Нафтові аніматори

Традиційний дуалізм думок нафтомагнатів вітчизняного розливу та уряду нинішнього року набув стійкого присмаку поразки обох сторін. Воістину, чоловіки — як діти, однак їхні ігри надто дорого обходяться не лише їм самим, а й, на жаль, оточуючим. Ні, ніхто навіть не намагається засумніватися у високому професіоналізмі топ-менеджменту всіх учасників ринку нафти й нафтопродуктів. Однак факти свідчать самі за себе.

Про любов...

До травня 2004-го взаємовідносини нафтопереробників і нафтотрейдерів з урядом складалися досить рівно. Були підписані традиційні меморандуми щодо порозуміння та збереження цінової стабільності на ринку світлих нафтопродуктів. Та, як це буває за близьких стосунків, ідилія панувала недовго, оскільки ціни на світовому ринку нафти з кінця минулого року продовжували зростати. А передвиборні наміри окремо взятого уряду окремо взятої країни, та ще й такої, що не належить до лідерів нафтовидобутку й нафтоспоживання, не можуть вплинути на зростання цін на світових ринках. Зрозуміло, російські постачальники нафти також почали збільшувати вартість контрактів на постачання сирої нафти в Україну. До початку літа сталося те, про що так довго попереджали експерти, — розпочався обвал цін на світлі нафтопродукти. Ситуація, здавалося б, навіяна анімаційним блокбастером 2004 року «Шрек-2»: між дуже великими, але добродушними нафтопереробниками та ринком любов тривала рівно до моменту втручання зовнішніх сил — Антимонопольного комітету та уряду...

«Дзеркало тижня» ще на початку минулого року прогнозувало, що урядовим чиновникам буде досить важко втриматися від застосування адміністративних заходів для вирішення проблем українського нафторинку. Як виявилося, не даремно. Немов за помахом чарівної палички з’явилися розпорядження про ліцензування реекспорту, заборону експорту світлих нафтопродуктів, введених на нафтопереробних підприємствах України, хоча здебільшого вони давно вже контролюються російськими виробниками та постачальниками нафти. У підписаному меморандумі ціна на бензин марки АІ-95 була зафіксована на рівні 2,9 грн. за літр, а сільгоспвиробникам було обіцяне дизпаливо по 1950 грн. за тонну проти лютневих 1700 грн. Намагаючись зберегти добрі стосунки з усіма, нафтопереробники пішли на всі поступки, і, у принципі, літо минуло досить спокійно.

Однак не такою вже безкорисливою була «добра фея» (читай — уряд), оскільки їй «кров із носа» необхідно до кінця року утримати ситуацію на ринку, щоб її «син», принц, ну найчарівніший, зміг і далі впевнено заявляти про стабільність цін на українському ринку нафтопродуктів до кінця передвиборної кампанії, попри будь-які коливання світових цін на нафту. Та не вийшло, хоча підписали нові меморандуми й дали обіцянки утримувати ціни на рівні червневих домовленостей. Тоді в добровільно-примусовому порядку на допомогу прикликали «батьків» в особі АМКУ.

Антимонопольний комітет України вважав, що оператори ринку нафтопродуктів, з огляду на ситуацію, що склалася сьогодні в Україні, мають компенсувати втрати, викликані зростанням світових цін на нафту й нафтопродукти, шляхом зниження собівартості та перегляду рентабельності їхнього виробництва. За словами голови АМКУ Олексія Костусєва, «рентабельність може бути нульовою і це буде соціально виправдано».

За оцінками експертів, такі заяви, м’яко кажучи, не зовсім коректні, оскільки виконання виробничих планів нафтопереробників особливих змін не зазнало. Переробка нафти нафтопереробними заводами (НПЗ) України в січні—серпні 2004 року збільшилася, за оперативними даними Міністерства палива та енергетики, на 3,4% порівняно з аналогічним періодом 2003-го — до 13,983 млн. тонн. За вісім місяців 2004 року на українські НПЗ поставлено 16,108 млн. тонн нафти. Виробництво бензинів різноманітних марок у січні—серпні ц.р. збільшилося на 5%, до 3,09 млн. тонн, дизельного палива — на 4,6%, до 4,008 млн. тонн.

Крім того, за всіма законами економічного розвитку, зростання промислового виробництва припускає збільшення споживання енергоносіїв, а за існуючої світової кон’юнктури цін на нафту уряду потрібно було б економічно підготуватися до подібних перипетій на ринку, а не намагатися прикритися політичними гаслами про необхідність соціального захисту. Та й фінал казки свідчить про те саме: спроба перехитрити всіх призвела до того, що й фея розсипалася, як мильна бульбашка, і Чарівний так і не став королем далекого-далекого королівства.

…І реінтеграції

Однак не будемо драматизувати. Заради справедливості зазначимо, що певні спроби стабілізувати ситуацію ринковими методами уряд усе-таки розпочинає. Проте всі вони мають довгостроковий характер і навряд чи зможуть оперативно вплинути на розвиток подій на українському ринку нафтопродуктів. Серед таких заходів — домовленість із Росією про скасування подвійного стягування ПДВ при експорті нафти й створення в Україні стратегічного держрезерву. І якщо зі створенням бензинового запасу в держрезерві Україна самостійна в ухваленні рішення, то скасування ПДВ можна вважати практично «нульовим варіантом», оскільки з початку жовтня розмір експортного мита на нафту в Росії становив рекордно високий рівень — 87,9 дол. за тонну. І стягатися він буде аж до 1 січня 2005 року.

Утім, є ще один варіант виходу — за рахунок введення в число впливових гравців на нафторинку створюваної вертикально інтегрованої нафтової компанії (ВІНК). Та й у цьому випадку все відбувається, як у казці. Інтеграційні настрої вітчизняних ФПГ у питанні створення ВІНК дуже нагадують сюжет американського мультфільму «У пошуках Немо», коли юрба голодних чайок із лементом «моє, моє, моє» кинулася за двома беззахисними рибками, у ролі яких у нашому випадку виступають держпакети акцій ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ, Полтавська обл.) і НПК «Галичина» (Дрогобицький НПЗ, Львівська обл.). У результаті — майже хепі-енд, коли альбатрос (НАК «Нафтогаз України»), «крылом волну срезая», врятував двох вітчизняних нафтових «ставридок» шляхом включення їх держпакетів до власного статутного фонду без зайвої тяганини й складних додемісійних схем переходу власності.

Та ба. І без того багата на скандали двомісячна історія створення української ВІНК почала обростати новими, немов сніжна грудка. Спочатку татарстанські акціонери висловили намір змінити керівництво «Укртатнафти», призначивши замість Павла Овчаренка члена спостережної ради ЗАТ Сергія Глушка. Остаточне рішення формально мають завізувати в листопаді. Поки ж ситуація на підприємстві виглядає досить неоднозначно.

Паралельно характер показала й інша «рибка» — НПК «Галичина», керівництво якої різко впало в немилість дрогобицьких податківців. 14 вересня Держподаткова адміністрація у Львівській області порушила кримінальну справу проти керівництва НПК «Галичина» за ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах. За результатами планової документальної перевірки, завершеної у вересні поточного року, загальна сума донарахувань перевищила 421,5 млн. гривень. А наприкінці вересня стало відомо, що Соснівський районний суд Черкаської області ухвалою від 13 вересня заборонив Фонду держмайна (ФДМ) України оформляти документи передачі державного пакета акцій у розмірі 25% ВАТ «НПК «Галичина» національною акціонерною компанією «Нафтогаз України».

На підставі даного визначення 21 вересня Державна виконавча служба видала постанову, якою передбачається відкриття виконавчого провадження з примусового виконання ухвали суду. Крім того, ФДМ заборонено також оформляти документи з передачі Фондом держпакета акцій ЗАТ «Укртатнафта» в статутний фонд НАК «Нафтогаз України». Проте на момент прийняття судом рішення передачу акцій уже здійснили.

Все це нагадує сумну історію радянського агітпропу, коли обивателю малювали сюжет такого собі хулігана Квакіна, у чиїх руках загинула вже не одна морська тварина. Тим паче, що, на думку ряду експертів, події навколо двох НПЗ, зокрема, дії податківців відносно «НПК «Галичина» (Дрогобицький НПЗ) і зміна керівництва на ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький НПЗ) загрожує стабільності ринку нафтопродуктів в Україні. Принаймні інвестор уже переживає. Про це, зокрема, йшлося в ході вересневої зустрічі глави російського «Лукойла» Вагіта Алікперова з прем’єр-міністром України.

Є й інші симптоми. Наприклад, історія зміни менеджменту в ЗАТ «Укртатнафта», яка також негативно впливає на ситуацію на нафторинку. Крім того, вимушений простій Дрогобицького НПЗ упродовж тижня уже відбився на настроях операторів ринку, що призвело до плавного збільшення роздрібних цін за всіма позиціями ПММ.

Схоже, нафторинок очікують непрості часи. Бензинові війни-2004 насамперед вплинуть на інвестиційні проекти найбільших українських нафтопереробників: від модернізації підприємств до розширення роздрібних мереж. Та й ціна нафтопродуктів, прогнозувати яку не береться навіть нафтотрейдерський бомонд, найшвидше, зробить крок далеко вперед.

Дуже схоже, що фінал казкових сценаріїв на нафторинку вже не за горами. Низка опитаних «ДТ»» нафтотрейдерів висловили думку, що чекати на хепі-енд, на жаль, не доводиться, оскільки застосовувані нині методи не зможуть утримати ситуацію на ринку більш ніж два місяці. Після цього ніхто не береться прогнозувати наслідки. Звичайно, давно відомо, що в будь-якій казці добро обов’язково перемагає. Однак, на відміну від чарівних історій, нам таки доведеться довідатися, яким же є в реальності для України цей казковий фінал «довгого і щасливого життя».