МЕРТВА ТОЧКА НА ГАЗОВІЙ ГІЛЦІ

У кожного міста свій бренд. Не завжди об’єктивний, інколи дивний, але загальноприйнятий. Чернівці, наприклад, вважаються унікальними і старовинними. Хоча насправді це чи не наймолодше місто на європейській мапі. Щодо унікальності, справді є кілька родзинок, які вирізняють їх з-поміж інших обласних центрів. Одна з них — єдине заживлення газом від газорегуляторної станції села Шубранець Заставнівського району. Якоїсь миті ця унікальність може обернутися великою бідою.

Час від часу на газорозподільчій станції, а вона розташована на чималій відстані від Чернівців, проводяться планові профілактичні роботи. На кілька днів залишаються без газу майже 85 тисяч чернівецьких квартир і три тисячі комунально-побутових та промислових підприємств. Це створює домогосподаркам страшенні незручності, завдає підприємцям суттєвих збитків. Але найбільше страждають газовики, а разом з ними співробітники усіляких рятувальних служб. Для них відновлення газопостачання перетворюється на кілька годин важкого стресу. Щоразу відкриваючи центральний вентиль, вони з жахом очікують найгірших повідомлень, бо ситуація складається непередбачувана і аварійна. Кожна з численних газових точок може дати витік газу (хтось просто забув перекрити плиту чи піч). Найменша іскра — грандіозний фейєрверк забезпечений. І отак протягом п’ятнадцяти років, відколи точаться розмови про нагальну необхідність будівництва в Чернівцях другої гілки газопроводу.

— Поки Бог милував від катастроф, але ніхто не знає, що буде наступним разом, — каже голова правління ВАТ «Чернівцігаз» Іван Козар. — Усі обласні центри уже давно мають по три-чотири окремих газопостачальних джерела. Чернівці — одне-єдине. По-перше, це небезпечно, навіть з огляду на те, що місто розташоване в передгір’ї Карпат, в зоні високої сейсмічності у 7-8 балів. По-друге, магістральні газопроводи від газорозподільчих пунктів до кінцевих споживачів мають відстань аж у 40 кілометрів, що не дозволяє забезпечити мешканців газом належного тиску. В опалювальний сезон він практично не доходить до віддалених житлових мікрорайонів, бо тиск в газових мережах падає до критичного рівня. А Чернівці, зауважте, переважно гріються газовими пічками. Найперше будівництвом хоча б ще одного джерела заживлення, а це проблема надзвичайної ваги, повинна перейматися міська рада, яку мали б хвилювати питання безпеки життєдіяльності міста. З газом жарти і легковажність неприпустимі.

Нарешті після численних уклінних прохань газовиків, у січні минулого року мер Чернівців Микола Федорук скликав нараду, на якій представники «Прикарпаттятрансгазу» погодили варіанти другої гілки газопроводу і подали міській раді технічні умови на проектування подачі газу на місто від газорозподільчої станції «Топорівка» і прокладання нового газопроводу високого тиску. Тоді ж рішенням міськвиконкому замовником з виготовлення проектно-кошторисної документації визнано департамент містобудівного комплексу та земельних відносин міської ради, який домовився з «УкрНДІінжпроектом» про необхідну для будівництва документацію. Але, як ведеться в подібних ситуаціях, проектувальники прозоро натякнули, що попередня вартість їхніх робіт зросте у кілька разів. Чернівці чемно подякували, і паперове питання, без якого неможливо розпочати будівництво, зависло в повітрі.

Здешевити і проект, і прокладання газопроводу пообіцяли львів’яни, які якраз конструювали новий міст через Прут, що був складовою об’їзної дороги міжнародного значення, котру, також після мало не двадцятирічного очікування, нарешті почало будувати Міністерство транспорту (ось ще одна унікальність Чернівців, які досі залишаються єдиним обласним містом без об’їзної дороги). Але побачивши креслення, газовики вжахнулися. За мудрим задумом львівських проектувальників, газопровід високого тиску і великого діаметра труб проходив посередині мосту, що порушувало усі мислимі і немислимі перестороги технічної безпеки. Довелося терміново переробляти монтажні схеми. Тепер передбачено пустити газові труби понизу мосту. Але уся справа загальмувалася на розробці проекту газопроводу, якого досі немає.

— Ми працюємо над цим питанням, і воно нас усіх, а найперше мера Миколу Трохимовича Федорука, дуже турбує, — запевнив директор департаменту містобудування та земельних відносин Віктор Оленчук. — За виконання проектно-кошторисної документації береться місцевий інститут «Чернівціагропроект». Щоправда, договір з ним ще не укладено, оскільки профінансувати проектні роботи, а вони потягнуть на сто тисяч гривень, ми зараз не можемо — міська рада не занесла газопровід в цьогорічний титульний список основних об’єктів капітального будівництва Чернівців.

— Чому ж не занесла?

—Тому що є більш важливі справи. А виділених з міського бюджету на всі види будівництва семи мільйонів гривень усім ніяк не вистачить. Треба, приміром, терміново будувати нові котельні для кількох міських шкіл, які раніше обігрівалися за рахунок різноманітних підприємств і організацій — Чернівецького цукрового заводу, обласної тюрми тощо. А тепер ці організації відмовилися подавати дітям тепло. Кожний почав рахувати гроші. Ви ж не хочете, щоб діти взимку мерзли? І міська влада не може цього допустити. До того ж сподіваємось таки на підтримку Кабінету міністрів, який обіцяв профінансувати будівництво другої гілки газопроводу в нашому місті.

Справді ще у серпні минулого року прем’єр-міністр Віктор Янукович дав доручення кільком кабмінівським структурам опрацювати питання заживлення Чернівців від другого газового джерела і визначитись щодо обсягів і термінів його фінансування. Обіцянки допомогти вирішити цю проблему лунали і від представників Мінтранспорту. Мовляв, паралельно з об’їзною магістраллю в Чернівцях будуватимемо і газопровід. Але, схоже, транспортники з теми плавно з’їхали. Не дивно, бо за попередніми розрахунками в нього треба вкласти 16 мільйонів гривень.

— Думаю, вартість газопроводу дещо завищена. За такі гроші можна всю Буковину обмотати газовими трубами вздовж і впоперек, — каже голова Державного комітету з нагляду за охороною праці Сергій Сторчак, який до всього є куратором Чернівецької області від Кабінету міністрів. — Переконаний, що проблема будівництва в Чернівцях другої гілки лежить не так в площині фінансових можливостей, як в розумінні керівників міста і області важливості її вирішення. А його, цього розуміння, судячи з усього, якраз і немає, якщо місцева влада протягом досить тривалого часу ніяк не спроможеться на елементарне — розробити проектно- кошторисну документацію. На це вже точно непотрібно допомоги Кабміну. До того ж будівництво подібних об’єктів завжди є привабливим в інвестиційному плані. Адже друге заживлення міста, окрім вирішення важливих проблем техногенної безпеки (що є в полі зору нашого комітету) сприятиме газифікації навколишніх районів області, а в перспективі дозволить подавати газ навіть до сусідньої Румунії. Одним словом, зрушити питання з мертвої точки цілком реально. Треба лише на ділі, а не на словах взятися за його вирішення.