Газ і «бульбашки»

Здавалося б, після Медведєвської газової атаки і майже ультиматуму «Газпрому»: заплатіть терміново 2,4 млрд. дол. боргу або готуйтеся до ціни на газ у 400 дол. за 1000 кубометрів у 2009 році, пристрасті мали вщухнути. Та, на жаль, в Україні майже кожен розуміється на газі, тож до середини минулого тижня пристрасті тільки розпалилися.

А тим часом НАК «Нафтогаз України» по всіх засіках збирає долари для виплати боргу за імпортований газ. «Газпром» намагається умовити Туркменистан продати свій газ дешевше, як по 300 дол. за 1000 кубометрів. Переговорний процес про прямий контракт НАКу з «Газпромом» на поставки газу в Україну 2009 року і на тривалий строк призупинився.

«Борг - це констатація факту»

Борги НАК «Нафтогаз України» перед «Газпромом», сума яких була під великим запитанням до вівторка, 25 листопада, формально визнав президент Віктор Ющенко. Щоправда, зробив він це, як уже повелося, на зло уряду. «Те, що Україна винна 2,5 млрд. дол., - це персональна відповідальність уряду», - заявив В.Ющенко на засіданні Ради національної безпеки та оборони 21 листопада.

Український президент, певне, спересердя, заявив, що уряд за п’ять днів має розрахуватися з боргом за російський газ. При цьому В.Ющенко наголосив, що урядова політика в газовій сфері «веде до колонізації України... тому що газ - велика політика». За його словами, уряд досі не розрахувався за поставки імпорт­ного газу ще за перший квартал 2008-го. На думку В.Ющенка, ціна на газ на 2009 рік має бути «не політичною, а економічною». Водночас президент додав, що економіка має бути й у розрахунках за оренду землі Чорноморсь­ким флотом РФ, і у вартості транзиту та зберігання газу. Саме такий економічний підхід мусить обстоювати уряд, зазначив глава держави. Своїми заплатить?

І чомусь ніхто не згадав, що за день до заяви Міллера заступник голови правління «Нафтогазу» Володимир Тріколіч, виступаючи на брифінгу в Києві, заявив, що борг НАК «Нафтогаз України» перед газовим трейдером «РосУкрЕнерго» (РУЕ) за поставлений 2008 року газ становить не більш як 1,27 млрд. дол., а «Газпрому» українська держкомпанія нічого не винна.

Однак представник компанії «РосУкрЕнерго» уточнив суму боргу: вона збіглася з озвученою президентом Росії. Хто б сумнівався... В РУЕ навіть структуру боргу НАКу розписали. За їхньою версією, сума боргу - 2,409 млрд. дол. У тому числі 428,7 млн. дол. - борг за поставки у вересні, 798,6 млн. - борг за жовтень, 834,5 млн. - за листопад, а також 347,1 млн. дол. - штрафи та пені за невчасні розрахунки. (Причому штрафні санкції «РосУкрЕнерго» нараховує за ставкою 0,3% на день, що виливається майже в 120% річних.) Зауважу, це версія РУЕ. «Нафтогаз» із таким розкладом не погоджується. Але платити вочевидь доведеться. Це при тому, що НАК нараховує пеню тому ж «РосУкрЕнерго» за ставкою 0,03%. Відчуйте різницю.

А з чиїх слів В.Ющенко говорив про борг у 2,5 млрд. дол. за перший квартал 2008 року, можна тільки здогадуватися. Мабуть, не даремно Дмитро Фірташ, співвласник «РосУкрЕнерго», як на роботу щодня ходить до московського офісу «Газпрому», та й із представниками секретаріату президента України міцну дружбу водить...

Однак 25 листопада НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» домовилися про те, що НАК до 1 грудня 2008 року погасить заборгованість за газ, поставлений у вересні, і частину боргу за жовтень. Як уточнив перший заступник голови правління «Нафтогазу» Ігор Діденко під час круглого столу, організованого «Коммерсантом Украины» 26 листопада, «до кінця цього тижня ми заплатимо борг за вересень у сумі 380 млн. дол., потім почнемо виплачувати борг за жовтень...»

Що ж стосується боргу перед «РосУкрЕнерго», то І.Диденко пояснив: «Борг - це констатація факту. Борг НАК «Нафтогаз України» перед «РосУкрЕнерго» дорівнює кількості газу, котрий є в підземних газових сховищах (ПГС) України і поставлений цією компанією. Фінансовий план «Нафтогазу» передбачав таку ситуацію, але ніхто не знав на початку року, що нас очікує в листопаді. У фінансовому плані «Нафтогазу» закладено, що для закачування в ПГС за курсу 5,05 грн./дол. НАКу необхідно 10 млрд. грн., а це ті самі майже 2 млрд. дол.».

При цьому голова правління НАК «Нафтогаз України» Олег Дубина заявляє, що «вперше за останні роки НАК є власником майже 17 млрд. кубометрів газу в ПСГ, близько 11 млрд. кубометрів з яких - імпортний газ».

Приблизно стільки ж газу в українських ПГС - 11,4 млрд. кубометрів - належить «РосУкрЕнерго». Однак, за словами О.Дубини, «Нафтогаз» не має наміру викуповувати цей газ у РУЕ (НАКу було запропоновано викупити його по 200 дол. за 1000 кубометрів). Усього ж у ПГС України, за даними керівництва української компанії, близько 30 млрд. кубометрів газу. Щоправда, скільки з них становить так званий буферний газ (який не можна дістати), ніхто не каже.

Втім, що стосується 11 млрд. кубометрів імпортного газу в ПГС, який належить НАКу, то тут ще можливі нюанси. Адже може виявитися, що значна частина цього обсягу належить ЗАТ «УкрГаз-Енерго», котре претендує чи то на 6, чи то на 9 млрд. кубометрів газу в сховищах. Однак претендує дуже вичікувально й до суду поки що не зверталося. Як повідомляло «ДТ», компанію «УкрГаз-Енерго» (у ній 50% належить НАКу, а 50% - «РосУкрЕнерго») спочатку в судовому порядку ліквідували, але ліквідаційної комісії не створили. ЗАТ подало апеляційну скаргу до суду, розгляд якої призначено аж на квітень 2009-го. (Це ж яким кмітливим має бути суддя, щоб призначити дату розгляду апеляції акурат на момент завершення опалювального сезону в країні…) А доти «УкрГаз-Енерго» - начебто вже й не живе, але й не мертве. Та про це дещо пізніше.

Платежі

Попри те, що поки що НАК «Нафтогаз України» обіцяла повернути лише борг за вересень і частково за жовтень, уже зараз потрібно шукати гроші на платіж і за листопад. А з цим виникли складнощі. По-перше, скоротилося споживання газу в Україні, а відповідно, і платежі. Тоді як «Нафтогаз», за словами О.Дубини, планує перші транші в рахунок погашення боргу спрямувати із суми зібраних платежів. Зараз НАК поставляє газ підприємствам теплокомунальної енергетики в надії, що ті розплатяться. Та коли це ще буде... Якщо врахувати, що й доходи населення падають (люди в неоплачуваних відпустках або взагалі втрачають роботу), то можна очікувати, що й поточні платежі цієї категорії газоспоживачів скоротяться.

Окрім того, негативно позначається і фінансова криза. Попри те, що для промисловості ціну на газ з листопада «прив’язали» до курсу долара, механізм перерахунку в деталях ще не розроблений. А поки «Нафтогазу», наприклад, у середу ледь вдалося купити валюти на 600 млн. грн. Спочатку, як уже говорилося, НАК «Нафтогаз України» купувала валюту за курсом 5,05 грн./дол., як закладено в її фінансовому плані на 2008 рік. Але в четвер Нацбанк продав НАКу валюту за курсом 6,4 грн./дол. Що буде далі, ніхто достеменно не знає. Чи то доведеться просити у Нацбанку кредит із траншу МВФ (який уже давно розписано, якщо не витрачено), адже навряд чи ще якийсь банк дасть НАКу кредит на відносно прийнятних умовах. Чи то погоджуватися на те, що борг погашатиметься за рахунок платежів «Газпрому» за транзит його газу територією України (а отже, змиритися з тим, що НАК і, відповідно, бюджет України не отримають єдино реальних надходжень уже на початку 2009 року). Останній варіант до того ж потребує узгодження з урядом і парламентом, адже частка НАКу в дохідній частині бюджету України становить, за даними за десять місяців 2008 року, 17%. Словом, що година, то й новий клопіт. Зрозуміло одне: платити доведеться.

Ціна газу: хто менше і чому?

Відведені президентом В.Ющенком уряду Ю.Тимошенко п’ять днів на вирішення боргового питання спливли в середу. А у вівторок делегація НАК «Нафтогаз України», як уже було сказано, домовилася про виплату боргу «Газпрому» до 1 грудня.

До речі, офіційне повідомлення про це на сайті «Газпрому» спочатку містило загальну цифру боргу НАКу в 2,4 млрд. дол. Але швидко було знято, і тепер там ця цифра не фігурує. Чого б це?..

Зате у середу всі почули, що, виявляється, газ у 2009 році для України може коштувати і 179,5 дол. за 1000 кубометрів - версія екс-міністра палива та енергетики Юрія Бойка, і «менш як 400 дол.» - версія заступника голови секретаріату президента Олександра Шлапака, і «менш як 100 дол.» - версія президентської раті, озвучена уповноваженим президента України з питань міжнародної енергетичної безпеки Богданом Соколовським (навіть шкода його, адже, схоже, йому доводиться озвучувати фантазії свого безпосереднього керівника - голови секретаріату Віктора Балоги).

Мотивація кожної версії загалом зрозуміла. Тепер тіньовий міністр (міністр Мінпаливенерго тіньового уряду) Юрій Бойко запевняє, що коли погоджувалася ціна на газ для України на 2008 рік, то ціна нафти становила 79 дол. за барель. Однак тоді вдалося домовитися про ціну в 179,5 дол. за 1000 кубометрів. А сьогодні ціна нафти нижча, отже, за логікою Ю.Бойка, й ціна газу має бути нижчою чи хоча б такою ж, як 2008 року.

О.Шлапак «відбивався» від заявлених О.Міллером 400 дол. з оглядкою на погрози росіян звернутися до арбітражу. Перший заступник голови секретаріату президента вважає політичним фарсом заяву російського «Газпрому» про намір звернутися до Арбітражного трибуналу Арбітражного інституту Торговельної палати Стокгольма (Швеція) із вимогою стягнути з НАК «Нафтогаз України» борг за поставлений газ. «Нафтогаз» не має прямих відносин із «Газпромом», тому питання про заборгованість НАКу перед російською компанією необгрунтоване. Розмови про передачу якихось матеріалів до суду - тільки політичний фарс», - заявив О.Шлапак.

При цьому він підтверджує існування боргу «Нафтогазу України» перед компанією «РосУкрЕнерго» у розмірі 1,26 млрд. дол. за газ, поставлений у вересні-жовтні, що підтверджено відповідними актами. Цю суму НАК погашає за рахунок коштів, які надходять від українських споживачів. Інших підтверджених фінансовими документами боргів української компанії перед РУЕ, за його словами, не існує.

Що ж до озвученої Богданом Соколовським ціни «менш як 100 дол.», то цілком очевидно, що президентська рать, не мудруючи, опускає планку ціни до неймовірно низької з тим, щоб у будь-якому разі залишити за собою можливість за будь-якої ціни вище 100 дол. дорікнути уряду Тимошенко в нездатності домовитися «за газ». На думку Б.Соколовського, «комусь вигідно доводити ситуацію під кінець року». «Не виключаю, що йдеться про не найкращий спосіб прихованої політичної підтримки перспективного, з погляду Кремля, політика», - сказав Б.Соколовський. Він не назвав, кого Кремль вважає «перспективним» українським політиком, зазначаючи лише, що «їх не так багато». За його словами, можливо, це було зроблено спеціально, перед переговорами, оскільки та людина, що поїде на переговори, заздалегідь знаючи про можливу ціну 400 дол. і домовившись на меншу ціну, опиниться явно у виграші.

Так що з мотивацією все зрозуміло.

А далі нас може очікувати бенефіс президента Ющенка. Як заявив 25 листопада вже згадуваний Б.Соколовський, президент України сам розв’язуватиме проблему поставок газу з Російською Федерацією, якщо уряд Юлії Тимошенко не вирішить це питання до середи, 26 листопада.

«Очевидно, якщо уряд не впорається з цим завданням, то президентові України доведеться самому вирішувати це питання», - сказав Б.Соколовський. Чиновник висловив упевненість, що завдяки своєму авторитетові В.Ющенко зможе перервати практику, коли наприкінці кожного року для України стають актуальними проблеми в газовій сфері.

Звучить пафосно, але...

Дуже хочеться подивитися, як на тлі холодної війни між Банковою й Кремлем силою свого авторитету В.Ющенко вирішить газове питання і знизить ціну на газ для України на 2009 рік до 100 дол. Менше не треба - буде нескромно…

Прообраз формули ціни на газ для України

Як відомо, останніми роками (до появи 2006 року «РосУкрЕнерго» як монопольного постачальника газу в Україну) «Газпром» і НАК «Нафтогаз України» домовлялися про ціну на газ на російсько-українському кордоні перед початком кожного року. І завжди це був непростий процес. Правда, ніколи про конкретну формулу ціни не йшлося. З приходом «РосУкрЕнерго» українцям спробували пояснити, звідки береться ціна для України в 130, а потім і в 179,5 дол. Мовляв, це мікс із цін на середньо- та центральноазіатський газ. А не подобається, так купуйте в «Газпрому» - по 300 дол. за 1000 кубометрів.

До слова, директиви, видані керівництву НАК «Нафтогаз України» президентом і прем’єром на ведення переговорів із «Газпромом» про газовий контракт на 2009-й і наступні роки, не містять конкретних цінових показників. Як не містять і точних нагадувань про потрібний обсяг імпортного газу для енергобалансу країни. У цьому сенсі НАК «Нафтогаз» просто залишився сам на сам із цією проблемою. І з «Газпромом». І навіть Мінекономіки не підказало: а чи треба Україні купувати відразу 55 млрд. кубометрів газу на 2009-й? Адже в умовах фінансової кризи й скорочення виробництва, можливо, вистачило б 35-40 млрд.?

Ніхто не підказав конкретно, на яку методику визначення ціни «Нафтогазу» ліпше орієнтуватися: на формульний підхід з орієнтацією на котирування кошика нафтопродуктів чи домовлятися «по ситуації». Ніхто не підказав, чи потрібен «Нафтогазу» контракт на рік, або ж спробувати домовлятися поквартально. І чи час тепер фіксувати цінові показники навіть для трирічного контракту?

На ці й багато інших питань керівництво «Нафтогазу» змушене шукати відповіді саме.

Цього року кілька тижнів тому, за словами голови «Нафтогазу» О.Дубини, «Газпром» надіслав проект договору, в якому ціну на газ для України на 2009 рік росіяни пропонують прив’язати до формульних категорій - цін на мазут і газойль із певними коефіцієнтами, а також до котирувань міжнародного агентства Platts. Це, звичайно, ще не остаточна формула, як можна було б собі уявити. Та й про саму ціну напевно нічого не відомо. Переговори тривають. Зокрема, за словами заступника голови НАКу І.Діденка, українська сторона надіслала в «Газпром» листа з проханням уточнити деякі деталі формульної категорії, але відповіді поки що немає. Проте навіть поданий «Газпромом» прообраз формули ціни в «Нафтогазі» вважають певним прогресом на шляху до формалізації відносин суб’єктів господарювання двох країн. Якщо, звичайно, до неї дійде...

Начальник управління по роботі з країнами близького зарубіжжя «Газпрому» і водночас директор компанії «Газпромсбыт Украина» Анатолій Подмишальський, як завжди, дуже дипломатично зауважив, що формульний підхід до утворення ціни - не єдиний. За його словами, російська компанія розглядає можливість фіксації ціни на газ для України на найближчі два роки. І готова піти на такий варіант, якщо це буде необхідно. А залежить це багато в чому від того, на якій сумі сторгується «Газпром» насамперед із Туркменистаном. За словами А.Подмишальського, найближчим часом російська газова монополія сподівається узгодити ціну на середньоазіатський газ і залежно від її розміру вирішуватиме, як забезпечити для України трирічний перехід на європейські ціни. При цьому він запевнив, що Україна може розраховувати на зниження ціни найшвидше до кінця 2009 року.

Та перш ніж говорити про гіпотетичне зниження ціни, слід знати, якою вона буде від початку. Зрозуміло, що росіяни, з одного боку, намагаються з’ясувати, на що реально можуть розраховувати в ціновому плані в Україні. З іншого - хочуть дотиснути насамперед туркмен. А ті вперлися в цифру 300 дол. за 1000 кубометрів - і поки що не поступаються. Підігріває завзятість Туркменистану й Китай, який почав потрохи становити конкуренцію «Газпрому», про що росіяни кажуть дуже неохоче. Отже, якщо Туркменистан як основний постачальник середньоазіатського газу не знизить уже названої ціни, «Газпром» може опинитися в дуже незручному становищі.

По-перше, «Газпрому» для балансу, насамперед торгового, дуже необхідний туркменський газ. Без нього буде складно виконати всі експортні контракти, зокрема, й по поставках газу в Україну. По-друге, як стало відомо «ДТ» із конфіденційних джерел у «Газпромі», росіяни дотепер орієнтувалися на ціну газу для України в коридорі від 230 до 270 дол. за 1000 кубометрів. Якщо туркмени, а за ними казахи та узбеки зажадають за свій товар 300 дол., то звести ресурсно-ціновий баланс буде дуже складно. Адже йдеться мінімум про 50-55 млрд. кубометрів газу.

«РосУкрЕнерго» повертається?

Є ще один цікавий чинник, який може зіграти (або, швидше, на якому можуть зіграти) у середньоазіатському газовому полі. Свого часу, а саме два роки тому, не тільки Україну «видавили» з Казахстану, Узбекистану та Туркменистану. Зовнішньоторговельне підприємство «Газпрому» - «Газпромекспорт» - ще в 2006 році поділилося контрактами з «РосУкрЕнерго». І тепер, якщо «Газпром» не підпише з Туркменистаном контракт на 2009 рік, цілком може виявитися, що з-під сукна (або з вагомого портфеля) «РосУкрЕнерго» дістане підготовлений контракт і... купить азіатський газ.

Подальший розвиток ситуації може бути таким (зрозуміло, це всього лише версія). Припустимо, «Нафтогаз» не встигне до початку нового року погасити борги і не отримає відстрочки в «Газпрому». Отже, прямий контракт на поставку газу в Україну в 2009 році безпосередньо «Газпромом» опиниться під питанням. Та й у російської компанії в газовому балансі може утворитися «дірка» обсягом у 50-55 млрд. кубометрів газу, які саме й передбачається продати Україні.

І тут на сцені знову з’являється... «РосУкрЕнерго» - із туркменським контрактом на 2009 рік і з запасами газу в українських «підземках» у 11,4 млрд. кубометрів...

Скажіть, в української сторони буде вибір у такій ситуації? Навряд чи. Недаремно ж лобісти «РосУкрЕнерго» весь рік посилено обробляють усіх причетних до цієї теми і в Україні, і в Росії.

Крім того, РУЕ дотепер поставляє газ деяким східноєвропейським країнам, наприклад, Польщі, Угорщині. І цим країнам не байдуже, де вони візьмуть газ, якщо не буде «РосУкрЕнерго». Їм потрібно або домовлятися з «Газпромом», що дехто вже намагається зробити, або сподіватися на те, що «РосУкрЕнерго» усе-таки матиме у своєму розпорядженні газ і право його експорту. І в цьому сенсі наші сусіди - не союзники нам у боротьбі «за чистоту газових рядів». Швидше, зовсім навпаки. Не забуватимемо, що 50% РУЕ - власність «Газпрому». Решта - на договірних відносинах...

ЗАТ «УкрГаз-Енерго» відроджується?

Що ж до внутрішнього ринку газу України, то у разі чергової появи на газовій орбіті «РосУкрЕнерго», найшвидше, відродиться і ЗАТ «УкрГаз-Енерго». Засновники цієї компанії - «Нафтогаз України» (50%) і все те ж саме «РосУкрЕнерго» (50%). Як уже йшлося вище, це підприємство перебуває в замороженому стані й нині начебто діяльність на внутрішньому ринку газу не веде. Та ще на початку року «УкрГаз-Енерго» контролювало практично всю промисловість України й саме в нього купував технічний газ «Укртрансгаз» - оператор газотранспортної системи України. «Нафтогаз» поставляв газ в основному власного видобутку виключно населенню за фіксованими цінами та підприємствам теплокомунальної енергетики, домогтися від яких оплати за всіма рахунками теж нелегко. Словом, прибутку від цього виду діяльності не було. Він був у ЗАТ «УкрГаз-Енерго». І попри те, що НАК є співзасновником цієї компанії, дивідендів вона так жодного разу й не одержала.

Отже, якщо повернеться «РосУкрЕнерго», то, швидше за все, повернеться і описана вище схема, про яку «ДТ» неодноразово й у деталях розповідало. Але навіть якщо це і не буде ЗАТ «УкрГаз-Енерго», легко може з’явитися двійник цієї компанії.

Точно відомо, що за будь-якого розкладу 7,5 млрд. кубометрів газу для промисловості України поставлятиме в 2009 році стовідсотково дочірнє підприємство «Газпрому» - «Газпромсбыт Украина». Ця умова чітко зазначена в меморандумі від 2 жовтня 2008 року «Про співробітництво в газовій галузі», підписаному прем’єрами України і Росії Ю.Тимошенко і В.Путіним. Гадаю, навіть якщо інші пункти меморандуму буде переглянуто в силу різноманітних причин, присутність на ринку України компанії «Газпромсбыт Украина» та її газову квоту на 2009 рік навряд чи буде поставлено під сумнів.

Однак навіть і без ЗАТ «УкрГаз-Енерго» на внутрішньому ринку залишається проблема - обл- і міськгази, які тепер називаються ВАТ з газопостачання і газифікації. Нікого не цікавило б питання, хто викупив акції цих підприємств, якби вони вчасно розплачувалися з НАК, а точніше - з її дочірньою компанією «Газ України». Але ні.

Тінь облгазів

Свого часу процес приватизації обл- і міськгазів був пущений, як-то кажуть, на самоплив. У результаті сьогодні НАК «Нафтогаз України» далеко не в багатьох підприємствах з газопостачання і газифікації володіє пакетом акцій, який дає право не те що управляти, а навіть втручатися і тим більше контролювати роботу таких ВАТ. До таких можна віднести шість облгазів у Західному регіоні України, які начебто перейшли від Олега Бахматюка під контроль Д.Фірташа (основного приватного власника «РосУкрЕнерго», якому належить 48% акцій цієї компанії). Домогтися від них платежів «Нафтогазу» не вдається, хоч як він намагається. Станом на 27 листопада загальна заборгованість підприємств з газопостачання і газифікації перед НАК становила 1,213 млрд. грн. З цієї суми 44% (534,23 млн. грн.) становить борг семи основних боржників: «Вінницягаз» - 96,48 млн. грн., «Волиньгаз» - 46,67 млн., «Закарпатгаз» - 78,02 млн., «Івано-Франківськгаз» - 72,3 млн., «Львівгаз» - 169,36 млн., «Чернігівгаз» - 60,73 млн., «Чернівцігаз» - 10,67 млн. грн. Це саме та сума, яку облгази, підконтрольні Бахматюку-Фірташу, повинні повернути в оплату боргу НАК перед... «РосУкрЕнерго», що наполовину належить Фірташу. Виходить, співвласник «РосУкрЕнерго» затримує платежі самому собі? Однак борг-то значиться за «Нафтогазом»...

Та й окрім цієї групи компаній, є чимало питань до власників багатьох інших підприємств з газопостачання і газифікації. Або навіть не зовсім до їхніх власників. Достатньо того, що в часи бурхливої діяльності на ринку України ЗАТ «УкрГаз-Енерго» з дюжину облгазів очолював як голова правління або наглядової ради Ігор Воронін - одночасно голова ЗАТ «УкрГаз-Енерго». Зрозуміло, його завданням був контроль надходження коштів насамперед зовсім не «Нафтогазу» («Газу України»), а тим, хто реально контролював ці ВАТ. Але це окрема історія - історія розмивання пакетів акцій обл- і міськгазів, власниками яких стають кіпрські компанії, російські бізнесмени.

Словом, усе йде до того, що в один прекрасний момент ці підприємства опиняться під безпосереднім контролем «Газпрому» або, якщо хочете, «РосУкрЕнерго», котре за певну плату переуступить їх тому ж «Газпрому». І при цьому начебто не має значення, що реально газотранспортна і газорозподільна система - власність держави. Грошовий потік насправді контролює той, хто контролює обл- і міськгази.

Справедливості заради зазначу, що і НАК «Нафтогаз» заборгувала облгазам за доставку газу споживачам по газорозподільних мережах, які взагалі-то контролюються облгазами.

Однак і на це є форма «протесту» облгазів: вони просто відкривають другий рахунок, на який власне і збирають платежі від населення і самі ними розпоряджаються. А рахунок, із якого гроші повинні автоматично переказуватися НАКу, просто пустує або його наповнюють ледь-ледь. Так і виходить, що більшість із нас за газ і тепло сплачують, але гроші ці переспрямовуються облгазами на їх розсуд, а не на вимогу «Нафтогазу» для оплати за газ. Це спрощено описана схема, але, кажуть, дуже дієва. У результаті таких «обхідних маневрів» облгазів НАК недоодержує плату за поставлений газ, що ускладнює фінансове становище компанії, а отже, і можливість розплатитися за імпортний газ.

P.S. За даними «Дзеркала тижня», станом на 13.00 п’ятниці, 28 грудня, НАК «Нафтогаз України» змогла придбати й переказати на рахунки «РосУкрЕнерго» близько 100 млн. дол. із 500 млн., обіцяних до переказу до 1 грудня 2008 року. Однак на момент здачі статті банківський день у Москві завершувався, а в Швейцарії ще ні.