КОЖНИЙ ДРУГИЙ КІЛОВАТ — «ЕНЕРГОАТОМ»НИЙ

У жовтні 2001 року Національна атомна енергогенерувальна компанія «Енергоатом», яку постановою уряду визначено експлуатуючою та цілком відповідальною за безпечне функціонування атомних електростанцій організацією, відзначає свій перший п’ятирічний ювілей. До складу цієї компанії входять чотири атомні станції та підприємство «Атомремонтсервіс», створене на базі Чорнобильської АЕС, недавно виведеної зі складу компанії. Зручний привід поговорити про діяльність НАЕК «Енергоатом» із її президентом Юрієм Недашковським.

— 17 жовтня 2001 року НАЕК «Енергоатом» відзначатиме п’ятиріччя з дня створення. Повернімося в 1996 рік і пригадаємо, за яких умов відбувалося формування компанії?

— Це був дуже складний рік для атомної енергетики України. Фінансово-економічна ситуація в галузі цілком залежала від загального стану економіки країни, що перебувала в стадії лібералізації.

Було відпущено ціни на енергоносії при фіксованій ціні на електроенергію. Енергоринок фактично перебував під контролем так званих незалежних постачальників, тобто посередників, котрі зуміли відсікти виробника електроенергії від фінансових потоків.

Процвітав бартер, існувала реальна небезпека поглинання енергетичних підприємств регіональними вертикально інтегрованими структурами й ліквідації єдиної енергосистеми. Оборотні кошти атомних електростанцій «вимивалися» з небезпечною швидкістю.

За таких умов уряд ухвалив об’єднати атомні електростанції в одне підприємство — Національну атомну енергогенерувальну компанію «Енергоатом». До неї ввійшли всі п’ять АЕС України. Ця потужна структура з об’єднаними фінансами стала серйозним конкурентом фінансово-промисловим групам і пережила важкий період.

— Виходячи з п’ятирічного досвіду роботи компанії, які ви бачите позитиви й негативи в об’єднанні атомних електростанцій у єдине велике підприємство?

— Концентрація фінансів в умовах їх дефіциту дозволила маневрувати потоками коштів. У важку хвилину атомники згуртувались і разом розв’язували виробничі й фінансові проблеми, не розділяючи їх на «свої» та «чужі».

Застосована схема колегіального управління (правління НАЕК) дозволила уникнути великих помилок у важкий період. Атомні електростанції було захищено від превалювання місцевих і кланових інтересів над інтересами ядерної безпеки.

На сьогодні можна констатувати, що компанія справді стала прибуткова та працює не знижуючи рівня виробництва електроенергії.

У сучасних економічних умовах результат діяльності такого великого підприємства, як «Енергоатом», залежить від злагодженої, ефективної роботи кожного підрозділу. Саме завдяки об’єднанню зусиль усіх АЕС України вдалося добудувати Олександрівську ГЕС, ввести в дослідно-промислову експлуатацію сухе сховище відпрацьованого ядерного палива на Запорізькій АЕС, виконувати роботи з добудування енергоблоків на Хмельницькій і Рівненській атомних, Ташлицькій гідроакумулюючій електростанції, об’єктів соціальної сфери.

— Що за останні роки зроблено для підвищення ядерної безпечності атомних електростанцій?

— З чорнобильської катастрофи ми взяли чимало уроків, головний із яких — уміння працювати безпечно, надійно та відкрито для всього суспільства навіть у дуже складних умовах. Навчилися розв’язувати основні проблеми в умовах дефіцитного фінансування й не допускати, щоб у тіні загальних фінансових проблем ховалися питання, вирішення яких не вимагає значних фінансових вкладень, але істотно впливає на підвищення безпечності й надійності.

В Україні створено систему підготовки персоналу атомних електростанцій, в основі якої лежить ядерне законодавство й концепція національної системи підготовки персоналу АЕС України. Для реалізації цієї Концепції створено нову нормативну базу системи підготовки персоналу, що грунтується на системному підході до навчання, рекомендованому МАГАТЕ і застосовуваному в провідних країнах-учасницях цієї організації.

У рамках міжнародної технічної допомоги на всіх атомних станціях України введено повномасштабні тренажери й системи представлення параметрів безпеки.

З 1997 року введена в дію та успішно працює система ліцензування персоналу АЕС, який безпосередньо керує реакторною установкою.

Виконано на детерміністській основі з залученням вітчизняних і зарубіжних фахівців всебічні аналізи безпечності діючих енергоблоків.

Виявлені проблеми безпеки класифіковано з використанням методології МАГАТЕ за серйозністю впливу на глибокоешелонований захист і, відповідно, визначено пріоритетність їх розв’язання.

Попередні результати аналізів свідчать про відсутність дефіциту безпеки, який заважав би подальшій безпечній експлуатації енергоблоків АЕС України.

З урахуванням цих результатів НАЕК «Енергоатом» 1999 року розробила «Заходи щодо підвищення безпечності діючих енергоблоків із реакторами типу ВВЕР-1000», у 2000-му — «Програму пріоритетних заходів щодо підвищення безпечності енергоблоків АЕС України», реалізацію якої розраховано на період до 2005 року.

— Охарактеризуйте, будь ласка, нинішнє фінансово-економічне становище атомної галузі.

— Фінансовий стан НАЕК «Енергоатом», як і решти виробників електроенергії в Україні, треба розглядати в контексті чинного правового поля й ситуації на енергоринку.

Залишається багато проблем, які традиційно перебувають у фінансовій площині. Система оплати електроенергії різноманітними сурогатними методами (заліки, бартер тощо), що існувала протягом кількох років, приносила багатомільйонні збитки. Компанії довелося заплатити високу ціну — утворилися величезна дебіторська заборгованість, борги і зарплатові, і перед бюджетами всіх рівнів.

Поліпшення ситуації на енергоринку стало можливим після ухвалення 2000 року низки рішень урядом України. Передусім — запровадження практики розрахунків грішми. У результаті значно поліпшилася ситуація з оплатою відпущеної держпідприємству «Енергоринок» електроенергії. Грошові збори зросли до 60—70%, й це дозволило збільшити надходження і на рахунки компанії до 45—50%. Завдяки цьому погасили заборгованість у заробітній платі працівникам галузі та зняли соціальну напруженість у трудових колективах. Раніше — 1996 року — про це можна було тільки мріяти.

Проте сьогоднішній фінансовий стан компанії ще далекий від ідеального. Досі немає 100% оплати за відпущену електроенергію, під сумнівом залишатиметься ритмічне проведення ремонтної кампанії на енергоблоках АЕС, забезпечення поставок свіжого й вивезення відпрацьованого ядерного палива, своєчасна виплата зарплати персоналу станцій. Позначається це й на відсутності реальних джерел для розрахунків із бюджетом і кредиторами.

Стосовно економічного стану, то тут спостерігається реальне, а не показне оздоровлення. З початку 2001 року «Енергоатом» уперше за останні роки відпрацював із реальним прибутком, який перекрив усі збитки минулих років.

Ясна річ, цей прибуток має дві складові. Одна — це допомога держави. Компанії списано пені та штрафів на 1,4 млрд. грн., нарахованих за несвоєчасну сплату податків. Друга — кошти, зароблені від виробничої діяльності всіх майданчиків АЕС і дирекції «Енергоатома». Це близько 1 млрд. грн.

— Чим небезпечні для компанії «надзвичайні ситуації» на «Енергоринку» та які можливі варіанти компромісних рішень у розподілі коштів між учасниками ринку?

— Введення «надзвичайних ситуацій» передбачено законодавством і є інструментами для мобілізації коштів на вирішальних напрямах забезпечення сталої роботи єдиної енергетичної системи. Це нормальний механізм взаємного кредитування, але тільки за умови повернення кредитів за узгодженим графіком.

Практика неповернення кредиту або повернення в неузгоджені терміни дестабілізує фінансову діяльність підприємства й заподіює значної економічної шкоди.

Крім того, при введенні «надзвичайних ситуацій» утримання коштів на користь потерпаючого суб’єкта ринку має відбуватися за рахунок усіх інших його учасників. Але протягом останніх двох років (2000—2001) такі утримання відбуваються винятково за рахунок коштів «Енергоатома».

На жаль, останнім часом дедалі частіше застосовується практика «ручного» перерозподілу коштів, за алгоритмом нарахованих НАЕК «Енергоатом» і відправлених, згідно з низкою постанов НКРЕ України, іншим виробникам електроенергії. Таким чином перерозподілено понад 300 млн. грн., тобто середньомісячний обсяг надходжень коштів на рахунки нашої компанії.

Це змушує «Енергоатом» залучати значні кредитні ресурси передусім для оплати поставок свіжого ядерного палива. Особливо актуальними ці проблеми стають під час підготовки АЕС до зими.

— Як ви оцінюєте роботу відособлених підрозділів НАЕК «Енергоатом» у підготовці до максимальних навантажень в осінньо-зимовий період 2001—2002 років? На якому рівні проведено літню ремонтну кампанію, яких заходів ще необхідно вжити для надійного забезпечення українського споживача електроенергією?

— Оцінюючи діяльність НАЕК «Енергоатом» напередодні осінньо-зимового максимуму навантажень, слід зазначити, що порівняно з 2000 роком атомна енергетика залишилася без одного енергоблока потужністю 1000 МВт (3-й енергоблок ЧАЕС), відповідно зменшилася встановлена потужність генерування з 12818 МВт до 11835 МВт.

Проте цього року виробництво електроенергії на АЕС практично не скоротилося. У першому півріччі план із виробництва електроенергії перевиконано на 7%. Для порівняння: це робота одного блока потужністю 1000 МВт протягом шести місяців. На сьогодні додатково генеровано 3 млрд. 600 млн. КВт·год. електроенергії.

Сьогодні атомна енергетика генерує близько 45% української електроенергії. Кожна друга спожита КВт·год. в об’єднаній енергосистемі України походить з АЕС. Отже, на атомників покладено особливу відповідальність за стабільне забезпечення електроенергією економіки України.

Оцінюючи нинішній стан, можна сказати, що ми вже перейшли в зимовий режим роботи. Нині з 13 енергоблоків працює 11, два перебувають у плановому ремонті, яким передбачено й перевантаження палива. Усі ремонтні роботи виконуються відповідно до затвердженого графіка.

Крім того, з початку 2001 року виконано планово-профілактичні ремонти на восьми атомних енергоблоках. До того ж завершені ремонтні роботи ще на двох блоках, ремонтна кампанія на яких почалася торік. Під час проходження нинішнього осінньо-зимового максимуму один-два енергоблоки перебуватимуть у ремонті. А загалом планується для роботи в осінньо-зимовий період 11—12 атомних блоків.

— Відповідно до постанови уряду, НАЕК «Енергоатом» визначено підприємством стратегічного значення, що це означає на практиці?

— Справді, постановою Кабінету міністрів України від 26 вересня ц.р. НАЕК «Енергоатом» внесено в перелік підприємств, що мають стратегічне значення для економіки та безпеки країни. Це надзвичайно важливе рішення, воно дозволяє захищати майнові інтереси держави шляхом удосконалення механізму захисту інтересів окремо взятих стратегічних суб’єктів. До того ж, це внеможливить проведення прихованої приватизації.

— Яке ваше бачення перспектив «Енергоатома» стосовно розвитку виробничої діяльності, структурних перетворень у галузі й компанії?

— Створення необхідних умов для функціонування галузі дозволяє сьогодні впевнено говорити і про перспективи її подальшого розвитку.

Серйозно розгорнуто роботи з добудування та введення в експлуатацію двох енергоблоків високого ступеня готовності з реакторами ВВЭР-1000 — №2 на Хмельницькій і №4 на Рівненській АЕС (очікувані терміни пуску — 2003 і 2005 роки відповідно). Тут для нас позитивним прикладом є наші російські колеги, котрі після тривалого простою зуміли цього року пустити енергоблок №1 на Ростовській АЕС із реактором ВВЭР-1000.

Крім добудування двох енергоблоків (Х2/Р4), із кінця минулого року розпочато фінансування і, як я вже говорив, добудування Ташлицької гідроакумулюючої електростанції (ТГАЕС — 6 енергоблоків по 150 МВт, загальною потужністю 900 МВт), яка входить до складу промислового комплексу Південно-Української АЕС.

Це дозволить НАЕК «Енергоатом» брати участь у регулюванні частоти в енергосистемі й додатково посилить позиції компанії на енергоринку. Першу чергу ТГАЕС (2 енергоблоки загальною потужністю 300 МВт) планується добудувати за два роки. Остаточне завершення будівництва ТГАЕС очікується 2006 року.

Є в нас і ще одна перемога. Попри всі перипетії на Запорізькій АЕС введено в дослідно-промислову експлуатацію проміжне «сухе» сховище відпрацьованого ядерного палива (ССВЯП).

Як уже відомо читачам «ДТ», відпрацьоване ядерне паливо (ВЯП) з українських АЕС вивозиться для зберігання в Росію. Щороку НАЕК «Енергоатом» витрачає на це десятки мільйонів доларів. До того ж вартість вивезення ВЯП протягом останніх років має неухильну тенденцію до підвищення. Економічна доцільність і сприяла рішенню України про коригування концепції поводження з відпрацьованим паливом. Обсяги його вивезення в РФ повинні поступово знижуватися в міру розвитку власної системи збереження відпрацьованого палива.

Перші три контейнери з ВЯП завантажено на ЗАЕС у вересні цього року.

Уже 2002 року економічний ефект від введення в експлуатацію чергових одинадцяти контейнерів перевищить 30 млн. дол. При подальшому освоєнні ССВЯП із щорічним завантаженням 13—14 контейнерів економічний ефект зросте до 40 млн. дол.

На жаль, темпи добудування вказаних об’єктів істотно стримує обмежене фінансування, здійснюване сьогодні винятково власним коштом «Енергоатома». Активно вивчається можливість залучення додаткових джерел фінансування.

Проте щоб чітко розставити акценти в пріоритетах подальшого розвитку атомно-енергетичної галузі, потрібно спочатку на державному рівні визначити оптимальний варіант співвідношення потужностей ядерної та традиційної енергетики, що грунтуватиметься на техніко-економічних і екологічних прогнозах. Тільки після цього ми зможемо ясно уявити свою роль у майбутньому енергобалансі, і, відповідно, будувати плани.

Після 2010 року нам доведеться поволі оновлювати «реакторний парк». Атомна енергетика — специфічне виробництво. Воно передбачає тривалий процес від початку будівництва блока до його завершення. Якщо в колишньому Союзі блок будували за 7—10 років, то за нинішніх умов, можливо, знадобиться і 15—20 років.

Тобто уже фактично настав час визначитися з типом і потужністю реактора майбутнього, шукати партнерів для кооперації в енергомашинобудуванні, видобуванні й переробці сировини для ядерного палива потрібної модифікації. Нині установки нового покоління пропонують США, Франція, Канада, Росія й інші країни. Україна повинна зважити всі «за» та «проти» і зробити вибір на користь того чи іншого типу реактора.

Свого часу Україна відмовилася від ядерної зброї — і це правильно, але ми не маємо права відмовлятися від ядерних технологій і добровільно залишити передові рубежі прогресу. Я глибоко переконаний, що в третьому тисячолітті атомна галузь продовжить свій розвиток на новому якісному рівні й буде дуже важливим чинником енергетичної незалежності країни.