питання свободи вибору — філософська категорія. Відомий, наприклад, аргентинський варіант, коли країна своїм кредиторам запропонувала списати 75% заборгованості. І аргентинці не відступали від своїх вимог, поки їм борги не списали. Але на таку «добровільність» Аргентині знадобилося більш як півтора року...

Однак є й інші варіанти реструктуризації. Наприклад, борг зберігається, за ним виплачують відсотки, але не сьогодні, а через кілька років. І погоджуватися з цим — теж добровільне рішення кредиторів.

В обох випадках добровільність у прийнятті рішення більшістю присутня, але методи її досягнення різні. А меншість у будь-якому разі, відповідно до домовленостей і норм, мусить підкоритися більшості.

При цьому за боржником — ініціатором реструктуризації буде останнє слово, і за результатами процесу у разі достатньої підтримки з боку кредиторів він зможе прийняти остаточне рішення про зміну умов погашення свого боргу.

— Чи вбачаєте ви у висловлюваннях деяких тримачів облігацій спробу вплинути на прийняття певного варіанта рішення про реструктуризацію єврооблігацій?

— Висловлювань багато і вони всі мають право бути. Гадаю, що цілей тут кілька, і можливість їхнього досягнення залежатиме від загальної ситуації. Очевидно, що маленька група інвесторів використовує засоби масової інформації з метою привернути увагу для отримання додаткових важелів впливу і збільшення можливості якнайшвидшого повернення своїх інвестицій. Інша група інвесторів і експертів, яка об’єктивно оцінює ситуацію, своїми висловлюваннями може конструктивно вплинути на прийняття остаточного рішення.

— Чи проглядається в цій грі інтерес «Газпрому»?

— Якщо казати про корпоративний інтерес основного контрагента НАКу, то він полягає в стабільному функціонуванні української компанії. Якщо ви маєте на увазі політичний інтерес, то, гадаю, він погано реалізується в цій ситуації. На мій погляд, у переважного числа інвесторів присутні суто фінансові мотиви. Але фінансові мотиви інституціональних інвесторів і спекулятивних значно різняться, а серед власників облігацій НАК присутні всі категорії. За останні кілька місяців серед кредиторів з’явилася певна кількість спекулятивних інвесторів, які прагнуть швидко отримати свій прибуток. Вони, безумовно, нервують. Відповідно, їхня мотивація не відповідає існуючій ситуації.

— Однак ті, хто хоче отримати «швидкі» доходи, навряд чи підтримають план реструктуризації єврооблігацій.

— Важливий момент: ми розраховували на те, що запропонована нами реструктуризація буде підтримана більшістю власників облігацій. Адже вона планується не для того, щоб комусь створити складнощі. Відповідно, якщо її умови будуть реалістичними як із погляду можливості «Нафтогазу України» погашати борги, так і з погляду інвестора, то компроміс буде знайдено.

— Тобто очікувати обміну квазісуверенного боргу «Нафтогазу» за єврооблігаціями на суверенний борг України не варто?

— Вважаю, що така пряма дія малоймовірна. Однак це завдання уряду розглядати всі можливості підтримки компанії для реструктуризації євробондів.

— Як ви встигнете оповістити всіх тримачів облігацій про можливий план реструктуризації, якщо ви навіть не знаєте їхньої кількості?

— Встигнемо. З урахуванням того, що всі власники облігацій «Нафтогазу» мають рівні можливості із доступу до інформації, ми плануємо розмістити інформацію через клірингову систему і депозитарії, а також через їхніх довірених посередників. Окрім цього, буде також задіяно засоби масової інформації, фінансові видання, інформаційні системи, телевізійні канали, а також Інтернет... Ми не виключаємо, що хтось із інвесторів може проспати чи пропустити, перебуваючи на далеких островах, але зі свого боку ми використаємо всі можливі засоби. Ніхто не хоче ставити інвесторів перед фактом. Ми хочемо дати можливість усім власникам єврооблігацій гідно оцінити нашу пропозицію.

P.S. «Дзеркало тижня» заручилося попередньою згодою Саймона Дрейк-Брокмана, представника і співвласника компанії — консультанта «Нафтогазу» — Squipe Capital Limited про інтерв’ю у випадку та відразу ж після оголошення плану реструктуризації єврооблігацій НАК «Нафтогаз України».