Газовидобуток: провал під овації

"Вообще-то, знаешь, план был неплохой.
Немного подкачало исполнение...".

Позаторік НАК "Нафтогаз України" продала рідному "Укргазвидобуванню" план реформ.

Недорого, в еквіваленті - за 4 млн дол. Тепер цими папірцями можна обклеювати стіни в приймальні.

Хоча в НАКу не журяться - замовили консультантам ще один план реформ, уже вдвічі дешевше. Виходить, майбутнє обклеювання ним стін буде ощадливішим і більше відповідатиме найкращим світовим практикам. Можна навіть заздалегідь замовити якийсь веселий орнамент…

Минулий рік остаточно поховав плани зі зростання газовидобутку до 20 млрд кубометрів до 2020 р. (програма 20/20; див. DT.UA №31 від 23 серпня 2018 р., "Ласий шматок"). Настільки розрекламована програма тихо перейшла в розряд "історії нашого містечка".

Якщо в 2016 р. ще спостерігався хоча б невеликий приріст видобутку, то торік він був за межею статистичної похибки. А може, взагалі в мінус, якщо відняти від заявлених "Укргазвидобуванням" (УГВ) обсягів у 15,5 млрд кубометрів раптово вирослі технологічні втрати.

Та краще не віднімати, щоб не засмучуватися й вірити, що приріст у 250 млн кубометрів (1,6%) таки був. Він усе одно ні на що не впливає, - приростити видобуток мали на мільярд (до 16,5 млрд). Потім цифру усікли до 15,9 млрд кубометрів, а коли зрозуміли, що завалять і її, з'явилися шукані 15,5 млрд. Про неї й заявили як "про рекордний видобуток за 25 років". Так теж можна.

У "Нафтогазі" під час дійства гарячково жонглювали даними. Спочатку, щоб пояснити невихід на ключові показники, намагалися різко збільшити у звітах "природне падіння віддачі газу" родовищ (з мільярда до півмільярда кубометрів на рік). Цифра з'явилася було в офіційних паперах, але не прижилася. Натяжка була надто вже очевидна, - на місцях видобувники були не в курсі, що у них усе так погано, і по старому так і рахували мільярд. Пізніше природне падіння таки збільшили до 1,1–1,2 млрд кубометрів, благо, цифра зовсім емпірична.

Водночас "приватівська" "Укрнафта" традиційно завалила видобуток газу (хоча темп падіння видобутку зменшився). За рік там пробурили лише дві свердловини, та й ті нафтові, і не факт, що зовсім нові. Амбіційної "укрнафтівської" програми пробурити аж… чотири свердловини не подужали. Причому таке відбувається не перший рік.

У приватних газовидобувників теж нічого особливо хорошого з приростом видобутку газу не спостерігалося (див. Геннадій Кобаль, "Місце під сонцем" DT.UA №50 від 28.12. 2018). У загальному підсумку року - нульовий приріст.

Що ще гірше, якогось приросту видобутку не намічається й цього року. "Нафтогазом" гуляють уперті чутки, що видобуток "Укргазвидобування" 2019-го буде в найкращому разі на рівні попереднього року. Побічно це підтверджує відсутність хоч якихось прогнозних показників на рік від самих НАКа й УГВ.

Більш того, з'явилося прекрасне визначення - "максимізація видобутку газу в розумних межах; те, що має економічний сенс". Теза й справді багатогранна. Років зо три тому, коли НАК ще не знала, що конкретної собівартості в газовидобутку не існує, вона оцінювала її на старих родовищах у 202 грн за тисячу кубометрів. За тодішнім курсом це 12 дол., у тому числі 52 грн - матеріальні витрати. Це офіційні дані НАК "Нафтогаз України" для Кабміну в 2015 р., підписані членом правління.

Відтоді багато чого змінилося, і в 2017 р. собівартість газу, видобутого УГВ, збільшилася до тисячі з лишком гривень (позначилися нові інвестиції). Торік ціна газу для населення ще виросла, як і з січня 2019-го. Ну а сам термін "собівартість" став майже антинауковим. Це не заважає НАКу (і всім великим компаніям на планеті) її розраховувати й подавати у звітах. Але використовувати її як аргумент публічно стало майже непристойно.

А взагалі будь-який газ при ціні видобутку менш як 150–200 дол. за тисячу кубометрів для України рентабельний, - зараз такої собівартості ніхто не має. У "приватників" на нових свердловинах вона становить близько 100 дол., в УГВ - майже 50.

Та й програма 20/20 розраховувалась із собівартістю газу (нових і старих родовищ) менш як 80 дол. за тисячу кубометрів. Це з урахуванням 4 млрд дол. вкладень. Тож поспішаємо заспокоїти НАК: в Україні має "економічний сенс" практично будь-який видобуток.

Узагалі ж основна ідея програми 20/20 і більш глобальної концепції газовидобутку в Україні - за рахунок приросту видобутку та зниження споживання забезпечити баланс видобутку й споживання газу, а його імпорт звести до мінімуму. Це підвищило б стійкість системи до зовнішніх загроз (шоків). Під останніми мовчазно передбачали зниження транзиту через Україну.

Назв "Північний потік" і "Турецький потік" у програмі немає, але їхній вплив ураховувався. Звідси й прагнення "Нафтогазу" - встигнути до 2020 р. Передбачалося, що 2020-го загальний видобуток вийде на рівень 27 млрд кубометрів газу (20 млрд з них мало дати "Укргазвидобування"). Не склалося.

Навесні 2015 р. здавалося, що якщо залити газовидобуток грошима, він різко рвоне вгору. Але з'ясувалося, що все значно складніше. Проблеми почалися скрізь й одразу. Частину з них було закладено в саму програму. Наприклад, місцевим громадам, регіонам присутності видобувних компаній спочатку пропонувалася нейтральна "дірка від бублика". При вартості програми понад 100 млрд грн їм з панського плеча давали аж 100 млн, або 0,1%.

Реакція місцевої влади на таку "щедру" пропозицію була передбачувана - від недоїдків відмовилися. Знадобилися два роки гризні, перш ніж їм нарізали 5% ренти. Причому це рішення активно гальмували на рівні Мінфіну. А час спливав...

До того ж у процесі розвитку конфлікту з'явилися інші групи інтересів. Наприклад, Полтавська область, яка спочатку справедливо вказувала, що їй пропонують жалюгідні крихти, пізніше вибрала абсолютно деструктивну позицію. Вона взагалі не дає ніяких дозволів "Укргазвидобуванню", - на виході в неї нуль погоджень для УГВ і більш як 60 (!) відмов. Відрахування від ренти в область ситуації не змінили.

Тим часом Полтавська область є ключовою в газовидобутку. Планувалося наростити там видобуток УГВ з 6 до 9–9,5 млрд кубометрів. За фактом обсяги видобутку так і залишилися на тому ж рівні.

До речі, одночасно полтавська влада практично без звуку (і майже безплатно) видала російському громадянинові Фуксу дозволи на півтора десятка майданчиків. У розпал нещадного протистояння російській агресії, ага! Питання, мабуть, погоджене з Банковою й оточенням Петра Олексійовича. Та й він особисто в курсі. Наскільки й хто при цьому "у справі", дізнаємося, коли сторони розсваряться й почнуть вовтузити одне одного в лондонських судах, скорботно стогнучи, з якими шахраями вони, "хороші й чесні", зв'язалися, і яка в Україні жахлива корупція.

Однак загалом ривка у видобутку газу на Полтавщині не сталося. Нових майданчиків немає, йде добурювання й інтенсифікація старих. Усе це потрібно, але не вирішує проблеми збільшення видобутку газу.

На цьому тлі особливо сумною є втрата НАКом трьох полтавських майданчиків, на яких не робилося практично нічого. Зате після того, як їх відібрали, у компанії з жалем стали розповідати, що там 70 млрд кубометрів можливих запасів. Вигляд усе це шоу мало, якщо чесно, надзвичайно непереконливий. Хлопці, у вас було мінімум три роки почати щось робити!

Торік замінили керівника "Полтавагазвидобування", подивимося, чи допоможе. На Харківщині, де теж планувався ривок видобутку газу в 9–10 млрд кубометрів, мало порадували. Хоча там дозволи більш-менш видавалися.

Від західноукраїнських областей (менше мільярда кубометрів видобутку газу на рік) від самого початку нічого особливого не очікували. Негативно спрацював ще один фактор - за замовчуванням приймалося, що на старих виснажених родовищах ("браунфілдах") багато пропущених при минулому видобутку свердловин газу, і його можна буде дорозвідати й підняти. Фактично ж виявилося, що радянські геологи й видобувники вибрали (або занедбали) газ непогано, і особливо добирати там нема чого.

Хоча ставка на масові гідророзриви пластів загалом зіграла, - з вересня 2016 р. це забезпечило приріст видобутку близько 2,7 млрд кубометрів. Або майже 8% усього видобутого "Укргазвидобуванням" за цей час газу. Однак цей захід короткочасний, такі гідророзриви треба робити знову й знову. І бажано в тому числі на нових свердловинах, а з цим проблема. Перспективи знайти навіть середні нові родовища традиційного газу на тій же Полтавщині досить примарні.

Треба йти на газ щільних піщаників (що досить близько до сланцевого). УГВ уже пропонувала прийняти на свій баланс 150 млрд кубометрів таких запасів, здебільшого в Полтавській області. Однак сланцевий газ - це не тільки гідророзриви. Це й інший режим оподаткування. УГВ пропонує знизити ренту майже до нуля (1,25%). Чудово, звичайно, але ми це вже проходили. Ключове запитання: що одержать від цього місцеві громади?

Про двоголових телят російське телебачення їм розповість і покаже в яскравих фарбах, але йдеться про інше. Як і очікувалося, від проведених більш як 300 гідророзривів у регіонах (на глибині понад три кілометри) не сталося абсолютно нічого поганого. Але накрутити населення легко й просто. У тій-таки Полтаві питання про заборону розривів пластів легко виносили на облраду. У Слов'янську блокували дороги в місцях, де такими роботами й не пахло. І так, доведеться ділитися. У Британії в районах можливого видобутку газу з щільних піщаників місцевим комунам залишають до 50% прибутку.

Зараз виставляються на конкурс нові майданчики під традиційний видобуток, у якому братиме участь і "Укргазвидобування".

Є й досить специфічний резерв - поділ "Укрнафти". Те, що війну за контроль над "Укранафтою" керівництво НАКа програло, не секрет. Відновити управління, незважаючи на прийнятий (фактично під "Укрнафту") спецзакон, "Нафтогазу" не вдалося. Тішить, що програш не в суху: таких "гарних" схем виведення грошей, які були до приходу Коболєва, в "Укрнафті" уже не видно. Хоча не видно - це ще нічого не означає.

Про розвиток теж говорити складно - компанія знекровлена. Видобуток газу за останнє десятиліття впав утричі - з 3 млрд кубометрів до 1 млрд. Обсяги буріння строго нульові. Але за "Укрнафтою" значаться пристойні запаси газу (десятки мільярдів кубометрів) у розвіданих родовищах з налагодженою інфраструктурою. У принципі, вклавши гроші, там можна швидко одержати додатково близько мільярда кубометрів на рік, а потім і більше.

Переговори про такий поділ досить активно ведуться майже півроку. "Нафтогаз" уже офіційно запропонував Кабміну розпочати поділ компанії "Укрнафта". А 17 січня НАК оголосила про створення ще й нафтового дивізіону. Попередній документ НАК з Коломойським майже погодила, але він уперся в ряд факторів.

Проблема в тому, хто заплатить за не дуже-то й потрібні Коломойському газові свердловини. Пан Коболєв назвав джерелом ресурсів... його судові претензії до Кабміну. Сіль жарту в тому, що НАК (точніше, її менеджмент) судиться зі своїм єдиним акціонером - Кабінетом міністрів України на "смішну" суму трохи менше 4 млрд дол. (110 млрд грн). Отже, пропонується частину цих грошей (близько 30 млрд грн) використати в схемі з "Укрнафтою".

Далі ці ресурси надійдуть на сперахунок, звідки підуть у ДФС на погашення заборгованості "Укрнафти". Мовчазно передбачається, що гроші, які попередній менеджмент вивів з компанії, безповоротно зникли... ну от просто в "історичний борг". Утім, сторони й далі збираються судитися одна з одною в українських і міжнародних судах з інших питань.

Проте піти на таке для Кабміну - натуральне самогубство. Починаючи з того, що претензії НАКа співвласник "Укрнафти" взагалі заперечує в суді. Та й ДФС не надто бажала відкривати рахунки умовного зберігання (ескроу) для угоди.

Розглядаються й інші схеми фінансування, аж до передоплати за ресурси. Але що ближче вибори, то менша ймовірність такої угоди. Занадто вона сумнівна для репутації як Порошенка, так і Гройсмана. А Коломойський не багато втрачає за будь-якого сценарію. До того ж у квітні у міноритарних акціонерів "Укрнафти" (42%) суд у Стокгольмі проти України.

Втім, Кабмін теж прекрасний. DT.UA уже писало, що приблизно 8 тис. квадратних кілометрів з десятками свердловин було віддано офшору аж за 4 млн дол. початкових вкладень. Настільки потрібні були гроші президентові й уряду? Будь-якою ціною? Йдеться про Юзівську площу... Але це не та сума, щоб урятувати країну!

Кабмін угоду вже схвалив, і в січні її збираються остаточно оформити. Мотивація чудова. Профільний міністр зазначив: "Вони обіцяють за 200 млн дол. забезпечити приріст у 4 млрд кубометрів (на рік. - І.М.). НАК хоче за ті самі 4 млрд кубометрів додаткового газу 4 млрд дол. Кого ми маємо підтримати?".

Чесно кажучи, розрахунки на потужні потоки газу від Юзівки ну дуже оптимістичні. Схема була мутна від початку до кінця (і теж сліди ведуть на Банкову). Хіба що на фініші з'явилася більш-менш нормальна чесько-словацька компанія. Але зобов'язань у неї - оті самі кілька мільйонів і все. До неї претензій немає, а от до наших питань вистачає.

Узагалі ж короткий підсумок за 2015–2018 рр. - оптимальний час для нарощування газовидобутку вже втрачено. Через рік з лишком почнуть працювати (поки що частково) потоки, які обходять Україну, і транзит через нашу ГТС почне падати. А отже, і можливості залучення фінансів для розвитку.

"Укргазвидобуванню" вже зараз не вистачає коштів. Справедливості заради, і в попередні роки її інвестпрограма виконувалася на третину, а торік - трохи більше ніж наполовину. Зараз з грошима у НАКа зовсім напружено: "Ми всі додаткові кошти передали в бюджет. Ми заплатили цього року рекордні дивіденди". Про скорочення інвестпрограми УГВ теж заявляли.

Поки ж - усі на вибори?