Не просто ГРУ

Можна додати десять, сто деталей, але суть не зміниться: кожний обстоює свій інтерес, у тому числі газотранзитний. Причому як може та як уміє. Інакше кажучи, кожен захищає свій інтерес усіма способами, всією інформаційною та дипломатичною міццю. Шкода тільки, що за цим "хором" не чути розумного голосу та логічних аргументів.

Отже, кожний обстоює своє. Росіяни - через експансіоністську політику та тактику "Газпрому". Про це багато кажуть, а ще більше можна почути...

Поляки в цьому разі обстоюють своє опосередковано - через спільне підприємство з "Газпромом", тобто через EuRoPol Gaz. Причому максимально дистанціюючись від цього недержавного підприємства. Виконуючий директор цього СП, як повідомляло DT.UA, 5 квітня підписав болісний для України меморандум про можливі перспективи створення магістрального газопроводу Ямал-Європа-2, який обходитиме Україну. Намагаючись при цьому зберегти обличчя.

Віддаю належне смаку поляків: відома акторка Гражина Піотровська-Олива в ролі президента національної нафтогазової компанії PGNi - естетика. (Учіться, співгромадяни, беріть на озброєння, креативники "Газпрому", але не копіюйте - це буде "найчистішого газу" плагіат.) Не дивно, що її спокійна, грамотно побудована та поставлена промова, у цьому разі про те, що меморандум акціонерної компанії EuRoPol Gaz із "Газпромом" - не керівництво до дії для уряду Польщі (тобто до будівництва газопроводу Ямал-Європа-2 державною, єдиною на це уповноваженою в Республіці Польща компанією Gaz-System), на багатьох діє заспокійливо. І в цьому більше правди, ніж поки що в самому "газообхідному" меморандумі.

На запитання DT.UA під час польсько-української газової конференції про те, чи усвідомлюють у Польщі загалом та у національній нафтогазовій компанії PGNi зокрема, що "перемичка" Ямал-Європа-2 автоматично заблокує будь-яку можливість реверсу газу для України, не кажучи вже про скорочення транзиту на той
самий "озвучений" обсяг у 15 млрд кубометрів газу на рік, пані Гражина відповіла, незважаючи на перекладача, який забарився, що "меморандум поки що лише дозволяє проаналізувати та оцінити перспективи створення додаткових транзитних потужностей".

"Лицом к лицу лица не увидать…"

І справді, через що закрутилася ця веремія? У зв'язку з "газообхідною" згодою Польщі? Тільки тому, що майже половина акцій у статутному фонді недержавної EuRoPol Gaz належить державній PGNi? І такою самою часткою володіє російський "Газпром"? Тож рівні частки - по 48%. Були. Донедавна.

Нюанс полягав у ще чотирьох відсотках. Їхнього власника при створенні спільного підприємства EuRoPol Gaz кожна зі сторін-співзасновників вважала "своїм". Зрозуміло, із різним ступенем упевненості. Але дуже скоро цей "свій" вирішив зіграти у свою гру. І вона (гра) не збігалася (чи, точніше, тривалий час не завжди збігалася) з голосом першої скрипки... Так часто не збігалася, що рівні співзасновники польсько-російської компанії EuRoPol Gaz, імовірно, утомилися по черзі "перекуповувати" симпатії третього співвласника цього СП... Тепер частки сторін у польсько-російському EuRoPol Gaz однакові. Але, як показує практика, перетягання інтересу на свій бік залишається проблемою як для польської, так і для російської сторони.

З урахуванням цього нюансу заяви представників польської сторони цілком правдоподібні. Тобто прем'єр-міністр Дональд Туск, президент Коморовський, віце-прем'єр-міністр, міністр економіки Януш Пехоцинський, як і президент EuRoPol Gaz Гражина Піотровська-Олива, абсолютно щиро відповіли на логічне запитання представників української сторони (а хто і як його офіційно формулював, нам невідомо): чи справді Польща дала добро на будівництво газопроводу, що обходить Україну? - Ні.

Для переконливості та, мабуть, щоб самим розуміти, куди нині дме газотранзитний вітер, польський прем'єр Д.Туск доручив спеціально створеній комісії впродовж тижня (плюс-мінус) розібратися в обставинах підписання меморандуму з "Газпромом". Мовляв, хто дав добро, яке, тим паче, "ні до чого не зобов'язує" офіційну Варшаву?

Із цієї самої серії телефонна розмова, що відбулася, за інформацією ЗМІ, 5 квітня між президентами Польщі та України Коморовським та Януковичем.

Однак добро ніхто й не має давати в такому СП. І тому не повинен публічно про це оголошувати та звітувати. Ні перед урядом Польщі, ні перед РФ, ні перед Україною. І навіть формально проводити тендер у Польщі, мабуть, ніхто не зобов'язаний. Це в Україні та РФ прийнято тендери з наперед відомим переможцем. (Хоча росіяни від цих непотрібних формальностей, схоже, відмовилися.) Адже EuRoPol Gaz - недержавна компанія Республіки Польща. Досить того, що земля, по якій ще років десять-двадцять тому проектували газопровід-перемичку, названий тепер із подачі "Газпрому" трансмагістральним (трансконтинентальним) газопроводом Ямал-Європа-2, коштує й нині не просто ГРУ (Гори злотих для Росії та України), а золоті гори тепер уже євро. І ніхто з польських землевласників і чиновників не хоче продешевити. Мабуть, це найвагоміший стримуючий чинник для створення газової перемички.

Якщо ж спливли чиїсь можливі (?) торішні домовленості з "Газпромом" у стилі "ви нам - зниження цін на газ, ми вам - згоду на будівництво газопровідної перемички", то це внутрішня справа поляків. Може, тому польські представники всіх рангів і рівнів наполегливо наголошували, що "газомеморандумною" справою в Польщі займаються спецслужби? Велено - займаються. Тим паче, що йдеться про національні інтереси та збереження обличчя перед європейським співтовариством і сусідньою Україною.

Припустимо, знайдуть поляки в себе в країні "черв'ячка" і газову червоточину. А стороннім яке діло? З погляду національних інтересів, самі розберуться. Якщо не настільки піддаються "газпромівсьому" тиску, як, наприклад, Словаччина.

Кому - брат, а кому - слава...

Чи довго Словаччина займатиме таку двоєдушну позицію, як, утім, і деякі інші європейські країни-транзитери та їхні компанії - оператори ГТС, - можливо, трохи проясниться менш як через два тижні. 3 травня в Брюсселі зацікавлені сторони запрошені обговорити за круглим столом перспективи модернізації української газотранспортної системи. До участі в цьому заході міністр енергетики та вугільної промисловості України Едуард Ставицький запросив три сторони - Європу, Україну та Росію. А точніше, газові компанії ЄС, України та РФ. До речі, домовленості про проведення такої зустрічі у форматі круглого столу було досягнуто ще 21 лютого, перед самітом Україна-ЄС. На той час планувалося, що він відбудеться "впродовж найближчих чотирьох тижнів", однак кілька разів строки переносилися.

За інформацією DT.UA, більшість запрошених сторін прийняли чи готові прийняти запрошення українського міністра. Тим паче, що цей захід однаковою мірою цікавий і ЄК, і єврокомісару ЄС із питань енергетики Гюнтеру Оттінгеру. Чи зацікавить заявлений формат "Газпром", або ж він і його сателіти проігнорують цей добровільний дорадчий захід?