Вочевидь, Україна і РФ покладають надії на вирішення принципових питань під час зустрічі в "нормандському форматі". Хоча вже 2 листопада НАК має намір подати до Стокгольмського арбітражу черговий позов до "Газпрому". Передбачувана сума позову - 12 млрд дол., два з яких є недоотриманою платою за транзит, 10 млрд дол. - компенсацією на випадок відмови "Газпрому" від використання української ГТС.

Енергокомісар Марош Шефчович не приховував розчарування: замість пошуку взаємоприйнятного компромісу українська та російська сторони висунули одна одній чергові вимоги. Хоча "день, присвячений #TratellGasTalks" (тристороннім переговорам Україна-ЄК-РФ), за словами віце-голови Єврокомісії Шефчовича, обіцяв зближення позицій сторін, за результатами зустрічі про щось подібне годі й казати. Незважаючи на те, що Єврокомісія надала детальні пропозиції щодо укладення нового довгострокового контракту на транзит російського газу територією України після 2019 р. А українська сторона підтримала ці пропозиції як конструктивні.

Серед ключових положень спільної позиції: укладення нового контракту на тривалий строк (10–15 років) і фіксація обсягів транзиту, які забезпечать надійну роботу української газотранспортної системи (ГТС). Контракт має бути укладений із новим оператором української ГТС, якого із 1 січня 2020 року буде повністю виведено з групи "Нафтогаз". Водночас відносини між оператором ГТС України і "Газпромом" мають будуватися на основі вимог європейського енергетичного законодавства, що їх Україна впроваджує як член Енергетичного співтовариства.

Голова правління НАК "Нафтогаз України" Андрій Коболєв зазначив, що саме на таких принципах "Газпром" працює з усіма своїми контрагентами в Європейському Союзі. То чому ж не з Україною? І висловив упевненість, що перехід на загальноприйняті європейські правила істотно спростить російській компанії роботу з Україною.

Однак явно не найближчим часом. Навіть єврокомісар зазначив, що "Газпром" насамперед наполягає на відмові української сторони від виграшу в Стокгольмському арбітражі. Хоча водночас не проти повернутися на український ринок газу. Спробуймо розібратися.

Антирайдери "Газпрому" і "Нафтогазу"

Коротко вони виглядають так.

"Газпром" не влаштовують:

- завищені, на його думку, тарифи на транспортування газу українською газотранспортною системою;

- відсутність сертифікованого за європейськими правилами оператора ГТС України;

- непогашений тримільярдний "борг Януковича", який каменем висить на "Нафтогазі";

- вимога НАКу відшкодувати відсуджені в Стокгольмському арбітражі вже майже 3 млрд дол.;

- категорична відмова "Нафтогазу" короткостроково подовжувати (на рік-півтора) "транзитний" контракт із 1 січня 2020-го на умовах чинного договору про транспортування газу територією України до Європи;

- небажання "Нафтогазу" закуповувати російський газ за прямим контрактом і у великих обсягах.

"Нафтогаз України" проти:

- будівництва "Північного потоку-2" і "турецьких потоків" в обхід України, що позбавить НАК і Україну близько 3 млрд дол. прибутку;

- непідписання росіянами операторської угоди;

- списання "Газпрому" виграних у Стокгольмському арбітражі 2,2 млрд дол. за транзитною ставкою (без пені та штрафів);

- категоричного небажання "Газпрому" платити за "стокгольмськими рахунками", бодай майном;

- ув'язування обсягів транзиту "газпромівського" палива з обсягами закупівлі газу для потреб України, чого "Нафтогаз" не робить із 2014 р.;

- виплати "боргу Януковича" у 3 млрд дол.;

- зарахування стокгольмського виграшу як погашення "боргу Януковича";

- короткострокового "транзитного" контракту (поки "Газпрому" це необхідно) на умовах іще чинного договору від 2009 р.

Із такими вимогами й неузгодженостями знайти взаємоприйнятний компроміс украй важко, якщо сторони взагалі зацікавлені в його пошуку. Звісно, що, як і за будь-якого торгу, сторони заявляють максимум вимог, розраховуючи в результаті на відносно прийнятні умови. Тим більше, що, як стверджують експерти, і далеко не тільки в Україні, "Газпрому" наразі буде проблематично обійтися без транзиту українською газотранспортною системою бодай 30, а краще 50–60 млрд кубометрів газу на рік. Адже "Північний потік-2" не добудований, і невідомо, коли буде готовий до експлуатації (див. у цьому випуску DT.UA статтю "Nord Stream 2: уроки датської"). Окрім того, в ЄС обмежили присутність росіян і в "Північному потоці-2", і в газопроводі OPAL, - "Газпром" може резервувати не більш як 50% пропускної здатності цих газомагістралей, залишаючи місце й можливість скористатися частиною решти потужностей іншим постачальникам.

Безперечно, "Газпром" намагатиметься обійти ці правила. Та чи вдасться це йому в такій ситуації?

Щодо "Нафтогазу", то йому немає сенсу втрачати прибуток від транспортування російського газу до Європи. Він заявляє про готовність працювати за європейськими правилами. Підтвердженням цього є ухвалений 31 жовтня закон про поправки до відокремлення ГТС і створення станом на 1 січня 2020-го самостійного й незалежного від "Нафтогазу" оператора ГТС (про це нижче). Если надо, то только на сайт.

"Принизливо та нелогічно"

Напередодні чергового раунду тристоронньої зустрічі виконавчий директор НАКу Юрій Вітренко в телеінтерв'ю каналу "24" заявив: "Росіяни кажуть, що для початку справжніх переговорів Україна має піти на принизливі та нелогічні поступки. У чому сенс відмовлятися від цілком реальних 3 млрд дол.? Щоб отримати обіцянку "Газпрому", яка може й не здійснитися?". Ба більше, "Газпром" наполягає, щоб "Нафтогаз" відмовився від виграних у Стокгольмі мільярдів доларів.

Згідно з даними джерел DT.UA, обізнаних з перебігом переговорів і позиціями сторін, росіяни сподіваються, що під час зустрічі в "нормандському форматі" їм вдасться виторгувати взаємозалік виграних НАКом у них у Стокгольмі вже майже 3 млрд дол. на порівнянну суму "боргу Януковича".

Виконавчий директор НАКу є категоричним: якщо РФ усе-таки запустить "Північний потік-2" у 2020 р., "транзиту газу Україною не буде взагалі". Це, зі свого боку, означатиме втрати для української економіки в розмірі 3–4% ВВП. "Але ми сподіваємося, що все це буде компенсовано через Стокгольмський арбітраж, який ми вже розпочали. Там сума позовних вимог становить 12 млрд дол.", - сказав Вітренко.

Згідно з інформацією джерел DT.UA, черговий позов до Стокгольмського арбітражу "Нафтогаз" подав 2 листопада і в такий спосіб спробує конкретизувати вимоги щодо відшкодування 12 млрд дол. за неправомірно низьку оплату "Газпромом" транзиту впродовж багатьох років і "угроблену" ГТС, яка досі залишається найпотужнішою в Європі.

Крім того, "Нафтогаз" іще в 2014–2015 рр. створив можливості для імпорту газу з європейського напрямку, і ці поставки здійснюються гарантованими потужностями. Інакше кажучи, "газ має поставлятися в Україну, навіть якщо не буде" транзиту Україною.

За великим рахунком, "Газпрому" також вигідний контракт із транзиту, який пропонують Брюссель і Україна. Можливі кілька варіантів: так званий нульовий транзит, тобто його відсутність, щорічне транспортування через ГТС України 30 млрд, 50–60 млрд і 90 млрд кубометрів газу (в останньому випадку можна застосувати досить гнучку формулу транзитної ставки). Але росіянам невигідно, щоб Україна заробляла на транзиті й поповнювала свій бюджет. Тому, вважає виконавчий директор "Нафтогазу", "наївно було б очікувати транзиту газу Україною". Та якщо сторони й домовляться, то варто пам'ятати про їхні вищезгадані антирейдери. Это можно только на сайт.

Росія побачила конструктив, але на свій лад

Міністр енергетики РФ Алєксандр Новак за підсумками зустрічі заявив, що Росія готова працювати за європейським законодавством для транзиту газу Україною. Дивно, але, на його думку, тристороння зустріч щодо газу в Брюсселі відбулася конструктивно.

Однак уже наступного дня глашатай Кремля Дмитро Пєсков висловився категорично: мовляв, Україна повинна відмовитися від перемоги над "Газпромом" у Стокгольмі для нового контракту з транзиту. "Якихось судових претензій не має бути на порядку денному, якщо ми говоримо про досягнення домовленостей", - публічно заявив він. Власне, він у більш категоричній формі повторив вимоги "Газпрому", висловлені під час тристоронніх переговорів у Брюсселі днем раніше. На сайт.

До речі, росіяни під час переговорів цікавилися: якщо вони погодяться на транзит нашою ГТС, наприклад, 60 млрд кубометрів на рік, а українська газотранспортна система розрахована на приймання 140 млрд, то що, їм доведеться платити і за невикористані потужності? На що ще під час технічних переговорів 21 жовтня глава НКРЕКП Оксана Кривенко відповіла, що тариф буде розрахований залежно від обсягу й терміну нового "транзитного" контракту. І платити зайве "Газпрому" не доведеться. Адже Україна працює за європейськими правилами, зокрема і в тарифоутворенні.

Голова НАКу Андрій Коболєв запросив росіян узяти участь в обговоренні моделей тарифоутворення на транспортування газу. Та хотілося б знати вихідні дані (обсяги й терміни), щоб розмова була предметною.

Парламент узаконив анбандлінг НАКу, залишивши ГТС у власності держави

Наприкінці робочого тижня, 31 жовтня, у ВР вирували пристрасті щодо анбандлінгу. Не всі поправки після першого читання комітет ВР із питань енергетики та ЖКП урахував. Утім, навіть Юлія Тимошенко була задоволена, що ГТС залишиться в держвласності.

Голова парламентського комітету з питань енергетики та житлово-комунальних послуг Андрій Герус під час подання законопроєкту до другого читання акцентував увагу на тому, що комітет напередодні схвалив основну поправку, згідно з якою приватизація, концесія, оренда ГТС, а також управління нею третіми сторонами (які не представляють державу) є забороненими. Окрім того, він наголосив, що згідно з документом компанія, яка керує ГТС, має перебувати у 100-відсотковій власності держави.

Згідно з підготовленим до другого читання текстом законопроєкту рішення про участь у операторі ГТС інших осіб (окрім держави або суб'єкта господарювання, 100% корпоративних прав якого належить державі) може бути затверджене виключно Верховною Радою. Законодавчий акт стосується також системи передачі електричної енергії.

Однак тут сталося несподіване навіть для фракції "Слуга народу". Її представниця і членкиня комітету, очолюваного Герусом, Анна Скороход почала обстоювати свої невраховані поправки до законопроєкту буквально зі сльозами на очах. Ох, вчитися ще й вчитися більшості парламентаріїв умінню захищати свою позицію не сльозами, а кігтями і зубами.

Хай там як, законопроєкт №2239-1, необхідний для відокремлення від "Нафтогазу" діяльності з транспортування природного газу, сертифікації нового незалежного оператора газотранспортної системи (і створення умов для укладення транзитного контракту з "Газпромом" за європейськими правилами), депутати ухвалили конституційною більшістю (341 голос).

Як повідомляло DT.UA, Кабмін напередодні третього раунду тристоронньої "транзитної" зустрічі, 18 вересня, оновив план анбандлінгу "Нафтогазу". Новим оператором буде ТОВ "Оператор газотранспортної системи України" (ОГТСУ, 100-відсоткова "дочка" АТ "Укртрансгаз"), яке з 1 липня 2019 р. виконує функції з технічної експлуатації ГТС і має відповідний персонал.

ОГТСУ буде передано у власність АТ "Магістральні газопроводи України" (МГУ), 100% акцій якого Кабмін передав в управління Мінфіну. Водночас держава передасть новому оператору в управління ГТС терміном на 15 років.

Новий оператор зможе повноцінно запрацювати з 1 січня 2020-го. Нова модель анбандлінгу НАКу відповідає вимогам Третього енергопакета, що відкриває шлях для підписання нового "транзитного" договору відповідно до європейських правил. Чинний 10-річний транзитний контракт між "Нафтогазом" і "Газпромом" завершується 1 січня 2020-го.

Нагадаю, ГТС України має загальну протяжність газопроводів близько 38 тис. км, до неї входять 73 компресорні станції та понад 1,4 тис. газорозподільних станцій. За бортом законопроєкту залишилися ПСГ, за які так ратувала депутатка Скороход. Сьогодні в них зберігається більш як 21 млрд кубометрів газу, що, на думку "Укртрансгазу" й НАК, дає змогу говорити про готовність України навіть до "нульового" варіанта транзиту. Залишається сподіватися, що нам усім не доведеться лити сльози за "підземками", які технологічно становлять єдину ГТС України.