НЕСТІЙКА РІВНОВАГА

З початку року вітчизняний ринок нафти й нафтопродуктів демонструє завидну стабільність. Попри негативні прогнози, зростання вартості ПММ було в межах, допустимих для стабільного функціонування ринку. Проте більшість учасників, як і раніше, налаштована досить насторожено стосовно перспектив ціноутворення на світлі нафтопродукти. Цьому сприяє низка об’єктивних причин: із одного боку, підвищення світової ціни на нафту, з іншого — очікуване сезонне зростання попиту вітчизняних споживачів.

У рядах ОПЕК єдності немає

На середину березня світовий ринок нафти розігрівся до свого історичного максимуму. Середня ціна нафти на світовому ринку, відбита у так званому кошику Організації країн — експортерів нафти (ОПЕК), на 12 березня становила 31,94 дол./бар. Показник зберігається вище верхньої межі встановленого цінового коридору 22—28 дол./бар. уже 70 торгових днів, починаючи з 2 грудня 2003 року. За цей час зареєстрований максимальний ціновий показник відповідав позначці 32,75 дол./бар. (5 березня 2004 року).

Фінансові аналітики відзначають: Організація країн — експортерів нафти практично втратила контроль над ціноутворенням на світовому ринку. Щоб змінити ситуацію, країни — експортери нафти мають значно збільшити обсяги видобутку. Але в лютому ОПЕК ухвалила рішення про запровадження квоти в 1 млн. бар. на добу та зниження обсягів видобутку до 23,5 млн. бар. на добу.

При цьому спостерігається парадоксальна ситуація. Члени ОПЕК щодня видобувають 26,1 млн. бар. нафти, що перевищує встановлену квоту, однак за цей період ціни на нафту зросли на 10%. Сподіваючись змінити ситуацію, міністр нафтової промисловості Об’єднаних Арабських Еміратів Обаїд бен Шеїф Аль-Нассері заявив: ОПЕК відкладе прийняття рішення про зменшення видобутку нафти, заплановане на 1 квітня. Засідання ОПЕК із цього питання має відбутися 31 березня.

Утім, заява міністра ОАЕ може виявитися лише декларацією, оскільки вже через кілька днів Об’єднані Арабські Емірати сповістили клієнтів про зменшення поставок нафти з 1 квітня, що, за словами міністра, збігається із запланованими техніко-профілактичними роботами на ряді нафтовидобувних об’єктів. Міністр нафтової промисловості Ірану Біджан Зангене заявив, що його країну влаштовує нинішня ситуація з цінами, й Іран рішуче налаштований виконати рішення лютневої конференції про зменшення нафтовидобутку з 1 квітня. Зауважимо, Іран — другий за величиною виробник нафти в ОПЕК після Саудівської Аравії.

Міністр нафти Венесуели Рафаель Рамірес, своєю чергою, заявив: рішення лютневої конференції про скорочення нафтовидобутку з 1 квітня залишається в силі і буде виконане. Крім того, пан Рамірес знову порушив питання цінового коридору ОПЕК. Перед грудневою конференцією ОПЕК президент Венесуели Уго Чавес і його міністр нафти заявляли про справедливість високих цін на нафту. На їхню думку, ціновий коридор 22—28 дол. за барель «нафтового кошика» ОПЕК застарів і час розширити його межі.

Наполегливе бажання країн — членів ОПЕК квотувати видобуток зміцнюється на тлі прогнозів стійкого зростання споживання нафти. Так, у доповіді Oil Market Report, поширеній Міжнародним енергетичним агентством (IEA), підкреслюється: світовий попит на нафту 2004 року зросте в середньому на 1,65 млн. бар. на день. У попередній доповіді IEA прогнозувало — за підсумками року, попит зросте на 1,42 млн. бар. на день. Аналітики IEA констатували, що така зміна прогнозу пов’язана в основному з бурхливим економічним зростанням у ряді країн, які розвиваються.

Пікова активність гравців

Протягом останніх двох місяців на українському ринку нафтопродуктів спостерігалася значна активізація низки основних гравців. Передусім це стосується збільшення обсягів переробки нафти й виробництва світлих нафтопродуктів. На середину березня запаси палива на заводських складах становили 81,5 тис. тонн бензинів і 39,5 тис. тонн дизельного палива.

Протягом лютого ціни на всі види палива поступово зростали. Винятком було дизельне паливо, зарезервоване для постачання аграріям за фіксованою ціною 1700 грн./тонна. Проте трейдери відзначають досить низький попит із боку сільгоспвиробників, що обумовлено браком коштів в аграріїв для проведення посівної кампанії. Водночас із початку березня деякі компаній розпочали поступове зниження вартості нафтопродуктів, проте в цілому по Україні збереглася тенденція до підвищення цін.

Як відзначили у прес-службі «ТД ТНК-Україна», з 1 по 10 березня оптові ціни на нафтопродукти в Україні підвищилися в середньому на 10—40 грн./тонна, при цьому лідером за зростанням були високооктанові бензини. Помірна динаміка зростання спричинена передусім стабільними рівнями постачання і переробки нафти на українських НПЗ у перші два місяці 2004 року. Крім того, за оцінками маркетологів компанії, сезонне зростання попиту на світлі нафтопродукти в березні, порівняно з лютим, рік у рік збільшується приблизно на 15%. При цьому висока світова ціна на сировину утримує вартість російської нафти, яка поставляється в Україну, на рівні, порівнянному з цінами європейського ринку.

Додатковим чинником зростання цін може стати підвищення Росією експортного мита на нафту. За повідомленням російських інформаційних агентств, комісія уряду РФ із захисних заходів у зовнішній торгівлі й митно-тарифній політиці ухвалила рішення про підвищення з 1 квітня ставки експортного мита на сиру нафту до 35,2 дол. за тонну з нинішніх 33,9 дол. за тонну. Крім того, за оцінками вітчизняних нафтотрейдерів, російський уряд розробляє нову формулу розрахунку вартості мита на нафту, у результаті чого воно може сягнути 50—60 дол. за тонну. А тому цілком імовірною видається реалізація сценарію, за яким під кінець року ціна на світлі нафтопродукти в Україні зросте на 30% і більше.

Перебудова на марші

Протягом місяця також намітилися певні зміни в структурі вітчизняного ринку нафти і нафтопродуктів. У середині лютого президент ЗАТ «НК «КазМунайГаз» Узакбай Карабалін заявив, що компанія розглядає доцільність участі в роботі Херсонського НПЗ. Нагадаємо, казахська компанія з’явилася в Україні вже після приходу інших російських НК, придбавши 60-відсотковий пакет акцій «Херсоннафтопереробки» за 6,3 млн. дол. Проте внаслідок низки реорганізацій «КазМунайГаз» контролює на сьогодні 20,2-відсотковий пакет акцій. Це, на думку керівництва компанії, не дозволяє ефективно управляти підприємством. Зараз керує заводом російська НК «Группа «Альянс», яка володіє 27-відсотковим пакетом акцій.

«Корпоративний переділ», імовірний унаслідок рішення казахської сторони, досить серйозно може позначитися на планах компанії з розширення власної мережі АЗС. Тоді як у планах «Альянсу» було збільшення кількості автозаправних комплексів до 200 на кінець поточного року. Тим паче що право першочергового придбання казахського пакету акцій ХНПЗ має російська нафтова компанія «Роснефть», яка досить тісно співпрацює з заводом. Не виключено також, що на цей пакет може претендувати й уряд — для консолідації пакетів вітчизняних НК у статутному фонді національної вертикально інтегрованої нафтової компанії.

Продовжує розширення мережі роздрібної торгівлі нафтопродуктами й компанія «Укрнафта». На початку березня Антимонопольний комітет дозволив їй придбати 35 автозаправних станцій у компанії «Євротрейд» (Дніпропетровськ). Таким чином, «Укрнафта» реалізує плани з розширення власної мережі АЗС, яка на сьогодні становить 175 комплексів.

Правда, при останній купівлі не обійшлося без курйозних сенсацій. АМКУ за дозвіл зажадав від «Укрнафти» відмовитися від контролю над компанією «Лукойл-Київ» до кінця нинішнього року шляхом відчуження своїх акцій, яких, за даними АМКУ, у компанії понад 50%. Вимога Антимонопольного комітету викликала досить широкий резонанс серед експертів, оскільки засвідчила контроль «Укрнафти» над збутовою мережею «Лукойл-Україна».

Проте наступного дня прес-служба холдингу роз’яснила, що відбувається, повідомивши: підприємство з іноземними інвестиціями (ПІІ) «Лукойл-Україна» та інші підприємства, координовані «Лукойл-Україна Холдинг», не є акціонерами (засновниками) ЗАТ «Торговий дім «Лукойл-Київ», яке експлуатує мережу АЗС під брендом «Лукойл» у Києві та області. Правда, постає запитання: як підприємство може використовувати торгову марку «Лукойл» і реалізовувати в столиці світлі нафтопродукти, походження яких не має стосунку до лукойлівського холдингу, і чому керівництво холдингу досі не відреагувало на ситуацію, хоча діяльності російської компанії в Україні може бути завдано значних збитків?

Ще одним лідером ринку з розширення мережі стала НАК «Нафтогаз України». За словами її глави Юрія Бойка, компанія також змінила прогноз збільшення мережі автозаправних станцій нинішнього року на 33%, або на 50 комплексів більше, порівняно з запланованими раніше 150 АЗС. За його словами, 200 АЗС дозволять повністю реалізовувати продукцію Шебелинського газопереробного заводу, а найпріоритетнішим регіоном для розвитку мережі керівництво НАК вважає АР Крим. Нагадаємо, на сьогодні в десяти регіонах країни вже працюють 123 заправки, 52 з яких містяться у Харківській області, 27 — у Київській, 7 — у Полтавській, а решта — в Житомирській, Сумській, Львівській, Кіровоградській, Чернівецькій, Волинській і Закарпатській областях.

За оцінками експертів, таке розширення вітчизняними компаніями власне мережі може досить позитивно позначитися на ситуації на національному ринку нафтопродуктів. Передусім ідеться про мережі АЗС, контрольовані державними компаніями. Мабуть, уперше на ринку нафтопродуктів склалися передумови для того, щоб уряд зміг впливати на ринок, не використовуючи адміністративних важелів. У такій ситуації цілком можна очікувати виконання підписаних між нафтовиками й Кабміном двох меморандумів про координацію дій у питаннях реалізації світлих нафтопродуктів. Водночас не виключено, що в разі збереження зростання світової ціни на нафту й запровадження Росією високих експортних мит на сировину ситуація на ринку може дестабілізуватися вже до осіннього цінового піку, коли уряду знову доведеться вдатися до адміністративного тиску на операторів ринку нафти й нафтопродуктів.