Пастка для самих себе

8 квітня 2008 року Верховний суд України скасував рішення 92% акціонерів «Дніпроенерго», які 27 серпня 2007 року проголосували за фінансове оздоровлення генеруючої компанії шляхом проведення санації та збільшення статутного фонду. А вже 11 квітня Віктор Ющенко доручив вжити додаткових заходів для запобігання прихованому впливу на діяльність судів і правоохоронних органів і призупинив дію розпоряджень Кабміну про приватизацію енергокомпаній. Для уряду те, що сталося, означає «велику підставу» з боку групи «Приват».

Проти приватизації енергокомпаній секретаріат президента В.Ющенка висловлювався відразу після появи відповідних постанов Кабінету міністрів, але після 8 квітня в нього з’явився залізний аргумент — будь-який конкурс чреватий судовими розглядами, ганебними для держави й затяжними для інвесторів.

Це розуміють і в бізнесі. Скажімо, представники групи «Енергетичний стандарт» Костян­тина Григоришина зазначили, що пакет акцій 60%+1 акція «Дніпро­енерго» — спірний. І вони не хотіли б у подальшому вплутуватися в корпоративні суперечки з непередбачуваним результатом. Та ще й за умов нашої специфічної судової системи. Їх підтримують фахівці фондового ринку, які застерігають своїх клієнтів від купівлі акцій «Дніпроенерго».

По-перше, це просто невигідно: після масштабного падіння котирувань незначне зростання, що намітилося, є спекулятивним і свідчить про спроби скупити акції в інтересах групи «Приват».

«Безумовно, те, що санатори пішли з «Дніпроенерго», має дуже негативно вплинути на котирування акцій цього підприємства. Тому я не виключаю, що воно штучне й акції купуються однією зі сторін конфлікту, щоб показати, що рішення Верховного суду позитивне. У цілому котирування акцій від початку року значно впали», — вважає Ігор Мазепа, генеральний директор Concorde Capital.

По-друге, будь-який необережний покупець акцій «Дніпро­енерго» опиняється під загрозою судового «шантажу» із боку того самого «приватівського» ТОВ «Ін­вес­тиційна компанія «Бізнес-Ін­вест», власника 0,00655% акцій енергокомпанії, який став голов­ним інструментом судового процесу, що завершився 8 квітня.

Втім, уже після того, як у чиновників від влади минуло запаморочення від успіхів, викликане перемогою у Верховному суді «приватівського» міноритарія, у Кабміні побачили, що самі себе загнали в пастку. Оскільки санаторами «Дніпроенерго» — ВАТ «Павлоградвугілля»» і ВАТ «Шахта «Комсомолець Донбасу», які входять до «Донбаської палив­но-енергетичної компанії» (ДПЕК), сплачено мільярдний борг енергокомпанії, і відповідно до Закону «Про банкрутство» ДПЕК стає «генеральним» кредитором і одержує можливість через суд заблокувати рішення про приватизацію «Дніпроенерго».

Цю інформацію підтвердив і заступник голови ФДМ Дмитро Парфененко: «Кредитор має право вимагати через суд заборонити приватизацію підприємства-банкрута. У цьому разі ми ніякий конкурс провести не зможемо».

Це явно відповідає інтересам «Привату», який не приховує свого бажання управляти енергокомпанією за допомогою «ручного менеджменту» (як і в ситуації з «Укрнафтою»), але вдаряє по планах уряду. У незручному становищі опиняється група добровільних помічників «Привату» від влади, які підігрували йому в реалізації плану скасування санації. Фактично голова Мінпаливенерго Юрій Продан, голова правління НАК «Енергетична компанія України» Володимир Зіневич і заступник міністра юстиції Євген Корнійчук опинилися в ролі футболістів, які забили голи у власні ворота. Вони грали на боці однієї зі сторін кон­флікту, мотивуючи це тим, що допомагають уряду продати 60%+1 акцію підприємства.

Насправді своїми діями вони допомогли заблокувати приватизацію, на кошти від якої розраховував уряд Юлії Тимошенко, поставивши під загрозу завершення найголовнішого соціального проекту прем’єра — виплату компенсацій вкладникам Ощадбанку СРСР.

Нагадаю, що Юрій Продан усіляко наполягав на реприватизації, дезінформуючи журналістів про нібито подані урядом позови проти санації «Дніпроенерго». Насправді позови були тільки від структур «Привату» — від ТОВ «Бізнес-Інвест», «Гамбіт», Південний ГЗК. Він же всіляко покровительствував позбавленому ліцензії реєстратору — ФК «Укрнаф­тогаз», яка підконтрольна вищезгаданій групі та яка відмовилася вносити зміни до реєстру акціонерів «Дніпроенерго».

До речі, саме «Укрнафтогаз» фігурує в «аль­тернативних зборах» акціонерів, які нібито «відбулися» 27 березня практично в кущах біля офісу «Дніпро­енерго», де мала місце спроба обрати нових керівників від НАК «Енергетична компанія України», очолюваної паном Зіневичем.

Нарешті, за два тижні до ухвалення рішення заступник міністра юстиції Є.Корнійчук заявив, що Верховний суд «обов’язково прийме рішення» про скасування санації та додаткову емісію «Дніпро­енерго», чим фактично дав сигнал суддям, який саме вердикт від них очікують.

Примітно, що незадовго до цього прем’єр-міністр Юлія Тимошенко заявляла, що Кабмін не має наміру підтримувати жодну зі сторін у конфлікті навколо компанії «Дніпроенерго» і залишиться осторонь від корпоративної суперечки.

При цьому в кулуарах влади вже давно обговорюють симпатії першої особи Мінпаливенерго до групи «Приват». Керівник НАК «ЕКУ» і зовсім виходець із «приватівської» структури — він працював у «Укрнафті», яка «менеджується» людьми Коло­мойсь­кого.

А пан Корнійчук, за деякими даними, напередодні засідання Верховного суду зустрівся з окремими суддями господарської палати. На зустрічі також були присутні народні депутати Андрій Портнов і Валерій Пи­саренко. Після чого санацію «Дніпроенерго» було зупинено, а інтереси групи «Приват» задоволено. Я, звісно, не вбачаю між цими двома подіями причинно-наслідкового зв’язку, але питання залишаються.

Досить категорично висловився про ситуацію з ВАТ «Дніп­роенерго» депутат із фракції регіоналів Володимир Сівко­вич, заступник голови комітету з питань законодавчого забезпечення правоохоронної діяльності: «Коли перший заступник міністра юстиції заздалегідь пророкує рішення щодо «Дніпроенерго» — ось це і є корупція, на яку має реагувати Генеральна прокуратура. Президент повинен втручатися в такі речі, призначати службові розслідування, в яких має брати участь і Василь Онопенко».

Логічний підсумок подій підбиває народний депутат від «НУ—НС» Микола Катеринчук. «Замовлені рішення судів, — каже він, — безумовно, негативно впливають на інвестиційний клімат. Більш того, на сьогодні у зв’язку з глобальними змінами в структурі економіки і з тими глобальними кризами, що відбуваються в економіці різних країн, питання інвестицій для України — це питання життя та смерті української економіки. Створення сприятливих умов для розвитку інвестиційного клімату потрібно починати саме з того, щоб інвестор розумів, які правила гри на цьому ринку створені та як він може захистити свої права у випадку, якщо в нього починаються проблеми з державою. І, звичайно, корупційні рішення судів не сприяють залученню інвестицій».

А тим часом і до цього гнітючий стан виробничих потужностей із кожним днем стає ще важчим. За оцінками ІК «Ренесанс Капітал», загальний обсяг інвестицій, що необхідні для модернізації генерацій, перевищує 3,5 млрд. дол. І якщо не інвестувати цих коштів, енергетичний голод в Україні відчуватиметься дедалі сильніше і зрештою може виникнути проблема масових аварійних відключень з усіма наслідками, що звідси випливають...