Одеса—Броди: суміш нафти з політикою є вибухонебезпечною

31 липня до Конституційного суду надійшло подання 59 народних депутатів щодо відповідності Конституції указу президента України від 22 травня 2008 року «Про забезпечення роботи наф­топроводу Одеса—Броди за проектним напрямом» (//unian.net/ukr/news/news—264856.html ). І хоча прізвища авторів подання при цьому не повідомляються, за словами заступника голови секретаріату президента України Марини Ставнійчук, ними є народні депутати від фракції БЮТ (//www.unian.net/ukr/news/news-265282.html ).

Наразі йдеться про президентський указ, яким глава дер­жави розпорядився створити міжвідомчу робочу групу, доручивши їй розробити і подати у тижневий термін план заходів щодо переведення з 2008 року нафтопровода Одеса—Броди в аверсний, проектний напрямок (з Одеси в Броди) зі збереженням при цьому рівня доходів від його використання.

Свого часу використання Одеса—Броди в аверсному режимі прем’єр-міністр Юлія Тимошенко назвала «корупційною схемою на зразок «РосУкрЕнерго», фактично виступивши проти впровад­ження аверсу. Президент Віктор Ющенко піддав критиці позицію прем’єра з цього питання, зазначивши, що не розуміє, про яку корупцію йдеться за стовідсоткової державної монополії, котра забезпечує транзит нафти.

У відповідь глава уряду дещо згладила тональність своєї позиції, заявивши, що вона, мовляв, підтримує ініціативи про аверсне використання нафтопроводу Одеса—Броди, однак виступає проти залучення до цього проекту офшорних компаній.

Тим часом у пресі висловлюються припущення, що Ю.Тимо­шенко відмовляється впроваджувати аверс через таємну угоду з російським прем’єром В.Путіним, нібито укладену під час нещодавнього візиту Тимошенко до Москви. В обмін на це Путін начебто пообіцяв їй підтримку з боку Москви на президентських виборах 2010 року.

Тема впровадження аверсного використання нафтопроводу Одеса—Броди знову, вже вкотре, була піднята після поїздки Вікто­ра Ющенка в Азербайджан напри­кінці червня нинішнього року. То­ді український президент, виступаючи під час спільної зі своїм азербайджанським колегою Ільхамом Алієвим прес-конференції, заявив, що питання поставок технологічної нафти для прокачування її нафтопроводом Одеса—Броди вирішене і найближчим часом прокачування в аверсному режимі буде здійснено. (Вже повідомлялося, що ця проблема обговорювалася Ющенком та Алієвим незадовго перед тим, у двадцятих числах травня, під час роботи Енергетичного саміту в Києві.).

Зі свого боку І.Алієв підтвердив, що перше прокачування технологічної нафти українським нафтопроводом може бути здійснене уже найближчим часом. За словами азербайджанського президента, це стане можливо «як тільки буде вирішено технічне питання» — визначені шляхи доставки каспійської нафти у причорноморські порти.

Таким чином, азербайджанська сторона фактично підтвердила свою зацікавленість у розв’язанні проблеми транспортування каспійської нафти в Європу через чорноморські порти і нафтопровід Одеса—Броди.

Для України впровадження аверсного режиму роботи нафтопроводу означає насамперед розв’язання проблеми диверсифікації поставок нафти. Це значною мірою може унезалежнити нас від сюрпризів із боку Росії, яка щодалі більше входить у роль енергетичного монополіста, дедалі нахабніше і безцеремонніше нав’язуючи своїм партнерам, у тому числі й Україні, правила гри на ринку енергоносіїв.

Крім того, аверсне використання нафтопроводу Одеса—Броди зміцнює наші зв’язки з країнами Європейського Союзу — на відміну від його реверсного викорис­тання, за якого Київ фактично повністю залежить лише від волі і бажання російської сторони.

Досі, як відомо, з дев’яти мільйонів тонн, що їх Москва обіцяла починаючи з 2004 року щороку прокачувати реверсом, така кількість нафти була транспортована лише торік. В інші роки українська скарбниця недоотримувала значні кошти. Щоправда, при цьому й минулорічний «успіх» є більш ніж сумнівним — адже ВАТ «Укртранснафта» змусили удвічі знизити тариф, що є абсурдним прецедентом у європейській практиці — вдвічі збільшився обсяг робіт, однак держава від того не отримала ні на копійку більше (//www.unian.net/ukr/news/news-265282.html.

Не менш важливе й те, що легка в переробці каспійська нафта дає можливість отримувати більш якісні пально-мастильні матеріали — адже вона, на відміну від російської нафти марки Urals, експортованої нині до європейських країн, цілком відповідає суворим екологічним стандартам ЄС і дуже цінується в Європі.

Зрештою, за наявності політичної волі з боку офіційного Києва нафтопровід Одеса—Броди міг би вже функціонувати в аверсному режимі. Ще на початку січня нинішнього року керівники двох західноукраїнських нафтопереробних заводів — ВАТ «НПК «Галичина» і ВАТ «Нафтохімік Прикарпаття» — у відкритому листі до українського керівництва повідомили про те, що отримали комерційні пропозиції про поставки легкої каспійської нафти для переробки на заводах загальним обсягом не менш як 5 млн. тонн на рік. При цьому зазначалося, що підприємства мають технічну можливість для приймання і переробки такої кількості нафти. Наприкінці липня міністр палива та енергетики Юрій Продан повідомив, що міжвідомча комісія при Кабміні з використання нафтопроводу Одеса—Броди планує розглянути пропозиції, які надійшли від заводів «Нафтохімік Прикарпаття» і «Галичина», щодо використання нафтопроводу в аверсному режимі. Однак про терміни цього розгляду міністр не повідомив.

Переваги аверсного режиму функціонування нафтопроводу Одеса—Броди — як економічні, так і політичні — для України очевидні, його впровадження є питанням часу. Тим більше що для російської сторони економічні «достоїнства» реверсу є доволі сумнівними. Власне, за великого бажання можна знайти інший шлях транспортування російської нафти з Бродів у напрямку Чорного моря — через Молдову, приміром. За умови прагматичного, ділового підходу з боку Москви такий варіант виглядає навіть більш вигідним. Звичайно, якщо до цього не домішувати політики, як це полюбляють робити у Кремлі. І як це, на жаль, практикує дехто і в Києві.