Постачальникам "останньої надії" від гарантованих її одержувачів: де гарантії?

"…якщо вони не хочуть продавати нам газ, ми не можемо їх змусити".

А.Коболєв, голова правління НАК "Нафтогаз України".

Die Welt, 7 лютого 2015 р.

Законопроект про жорсткі правила гри - "Про ринок природного газу" може узаконити прагнення України стати та бути цивілізованим і рівноправним партнером і учасником європейського ринку газу. (Розпочнімо із себе.) Або засвідчить зворотне. Суть у змісті, але не тільки. Європа найближчим часом зможе обійтися без газотранспортної системи України. На жаль. А ми? Від наших законодавців сьогодні залежить не лише допомога МВФ. Залежить також те, чи буде (і якою мірою) ВРАХОВАНО енергетичні інтереси України, чи з'явиться Україна зі своєю газотранспортною системою на сучасній енергокарті Європи? Війна, включаючи її енергоаспект, каталізує процес.

Якщо уважно подивитися на фінансово забезпечені енерготранспортні проекти Євросоюзу, покликані гарантувати його енергонезалежність, і не лише від російського "Газпрому", то там немає України. Попри обіцяну міжнародними фінансовими інститутами фінансову підтримку - відкрити кредитні лінії для модернізації української газотранспортної системи. Гроші нам дадуть, і не тільки для модернізації ГТС.

Глава МВФ Крістін Лагард 12 лютого в офіційному повідомленні назвала суму в 17,5 млрд дол., яку, найімовірніше, затвердить МВФ для України на чотири роки під жорсткі умови реформування, насамперед "Нафтогазу України". Уряд зобов'язався підняти ціни на енергоносії для домогосподарств, передусім на газ, до рівня ринкових. Тарифи зростуть стрімко та в рази. Гарантований обов'язок повертати кредити дістанеться не лише нам, а й нашим дітям і онукам. Не нинішньому уряду та президенту.

Не тільки через вимоги МВФ в обмін на кредити ми можемо та зобов'язані реформувати енергосектор, зокрема ринок газу, модернізувати ГТС.

Але навіщо, яку її частину, з якою метою? Чи може тільки модернізація ГТС гарантувати включення України та її газотранспортних потужностей в енергоплани та орбіту ЄС?

Довідка DT.UA

Нова програма Extended Fund Facility - розширеного фінансування МВФ для України в розмірі 17,5 млрд дол. - передбачає ряд важливих економічних і політичних реформ.

Так, Україна значно підвищить тарифи на енергоносії: до квітня 2017 р. тарифи на газ і опалення поетапно буде приведено "до рівня повного відшкодування вартості".

Це в результаті має привести до бездефіцитності НАК "Нафтогаз України". "З метою оздоровлення "Нафтогазу", поклавши край вимиванню "Нафтогазом" бюджетних коштів, було вирішено впровадити негайне коригування цін на газ і опалення з метою доведення їх до рівня повного відшкодування вартості до квітня 2017 р.", - йдеться в релізі місії МВФ у четвер, 12 лютого, за підсумками її роботи в Києві.

Перший етап підвищення тарифів має розпочатися негайно. Водночас програма передбачає виділення з держбюджету 12,5 млрд грн допомоги у 2015 р. як компенсацію малозабезпеченим верствам населення від підвищення цін і тарифів (передусім на енергоносії).

Попередня програма співробітництва з МВФ stand by передбачала, що дефіцит сектора загальнодержавного управління у 2015 р., згідно з методологією фонду, яка включає в нього дефіцит НАК "Нафтогаз України", не повинен перевищити 3,9% ВВП (67,1 млрд грн). Держбюджет-2015 було прийнято з граничним дефіцитом 63,67 млрд грн.

Незалежні

Україна незалежна. До 31 грудня 2019 р. - від зобов'язань постачальників і транзитерів енергоресурсів, насамперед газу. Це зафіксовано в контракті на поставку газу в Україну та в "транзитному" контракті "Нафтогазу" і "Газпрому" від 19 січня 2009 р. Така незалежність газотранспортної системи України зафіксована й у контрактах європейських покупців російського газу - років на 20–25. Переукладено їх уже після третьої "газової війни" 2009-го, коли європейці втретє і як ніколи раніше відчули на собі дієвість російської газової зброї. Європейцям було дуже незатишно.

2014-го вони постаралися уникнути таких незручностей. Проміжним компромісним рішенням став брюссельський "зимовий пакет" від 31 жовтня 2014 р., який гарантував незамерзання Європи з листопада 2014-го по 31 березня 2015-го. Завдяки обов'язковому транзиту російського газу газотранспортною системою України.

ЄС зробив висновки та скористався перепочинком - кардинально переглянув свою енергетичну політику і розробив нову стратегію. Сьогодні він її реалізує, зокрема, створює Енергетичний союз. Єдиним покупцем російського газу на українсько-російському кордоні ні ЄС, ні Енергосоюз поки що (і в принципі) не мають наміру бути.

Україна залишається незалежною - від планів як ЄС, так і РФ. І нікому немає діла до того, що європейський меридіан справді проходить територією України (так стверджують картографи). У кожній євростолиці, яка себе поважає, є свій ритуальний центр Європи. Змінити таку "енергонезалежність" нашої країни - завдання парламенту, уряду та й усієї України.

Усвідомлена необхідність

Прем'єр-міністр України Арсеній Яценюк 2 лютого закликав парламент у терміновому порядку розглянути та ухвалити законопроект "Про ринок природного газу". 6 лютого глава Міненерговугільпрому Володимир Демчишин, емоційно відбиваючись від електроенергетичних запитань депутатів у Верховній Раді, встиг закликати законодавців прийняти революційний "газовий закон", що базується на вимогах Третього енергопакета ЄС. Уряд, за його словами, затвердив такий документ.

На момент написання цієї статті, 12 лютого, обіцяний урядом "газовий" законопроект у ВР не зареєстровано. На порядку денному пленарних засідань ВР цього тижня він теж не значився.

Проте законопроект "Про ринок природного газу" існує, причому в кількох варіантах. Більш того, уряду Яценюка складно було домовлятися з МВФ, поки його не прийнято парламентом як закон. За інформацією джерел DT.UA, після обговорення законопроекту з керівництвом МВФ наприкінці минулого тижня документ було кардинально змінено, без чого переговори уряду України з МВФ не могли бути продовжені.

Та боронь Боже народних обранців приймати такий закон "з голосу" і спонтанно! За кожною комою, не те що крапкою, в такому документі не тільки чиїсь корпоративні інтереси - інтереси України, кожного громадянина. Чи виправдана пафосність сказаного - вирішувати вам. DT.UA вивчає законопроект, ґрунтовно переверстаний після переговорів представників Міненерговугільпрому та "Нафтогазу" з МВФ. Дуже сподіваємося, що до моменту дебатів у Верховній Раді його білі плями не перетворяться на чорні діри.

Ринок і кодекс

Законопроект "Про ринок природного газу" в принципі передбачає реальні можливості впорядкувати роботу всіх його учасників відповідно до досі невідомих для них ринкових і конкурентних умов та правил. Словом, це вже не буде базар. Принаймні такий задум. Законопроект чітко визначає правові, економічні й організаційні засади функціонування ринку природного газу України на принципах вільної конкуренції, надійного захисту споживача й безпеки поставок газу, а також інтеграції з ринками газу країн Енергетичного співтовариства, у тому числі в результаті створення регіональних ринків природного газу. Заодно в документі враховано всі європейські енерготенденції й правила, тож адаптувати газове законодавство до європейського вже не знадобиться - на ньому базуватиметься новий газовий порядок. І Третій енергопакет стане органічною складовою національного законодавства.

На сьогодні у проекті вісім розділів, що об'єднують 60 статей. Нових понять і визначень - десятки. Законопроект визначає й регулює навіть аспекти ринку, які ще тільки можуть бути створені й стосуються, наприклад, скрапленого та сланцевого газу.

Працювати доведеться за правилами, які для кожної окремої категорії учасників будуть чітко записані у відповідні кодекси: Кодекс газотранспортної системи, Кодекс газорозподільних мереж, Кодекс газових сховищ. До слова, всі ці кодекси нині активно обговорюються. І треба зазначити, що навіть у колі вузьких фахівців із багатьох питань немає єдиної думки. Як і з приводу деяких визначень у законопроекті. Про все в одній статті не розповісти, тому згадаємо лише деякі з них.

Постачальник "останньої надії" та захищений споживач

За великим рахунком, постачальник "останньої надії" (гарантований постачальник) є й нині. Це визначений Кабміном постачальник, який не має права відмовитися від укладання договору на поставку газу в певний період часу. Не може, наприклад, НАК відмовитися поставляти газ населенню в зимовий період. Не можуть відключати газ навіть через борги в лікарнях і дитячих закладах. Хоча останнім часом режим жорсткої економії змусив багато місцевих громад добровільно урізати газоспоживання й примусово відключати газ, навіть якщо є ліміт і навіть захищеним споживачам, тобто в основному побутовим газоспоживачам. Хоча захищеними є також підприємства й організації з особливим суспільним значенням. Однак у документі вказано, що претендувати захищені споживачі можуть тільки на 20% від загального обсягу газоспоживання в країні. Варто зауважити, що в останні роки споживання різко скоротилося, що автоматично звужує і кількість захищених споживачів.

Та коли НАК на практиці стане холдингом (або в перспективі її не буде), хто поставлятиме нам "останню надію"? Логічно припустити, що це має бути компанія, в якої гарантовано є ресурс газу. Хто в нас його має? Той, хто видобуває, - ПАТ "Укргазвидобування", 100% акцій якої перебувають у корпоративному управлінні НАК. Але якщо це підприємство буде приватизоване, чи захочуть його акціонери бути постачальниками "останньої надії"? Приклад "Укрнафти", яка відмовляється продавати газ населенню за фіксованими цінами, попри будь-які урядові постанови, свідчить, що уряду подумати про це варто вже зараз.

До слова, в одному з варіантів проекту значилося:

"2. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" (гарантованим постачальником) має тривати до 45 діб. Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" (гарантований постачальник) зобов'язаний припинити постачання природного газу відповідному споживачу.

3. Ціна природного газу, який постачається постачальником "останньої надії" (гарантованим постачальником), має дорівнювати ціні природного газу для балансування постачальника, зазначеного у частині 1 цієї статті, збільшеній на 30%".

Однак у наступних версіях законопроекту про це немає ані слова…

Законопроект назв компаній і конкретних цін не містить, у ньому визначено, хто може бути постачальником "останньої надії" та постачальником газу взагалі, оператором ГТС, газорозподільних мереж, сховищ газу або LNG-терміналу. Тобто, як кажуть, усе й усіх називає своїми іменами.

Наприклад, суб'єктів ринку: оператори ГТС, оператор газорозподільної системи, оператор газосховища, оператор LNG-терміналу, оптовий продавець, оптовий покупець, постачальник, споживач. Вибирай, хто ти будеш такий! Усього ж у документі дано 37 визначень, більша частина яких раніше не практикувалася в газовій дійсності та юридичній практиці.

Правова основа та принципи

Нововведенням правової основи є повна прив'язка до "правозахисної практики Енергетичного співтовариства, зокрема до рішень Суду ЄС, практики Єврокомісії й секретаріату Енергетичного співтовариства". А також акцент на недискримінації учасників ринку. Проголошується також принцип вільної добросовісної конкуренції (з монополіями - окрема розмова, через жорсткий контроль регулятора).

Держрегулювання здійснює регулятор. До слова, в законі завбачливо не сказано, що це обов'язково НКРЕКП, отже, можна чекати створення нового регулятора.

Національний план дій

Уряду з прийняттям нового газового закону не доведеться в буквальному сенсі вибивати в парламенті право на надзвичайні заходи та повноваження в критичних ситуаціях. Для цього в законопроекті передбачено Національний план дій, який вступатиме в дію в таких ситуаціях автоматично залежно від рівня кризовості ситуації. Правда, центральний орган влади (Міненерго?) має його спочатку погодити з усіма, але якщо йому це вдасться, то наступного разу приватних власників газу вже не запитають, чи можна скористатися їхнім ресурсом у разі потреби для інтересів держави.

Регулятор

У разі ухвалення парламентом законопроекту "Про ринок природного газу" значною мірою втратять актуальність або будуть скасовані багато законів, що стосуються ринку енергоресурсів загалом і ринку газу, зокрема. Навіть непросте прийняття 10 лютого Верховною Радою Закону №0919 "Про внесення змін до деяких законів України щодо встановлення цін (тарифів)" може втратити значення набагато раніше 1 червня, як від самого початку передбачено перехідними положеннями законопроекту "Про ринок природного газу". Тим більше що спроба (через прийняття закону №0919) узаконити тарифні повноваження НКРЕКП, на думку юридичного управління ВР, суперечить деяким статтям Конституції. Однак саме НКРЕКП відіграє важливу роль при швидкому перегляді цін на енергоносії в Україні.

Роль НКРЕКП як національного регулятора особливо обумовлено в законопроекті "Про ринок природного газу". Він не лише встановлюватиме ціни й тарифи на газ, послуги з його транспортування та зберігання, доставки споживачам, а й одержить великі права в контролі над виконанням умов прозорості й рівноконкурентності всіх учасників ринку газу країни. НКРЕКП, за великим рахунком, буде третейським суддею на ринку газу. Зрозуміло, в рамках своїх повноважень, які поступово розширюються. Та так, що глава Міненерговугільпрому В.Демчишин уже, напевно, сто разів пошкодував, що проміняв посаду голови НКРЕКП на міністерський портфель. Адже в голови нацкомісії реальних важелів впливу та влади незрівнянно більше, ніж у будь-якого міністра.

Регулятор прийматиме рішення і про санкції, зокрема про серйозні штрафи для порушників нового газового порядку. Законопроект у розділі VI "Відповідальність суб'єктів ринку природного газу" доволі докладно описує, за що і як буде покарано суб'єктів ринку газу, аж до анулювання ліцензій. Попри те, що це передостанній розділ законопроекту, ми радили б учасникам ринку газу якщо не починати читати документ із нього, то вивчити його дуже уважно.

Наприклад, регулятор може оштрафувати вертикально інтегровану компанію (напевно, насамперед НАК "Нафтогаз України") на 10% її річного доходу за порушення вимог про відділення й незалежність оператора ГТС. Нині "Нафтогаз" на порозі кардинальної реформи, початок і механізм якої обумовлено в Законі "Про реформування системи управління Єдиною газотранспортною системою України", прийнятому парламентом із боєм 4 вересня 2014 р. Першому голові "Нафтогазу" Ігорю Бакаю, потім Олегу Дубині та Юрію Бойку так і не довелося завершити реорганізацію НАКу. Ця місія випала на долю нинішнього голови правління НАК "Нафтогаз" Андрія Коболєва. Але в парламенті на смерть стояв за закон, що дозволяє провести роздержавлення й поділ НАКу, прем'єр Яценюк, який мало не відставкою погрожував, якщо закону не ухвалять…

Нагадаємо, що згідно із цим законом ГТС України, уся транспортна інфраструктура та підземні сховища газу, що зараз обслуговуються ПАТ "Укртрансгаз", корпоративними правами якого управляє НАК, мають бути розділені на два самостійні підприємства: ПАТ "Магістральні газопроводи України" (МГУ) і ПАТ "Підземні газові сховища України" (ПГСУ). Причому 51% акцій кожного з цих підприємств має залишатися в держвласності, а потенційні інвестори цих компаній (тільки з числа профільних претендентів з ЄС і США) будуть попередньо піддані небувалій досі перевірці на чистоту намірів (докладніше див. DT.UA №25 від 11 липня 2014 р., "Unbundling. Спроба друга").

До 10% річного обороту може втратити й особа, яка володіє правами власника ГТС, у разі порушення вимоги про поділ і незалежність оператора ГТС. Сьогодні роль оператора ГТС виконує по суті ПАТ "Укртрансгаз". Але практично кожний розділ законопроекту "Про ринок природного газу" каже про регулювання вже іншої структури як НАКу, так і підприємств, які входять у її орбіту, насамперед "Укртрансгазу" і "Укргазвидобування". Отже, з прийняттям цього законопроекту в НАКу вороття назад не буде.

З одного боку, така реформа давно назріла та передбачена Третім енергопакетом ЄС. З іншого - подібний поспіх з поділом і наступним роздержавленням "Нафтогазу" та його структурних компаній за умов фінансової кризи України - річ досить делікатна. Аби не продешевив уряд на догоду якнайшвидшому виконанню обіцянок, щедро виданих МВФ і ретельно прихованих від невтаємничених. Адже навіть парламентарії поки що не мали можливості достеменно ознайомитися з умовами, на які погодився уряд Яценюка в обмін на розширену кредитну програму. Пояснюють, що, мовляв, із МВФ домовляється уряд, тому й домовленості ці - справа лише уряду. Аргумент непереконливий, але уряд поки що ним успішно користується.

Облгазам: або торгівля, або транспортування

Від 3 тис. до 50 тис. неоподатковуваних мінімумів доходів громадян може становити штраф за порушення ліцензійної діяльності або за ведення діяльності без ліцензії. І тут виникає чимало нюансів на ринку послуг із розподілу та торгівлі газом. Це має безпосередній стосунок до колишніх обл- і міськгазів, перетворених на газопостачальні підприємства. Значна частина з них контролюється "віденським в'язнем" Фірташем. Ці підприємства НКРЕКП ще в січні зобов'язала розділити види діяльності - доставку газу споживачам розподільними мережами і безпосередньо торгівлю газом. Але щось не чути, щоб облгази квапилися це зробити.

А якщо не зроблять, то з прийняттям законопроекту про нові правила для ринку газу вони автоматично та поголовно підпадають під штрафні санкції, а там і ліцензії можуть втратити. А ще регулятор може тарифом їх покарати.

Докладно права та обов'язки оператора газорозподільної системи викладено в другому розділі законопроекту, у ст.40–45. Законопроект передбачає також зобов'язання операторів розподільних систем не на словах, а на практиці розвивати інфраструктуру, а не просто заробляти на ній. План розвитку мереж оператор має представити регулятору на найближчі десять років. А не захочуть вкладати прибуток у мережі - з ринку геть.

Узагалі ж вольниця для облгазів може закінчитися. Нові правила передбачають, що не тільки оператор ГТС і підземних сховищ газу, а й оператори розподільних мереж мають суворо дотримуватися Кодексу газорозподільної системи - розроблюваного зведення чітких і жорстких правил. І якщо нинішні облгази не відвоюють собі послаблення ще при розробці такого кодексу, то ризикують стати колишніми, тобто змушені будуть піти з ринку. Отже, реальним бенефіціарам обл- і міськгазів є над чим задуматися.

Слід вважати, ці обставини стануть потужним спонукальним мотивом активувати зусилля лобістів інтересів Фірташа з товаришами у парламенті, щоб заблокувати прийняття нового закону. Чи як мінімум спробувати відвоювати собі відстрочку.

Втрачати облгазам є що (див. табл. на сайті DT.UA). За даними Міненерговугільпрому, у
2014 р. обл- і міськгази загалом доставили розподільними мережами 36,27 млрд кубометрів газу. І не тільки населенню. І не тільки доставили. Значну частину цього обсягу вони ж і продали.

Десятиліттями ці підприємства, які орендують у держави розподільні мережі на досить дивних умовах, непогано заробляли на такому поєднанні видів бізнесу. І розібратися в їхніх балансах мало кому вдавалося, точніше, нікому ще не вдавалося. Зате облгази мертвою хваткою тримають за горло споживачів, особливо тих, хто не захотів вважати їх гарантованими постачальниками газу. Торік скандал вибухнув неймовірний. Але проблема так і залишилася невирішеною. Чи допоможе розмотати цей клубок перехресних інтересів новий порядок на ринку газу?

Оператор ГТС

Оператор газотранспортної системи буде створений у формі юридично незалежного підприємства. Його незалежність (як самостійного суб'єкта) від інших суб'єктів ринку - основна умова. Проект передбачає кілька прийнятих у різних країнах моделей відділення оператора, як, наприклад, модель відділення ISO і модель відділення ITO. Але згідно з законопроектом, як виняток, регулятор може за пропозицією власника ГТС призначити оператора ГТС, якщо останній до
6 жовтня 2011 р. входив до вертикально інтегрованої організації. Треба розуміти, що таке застереження зроблене для того, щоб до появи (або переформатування) достойного незалежного оператора можна було призначити "Укртрансгаз" оператором системи, яку саме він і обслуговує, хоча юридично при цьому не є власником ГТС. І щоб оператор цей уже мав досвід співробітництва з операторами ГТС сусідніх країн. Поки що, крім "Укртрансгазу", ніхто такого досвіду і знання нюансів не має.

Розбалансування та ринок балансуючих послуг

Особливу увагу викликає ст. 38 законопроекту - "Основні принципи балансування". Причому несподіваною стислістю та надто загальним формулюванням. Якщо врахувати, що для балансу газу необхідна наявність ресурсу, а Україна його поки що імпортує навіть більше, ніж видобуває, то всі суб'єкти ринку газу мають бути дуже відповідальними. Інакше - розбалансування. Це головна проблема.

Фахівці газової галузі, які брали участь в обговоренні та підготовці законопроекту, зазначають, що в законі недостатньо застережена відповідальність деяких суб'єктів. На їхню думку, однакову відповідальність за розбалансування ринку та систем мають нести всі учасники ринку, а не так, як сьогодні, коли всі "розбаланси" змушені покривати транспортники. Але сподіваються, що в Кодексі ГТС відповідальність за розбалансування буде чітко передбачено, а порушники - жорстко покарані. А якщо ні, то навести порядок буде неможливо.

Допомогти в цьому покликане нововведення - ринок балансуючих послуг. Але всі ці технічні та комерційні деталі ще потрібно узгодити, зокрема в Кодексі ГТС.

Отак загалом виглядає законопроект "Про ринок природного газу". Яким він надійде до парламенту, поки що невідомо. І хоча в нього закладено справді ринкові принципи та європейські правила, сам по собі він не стане панацеєю. Ці правила ще треба розуміти та дотримуватися їх. Та й не всім вони припадуть до душі, адже звикли в мутній воді рибку ловити.

Законопроект однозначно націлений на співробітництво з операторами ГТС сусідніх європейських країн, звідки Україна теж одержує газ. І яким активно пропонує задіяти українські ПСГ і включити українську ГТС у систему євроконекторів. Європейці не відмовляються, але спочатку думають про свої економічні та комерційні інтереси. І про співробітництво з "Газпромом" теж. Отже, навіть якщо всі правила в Україні дзеркально співпадуть з європейськими, це не гарантує, що європейці розірвуть довгострокові договори з "Газпромом", у яких українська сторона - осторонь процесу. Договір НАКу з "Газпромом", зокрема транзитний, закінчиться 2019 р. НАК уже зараз вимагає його переглянути. Але чіткої відповіді та розуміння того, яким буде співробітництво з цим постачальником газу через п'ять років, поки що немає.

Утім, голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій КОБОЛЄВ, до якого DT.UA звернулося по коментар з приводу законопроекту "Про ринок природного газу", не поділяє нашого песимізму.

Андрій КОБОЛЄВ, голова правління НАК "Нафтогаз України": "Кожен споживач зможе вибирати, у кого купувати газ"

- Андрію Володимировичу, чи переконані ви в необхідності ухвалення законопроекту "Про ринок природного газу"? Чому? Ваші аргументи.

- Цей законопроект приводить наше енергетичне законодавство у відповідність із законодавством Європейського Союзу. Він був розроблений у тісній співпраці із секретаріатом Європейського Енергетичного співтовариства. Представляти цей документ на засіданні Кабміну приїхав заступник директора Енергоспівтовариства Дірк Бушле. В офіційному прес-релізі організації він прокоментував якість підготовленого документа в такий спосіб: "Якщо цей закон буде прийнятий, він створить чудову юридичну основу для подальших реформ, а Україна одержить найпрогресивніше газове законодавство серед країн - членів співтовариства, які не є членами Євросоюзу".

Прийняття цього законопроекту є міжнародним зобов'язанням України в рамках Договору про приєднання до Енергетичного співтовариства. Очевидно, що ми маємо виконувати наші міжнародні зобов'язання, але це не головна мета цього документа. Він, як і аналогічне європейське законодавство, написаний в інтересах кінцевих споживачів газу, тому є критично важливим для українців.

За останній рік ми на власному досвіді переконалися в перевагах європейського енергетичного законодавства. "Газпром" надзвичайно сильно тиснув на європейських постачальників газу та операторів мереж, але ми все одно змогли купити достатньо газу за нижчою, ніж в "Газпрому", ціною.

Європа з допомогою цього законодавства змогла створити у себе ефективний ринок газу: практично ліквідувати можливість монополістів диктувати свої ціни споживачам, знайти оптимальний баланс між ціною та якістю (у тому числі надійністю поставок).

Реальні ціни на газ у країнах, де це законодавство працює, значно нижчі, ніж у країнах, які дотепер не зважуються створити в себе вільний ринок газу. Конкретний приклад. За рахунок того, що ми зараз купуємо газ на європейських ринках, вдалося заощадити для країни близько
100 млн дол. лише в лютому (якщо порівнювати з альтернативою закуповувати весь обсяг у "Газпрому" навіть з урахуванням 100-доларової знижки).

Крім цього, у європейського законодавства є ще цілий ряд інших стратегічних переваг.

Прийняття цього закону значно полегшить завдання подальшої інтеграції в європейський газовий ринок. Якщо говорити прямо, то наші плани з використання української ГТС і сховищ європейськими компаніями, залучення масштабних інвестицій у галузь без ухвалення цього документа залишаться на папері.

До слова, зараз Європейський Союз дуже серйозно розглядає можливість того, щоб до Енергетичного союзу, який вони збираються створювати, входили не тільки країни - члени ЄС, а й країни, що приєдналися до Енергоспівтовариства. Якщо ми прагнемо бути частиною Енергетичного союзу, а, на наш погляд, Україні це буде дуже вигідно, то прийняття цього законопроекту - найкращий спосіб на ділі показати серйозність і щирість наших намірів.

Але, знову ж таки, йдеться не про абстрактні матерії.

Ефективний ринок газу, створений за європейською моделлю, буде також і каталізатором збільшення видобутку газу в Україні, впровадження енергозберігаючих технологій. Він краще за будь-які правоохоронні органи боротиметься з корупцією - просто для неї буде значно менше місця тощо.

- Законопроект "Про ринок природного газу" зафіксує сучасний розклад на ринку України? Змінить? Як, на ваш погляд?

- Цей законопроект приведе до фундаментальних змін. Буде розділений "Нафтогаз" - функцію магістрального транспорту газу і його зберігання буде відділено. Будуть також розділені облгази - буде виділено функцію розподільного транспорту газу, тобто його доставки кінцевим споживачам.

Ці та інші заходи, передбачені в законі, приведуть до реальної конкуренції в сегменті поставок газу, у тому числі населенню. Кожен споживач зможе вибирати, у кого купувати газ.

- Чи вважаєте ви, що законопроект "Про ринок природного газу", розроблений за особистої участі "Нафтогазу", здатний (покликаний) допомогти інтеграції української ГТС у європейський ринок газу? Чому і як саме?

- Насамперед ми відзначили б не нашу роль у розробці цього законопроекту, а роль Енергетичного співтовариства і Євросоюзу.

Це правильно - не видумувати колеса, а використовувати перевірені на практиці підходи. У Європи вийшло створити ефективний ринок газу, тож давайте використовувати їхній успішний досвід. В основному цей законопроект відповідає нашому баченню оптимальної роботи ринку, хоча деякі з наших пропозицій європейці відхилили. І ми з цим погодилися.

Треба розуміти, що європейське енергетичне законодавство - це дуже продумана система регулювання ринку. Знаєте, чому воно називається Третім енергопакетом? Тому що цей пакет законодавства є вже третьою ітерацією. З кожним разом це законодавство посилюється і стає більш ефективним.

У нас не було завдання якось схитрувати з європейцями і протягти в законопроекті якісь лобістські норми. Ті, хто знайомий з роботою нашої команди в "Нафтогазі", знають, що ми самі всіма силами намагаємося побудувати в Україні нормальний конкурентний ринок.

Та навіть якби ми й спробували щось пролобіювати, це було б одразу припинене європейською стороною. Повірте, вони вміють справлятися з лобістами монополістів, яких у Європі предосить.

Важливо також зазначити, що процес роботи над законопроектом був досить відкритим. Брали участь і громадські організації, і міжнародні компанії, усі релевантні міністерства, регулятор тощо.

- Як це позначиться на "Нафтогазі України"?

- Як ми вже говорили, "Нафтогаз" буде розділено. У сегменті торгівлі газом і його поставок буде конкуренція. А далі вже успішність компанії багато в чому залежатиме від того, наскільки конкурентоспроможним та ефективним виявиться "Нафтогаз".

- Як європейські правила роботи українського ринку газу, у разі їх схвалення парламентом, вплинуть на конкурентоспроможність вітчизняної ГТС?

- Європейські компанії за звичними для них правилами зможуть замовляти транспортні потужності й користуватися нашими сховищами.

Значно полегшиться завдання створення спільного підприємства для управління української ГТС - адже оператору з Європейського Союзу буде набагато комфортніше працювати у звичному, європейському законодавчому полі.

Ну й, безумовно, прийняття цього законодавства дозволить привести наші відносини з "Газпромом" теж у відповідність з європейськими стандартами. У свою чергу, це створить необхідні умови для реалізації дуже важливого для нас завдання - щоб європейські компанії купували газ у "Газпрому" на кордоні України і РФ, а потім уже самі замовляли у нас транспортні потужності.

- Чи можна в результаті очікувати включення української ГТС і інтересів України (її транспортної компанії) у європейські енергоплани? Чому? У чому це виражатиметься?

- Так, існує висока ймовірність, що Україні буде запропоновано участь в Енергетичному союзі з усіма відповідними наслідками.

- Чи забезпечать основні положення законопроекту "Про ринок природного газу" прозорість і рівність, пропорційність і недискримінацію учасників ринку газу, включаючи споживачів природного газу? Яким чином?

- Основні положення законопроекту покликані забезпечити прозорість ринку, рівний доступ до інфраструктури, пропорційність і недискримінаційність державного регулювання. Для цього передбачено різні механізми. Але важливо, що підзаконні акти мають відповідати принципам, закладеним у законі.

- Чи можна очікувати, що постачальник "останньої надії" не поховає цієї надії? Чому? Хто, як і чим це гарантує?

- Постачальник "останньої надії" жодним чином не обмежує конкуренції на ринку. Навпаки, він гарантує так звану цілісність ринку. Тобто будь-який споживач газу буде впевнений, що у разі дефолту його постачальника він зможе завжди купити газ у постачальника "останньої надії". Таким чином, для споживача вибір постачальника газу не буде таким ризикованим, ніж якби постачальника "останньої надії" не було. Тому це положення законопроекту полегшуватиме вхід на ринок нових учасників, що посилюватиме конкуренцію.

Ну й, що важливо, постачальники "останньої надії" вибиратимуться Кабміном на відкритому конкурсі.

- Хто і чим має відповідати за газовий дисбаланс?

- Транспортний оператор в остаточному підсумку відповідає за балансування системи. Це складний технічний процес, у якому беруть участь оператори ГТС сусідніх країн, газових сховищ, оператори розподільних мереж тощо. Але якщо у споживача виник дисбаланс, тому що його постачальник не поставив газ, то цей споживач зможе автоматично купити цей газ у постачальника "останньої надії".

- Як нові правила роботи ринку газу України позначаться на вирішенні головної проблеми - проблеми ресурсів природного газу?

- Не будемо сперечатися, наскільки це головна проблема. Цей законопроект покликаний регулювати баланс між попитом і пропозицією газу з допомогою ринкових механізмів. Завдання держави - забезпечити ефективність ринку. Це означає, що ринок повинен бути прозорим, цілісним (має бути забезпечений доступ до необхідної інфраструктури тощо), і права учасників ринку повинні бути захищені.

Наш аналіз показує, що здійснення ринкової реформи газового сектора України за європейським зразком приведе до того, що видобуток у нас у країні суттєво зросте, а енергоємність економіки впаде. Це дасть нам можливість через чотири-п'ять років після проведення реформи взагалі не імпортувати газу.