Гроші ваші — ідеї наші

Україна знову виступить у ролі позичальника. Європейський банк реконструкції і розвитку (ЄБРР) відкриває для України нову кредитну лінію в обсязі 50 млн. євро, які призначаються на благі цілі: фінансування українських компаній, що спеціалізуються на відновлюваних джерелах енергії.

ЄБРР ініціює запуск нової Програми фінансування альтернативної енергетики в Україні (Ukraine Sustainable Energy Lending Facility, USELF). 50 млн. євро від європейського банку і ще 20 млн. євро від міжнародної організації Clean Technology Fund зможуть підштовхнути виробництво в Україні електроенергії з таких відновлюваних джерел, як вода, сонячна енергія, вітер і біомаса. Водночас фінансування виробництва рідкого біопалива не передбачається.

За умовами програми, під малі та середні проекти, на які й орієнтуються кредитори, можна буде одержати кредит у розмірі від 1 до 15 млн. євро, а також безплатну технічну допомогу.

Вимоги до приватних українських компаній, що претендують на свій шматок п’ятдесятимільйонного пирога, чітко визначено правилами самого ЄБРР, національними органами і Європейським Союзом. За свої гроші європейці відповідно і спитають: на шляху до реалізації проекту доведеться пройти встановлений технічний та економічний аналіз ризиків і рентабельності проекту, а також підготувати документи відповідно до міжнародних стандартів.

Уже на першому етапі USELF відсіяла безліч претендентів, залишивши всього шість. Утім, і ці фірми не одержать кредиту доти, доки не подадуть бізнес-планів, що відповідають європейським критеріям. Назв компаній директор проектів ЄБРР в Україні Андре Куусвек не повідомляє, але піднімає завісу над одним проектом, який уже схвалений кредитним комітетом ЄБРР на початковій стадії і розрахований на одержання інвестицій у розмірі 4 млн. євро від USELF і 1,5 млн. євро — від Clean Technology Fund надалі.

Частка сировини, матеріалів, основних фондів, робіт і послуг виключно українського походження у вартості проектів, як відомо, визначатиметься відповідно до ст. 17-1 Закону України «Про електроенергетику» №575/97-ВР і становитиме не менш як 30% з 1 січня 2012 року, а починаючи з 1 січня 2014-го — уже 50%.

Щодо однієї з найважливіших умов одержання кредиту — відсоткових ставок, то на цю тему кредитори також говорять небагато, зазначаючи лише, що вони варіюватимуться залежно від привабливості, ризику самого проекту, а також ризику вкладень у державі Україна (який, за словами Куусвека, порівняно з минулим роком тільки підвищився) і, звісно ж,
курсу валют. Таким чином, відсоткова ставка для доларових інвестицій буде розраховуватися за індексом LIBOR, для проектів у євро — за індексом EURIBOR, у гривні — відповідно до KievPrime.

ЄБРР розраховує, що USELF стане довгостроковою кредитною програмою з терміном дії від п’яти до десяти років. Уже сьогодні менеджери USELF ставлять завдання освоїти всі 50—70 млн. євро за перші два з половиною роки. Якщо це станеться, кредитну лінію буде пролонговано.

Голова НКРЕ Сергій Тітенко каже, що якби не статті про довгоочікуваний «зелений тариф», включені в Закон України «Про електроенергетику» у квітні 2009 року, то перспективи української альтернативної енергетики залишалися б туманними. Саме визначення розміру і коефіцієнта «зеленого тарифу» стало хорошою новиною для галузі й сигналом для іноземних інвесторів. Звісно ж, собівартість таких проектів, як і раніше, залишається високою порівняно з підприємствами традиційної енергетики. Водночас саме малі й середні проекти з виробництва електроенергії, реалізовані у важкодоступних районах країни, можуть дати можливість невеличким фермам і підприємствам відмовитися від прокладання економічно невигідних електромереж.

Старший аналітик однієї з інвесткомпаній Денис Саква переконаний: «Кілька успішно реалізованих з допомогою кредитних коштів ЄБРР проектів дозволять створити «критичну масу» (збільшити кількість як потенційних замовників, так і пропозицій послуг з реалізації таких проектів) і значно підвищити привабливість альтернативної енергетики в очах потенційних користувачів, які найчастіше з побоюванням ставляться до неї саме через брак достатньої кількості «історій успіху» в галузі».

Будівництво об’єктів електроенергетики є дуже капіталомістким процесом, який потребує значних початкових інвестицій і має великий термін окупності. За словами експерта, саме брак власного капіталу і труднощі із залученням позикового гальмують розвиток альтернативної (так само, як і традиційної) енергетики.

Так, ЄБРР наводить як приклад ще нереалізований модельний проект створення вітрового парку з установленою потужністю 10 МВт. За попередніми оцінками, обсяг інвестицій становитиме 16 млн. євро, 4,8 млн. з яких — власний капітал. Такий проект окупиться за 6—7 років за річного відпуску електроенергії обсягом 27 тис. МВт/год.

Україна — далеко не перша країна, яка спокусилася грішми USELF. Із моменту заснування цієї програми 2006 року ЄБРР спрямував загалом 4,7 млрд. євро на реалізацію 268 проектів.

За останній час Європейський банк реконструкції і розвитку став частим гостем в Україні. Проте єдині кревні узи, що нас зв’язують, — це багатомільярдні борги наших підприємств. Конкретніше? У 2009 році ЄБРР виділив івано-франківському «Теплокомуненерго» 11,7 млн. євро на модернізацію локальних тепломереж. А зовсім недавно, 19 жовтня, банк прийняв рішення надати держпідприємству «Національна енергетична компанія «Укренерго» кредит на суму 175 млн. євро. Також 2010 року Україна вже одержала від банку 460 млн. євро кредитних коштів, більшу частину яких спрямували в сільське господарство. А під час вересневого візиту в Київ делегації банку директор від Європейської комісії Вассі Лелакіс дав нам надію на перспективу нових траншів на загальну суму 2 млрд. євро.

Легко стати песимістом, фінансуючи оптимістів. Звісно ж, ЄБРР вимагатиме відповідального підходу і своєчасного виконання всіх планів з освоєння кредитів. Дуже не хочеться розчаровувати кредиторів, але, сподіваюся, вони розуміють, із ким мають діло. Адже навіть сотні мільйонів в Україні легко «загубити», як голку в копиці сіна… Ви кажете — державний злочин? Ні, всього лише раціоналізм по-українському.

От як прокоментував ситуацію Тарас СТЕЦЬКІВ, народний депутат України, член комітету ВР з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики і ядерної безпеки: «Те, що альтернативна енергетика поки ще недостатньо популярна в Україні, — це правда. Але на це є свої причини. Перша — це те, що закон України про «зелений тариф» від 1 квітня 2009 року було ухвалено занадто пізно. Аналогічний закон у Німеччині, досвід якої ми вивчали, ухвалили ще 1996 року, після чого частка нетрадиційної енергетики в енергетичному балансі країни сягнула 20%. Друга причина — наше пострадянське минуле і «совковий» менталітет. За 20 років незалежності ми ніяк не можемо звикнути до думки, що російські газ і нафта вже не будуть такими дешевими, як у радянські часи. Нині газ стає елементом шантажу і лобізму в Україні.

Відсутність державної політики також заважає розвитку альтернативної енергетики. Якби 20 років тому Україна чітко продумала план з енергоефективності, то й закон про «зелений тариф» було б ухвалено набагато раніше. Що стосується Закону «Про електроенергетику» і статей про «зелений тариф» зокрема, то питання лише в часі. Я вважаю, що ці закони досить хороші. Але, на мою думку, повинно минути як мінімум п’ять років, щоб побачити перший істотний результат від прийняття таких законів.

50 млн. євро, які надає ЄБРР, — насправді мізерний внесок, так би мовити, крапля в морі. Адже для ефективного впровадження альтернативної енергетики потрібно вкладати мільярди доларів чи євро протягом 10—12 років і здійснювати серйозну державну політику, яка дала б можливість збільшити частку альтернативної енергетики в загальній структурі енергоресурсів хоча б до 10%. Але в будь-якому разі, таке мікрокредитування — все ж ліпше, ніж нічого».