Особливості правки газових контрактів

Про потенційні ціни на газ для України наразі сказати нічого: таємниця за сімома печатками. Публічно прем’єр Микола Азаров заявляє, що бюджет країни не зверстано через невизначеність ціни на газ. А президент Віктор Янукович у Вашингтоні нагадує президенту РФ Дмитру Медведєву про те, що він так і не одержав відповіді на свої пропозиції щодо зниження ціни на газ для України, передані ним під час свого нещодавнього приватного (?) візиту до Москви. Якої відповіді очікує Янукович і, власне, як висловився російський прем’єр Путін, «в обмін на що»?

Тих, чиї підприємства споживають мінімум газу, переговори начебто не дуже й хвилюють, тих, чиї «з’їдають» — то є ж парламент і Кабмін, які для енергозалежних металургійних і хімічних підприємств (що належать в основному Р.Ахметову та Д.Фірташу) знову без зайвих питань подовжать пільги і нададуть преференції у вигляді відстрочки виплат. Насправді ж за все це в результаті заплатить кожен платник податків України. І не той, хто не повертає валютної виручки в країну. А в основному той, хто живе від зарплати до зарплати.

Як це намагалися зробити

Коли міністр палива та енергетики Юрій Бойко і голова правління НАК «Нафтогаз України» Євген Бакулін повернулися після переговорів у Москві, зокрема в «Газпромі» (про що писало «ДТ» у №12 від 27 березня 2010 року), українцям коротко повідомили лише про те, що «зустріч пройшла в теплій і дружній обстановці». Насправді розмова була непростою, під час неї Бойко нагадав Міллеру, хто «юрист», а хто розумний. Керівництво «Газпрому» всюди розказує, що це Україна — ненадійний газотранзитний партнер, забуваючи при цьому, що за кілька днів до того, як Туркменистан торік був готовий значно підняти ціну на газ, який купували росіяни, раптом стався вибух на газопроводі Середня Азія—Центр. А також забуваючи про інші свої невиконані перед партнерами зобов’язання. Багато хто сприйняв поїздку Бойка і Бакуліна, як підготовку візиту прем’єр-міністра М.Азарова, який і відбувся через кілька днів.

Що пропонував М.Азаров В.Путіну та главі «Газпрому» О.Міллеру, на той момент достеменно було відомо дуже небагатьом. Зате багатьом стало зрозуміло, що газотранспортний консорціум без права власності росіян не цікавить. Та, власне, і з правом — теж не дуже. І ще було очевидно, що очільник українського уряду повернувся зовсім не натхненний тим, яких політичних рішень і поступок очікували росіяни.

Тим часом розгляд взаємовигідних пропозицій України заслуговує на увагу. Тож «ДТ» вирішило їх опублікувати з невеличкими коментарями. І мова в них зовсім не про консорціум. А про два контракти між «Нафтогазом» і «Газпромом» від 19 січня 2009 року — контракт купівлі-продажу природного газу та контракт про умови транзиту газу через територію України.

От варіант відкладених (відкинутих) росіянами українських газових пропозицій, отриманий «ДТ» із надійних джерел. Це – «актуальні питання для переговорів з російською стороною щодо внесення змін до Контракту купівлі-продажу природного газу в 2009–2019 роках і Контракту про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України на період з 2009 по 2019 роки.». Ці актуальні питання лягли в основу пропозицій, з якими українські переговорники їздили в «Газпром».

Перший блок актуальних питань внесення змін до контракту купівлі-продажу природного газу в 2009—2019 роках.

1. Зниження ціни на газ, який поставляється за контрактом.

На думку української сторони, ціна на природний газ, який ВАТ «Газпром» поставляє для НАК «Нафтогаз України» за контрактом купівлі-продажу, не відображає поточної ринкової ціни на природний газ, яка сформувалася на ринку країн Європейського Союзу в 2010 році, а також істотно перевищує ціни на альтернативні види палива (у перерахунку на ціну однієї калорії), доступні споживачам України. Зазначені вище невідповідності принципів ціноутворення, закладені в контракті, поточним обставинам на ринку, а також останні зміни у формулах ціни природного газу між ВАТ «Газпром» і великими європейськими споживачами (насамперед, включення чинника спотових цін на газ) дають НАК «Нафтогаз України» підстави відповідно до п. 4.4 контракту вимагати перегляду нинішньої формули ціни природного газу (Ро), як варіант — застосування принципу net-back від ціни на ринку ФРН за вирахуванням вартості транспортної складової до кордону РФ—Україна для визначення базової ціни Ро (яка, відповідно до формули контракту, становить 350 дол. за 1000 кубометрів газу).

Крім того, можливе використання у формулі Ро на базі цін на газ, які історично застосовувалися, у розмірі:

I варіант — 179,5 дол./1000 кубометрів у разі поставки середньоазіатського газу. Для довідки: ціна на середньоазіатський природний газ, який поставлявся компанією «РосУкрЕнерго» у 2008 році, — 179,5 дол./1000 кубометрів;

II варіант — 230 дол./1000 кубометрів при поставках російського газу. Це — базисна ціна на російський газ, що закуповувався в 2006—2008 роках через «РосУкрЕнерго» відповідно до угоди від 4 січня 2006 року.

Істотне коригування ціни на газ можливе у разі застосування комерційних знижок, використовуваних у європейських контрактах: знижки за обсяг поставки («Нафтогаз» — найбільший оптовий покупець газу); сезонні знижки; знижки за відступлювану частку внутрішнього ринку (для «Газпромзбуту Україна») тощо.

Крім того, аналіз виконання контракту в 2009 році показує, що використовувана величина базової калорійності газу (8050 ккал/кубометр), яка застосовується при перерахунку ціни поставленого газу, постійно призводить до доплати в розмірі від 0,08 до 0,51% на місяць, що за підсумками попереднього року зумовило доплату в сумі близько 35 млн. дол. за весь обсяг отриманого газу. Таку ситуацію можна вирішити шляхом розширення діапазону калорійності газу до значень 7800—8250 ккал/кубометр.

На підставі цього «Нафтогаз» може вимагати перегляду базової ціни на газ Ро із застосуванням комерційних знижок і розширення діапазону базової калорійності газу, що поставляється.

2. Узгодження механізму зміни річної контрактної кількості газу (РКК) і необхідності коригувати впродовж року квартальні обсяги газу, що поставляється.

Контрактом передбачена можливість зміни сторонами РКК за шість місяців до початку року поставки. Обсяги РКК можуть бути змінені з 20-відсотковим відхиленням від кількості, передбаченої в ст. 2 угоди (52 млрд. кубометрів починаючи з 2011 року).

До речі, у 2009 році «Нафтогаз» звертався до «Газпрому» із пропозицією про перегляд РКК на умовах, викладених у контракті, проте в зазначені терміни «Газпромом» не було проведене узгодження. Це зумовило необхідність підписання додаткової угоди, яка уточнює обсяги поставки газу в 2010-му, тільки після зустрічі на високому рівні в листопаді 2009 року.

Водночас у контракті не передбачений механізм коригування квартальних обсягів поставки газу впродовж року.

Потрібно внести до контракту умови, які дають можливість одержувати від «Газпрому» письмову згоду на пропозиції «Нафтогазу» про зміни на будь-який наступний рік розміру РКК, а також згоду на зміну квартальних обсягів відбору газу впродовж року поставки.

3. Усунення обмеження +1—6% на обсяг місячних відборів газу, передбачених контрактом, і виключення з умов контракту штрафних санкцій за невибирання газу.

Контракт містить поняття середньодобової норми поставки та обмеження в розмірі +1—6% на можливі коливання при відборі газу, порушення яких призводить до істотних штрафів у розмірі 150% і 300% залежно від сезону, що суперечить умовам «take or pay» («бери або плати») як ключовому принципу контракту, про що неодноразово заявляли В.Путін і О.Міллер.

Таким чином, існує протиріччя, за якого «Нафтогаз» не може відібрати природний газ впродовж року поставки в обсязі мінімальної річної кількості без штрафу у випадку, якщо місячні обсяги відбору змінюються у межах понад 6%, але не вище 20%.

Необхідно виключити з контракту поняття «середньодобова норма поставки»; а також обмеження щодо місячного/добового відбору +1—6% і умови по штрафах за невибирання місячного обсягу газу.

4. Зміна термінів оплати за контрактом.

Контракт містить умову оплати до 7 числа місяця, який іде за місяцем поставки. Ця умова фактично є передоплатою, адже розрахунки проводяться до підписання акта приймання-передавання газу, і дані акта, в якому фіксується перехід права власності покупцю, точний обсяг газу, який необхідно оплатити, а також його якість, що впливає на ціну, невідомі.

З урахуванням виконання «Нафтогазом» зобов’язань з оплати газу в 2009 році можливо порушувати питання про зміну термінів оплати:

а) до 25 числа місяця, що йде за місяцем поставки; або

б) у два етапи: до 7 числа місяця, що йде за місяцем поставки, — 50%, до 25 числа місяця, що йде за місяцем поставки, — решту 50%. Це значно полегшить для «Нафтогазу» можливості із закупівлі валюти, узгоджуватиметься за термінами з проведенням оплати газу внутрішніми споживачами України та термінами оплати «Газпромом» послуг із транзиту газу.

5. Зміна умов п. 5.3 контракту.

У контракті (п. 5.3) містяться дуже жорсткі умови його виконання, і продавець може в односторонньому порядку припинити або призупинити виконання своїх зобов’язань за чинним контрактом у разі порушення «Нафтогазом» будь-якої з умов контракту.

Необхідно скоригувати цей пункт контракту.

6. Виключити з контракту п. 6.5 і 6.6.

Пункти п. 6.5 і 6.6 контракту містять умови застосування штрафних санкцій (у розмірах 150% і 300% залежно від сезону року) у разі невибирання та недопоставки місячного обсягу природного газу (6%). Застосування таких санкцій не дає змоги без накладання штрафу реалізувати принцип «take or pay» та відібрати мінімальну річну кількість газу (-20%).

Пропозиція: виключити з контракту ці пункти.

Другий блок пропозицій стосується контракту №ТКГУ від 19.01.09 р. про обсяги та умови транзиту природного газу через територію України в 2009—2019 роках.

1. Про надання російською стороною гарантій щодо поставок газу для транзиту через територію України.

Для забезпечення роботи з транзиту та одержання достовірного прогнозу доходів від транзиту необхідно домогтися підписання доповнення до контракту №ТКГУ про гарантії «Газпрому» з надання обсягів газу для транзиту не менш як 110 млрд. кубометрів на рік і уточнити реальну цифру обсягу транзиту газу на 2010 рік.

На сьогодні контракт №ТКГУ не містить штрафних санкцій до «Газпрому» за невиконання контрактних обсягів із транзиту, що порушує принцип паритетності зобов’язань сторін, знижує мотивацію для здійснення транзиту через Україну при наявності інших маршрутів транзиту, призводить до появи негативних коментарів із боку певних політичних сил в Україні.

Для довідки: за 2009 рік у результаті відсутності в контракті №ТКГУ відповідальності «Газпрому» за ненадання обсягів газу для транзиту через територію України (різниця між контрактними і фактичними обсягами становить близько 24,2 млрд. кубометрів) «Нафтогаз» недоодержав виручку у розмірі близько 490 млн. дол., що не дало можливості відпрацювати отримані від «Газпрому» у 2009 році аванси в повному обсязі (див. вище пункт 3). За підсумками січня—лютого ц.р. недопоставки газу для транзиту становили близько 3,1 млрд. кубометрів. Обсяги транзиту в березні також менші за контрактні значення.

У разі порушення «Газпромом» обсягів подачі газу для транзиту необхідно провести грошову компенсацію на користь «Нафтогазу» на суму упущеної вигоди і понесених накладних витрат, а також виплату штрафних санкцій.

Умови безумовного виконання зобов’язань щодо поставки газу для транзиту можуть бути реалізовані при використанні контракту за типом «вези або плати».

2. Про внесення змін у формулу розрахунку ставки плати за послуги з транзиту.

Виходячи з формули розрахунку ставки плати за послуги з транзиту, наведеної в контракті №ТКГУ, значення паливної складової тарифу призводить до того, що паливний газ, необхідний для транзиту 110 млрд. кубометрів газу, враховано в обсязі 3,3 млрд. кубометрів замість узгоджених керівниками «Нафтогазу» і «Газпрому» під час підписання контракту 4,09 млрд.

Необхідно відкоригувати формулу з допомогою зміни коефіцієнта паливного газу в чисельнику формули (збільшення з 0,03 до 0,04) або зниження розміру відстані з 1240 до 930 км у знаменнику формули.

А ці технічно важливі «нюанси» росіяни, наскільки відомо «ДТ», планують розглядати виключно після вирішення принципових для РФ питань. Наприклад, після підписання довгострокового контракту українського «Енергоатому» з російським ТВЕЛом. Росія навіть готова надати Україні кілька мільярдів доларів для добудування існуючих і будівництва нових атомних енергоблоків (залежно від поступок ідеться про 3, а то й про 5—6 млрд. дол.). Або після розв’язання проблем спільного будівництва надважких транспортних літаків Ан-124 «Руслан». Цікавить росіян і завод зі збагачення урану в Жовтих Водах, і харківський «Турбоатом». А також (хоча «Газпром» це офіційно і спростовує) участь якщо не в приватизації українських облгазів, то принаймні можливість впливати на внутрішній ринок газу. Не байдужі росіяни і до підприємств машинобудування та ВПК. Московський Білий дім вимагає від братньої української влади режиму найбільшого сприяння для провладного російського бізнесу. І повірте — це важливіше для Путіна, ніж Чорноморський флот з його базуванням. Однак саме цим українські політики від бізнесу хочуть спокусити небезпечних конкурентів, які вимагають ділитися тим, за що самі боролися. Та сьогодні — не про це.

Все вищесказане і заяви уряду та частини парламенту про те, що бюджет України не можна прийняти без з’ясування ціни на імпортований газ, деякою мірою логічні. Але «ДТ» відомо, що майже готові принаймні два варіанти проекту бюджету країни — з урахуванням дуже відмінних цін на імпортований газ (про ціну на газ, що видобувається на території України, поки що не йдеться).

Чим платити — не знаємо, але в «Газпрому» купуємо…

Про те, як можна знизити ціну на газ для України, йшлося вище. Як і про те, що «Газпром» ці пропозиції спочатку відкинув. Чи не тому, повернувшись до Києва, прем’єр М.Азаров заявив, що Україна купуватиме стільки газу, скільки їй буде необхідно? Чи це були лише емоції?

Адже глава Мінпаливенерго Ю.Бойко, який після цього знову полетів у «Газпром», привіз зобов’язання купити 2010-го аж 36,5 млрд. кубометрів природного газу (див. табл. 1), замість попереднього також чималого обсягу імпорту в 33,75 млрд. кубометрів, про що всіх повідомив перший віце-прем’єр Андрій Клюєв.

Правда, ніхто не потрудився пояснити, а куди подіти «надлишки» газу, який поки ще віртуально закуповується в «Газпрому»? (Див. табл. 2.) Реекспортувати? Куди, кому, якщо навіть «Газпромекспорт» і трейдери «Газпрому» ламають голову над тим, як повернути хоча б докризові обсяги експорту російського газу в Європу?

Тим часом в Україну збирається приїхати президент РФ Д.Медведєв. А його оточення прозоро дає зрозуміти, що тоді й буде вирішене питання про зниження ціни на газ для України (до 200—230 дол. за 1000 кубометрів).

Енергоцеглини бюджету

Вже було сказано про те, що бюджет залежить від ціни (а насправді — від обсягу) імпортованого газу. З табл. 1 видно, що при імпорті поточного року 36,5 млрд. кубометрів природного газу прогнозний залишок у підземних сховищах газу (ПСГ) може становити на 15 жовтня 2010 року 21,598 млрд. кубометрів, а на 1 січня 2011-го — 20,701 млрд.
кубометрів (див. табл. 2), 14,535 млрд. з яких — імпортний газ. І що з цим добром робити?

Адже відповідно до контракту з «Газпромом» і на наступний рік (на осінь-зиму передусім) необхідно закуповувати газ і закачувати його в українські ПСГ.

«ДТ» не буде публікувати розроблювані варіанти фінансового плану НАК «Нафтогаз України», бо бюджет НАКу — збірна «солянка» його дочірніх підприємств. Основну роль серед яких відіграє ДК «Укртрансгаз» — підприємство, яке на практиці обслуговує газотранспортну систему (ГТС) України та забезпечує безперебійний транзит газу через територію України. Ця ж дочірня компанія НАКу, як неодноразово підкреслювало «ДТ», заробляє живі гроші для НАКу. Та чи одержує їх бюджет країни — запитання не до «Дзеркала тижня».

«Укртрансгаз» стільки разів провіряли-перепровіряли, що на часі розповісти народу, де собака заритий. Мовчать. Усі, хто уповноважений державою про це публічно сказати. Стара влада, нова влада — «хороші» схеми потрібні всім…

А поки всі мовчать, «ДТ» вирішило розповісти, у скільки обходиться (може обійтися) ДК «Укртрансгаз» вартість транспортування газу по ГТС і скільки (залежно від тарифу на транзит газу та обсягу транзиту) на це витратить газу сама компанія. Для розрахунку взято діючу ціну 2472,8 грн. за 1000 кубометрів.

Знову ж, пропонуємо три варіанти. Перший: якщо вартість транзиту природного газу становитиме 10,3 млрд. грн., то на його прокачування по Україні знадобиться паливного газу вартістю 382,51 млн. грн. Це за очікуваної транзитної вартості 0,73 грн./1000 кубометрів.

Якщо ж вартість транзиту становитиме близько 8,92 млрд.
грн. і при тарифі 0,79 грн., то «Укртрансгазу» доведеться використати паливного газу на 356,53 млн. грн. У разі скорочення обсягів транзиту його вартість знизиться до 8,62 млрд. грн., тоді українським газотранспортникам потрібно буде витратити паливного газу на 279,45 млн. грн.

Варіанти можливого
визначення вартості послуг «Укртрансгазу» наведені у табл. 3.
І все це — за діючих транзитних тарифів на газ, відповідно до контракту з «Газпромом».

Саме останній рядок у табл. 3 свідчить про заробіток газотранспортників. Однак... попри це,
основний дохід за газотранспортні послуги одержує (і вже давно) «Нафтогаз».

Навіть при розглянутих вище варіантах вартості паливного (технологічного) газу витрати НАКу можуть становити 296,67; 256,10 і 247,31 млн. «живих» грн., відповідно. Повторюю: витрати НАКу, а не «Укртрансгазу», який, власне, і транспортує газ — в Україну, через її територію. А «Нафтогаз» на транзиті газу щороку заробляє (точніше, заробляє «Укртрансгаз») мінімум 2,72 млрд. дол. Скільки з цієї суми одержує безпосередньо ДК «Укртрансгаз» — мало хто знає напевно.

Правда, тепер усі охочі знають, що цього року діє формульний підхід визначення вартості транзитних послуг України для «Газпрому». Якщо торік застосовувалася фіксована на рік ставка 1,7 дол. за транспортування газопроводами 1000 кубометрів газу на 100 км, то в першому кварталі 2010-го, відповідно до контрактної формули, ставка транзиту становила 2,78 дол., а в другому (за попередніми розрахунками) становитиме 2,84—2,88 дол.

Більше-менше — хто вибирає?!

На кінець першої декади квітня до України було поставлено майже 43 млрд. кубометрів газу на умовах угод, підписаних 19 січня 2009 року. При тому, що планувалося трохи більше 36 млрд. Експорт газу становив 34,6 млрд. кубометрів, хоча він планувався в обсязі трохи більше 28 млрд.

Можна припустити, що усна (сподіваюся) домовленість міністра Юрія Бойка з «Газпромом» саме й «вписувала» цей обсяг в потоки і «Нафтогазу», і «Газпрому», які розглядалися. Але чи вписується і чи впишеться він насправді? Якщо врахувати різноманітні преференції, пільги, надані урядом Януковича—Азарова хімічним і гірничо-металургійним підприємствам (в основному Д.Фірташа і Р.Ахметова)…

20% — і можете працювати…

Що більше намагаються засекретити будь-який захід, проведений у рамках НАКу, то гірше. Для тих, хто намагається це зробити. На «зустрічі друзів» у ДК «Газ України», як відомо «ДТ», «чужих», у тому числі журналістів, не було — їх не пустили. А представників прес-служби Мінпаливенерго відповідні служби оточили такою круговою турботою, що навіть якби вони й хотіли про щось повідати журналістам, то навряд чи ризикнули б. (Заздалегідь усіх повідомили, що «базікати не варто», тим паче «зайве», тим паче журналістам.)

Однак... уже написали юридичне обгрунтування ліквідації «Нафтогазмереж». Принаймні це підприємство можуть залишити фантомом. Як і передбачало «ДТ», друзі Фірташа — власника багатьох
обл- та міськгазів заріжуть ідею Тимошенко про закриття лавочки зі знекровлення «Нафтогазу України». Ю.Тимошенко під гаслом наведення ладу хотіла під дахом «Нафтогазмереж» упорядкувати чужі потоки. Але цим же чого свої потоки впорядковувати? Це в 2007-му при Ю.Бойку створювався прообраз «Нафтогазмереж» — «Укргазмережі». Згодом було знайдено простіший спосіб взяти під контроль облгази та їхні потоки. І тому до 1 травня більшість обл- і міськгазів повинні одержати в Національній комісії з питань регулювання електроенергетики ліцензії на нову ціну паливного (технічного) газу. Це їхній заробіток. Решта коштів, як запевняв перший заступник голови правління «Нафтогазу», надходитимуть на єдиний транзитний рахунок. Крім того, облгази мають терміново укласти договори на оренду газорозподільних мереж.

Щось мені це нагадує. Щось подібне уже відбувалося. Зокрема, у 2005 році та пізніше. Нічого хорошого на сьогодні із цього наміру поки що не вийшло. Через дві суб’єктивні причини — політику та особисту вигоду. Причому в обох випадках (так чи інакше) вигода якихось осіб у масштабі країни тільки підтверджує, що все таємне колись стає явним... Шкода, що «сильні світу цього» про це якщо й думають, то в останню чергу. Втім, чого їм боятися? Адже навіть І.Бакай (перший голова «Нафтогазу України») повертається, але ж він першим переконливо довів, що не тільки газ, а й платежі за нього — летка речовина.