Машинне доїння по-донецьки

З настанням справжніх зимових холодів уряд Януковича зробив своїм землякам на Донеччині такий подарунок, що їм відразу стало гаряче. Паливний віце-прем’єр Андрій Клюєв направив на адресу Донецької обласної адміністрації телеграму, у якій наказав із 1 лютого перевести усі підприємства комунальної теплоенергетики країни на систему розподільних рахунків. Тепер донецькі комунальники, образно висловлюючись, позбавлені фінансової самостійності і на цілком легальних підставах підлягають беззаперечному «доїнню» енергетичними компаніями, насамперед — ДК «Газ України».

За словами заступника губернатора Донецької області з питань житлово-комунального господарства Юрія Хіврича, тепер щодня з рахунків теплопостачальних підприємств примусово зніматиметься частина коштів, яка належить постачальникам енергоресурсів відповідно до затвердженої в структурі собівартості питомої ваги. Наприклад: у тепломережі обласного центру — Донецька — щоденне збирання коштів за тепло і гарячу воду в опалювальний сезон — від півтора до двох із половиною мільйонів гривень. У структурі вартості послуг з опалення газ займає понад 50%. Отже, щодня з рахунку підприємства до скарбниці ДК «Газ України» буде примусово, незалежно від бажання керівництва підприємства, надходити від 750 тис. до мільйона гривень. Бездушний електронний механізм із програмою «клієнт-банк», нікого не питаючи, викачає рівно стільки, скільки потрібно. Для самих газовиків, розлючених постійними недоплатами вітчизняного теплокомуненерго, така система розрахунків — саме в раз: забезпечується регулярне і стабільне надходження коштів за відпущений газ, виконуються фінансові плани, вчасно оплачуються всі роботи з обслуговування і ремонту газових комунікацій.

Зазначимо, що «Газ України» неодноразово погрожував санкціями своїм боржникам. Напевно, такий хід із боку уряду слід розглядати як один із методів впливу на споживачів «блакитного палива».

«У нас сьогодні іншого виходу немає. Ми сьогодні хочемо бачити, скільки грошей одержує підприємство, і впровадити системність у цьому питанні, щоб ми постійно проплачували із тих грошей, які одержуємо», — так виправдовував необхідність переходу на розподільні рахунки Юрій Хіврич. За словами губернатора області Володимира Логвиненка, такі заходи допоможуть дисциплінувати тепловиків, котрі, як вважає керівник області, сплачують за газ за залишковим принципом.

Поінформовані джерела стверджують, що в такої жорсткої позиції обласної влади є і більш суб’єктивні мотиви. Нібито під час однієї з нарад у Кабміні Володимиру Логвиненку було поставлено не менш жорсткий ультиматум: не «зробиш» платежі за газ — підеш у відставку.

Слід зазначити, що підстави для невдоволення в уряду є. Торік середній рівень платежів підприємств комунальної теплоенергетики за газ становив 61%, на 3% нижче за середньоукраїнський. Нині заборгованість за поставки палива для донецьких котелень становить 230,5 млн. грн. Серед усіх регіонів України Донецька область за цим показником посідає 21-е місце. Нижче розмістилися Дніпропетровська, Житомирська, Закарпатська, Луганська, Харківська області. Найгірше сплачують за газ у Херсонській області — 34%.

Серед основних причин, які призвели до накопичення такого боргу, — збитковість роботи підприємств комунальної теплоенергетики минулого року. На початку і в середині року двічі підвищувалася ціна на газ, проте нові тарифи, які цілком покривають усі витрати, набрали сили лише зі стартом нового опалювального сезону. Внаслідок цього збитки тепловиків становили 156,5 млн. грн.

Представники обласної влади підкреслюють, що система розподільних рахунків мала вступити в дію одночасно з новою тарифікацією послуг теплопостачання. Обласна адміністрація рекомендувала органам місцевого самоврядування перейти на так званий сезонний тариф, коли плата за опалення стягується лише під час опалювального сезону. Сезонний тариф удвічі вищий за цілорічний, що, за словами Хіврича, дасть змогу збільшити кількість потенційних одержувачів житлових субсидій за рахунок зростання нарахувань. Таким чином, частину витрат на газ можна буде відшкодувати із коштів державного бюджету, які надходять як компенсація за надані пільги.

Муніципальна влада самого Донецька також підтримує ідею примусових розрахунків за газ. «Це вже було колись. Це для того, щоб насамперед дисциплінувати весь ланцюжок фінансових потоків, який є на підприємстві», — заявив мер Донецька Олександр Лук’янченко.

Донецький міський голова абсолютно правий — у системи розподільних рахунків є своя історія. Правда, у масштабах цілого регіону подібна форма розрахунків ще не застосовувалася. Родоначальником цього «жанру» вважається один із керівників компанії «Газ-Тепло» Олег Адамов. Крім описаного вище, застосовувався також інший алгоритм розподілу коштів: основний кредитор (постачальник газу) забирав собі не відсоток від зібраних грошей, а всю необхідну суму. Або навіть з переплатою, у рахунок старих боргів або як аванс за майбутні поставки. До речі, саме компанія «Газ-Тепло» поставляла і поставляє паливо Алчевську...

У самій Донецькій області така система застосовується в Артемівську і Краматорську. Фахівці зазначають, що підприємство, яке вплуталося в подібні відносини, стає вкрай безправним у поводженні з власними грошима. Від звичайного судового арешту рахунків розподільна система теоретично мало чим відрізняється, фактично — не відрізняється нічим.

Використання розподільних рахунків яскраво показало всі недоліки такого підходу. Основна незручність для теплопостачальних підприємств полягає в тому, що вони, сплачуючи за поставки газу, накопичують борги за іншими статтями витрат: заробітна плата, податкові платежі, закупівля матеріалів для ремонтних робіт та ін. Фінансові ресурси комунальних підприємств як коротка ковдра: натягнеш на голову — мерзнуть ноги і навпаки.

«Ситуації це не змінить. Усе залежить від того, до чого буде застосовано залишковий принцип. Якщо за розподільним рахунком усе кинуть на газ, залишковий принцип застосують до зарплати. Ніхто не думає про те, що в деяких теплопостачальних підприємств є і вугільні котельні. Що їм залишатиметься?» — зазначив фінансовий директор обласного комунального підприємства «Донецьктеплокомуненерго» Сергій Куликов. На його думку, фінансовому оздоровленню підприємства розподільна система ніяк не посприяє. Відповідно, чекати кардинального поліпшення платежів також не доводиться.

«Такий формульний розподіл коштів не забезпечить 100-відсоткових платежів за енергоресурси ще й тому, що ми самі не збираємо у повному обсязі плату за свої послуги. Середній рівень платежів населення — 70—80%. При розподілі коштів за структурою собівартості підприємство сплачуватиме 80% за газ, але й фонд заробітної плати буде наповнений лише на 80%. Таким чином, щомісяця почне накопичуватися заборгованість із заробітної плати», — доповнив побоювання свого колеги перший заступник директора «Донецькміськтепломережі» Олександр Семченко. Нині у тепломереж є хоч якась свобода маневру: можна було «притримати» деякі платежі, щоб нагромадити на рахунках необхідну для виплати заробітної плати суму. Проте він підкреслив, що газові рахунки завжди оплачуються серед перших, і рівень оплати поточного споживання ніколи не опускається нижче 70%. У окремі місяці навіть до 100% доходили — за рахунок скорочення витрат на ремонти і модернізацію виробництва.

Перспектива появи заборгованості перед своїми працівниками комунальне начальство зовсім не радує. Більш того, при середньому заробітку в 800 грн. у галузі з підприємств теплоенергетики може розпочатися масовий відплив кадрів, якщо навіть така невисока зарплата не виплачуватиметься вчасно. У новій редакції Кримінального кодексу невиплата заробітної плати — кримінальний злочин. Юристи оцінюють судові перспективи подібної справи стосовно керівників теплокомуненерго як досить слабкі, але головного болю ліричне листування з прокуратурою, безумовно, додасть.

Повністю збирати з населення плату за свої послуги, щоб спокійно розплачуватися за поточне споживання газу за розподільною системою, донецькі комунальники почнуть, очевидно, ще не скоро. За досвідом минулих підвищень тарифів, після впровадження нових цін негайно відбувається «обвал» платежів населення. При зростанні тарифів на 25—30% «вирівнювання» ситуації триватиме близько півроку. У жовтні минулого року ціни на опалення в Донецькій області зросли вдвічі, і платежі населення відразу ж упали з 90—95 до 50—55%. Серією каральних заходів — судових позовів, арештів майна за борги, відключень — жителів регіону вдалося «залякати» настільки, щоб вони сплачували на рівні 80%. Скільки знадобиться часу, щоб знову вийти на цифру, яка наближається до 100%, прогнозувати не береться ніхто.

Бентежать темні сумніви і з приводу формального боку переходу на розподільну систему. Чому енергетичний віце-прем’єр проводить такий експеримент чужими руками (телеграма — не нормативний документ, рішення прийматиме обласна влада) і тільки в Донецькій області? Принаймні про подібні зміни в системі оплати енергоресурсів в інших регіонах поки що нічого не відомо. Щоб уже потім, якщо сподобається, поширити цю модель на всю комунальну теплоенергетику України? Питання тільки, чи витримає галузь такий креативний підхід до розв’язання проблеми платежів за енергоносії.