Хвіст махає НАКом

Тривале протистояння навколо спірного пакета акцій ЗАТ «Укртатнафта» (Кременчуцький нафтопереробний завод, Полтавська обл.) уже настільки обросло різного роду заявами і думками офіційних осіб і «незаангажованих» експертів, що вже цілком може претендувати на легендарний епос нарівні з історією билинних героїв. «ДТ» уже тричі зверталося до цієї проблеми, але відчуття ірреальності того, що відбувається, не залишає автора цих рядків. Рішення Кабміну від 8 серпня «Про управління державними корпоративними правами закритого акціонерного товариства «Транснаціональна фінансово-промислова нафтова компанія «Укртатнафта», відповідно до якого управління держпакетом акцій передається Фонду держмайна України, здавалося, поставило крапку в конфлікті. Враження, як з’ясувалося, обманливе.

Нам не залишається нічого іншого, як просто проаналізувати два джерела, дві складові конфлікту, щоб відокремити реальні події від сьогохвилинних «фантомів», які досить професійно запускаються для дезінформації, а точніше, порозмірковувати про «правильний формат інформування» громадськості і можновладців.

«У будь-якій війні завжди має бути герой»

Починаючи з 22 травня міністр палива й енергетики України Юрій Бойко на всіх публічних заходах озвучував ідею про необхідність повернення 18-відсоткового пакета акцій ЗАТ «Укртатнафта», який належить «Амруз Трейдинг АГ» (Швейцарія) і «СіГруп Інтернешнл Інк.» (США). За версією міністра, акції були придбані з порушенням чинного законодавства України, а тому мають бути повернуті у власність держави. «Безумовно, акції будуть повернуті, оскільки спосіб, яким їх придбавали, не влаштовує державу», — заявив Юрій Анатолійович.

Кульмінація настала через два місяці. Нею стала заява НАК «Нафтогаз України» про «відновлення державного контролю на рівні акціонерного капіталу» над 18-відсотковим пакетом акцій. У результаті, на сьогодні практично кожне інформаційне агентство й інтернет-видання вважає своїм обов’язком довідково нагадати читачу про те, що «державі належить 61,346% акцій «Укртатнафти», і передані вони до статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

За законами драматургії, цей сюжет мав одержати своє логічне завершення. Приміром, керівники Мінпаливенерго і НАК «Нафтогаз України», як герої в білому, з’являються перед пресою біля воріт Кременчуцького НПЗ, щоб принести благу звістку про припинення державою всіх недружніх підступів з боку російських інвесторів. Або щось у цьому дусі.

Однак патетичного фіналу не вийшло. Зміна ситуації в реальному світі внесла свої корективи у сферу віртуальну. А саме, у вже згадувану постанову Кабміну про передачу управління акціями «Укртатнафти» від НАК до ФДМУ. Було задіяно план «лист із Deutsche Bank», де ситуація навколо «Укртатнафти» безпосередньо пов’язувалася з фінансовим станом НАК «Нафтогаз України», а відповідно, і з фінансовим іміджем держави загалом.

Нагадаємо, що в листі директор представництва Deutsche Bank в Україні Артем Нагдалян звертає увагу уряду на те, що рішення про виведення пакета акцій «Укртатнафти» зі статутного капіталу «Нафтогазу» потребує узгодження з кредиторами НАК. «Зменшення статутного капіталу акціонерного товариства допускається лише після повідомлення про це всіх його кредиторів... При цьому кредитори товариства мають право дострокового припинення або виконання товариством відповідних зобов’язань і відшкодування збитків», — йдеться в листі. Для посилення ефекту залучили усіляких фінансових експертів і політологів, щоб ні в кого не було сумніву, чому ситуацією не зацікавився той самий Credit Suisse, якому НАК заборгувала 550 млн. дол.

«Якщо цього не було на ТБ, отже, цього не відбувалося»

Що ж насправді відбувалося останні кілька місяців? Одразу обмовимося, що за кожним наступним абзацом існує реальний документ — від рішень судів різних інстанцій до офіційних звернень посадових осіб. Факти, викладені в них, м’яко кажучи, не зовсім збігаються з тією картиною, яку останні кілька місяців з наполегливістю, гідною кращого застосування, подають вітчизняні медіа.

Отже, щодо списання акцій на користь держави. За день до сенсаційної заяви Юрія Бойка, 21 травня, Мінпаливенерго України подало позов до Дніпропетровського районного суду стосовно 18% акцій АТ «Укртатнафта» — про визнання договорів про продаж акцій між АТ «Укртатнафта» і компаніями «Амруз Трейдинг АГ» і «СіГруп Інтернешнл Інк.» недійсними. При цьому ці питання вже тричі розглядалися в судах України, включаючи Вищий господарський суд і Верховний суд, і тричі спір закінчувався на користь іноземних компаній.

А тепер, мабуть, найголовніше в усій історії. Позов був заявлений у рамках цивільного судочинства. Мінпаливенерго просило вжити для забезпечення позову заходів, неможливих у господарському процесі: до вирішення суперечки передати акції, які належать іноземним акціонерам, «на зберігання» (!) особі, котра не бере участі у спорі, — НАК «Нафтогаз України».

Суд, звісно ж, вважав застосування такого заходу обгрунтованим і справедливим і 22 травня виніс відповідну ухвалу. Зазначимо, що номінальна вартість акцій, які належать іноземним акціонерам і передані районним судом на зберігання НАК «Нафтогаз України», понад 135 млн. грн. А головне, що законодавство про цінні папери в Україні не передбачає можливості передати цінні папери «на зберігання» будь-кому проти волі власника паперів, тому обсяг повноважень такого «зберігача» незрозумілий. Загалом, із правовою підставою «повернення акцій дер­жаві» ми визначилися. Усі зазначені рішення судів є в розпорядженні редакції.

По-друге, з приводу можливих претензій Deutsche Bank до НАК «Нафтогаз України». Тут доведеться пригадати історію й обставини передачі державного пакета акцій у розмірі 43,054%.

Відповідно до указу президента України «Про заходи для підвищення ефективності управління нафтовою галуззю» від 16 липня 2004 року Кабміну доручалося до 30 вересня вирішити питання про передачу як внеску держави до статутного фонду НАК «Нафтогаз України» відповідних держпакетів акцій АТ «Укртатнафта». Тобто акції «Укртатнафти» мали передати в обмін на акції додаткової емісії НАК.

Проте звітність «Нафтогазу», яка міститься в загальнодоступній базі даних, свідчить про те, що статутний фонд НАК «Нафтогаз України» за період із 1 січня 2004 року по 1 січня 2007-го не змінився і становить 5,565 млрд. грн. Іншими словами, у зазначений період держпакет у розмірі 43,045% перебував в управлінні НАК «Нафтогаз України», а не був переданий до її статутного фонду. А оскільки відповідно до ст. 116 Конституції України право управління держакціями (частками) належить до компетенції Кабміну, то й постанова уряду щодо передачі права управління держпакетом акцій Фонду держмайна жодним чином не позначиться на розмірі статутного фонду НАК «Нафтогаз України».

Ця інформація підтверджується і листом в.о. голови правління ЗАТ «Укртатнафта»
Г.Башука за №54/1980 від 15 серпня 2007 року, відправле_ним голові робочої групи
В.Павленку.

З огляду на це виникає ряд запитань щодо стурбованості Deutsche Bank зменшенням статутного фонду НАК. Невже юристи такої солідної фінансової установи не спромоглися ще раз переглянути умови надання кредиту українському нафтогазовому монополісту, перед тим, як виносити цей конфлікт на суд громадськості? Адже договір між Deutsche Bank і НАКом укладався у 2005 році на суму 2 млрд. євро. У рамках цієї угоди банк уже надав «Нафтогазу» близько 600 млн. дол.

До речі, існує ще один цікавий нюанс, пов’язаний з цим листом. Дотепер ніде не оприлюднено його повного тексту, а ксерокопія, подана в одному з київських економічних видань, свідчить про явні розриви контексту. Дозволимо собі припустити, що крім небажання керівництва НАК розкривати, які з активів українського монополіста Deutsche Bank вважає ліквідними, лист міг містити й інші не менш цікаві моменти. Приміром, прохання до прем’єр-міністра України Віктора Януковича розглянути можливість фінансової участі Deutsche Bank у підготовці України до проведення Євро-2012. Це не більш ніж припущення, але як аргумент на користь однієї зі сторін у спорі за право управління найбільшим нафтопереробним підприємством — цілком припустиме.

«Я хочу пройти по червоній килимовій доріжці й отримати Оскара»

У фіналі відомого фільму голлівудський продюсер у виконанні Дастіна Хоффмана, котрий і був режисером усього дійства, так і не дочекався овацій. Невідомо, чи дочекаються овацій замовники і режисери, які створили таку захоплюючу нафтову історію напередодні виборів в Україні. Але той факт, що міфи і легенди про «Укртатнафту» уже вийшли за межі однієї європейської країни, — беззаперечний. Особливо якщо враховувати, що внутрішній конфлікт між державними органами з приводу права управління державним же пакетом акцій (до початку конфлікту НАК неодноразово заявляла про статус управляючого пакетом «Укртатнафти») став предметом «занепокоєння» солідних фінансових структур, чиї заяви без розгляду питання і рішень відповідних відомчих комісій безпосередньо впливають на рішення вищих посадових осіб незалежної (!) держави.

І останнє, у розмові з кореспондентом «ДТ» один із топ-менеджерів «Газпрому» заявив, що в РФ досить уважно стежать за розвитком ситуації в нафтогазовій галузі України. І ситуація з «Укртатнафтою» свідчить вочевидь не на користь української сторони. «Ми давно перестали розглядати цей конфлікт як непорозуміння між акціонерами. Помітні вочевидь ворожі дії стосовно Росії загалом». Схоже, що доля майбутніх «газових» переговорів не в останню чергу залежатиме від вирішення ситуації на «Укртатнафті».

P. S. Коли верстався номер, стало відомо, що в секретаріаті президента України побоюються, що в результаті передачі акцій «Укртатнафти» з управління НАК «Нафтогаз України» Фонду дер­жавного майна НАК може збанкрутувати. У зв’язку з цим прези­дент прийняв рішення звернутися до уряду з вимогою переглянути рішення про статутний фонд «Нафтогазу» або отримати згоду кредиторів щодо умов їхньої відмови від оголошення дефолту.