Новий "транзитний контракт": чия і в чому вигода?

Нові умови контракту на транспортування російського газу у ЄС українською газотранспортною системою є вигідними лише для тимчасового уряду, керівництва "Нафтогазу" та Росії.

Навіть проросійсько налаштована австрійська компанія відмовилась бути посередником у транзиті російського газу у ЄС між оператором української газотранспортної системи і "Газпромом". Хоча попередньо погоджувалася купувати російський газ на вхідних точках України і РФ. За транспортування Україною мав відповідати оператор ГТС і передавати російський газ у повному обсязі на західному кордоні України тій же єврокомпанії. Але навіть дружня "Газпрому" австрійська компанія вдмовілась від такої схеми. Чому?

21 грудня 2019 року Кабінет міністрів України оприлюднив документ під назвою "Протокол встречи представителей Европейского союза, Украины и Российской Федерации, а также компаний этих стран (ООО "Оператор газотранспортной системы Украины", НАК "Нафтогаз Украины", ПАО "Газпром").

Зазначений протокол тристоронньої зустрічі підписали:

- від Європейського союзу: Віце-Президент Європейської Комісії Марош Шевчович;

- від України: помічник Президента України А.Б.Єрмак, Віце-Прем'єр міністр України Д.І.Кулеба, міністр енергетики та захисту довкілля А.А.Оржель, виконавчий директор НАК "Нафтогаз України" Ю.Ю.Вітренко, директор ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" С.Л.Макогон;

- від РФ: заступник Голови Уряду Російської Федерації А.В.Новак та голова правління ПАТ "Газпром" А.Б.Міллєр.

Відповідно до зазначеного Протоколу зустрічі було вирішено підписати в "пакеті" угоди про врегулювання юридичних розбіжностей та визначені обсяги транзиту газу через територію України.

При цьому з боку російської сторони передбачається:

- виплата від Газпрому для Нафтогазу до 29.12.2019 р. близько 2,9 млрд дол. відповідно до рішення Стокгольмського Арбітражу;

- продовження транзиту газу через територію України на наступні 5 років в обсягах: у 2020 р. – 65 млрд куб. м, в наступні 2021-2024 рр. – по 40 млрд куб. м.

В свою чергу українська сторона погодилась на:

- відкликання всіх арбітражних і судових позовів з боку "Нафтогазу" до "Газпрому", в т.ч. від позову на 12,2 млрд дол.;

- зняття арештів на майно, активи та грошові кошти ПАТ "Газпром";

- відмову в майбутньому від всіх можливих претензій по довгострокових контрактах 2009 року;

- припинення Україною всіх поточних і, можливо, майбутніх вимог до ПАТ "Газпром", основаних на рішенні Антимонопольного комітету України №18-р від 22.01.2016 р. та відповідному рішенні Господарського суду м.Києва від 05.12.2016 р. (сумарно близько 7 млрд дол.).

Що стосується європейської сторони, то незважаючи на підпис в Протоколі зустрічі, з її боку не зазначається ніяких зобов'язань чи то намірів.

Для того, щоб зрозуміти, чи вигідні для України підписані в Протоколі зустрічі умови, очевидно треба розуміти, що ж Україна мала станом на початок переговорного процесу.

Отже на початок переговорного процесу:

1) середньорічні доходи від транзиту російського газу складали близько 3 млрд дол.;

2) щорічні сумарні платежі до бюджету від транзиту газу (ПДВ, податок на прибуток, дивіденди) складали близько – 1,4 млрд дол.;

3) доходи від транзиту забезпечували майже 3% ВВП України;

4) тариф на транспортування газу газотранспортною системою України для споживачів України складав 188,6 грн за тис. куб. м (з ПДВ);

5) тариф на вхід до газотранспортної системи для вітчизняних видобувників складав 110,2 (з ПДВ);

6) режим роботи газотранспортної системи України забезпечував можливість надійного та гарантованого постачання газу для всіх регіонів України, без будь якої необхідності її перебудови;

7) режим роботи ГТС України забезпечував використання всіх основних наявних в Україні магістральних газопроводів;

8) замовником послуг транзиту був російський "Газпром";

9) існував прямий контракт на транзит газу територією України з "Газпромом", в якому вказувалось, що всі спірні питання щодо транзиту газу вирішуватимуться в міжнародному арбітражі, Стокгольмському.

Що ж у підсумку Україна матиме після підписання конракту на транспортування газу на умовах вищезазначеного Протоколу:

1) середньорічній дохід від транзиту російського газу складе близько 1,3 млрд дол. (зменшиться в 2,3 рази);

2) щорічні сумарні платежі до бюджету від транзиту газу складуть близько – 0,35 млрд дол. (зменшаться в 4 рази);

3) дохід від транзиту становитиме 1% ВВП України (зменшиться майже в 3 рази);

4) тариф на транспортування газу газотранспортною системою України для споживачів України складе 346,2 грн за тис. куб. м (збільшиться в 1,8 рази);

5) тариф на вхід до газотранспортної системи для вітчизняних видобувників складе 472,3 (збільшиться в 4 рази);

6) для надійного та гарантованого постачання газу для всіх регіонів України необхідно буде здійснювати відповідну перебудову газотранспортної системи України, що потребуватиме значних капітальних вкладень;

7) у роботі ГТС України буде незадіяна значна частина магістральних газопроводів, що в свою чергу потребуватиме значних витрат на консервацію таких газопроводів або ж їх демонтаж;

8) замовником послуг транзиту у оператора української ГТС замість російського "Газпрому" буде "Нафтогаз";

9) відсутність прямого контракту на транзит газу територією України між оператором ГТС та "Газпромом", та, як наслідок, неможливість відстоювати спірні питання щодо транзиту газу в міжнародному арбітражі. По суті, тепер "Нафтогаз" став сателітом "Газпрому", і всі претензії щодо транзиту потрібно виставляти не "Газпрому", а "Нафтогазу".

Отже, за підсумками підписаного Протоколу зустрічі, позиції України, як транзитної держави, різко погіршуються, валютні надходження в Україну та платежі до бюджету від транзиту газу через територію України зменшуються в рази, тарифи на транспортування газу для українських споживачів та витрати на обслуговування та перебудову газотранспортної системи значно зростають.

Такі результати – це прямий виклик для України, з яким ще доведеться впоратись.

Перед початком переговорного процесу в України була дуже міцна позиція, адже крім відомих міжнародних арбітражних та судових позовів на загальну суму близько 20 млрд дол., уряд США зробив неоціненний "подарунок" для України у вигляді нових санкцій щодо російських газопроводів "Північний потік – 2" та "Турецький потік".

Втім, підписавши вищезгаданий Протокол зустрічі, Україна, на відміну від США, по суті визнала обгрунтованим будівництво "Північного Потоку - 2" та "Турецького потоку" та змирилась з введенням їх в експлуатацію вже у 2020 році. Саме цей Протокол зустрічі надаватиме тепер Росії можливість обгрунтовувати необхідність максимального завантаження обхідних газопроводів. При цьому український оператор ГТС буде позбавлений права опонувати російській стороні, оскільки відтепер для нього "Газпром" не буде стороною договору. Всі претензії – до "Нафтогазу", як організатора транзиту.

Логічно запитати: чому українська сторона погодилась на такі невигідні умови майбутнього транзиту російського газу?

Відповідь на нього можна надати, відповівши спочатку на закономірне питання – кому це вигідно?

Звичайно, це вигідно "Газпрому", але є одне але. Такі умови продовження транзиту вигідні і для окремих суб'єктів в Україні. Перш за все, це дуже вигідно керівництву "Нафтогазу", адже в "Нафтогазі" є давно готове прийняте Наглядовою радою рішення щодо виплати для керівників Компанії другої частини премії у разі виплати "Газпромом" 2,9 млрд дол. відповідно до рішення Стокгольмського арбітражу. Сума такої премії складе 29 млн дол.

Крім того, "Нафтогаз" несподівано для всіх перетворюється у компанію-організатора транзиту російського газу і відповідно саме "Нафтогаз" отримуватиме кошти від "Газпрому" на "організацію транзиту". Тепер вже комічно виглядають вимоги українських вищих посадових осіб та менеджменту "Нафтогазу" укласти новий контракт з Росією на транзит газу за європейськими правилами. Чи може "організація транзиту" це і є європейські правила?

Щодо анбандлінгу, то зазначений процес відтепер остаточно перетворюється в абсурд, адже за фактом ніякої "незалежності та самостійності" оператора ГТС на міжнародному рівні не існує. Існує виключно незалежність оператора від управління з боку держави. "Нафтогаз" і надалі ділитиме газовий пиріг у вигляді доходів за транзит.

Наявність "незалежного" регулятора (НКРЕКП) нехай нікого не вводить в оману. Як свідчить досвід минулих років, в кінцевому підсумку до оператора ГТС надходило не більше третини коштів від тих, які "Газпром" сплачував "Нафтогазу" за транзит.

Такі умови також вигідні для уряду, який не планує свою діяльність на перспективу, а займається латанням дір та гасінням пожеж у вигляді формування критичного дефіциту бюджету наприкінці 2019 року. Для такого уряду надходження 3 млрд дол. в Україну до кінця року – це короткострокове спасіння в критичній ситуації та можливість наповнити бюджет "несподіваними доходами". Можна не сумніватися, що із 3 млрд дол. на фінансування газотранспортної системи не надійде жодної копійки.

Схоже на те, що саме ці 3 млрд дол. та їх надтермінова виплата (до 29 грудня 2019 р.) стали основним "аргументом" підписання протоколу з невигідними для України умовами продовження транзиту газу.

Після підписання Протоколу міністр енергетики і екології Олексій Оржель встиг заявити, що дохід від транзиту газу орієнтовно становитиме 3 млрд дол. кожного року протягом наступних п"яти років. Тобто, відповідно до заяв міністра, доходи від транзиту за наступні п"ять років повинні скласти не менше 15 млрд дол.

24 грудня 2019 р. регулятор прийняв рішення відповідно до якого з 1 січня 2020 р. для нового оператора ГТС значно зменшив тарифи на транзит газу через територію України у порівнянні із тарифом, за яким "Газпром" сплачуе послуги з транспортування "Нафтогазу" до 1 січня 2020 р.

Дуже "дивне" рішення регулятора, який чомусь при різкому зменшенні обсягів транзиту газу з 1 січня 2020-го встановлює тарифи на транспортування на наступні п"ять років на 30% нижчі ніж попередній тариф, що діяв для "Газпрому".

Якщо в минулі роки "Газпром" сплачував "Нафтогазу" середній тариф в розмірі близько 30 дол., то тепер, згідно рішення регулятора, середній тариф складе лише близько 23 дол. (за весь маршрут транспортування газу! А це від 1,2 км до більше 2 тис км).

Виходячи з цих зменшених тарифів та зменшених обсягів транзиту газу середньорічні доходи на наступні п"ять років доходи не перевищуватимуть 1,3 млрд дол. А сумарні доходи від транзиту за п"ять років складуть відповідно не більше 6,5 млрд дол. Тобто доходи зменшаться в 2,3 рази.

Якщо перед переговорним процесом в уряді заявляли про майже 20 млрд дол. вимог до "Газпрому", то отримати в результаті контракт лише на п"ять років і на загальну суму близько 6 млрд дол. – це сумнівний компроміс.

На чому грунтувались заяви міністра про 3 млрд дол. від транзиту щорічного доходу невідомо. Можливо, після відповідного рішення НКРЕКП щодо встановлення нових тарифів на транзит газу міністр надасть більш точні дані та розрахунки щорічних доходів від транзиту, які наразі невідомі громадянам.

Підписаний в Мінську протокол з юридичної точки зору викликає подив, і не тільки "різнокаліберністю" українських підписантів. Не зрозуміло, як "Газпром", з одного боку, а Україна (саме так вказано в протоколі - Україна), з другого боку, врегулює питання позовів та мирових угод. Хто конретно прийматиме рішення та підписуватиме документи щодо відкликання позовів на 20 млрд дол. для того, щоб отримати… 6 млрд дол.?

Контракт ще не підписано. Але у "Газпромі" та окремих сім'ях українських топ-менеджерів можна відкорковувати європейське шампанське. Багато шампанського... Адже заплатять українці.