«ПОЛТАВАНАФТОГАЗ»: ЗАВТРА ПОЧИНАЄТЬСЯ СЬОГОДНІ

Сьогодні, з вершини 50-річної історії нафтогазовидобутку на першому промисловому родовищі сходу України, в «Укрнафті» з великою повагою згадують добрим словом усіх керівників, інженерно-технічних працівників і службовців, майстрів та робітників, які були причетні до цієї визначної події в історії національного нафтогазовидобутку. Їхню працю завжди поважали, а її результати тісно пов’язані з роботою всього паливно-енергетичного комплексу і економіки нашої держави. Багато зроблено за ці 50 років. Ще більше належить зробити.

Серед різноманітних вітчизняних та іноземних компаній, які діють нині у нафтогазовому комплексі України, підприємство «Полтаванафтогаз» посідає особливе місце. Його історія — це своєрідний літопис розвитку нафтової та газової промисловості України.

Свій родовід полтавський нафтогазовидобуток веде від відкритого 1950 року Радченківського нафтогазового родовища, яке першим на території східної України набуло промислового значення і на базі якого у липні 1951-го було організовано пробну експлуатацію перших продуктивних розвідувальних свердловин, а згодом створено і Радченківську дільницю нафтогазовидобутку. У грудні 1954-го її перетворили на нафтопромислове управління «Радченкове» — попередника об’єднання «Укрсхіднафта» (з 12 вересня 1970 року — НГВУ «Полтаванафтогаз»).

Сьогодні до складу «Полтаванафтогазу» входять такі основні виробництва: чотири цехи з видобутку нафти і газу; центр підготовки та перекачування нафти і газу; цех пароводопостачання; цех капітального і підземного ремонту свердловин; прокатно-ремонтний цех експлуатаційного обладнання; прокатно-ремонтний цех електрообладнання і автоматизації виробництва. Структурними підрозділами також є: проектно-кошторисне бюро; маркшейдерсько-геодезична служба; лабораторія науково-дослідних та виробничих робіт; інформаційно-обчислювальний центр; будівельно-монтажний цех; житлово-комунальне господарство; теплотехнічна ділянка; управління робітничого постачання; управління технологічного транспорту; чотири дитячих садки; два сільськогосподарських комплекси.

У функціонально-територіальній структурі підприємства виділяються три підрайони — північний, центральний та південний. Північний виробничий район охоплює території трьох суміжних адміністративних районів — Роменського (Сумська область), Лохвицького і Гадяцького (Полтавська області). До його складу входять два промисли, що забезпечують розробку 12 діючих родовищ. Експлуатаційний фонд підрайону — 169 свердловин, у тому числі 96 нафтових, 69 газових, 4 водозабірні та нагнітальні. Частка підрайону у видобутку нафти по підприємству становить 71,9%, газу — 74,6% .

Центральний підрайон охоплює території Миргородського, Шишацького, Великобагачанського та Новосанжарського адміністративних районів Полтавської області. У його складі діє один промисел, який забезпечує експлуатацію 7 родовищ. Експлуатаційний фонд — 55 свердловин, у тому числі 40 нафтових, 9 газових та 6 нагнітальних. Частка підрайону в загальному обсязі виробництва на підприємстві становить: з видобутку нафти — 17,7%, газу — 10%.

До південного підрайону належать території Машівського та Новосанжарського адміністративних районів Полтавської області, Магдалинівського і Новомосковського районів Дніпропетровської області. У межах підрайону діє один промисел, який забезпечує експлуатацію 4 родовищ. Експлуатаційний фонд підрайону складають 48 свердловин, у тому числі 30 нафтових і 18 газових. Тут видобувається 10,4% нафти і 5,4% газу від загального видобутку підприємства.

Важливий резерв підвищення нафтогазовидобутку на родовищах НГВУ «Полтаванафтогаз» — впровадження нової техніки і технологій. Тривалий час на свердловинах управління активно впроваджуються і методи інтенсифікації видобутку вуглеводнів. Із комплексу заходів, які можуть збільшити нафтогазовіддачу, використовуються такі методи обробки пластів та привибійних зон: соляно-кислотні, термокислотні, лужно-кислотні та селективно-кислотні обробки; обробка привибійних зон пластів із використанням екрануючих рідин; обробка привибійних зон пластів розчинниками; обробка привибійних зон пластів поверхнево-активними речовинами; ізоляційні роботи з використанням спеціальних тампонуючих речовин.

Досить плідна співпраця підприємства з центральною науково-дослідною лабораторією АТ «Укрнафта» у розробці такого перспективного методу видобутку вуглеводнів, як газліфтний. Впровадження на Глибинсько-Розбишівському та Чижівському родовищах струменевих гідропідсилювачів і саморегулюючих газліфтних клапанів дало змогу істотно зменшити витрати газліфтного газу і покращити роботу глибинних штангових установок.

Загальний обсяг впровадження методів інтенсифікації протягом 1986—2000 років дозволив додатково одержати 185,7 тис. тонн нафти і конденсату, 792 млн. кубометрів природного та 41,1 млн. кубометрів попутного газу.

Методи інтенсифікації повсякчас удосконалювались. На рахунку фахівців НГВУ — 12 захищених патентами винаходів, які впроваджувалися на свердловинах підприємства, а також багато раціоналізаторських пропозицій, що мають неабиякий виробничий ефект. Завдяки цьому додатково видобуто 147,7 тис. тонн конденсату, 537 млн. кубометрів газу, що становить у середньому 3,5% щорічного їх видобутку. Тим часом впровадження нововведень не обмежується самим лише видобутком. У центрі уваги й інші сфери технологічного процесу — підготовка вуглеводнів, обладнання капітального та підземного ремонту свердловин, транспортні операції, допоміжне та обслуговуюче виробництво.

З 1994 року на базі полтавського УБР функціонує ВАТ «Бурова компанія «Букрос», що спеціалізується на бурінні глибоких та надглибоких свердловин (до 6500 м) у складних гірничо-геологічних умовах. Починаючи з 1985 року, не менш успішно, ніж в Україні, «Букрос» працює в Західному Сибіру, де створюється його філіал. Завдяки чіткій організації праці темпи буріння у полтавців майже вдвічі перевищили показники конкурентів. Західно-Сибірська філія «Букрос» реорганізована у два спільні російсько-українські підприємства — закриті акціонерні товариства «Биком» та «Русско-Нефть», що проводять відповідні роботи з буріння і капітальний ремонт свердловин. ЗАТ мають ліцензійні площі та права на буріння й експлуатацію нафтових свердловин.

Згодом ВАТ «Букрос» представлятиме інтереси України в Ханти-Мансійському окрузі, і вся видобута нафта надійде на переробку у полтавський регіон. В Україні компанія намагається розширити свої можливості та реорганізуватися з бурової компанії на нафтогазову шляхом реалізації програми буріння й експлуатації нафтових і газових свердловин на ліцензійній площі, що належить АТ «Букрос». З використанням найновітніших технологій на ліцензійній площі зараз ведуться спільні деталізаційні сейсморозвідувальні роботи, в яких бере участь і Східно-Українська геологорозвідувальна експедиція ДГП «Укргеофізика». АТ «Букрос» має виробничі потужності та складські приміщення, здатні прийняти на зберігання до 400 тонн цементу та 600 кубометрів світлих нафтопродуктів, а також забезпечити зберігання комплектуючих і матеріалів для гарантування безперебійної роботи основного виробництва.

Працюючи на густо заселеній території України, бурова компанія уважно ставиться до проблем збереження навколишнього середовища і дотримується жорстких екологічних вимог. «Букрос» — володар «Золотої Зірки» та міжнародного сертифіката якості «За неоціненний внесок у світі бізнесу, за високу репутацію та професіоналізм», а також міжнародної нагороди «Кришталевий лицар «Ертсмейкер» у номінації «За динаміку і прогрес економічного розвитку в умовах перехідної економіки 1998 року». Голова правління компанії Валерій Кулій відзначений персональною нагородою «Ертсмейкер» — золотим нагрудним знаком «За мудрість і далекоглядність політики управління».

Сьогодні на Полтавщині інтенсифікується нафтогазовидобуток. Важливий резерв нарощення — впровадження нової техніки і технологій. Протягом усього часу на свердловинах управління активно впроваджуються і методи інтенсифікації видобутку вуглеводнів.

Перетвориться Україна на процвітаючу країну чи залишатиметься державою, яка довго й болісно вибирається з полону нескінченних боргів та криз? Значною мірою це залежить від стану й умов розвитку базових галузей економіки країни, до яких, безперечно, належить і нафтогазове виробництво.