Газовидобуток: особливості національної конверсії?

Ініціатива часто карається. Ще торік державна "Укргазвидобування" (УГВ) взялася за повернення свердловин зі спільної діяльності (куди передали близько 10% їхнього фонду) і пошук варіантів залучення інвестицій. Після розірвання досить грабіжницьких договорів про спільну діяльність (СД) як механізм співробітництва передбачалися угоди про розподіл продукції (УРП).

Було проведено попередню оцінку, відібрано кілька кандидатів для розробки, відбулися перші зустрічі з можливими претендентами.

Логіка, у принципі, зрозуміла - "Укргазвидобування" працює на 136 родовищах і приділяти всім однакову увагу не може. 22 найпотужніші родовища забезпечують 80% видобутку УГВ, але з протилежного кінця списку - шість десятків покладів (45% від загальної кількості), що мають малу потужність і просто простоюють та дають трохи більше 1% загального видобутку. Але окремі з них мають пристойні запаси, які з новими технологіями ще можна видобути.

Особливо привабливою ідея з переходу до УРП виглядала в період, коли ціна на газ "Укргазвидобування" була вдесятеро нижчою, ніж у "приватників"… Але навесні 2016 р. Кабмін "вирівняв" ціни (відверто кажучи, є питання, наскільки розумно це було зроблено), і актуальність теми різко знизилася.

Якщо оскарження договорів про спільну діяльність тривало публічно й більш-менш успішно, то ідея про укладання УРП на якийсь час відійшла на другий план, обмежившись кулуарними контактами. Однак восени ідея УРП з шумом вийшла на поверхню.

У Міненерговугільпромі заявили, що існує суперплан швидкого нарощування видобутку газу. Як оптимістично зазначено в презентованому у відомстві документі, "за експертними оцінками, лише на п'яти родовищах "Укргазвидобування" (Яблунівське, Кобзівське, Семенцівське, Абазівське та Комішнянське) протягом 18 місяців з початку робіт у рамках УРП інвестор-оператор з відповідним досвідом і фінансовими ресурсами може забезпечити до 4 млрд куб. м/рік додаткового видобутку газу". Крапка. Тобто різкий приріст, причому за смішні гроші - близько 200 млн дол.

На тлі "вимучуваної" УГВ програми "20/20", яка обійдеться мінімум у 4 млрд дол. (є оцінки й про 6 млрд), суперплан від Міненерго - реально суцільна "шара". Причому держкомпанія обіцяє, що приріст (6,5 млрд кубометрів до рівня нинішнього року) можливий десь років через чотири. А тут - дві третини цього зростання вже через рік!

І всього лиш і треба для повного щастя - це віддати "операторові" п'ять родовищ. Звісно, добровільно. Ну, у крайньому разі, добровільно-примусово і в інтересах народу України. Взагалі про народ України і його інтереси ніжно піклуються обидві сторони публічного конфлікту. Тут усі заяви всіх сторін просто як під копірку писалися.

Повний консенсус спостерігається й у тому, що механізм УРП - це правильно, прогресивно, толерантно й відповідає найкращим світовим практикам. Уся ж чарівливість у деталях - як це правильно зробити і хто ж, власне… найкращий представник того самого народу.

Голова правління ПАТ "Укргазвидобування" Олег Прохоренко з легкою іронією нагадав, що зовсім недавно міністр енергетики та вугільної промисловості Ігор Насалик публічно сумнівався в досяжності мети наростити приріст газу. І ентузіазм міністра з приводу обіцянок приросту "майже відразу й дешево" не можна пояснити. Крім того, керівник держкомпанії запропонував порахувати, що можна реально зробити за обіцяну суму.

В Україні нова свердловина середньої глибини коштує близько 3–5 млн дол., і це оптимістична оцінка. Якщо на рік вона дасть мільйонів десять кубометрів газу, буде доволі непогано. Загалом, сума вкладень для обіцяного приросту й близько не нагадує озвучені 200 млн дол.

Отут цікавіше, під кого обіцяно "підгін" родовищ, політкоректно названий "конверсією" договорів? Благо, міністр Насалик згадав і українські компанії, що мають досвід роботи в регіоні на великих глибинах. Під це визначення підходять компанії Ріната Ахметова ("Нафтогазвидобування") і Миколи Злочевського (Burisma). І саме в ДТЕК озвучили месидж про те, що компанія готова працювати з новими активами в нафтогазовій сфері.

А на тлі нещодавнього "хапка" щодо Юзівського майданчика, що нагадав купівлю ризькими безхатьками "вишок Бойка", ДТЕК або Burisma виглядають цілком солідно. Це реальні, а не створені "під угоду" компанії з добре розбуреними родовищами.

Сильним ходом стало і залучення на бік Міненерго полтавської влади. Полтавчанам давно й відверто набридла ситуація, коли від вуглеводнів, які видобуваються на їхній території, вони одержують буквально дірку від бублика - викиди й убиті дороги.

Класичний приклад: торік з території області заплатили 14,5 млрд грн ренти за нафту й газ. Сама область не одержала навіть піввідсотка. Зараз на Полтавщині виник цілком неприкритий бунт проти безплатної роздачі нових ліцензій, і їх видачу блоковано. Область хоче одержувати частку від видобутку…

"Укргазвидобування" не заперечує, але питання потребує законодавчого вирішення. І вже багато часу в парламенті припадає пилом законопроект №3038, згідно з яким 5% ренти залишаються в регіоні. Торік у випадку Полтавщини це становило б 700 млн грн. Але проти цього законопроекту заперечує Мінфін, який теж (сюрприз) розповідає про народ України і його непорушні права.

Дороги ж розбивають аж ніяк не в Києві, та й життя в регіонах нафтовидобутку далеке від ідилічного. Ціна питання для області значна. При її бюджеті в 4,5 млрд грн додаткові кілька сотень мільйонів реально допоможуть залатати частину дір.

Як мінімум це краще виглядає, ніж допомога УГВ у 19 млн грн (на яку Мінфін теж нервово коситься). Тож полтавчани не приховують, що нинішня підтримка "конверсії" родовищ викликана саме завислим питанням з рентою.

До речі, полтавчани чітко заявили, що їх цікавить саме реальний приріст надходження грошей. Варіант, коли їм залишать частину ренти, одночасно зменшуючи субвенції за іншими статтями, їх не влаштовує.

І, чесно кажучи, Києву час зрозуміти, що гратися з регіонами у перетягування каната - заняття шкідливе. Залишати частину ренти в регіоні - це нормальна світова практика видобутку вуглеводнів, і Україна винятком не стане. І краще раніше, ніж пізно, хоч би що з цього приводу думали чиновники Мінфіну.

У Києві розклад приблизно такий. Позиція "Укргазвидобування" зараз така: нинішній варіант конверсії - це спроба повторити спільну діяльність імені товариша Онищенка, тільки на вищому рівні.

"Це могло мати економічний сенс, коли ціна на газ "Укргазвидобування" була нижча від ринкової. При нинішній ціні нам самим вигідна розробка родовищ. У нас вистачає свого ресурсу. Ми ті самі операції замовимо завжди дешевше за рахунок нашого масштабу (буріння, гідророзрив пласта (ГРП) тощо). Що, власне, уже показав тендер на проведення ГРП. Спрацював ефект масштабу - велике замовлення обходиться дешевше на одиницю продукції…

Аналіз показує, що УРП економічно доцільна здебільшого для виснажених родовищ або для родовищ на ранній стадії розробки... Ключовою вимогою до УРП є інвестиції в базову розвідку, пошук і розробку", - наголошують у компанії.

Однак це означає і підвищені ризики для оператора при тій самій розвідці. Безсумнівно, взяти (віджати) готові родовища - значно привабливіше. У списку п'яти родовищ-"хотілок" усі цілком новенькі…

У Міненерго публічно скаржилися, що їм пропонували під цей механізм сильно вироблене Дашавське родовище в Західній Україні. Між іншим, там ще є цілком непогані запаси, але чомусь не сподобалося воно інвесторові.

Утім, позицію "Укргазвидобування" теж варто "конверсувати" - у весняному списку з дев'яти родовищ, на яких передбачалося відпрацювати УРП, було присутнє те саме Яблунівське родовище (Полтавщина). Його ж хоче віддати і Міненерго. Майже консенсус? Хоча й тут потрібен як мінімум прозорий бізнес-план, адже в існуючі родовища вже вкладено величезні гроші. Це все на той випадок, якщо когось реально цікавить приріст видобутку газу. А от якщо стоїть завдання просто взяти й поділити…

Угоду про розподіл продукції вкрай складно відіграти назад. У цьому, власне, їхній сенс - захист інвестора "від дурня". Під ним мається на увазі держава Україна, що звикла безперестанно змінювати правила гри. Мотивація зрозуміла. Але якщо родовища віддадуть майже задарма, одержимо розклад нового зливу народного (ага) майна.

І отут ключовим буде запитання: кому і що пообіцяли на Грушевського або Банковій? І чи твердо там розуміють, з чим і ким та в які ігри грають?

Радісний дерибан держмайна - це одне, а от недостатність місць у літаку на Ростов чи Відень - щось зовсім інше.