Методи боротьби з головним болем

На тлі парламентських баталій проблеми нафтогазового комплексу якось відійшли на другий чи навіть на третій план. При тому, що не сьогодні — завтра вони заявлять про себе на повний голос. Це поки на вулиці вище 20 градусів за Цельсієм можна не перейматися опаленням і навіть якось звикнути до відсутності гарячої води. Та вже через місяць-другий насамперед газова проблема може стати дуже суттєвою та першочерговою.

Утім, у запалі обговорення тексту горезвісного Універсалу в.о. міністра палива та енергетики України Іван Плачков знайшов час зустрітися і про щось дуже конфіденційно поговорити в стінах міністерства зі співвласником компанії — монопольним постачальником газу в Україну RosUkrEnergo — Дмитром Фірташем. Чи не про те, що за кілька днів до зустрічі І.Плачкова й Д.Фірташа компанія зі швейцарською пропискою RosUkrEnergo зажадала від НАК «Нафтогаз України» борг у 371,789 млн. дол.? Причому оплатити всю суму до 15 серпня. Можна припустити, що Д.Фірташ досить відверто виклав І.Плачкову, що очікує Україну й «Нафтогаз» у разі, якщо українська сторона не розрахується своєчасно... Зрозуміло, Івана Плачкова, котрий, за деякими даними, збирається стати губернатором Одещини, це може вже й не дуже цікавити. Зате цікавить компанію RosUkrEnergo і, за ідеєю, дуже має цікавити українську владу...

Тим часом у НАК «Нафтогаз України» заклопотані, певне, зовсім не газовими й навіть не борговими проблемами, а «посиленням» кадрів. Якщо пам’ятаєте, 4 липня недавній глава Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України», народний депутат із фракції «Нашої України» Олексій Івченко був призначений головою наглядової ради «Нафтогазу». А на початку серпня його «зміцнили» ще однією посадою — тепер він ще й радник президента України. Слід думати, радником із питань паливно-енергетичного чи як мінімум нафтогазового комплексу. Посада ця позаштатна. Тобто передбачається, що за свої поради такий радник грошей зі скарбниці не отримує. Та ось у що обійдуться його рекомендації (точніше, виконання їх) державі та громадянам? І хто за це врешті розплатиться?

О.Івченко, який понад рік кермував нафтогазовим кораблем України, ледь не розколов його об кредитно-фінансові айсберги. Втім, він дотепер запевняє всіх (і сам, певне, у це вірить), що був дуже ефективним менеджером найбільшої вітчизняної на 100% державної нафтогазової компанії НАК «Нафтогаз України». Та в це вірять дедалі менше. І не лише автори «ДТ», які неодноразово описували деталі жалюгідного стану справ у «Нафтогазі». Якщо пам’ятаєте, однією зі своїх основних заслуг на посту голови правління НАК «Нафтогаз України» О.Івченко називав своєчасні та вагомі платежі в бюджет. Отож, саме ця тема, як виявилося, зовсім не є нині пріоритетною для НАКу. Принаймні, глава Держподаткової адміністрації Олександр Кірєєв («Дело» від 3 серпня 2006 року) вважає, що саме підприємства нафтогазового комплексу стали платити в бюджет менше. Особливо він зазначив скорочення сплати податків компанією «Нафтогаз України», зауваживши при цьому, що «планування доходів цієї компанії робилося на основі торішньої цінової ситуації». Іншими словами, НАК не сплачує податки, нараховані навіть за старими розрахунками, не те що за новими, з урахуванням підвищення цін на газ до 110 дол. за 1000 кубометрів.

До речі, призначення О.Івченка радником президента сталося після внутрішньої та досить кулуарної сварки в «Нафтогазі». Як відомо читачам «ДТ», наступником Олексія Івченка на посту голови правління НАК «Нафтогаз України» став колишній глава дочірньої компанії НАКу — «Газ України» — Олександр Болкісєв. Його кандидатуру на цю посаду підтримували брати Васюники (Іван — перший заступник глави секретаріату президента України, Ігор — заступник глави НАКу) і в.о. міністра палива та енергетики Іван Плачков. За неофіційною інформацією, всі розраховували, що Олександр Болкісєв беззастережно погодиться з політикою своїх «патронів». Проте він, прийшовши в НАК, відразу вирішив з’ясувати, в якому конкретно стані, насамперед фінансовому, йому дісталося нафтогазове господарство країни. Бажання логічне й похвальне. З погляду здорового глузду. Та, певне, патрони й члени правління «Нафтогазу» думали інакше. Принаймні явно не очікували, що О.Болкісєв відразу відкличе довіреності (тобто право підпису) деяких заступників голови правління цієї компанії, таких, наприклад, як Ігор Васюник та Ігор Воронін. Останній, нагадаю, водночас є і главою спільного підприємства у формі ТОВ «УкрГаз-Енерго», створеного для розвитку тристоронньої угоди від 4 січня 2006 року компаніями «Нафтогаз України» і RosUkrEnergo (сторонам належить по 50% у статутному фонді СП). У ролі представника від НАКу серед членів правління цієї компанії присутній і нинішній його глава Олександр Болкісєв, котрий, як відомо, поділяв далеко не всі плани та дії ТОВ «УкрГаз-Енерго». Отож, очоливши НАК, О.Болкісєв, вочевидь, перейнявся логічним запитанням: чи може заступник голови правління НАКу водночас очолювати інше підприємство, яке по суті є конкурентом «Газу України» — дочірньої компанії «Нафтогазу» на внутрішньому ринку газу? Цілком вірогідно, що пан Болкісєв вважав таке сумісництво, м’яко кажучи (і вибачте за тавтологію), несумісним. Добровільно відмовитися від суміщення посад глави ТОВ «УкрГаз-Енерго» і заступника голови правління НАК «Нафтогаз України» Ігор Воронін явно не захотів. Понад те, він чітко висловився про своє і чиє завгодно сумісництво вищевказаних «портфелів» 31 липня («КоммерсантЪ-Украина»). Таке враження, що заради однієї лише нижче наведеної фрази все інтерв’ю і брали.

«К»: Насколько сложно вам занимать одновременно должность главы «УкрГаз-Энерго» и зампреда правления «Нафтогаза»? Нет ли здесь конфликта интересов?

Воронин: Это не конфликт, а защита интересов «Нафтогаза» в совместном предприятии. Это гарантия, что «УкрГаз-Энерго» — крупнейший на сегодняшний день оператор газового рынка — не станет необоснованно повышать цены или проводить политику, ущемляющую интересы «Нафтогаза» или Украины в целом. Я говорю это безотносительно себя. Это объективная задача любого сотрудника НАК, входящего в органы управления другой компании.

Ось так. Виявляється, з дозволу справжніх власників «УкрГаз-Енерго» глава цієї компанії — Ігор Воронін — повинен охороняти інтереси НАКу та України в цілому!..

За дивним збігом обставин саме 31 липня на ту саму тему сумісництва висловився голова правління НАК «Нафтогаз України» Олександр Болкісєв («Контракти», №31, 31 липня 2006 року). Щоправда, запитання йому було поставлене не настільки обтічно, як І. Вороніну, а, можна сказати, прямо:

— Ви можете зняти главу СП Ігоря Вороніна?

— Без спільного з російською стороною рішення — ні…

Чи це не підтвердження того факту, що І.Воронін охороняє інтереси росіян «зі швейцарською пропискою» далеко не в другу чергу?..

Та це ще не все про кадрові перипетії НАК «Нафтогаз України». Так, О.Болкісєв спробував для початку хоча б зрозуміти, яку структуру та в якому стані він очолив. Так, він позбавив права укладати контракти деяких своїх заступників. Причому дуже вигідні для підрядчиків контракти. Наприклад, на постачання устаткування та інших «снастей» для НАКу й усіх його дочірніх підприємств. Проте відразу йому «на підтримку» (певне, для «зміцнення» кадрів) було призначено ще одного заступника — Олега Бахматюка.

На недавніх виборах до парламенту він йшов за списком Народного блоку Литвина під номером 66. Блок, як ви знаєте, до парламенту не пройшов. Ну не пощастило. Утім, О.Бахматюка це, схоже, не дуже зачепило. Тепер він один із заступників О.Болкісєва. І, можливо, останньому доведеться рахуватися з тим, що доти О.Бахматюк був радником глави «Нафтогазу» О.Івченка. Він теж виходець із Івано-Франківщини (благодатний, як виявляється, у кадровому сенсі для НАКу край). Це тільки в постанові уряду значиться, що О.Бахматюк очолює ТОВ «Станіславська торговельна компанія». І це тільки невтаємниченим може видатися, що він не має ніякого відношення до нафтогазової галузі. А ви запитайте про нього на Івано-Франківщині. Може, вам і розкажуть, що О.Бахматюк співвласник (може, й не особисто) багатьох компаній, включаючи колишні облгази названого регіону. Принаймні в «газовому середовищі» його ім’я відоме.

Отже, спроби О.Болкісєва звільнитися від пильного погляду співтоваришів екс-глави НАКу О.Івченка наразі, м’яко кажучи, малорезультативні. Втім не виключено, що боротися з головним болем пану Болкісєву допоможе гільйотина, а саме Партія регіонів, яка має намір замінити нинішнього главу НАКу своєю людиною — колишнім заступником Бойка Олегом Шелудченком...

* * *

Тим часом, НАК «Нафтогаз України» має не тільки розрахуватися з монопольним газопостачальником України — компанією RosUkrEnergo, а й подбати про наявність газу для потреб населення, бюджетних організацій і... підприємств теплокомуненерго. Дотепер поставляти газ цим споживачам повинна була дочірня компанія НАКу — «Газ України». Проте ця організація не може поки звести «газові кінці» навіть за липень. Що вже казати про серпень. ДК «Газ України» купувало газ у НАК «Нафтогаз України» і поставляло споживачам вищезгаданих категорій. Півроку тому вони поставляли газ і більшості промислових підприємств. Тепер промисловість, за словами того самого О.Болкісєва, на 100% відійшла до сфери інтересів і впливу ТОВ «УкрГаз-Енерго» (читай — RosUkrEnergo). Туди ж «попрямує» і теплокомунальна енергетика. А борги за січень—березень (а то й квітень) залишаться на ДП «Газ України». Отже, виходить, що з українського ринку газу ДК «Газ України» практично витиснута. А хто й за якими цінами поставлятиме газ до кожної квартири, будинку, котельної тощо? У ТОВ «УкрГаз-Енерго» газ є, навіть в українських підземних сховищах. Однак ніхто достеменно не знає, якою буде його ціна, починаючи з вересня-жовтня. Платити — споживачам. Тобто нам із вами. А хто буде й чи буде контролювати постачальника газу — запитання, як кажуть, завальне.