Формула проти "зради"

Лютневі тендери на закупівлю нафтопродуктів двома найбільшими державними споживачами - Міністерством оборони й "Укрзалізницею" вже вкотре підтвердили, що держзакупівлі залишаються злободенною темою.

За останній рік обидва покупці пройшли серйозний еволюційний процес, кожен - своїм шляхом, але в результаті позитивні зміни є. Однак проблема багатьох успішних українських починань у тому, що згодом вони скочуються до колишніх схем. Щоб зацементувати прогресивні зміни, залишилося зробити кілька невеликих, але дуже важливих кроків. Бо діючі процедури закупівлі палива не гарантують поки що на 100% кращої ціни. А головне, не забезпечують неминучості поставок нафтопродуктів, що у випадку з обома стратегічно важливими покупцями вкрай небезпечно.

Закупівлі нафтопродуктів залізницею й оборонним відомством завжди були оповиті завісою таємниці, через яку назовні раз у раз просочувалися скандали. Після зміни влади у 2014 р. ситуація стала змінюватися, хоча скандали не припинилися. Якісні зміни почали відбуватися 2015-го. Однак перші тендери 2016 р. оголили як старі, так і нові проблеми.

"Залізка" працює за… довідкою

У сфері закупівель нафтопродуктів "Укрзалізницею" у 2015 р. відбулася революція. У червні великий тендер на поставку 100 тис. т дизпалива несподівано виграла одна зі структур "Концерну Галнафтогаз", посунувши свого одвічного конкурента - WOG. З'явилися й інші постачальники. Але найголовніше - тендерні ціни вперше за багато років почали відповідати ринковому рівню.

Не можна сказати, що ламання "паливних" підвалин в "Укрзалізниці" минуло безболісно, але деякі зміни очевидні. З посиленням конкуренції на торгах на порядку денному з'явилося питання формульного ціноутворення, коли ціна встановлюється автоматично, виходячи з міжнародних котирувань дизпалива, курсу валют, ставок податків тощо. Фактично спір (торг) між постачальниками зводиться до того, в кого з них ліпші умови із залучення фінансування й менші апетити. Для впровадження цієї прогресивної практики зусиллями зокрема нових фахівців "Укрзалізниці" в законі про держзакупівлі котирування Platts легалізували й допустили до використання.

Однак першу ж спробу провести тендер "за формулою" було оскаржено в Антимонопольному комітеті - трейдер "Елемент нафта" визнав дискримінаційними норми про прив'язку тендерної ціни до курсу долара й котирувань Platts. АМКУ цю думку підтримав.

Поспішність цього рішення стала очевидною відразу ж. На тлі відносно стабільних тренду світових цін і курсу долара восени 2015-го ціна на внутрішньому ринку злетіла через російське ембарго на поставки дизпалива в Україну. За формулою ціна була б відносно стабільною, але по факту "Укрзалізниці" довелося неодноразово підвищувати ціни слідом за кон'юнктурним зростанням цін на внутрішньому ринку й у результаті чимало переплатити.

Саме час уточнити дуже цікавий момент: перегляд цін відбувається на основі довідок підприємства "Держзовнішінформ", котре як надмірно клієнтоорієнтована організація при видачі таких довідок тяжіє до максимальних значень. (Очевидно, неспроста ця організація з орбіти Мінекономрозвитку фігурувала в переліку названих Абромавичусом підприємств, до яких тяглися руки корупціонерів.) По суті, багатомільйонні суми "Укрзалізниці" досі залежать від довідки клерка в держлавці під назвою "Держзовнішінформ".

Неприємний осад залишив і перший тендер 2016 р. Увесь виставлений на торги обсяг (100 тис. т дизпалива) виграла компанія "Вог Аеро Джет". Не з високою, навпаки, з ціною, що нижча за ціну ринку. Переможець заявив 13959 грн/т (із ПДВ), тоді як найближчі переслідувачі-претенденти - "Елемент Нафта" і ТД "Сокар-Україна" запропонували за ДП по 14790–14890 грн, кременчуцька "Укртатнафта" - 15000 грн, а "зелений" конкурент " Окко-Бізнес-Контракт" - 15150 грн/т. Водночас середня ціна на вагонні партії дизпалива на дату торгів становила 15300 грн/т.

З одного боку, низьку ціну для державного перевізника слід вітати. Але з іншого - відомо, що чудес не буває. "Вони будуть змушені відразу ж звернутися за підвищенням цін, заявлена ними ціна дорівнює в найліпшому разі собівартості, а з урахуванням зростання курсу валют невдовзі буде нижчою за собівартість", - вважає один з учасників торгів.

Нюанс у тому, що закон справді дозволяє підвищити ціну від конкурсного рівня на 10% у разі відповідних змін на ринку. Саме цією нормою скористалися восени: першу додаткову угоду було підписано наступного дня після підписання самого контракту.

Якщо ціну справді переглянуть (а "Держзовнішінформ" усе зробить за найвищим розрядом), то після підвищення на 10% "залізка" закупить паливо в результаті дорожче, ніж пропонували всі перелічені конкуренти переможця названого вище тендеру. Але навіть якщо ціна буде на рівні найближчого конкурента, назвати таку систему торгів справедливою й ефективною не виходить.

Та річ навіть не в цьому. Залишається потужна роль людського чинника, який неминуче створює ризик корупції. Чи захоче "Укрзалізниця" переглядати ціни у бік зростання, якщо раптом до такої хитрості із 10% вирішить вдатися хтось інший? Чи буде так само завзято домагатися зниження цін у "свого" переможця тендерів, якщо ринок піде вниз? Усе це можна правильно мотивувати.

Така система тендерів дуже підриває довіру до себе. Крім того, досить ризикованою з боку залізничників виглядає ставка на одну компанію. Тим більше, що у 2015 р. уже мали місце форс-мажори, коли перевізник терміново змушений був шукати альтернативу діючому постачальникові, який виявився не в змозі виконати зобов'язання.

Таких ситуацій в умовах нестабільності ринку й валютного курсу може бути чимало. Постачання силами двох-трьох постачальників виглядає значно міцнішою конструкцією, ніж ставка на одного.

У нетрях "Укрзалізниці" нібито продовжує жевріти тема формульної ціни. Але на березень знову оголошено тендери на закупівлю 100 тис. т дизпалива за старими правилами.

Примари проти Міноборони

У 2014 р. ринок довідався, що в країні є такий споживач нафтопродуктів, як армія. І не тільки тому, що почалася війна, - на конкурси покликали всіх, кого змогли знайти. За Януковича й раніше потреби військових закривали придворні "крамниці", як, утім, і по всіх інших позиціях.

Шлях був непростим. Закупівлі виявилися у віданні "волонтерського десанту", який щодо палива набив чимало шишок. Тут пішли шляхом передбаченої законом переговірної процедури. Найбільший урок волонтери засвоїли в лютому-березні 2015 р., коли в центрі подій опинився "Концерн Галнафтогаз", який погодився поставити велику партію арктичного ДП. В умовах різкої девальвації гривні, що перевалила за позначку 30 грн за долар, ціна палива полетіла за хмари, бо товар поставлявся за імпортом (DT.UA докладно описувало цю ситуацію в статті "Формула спокою для Міноборони", див. №13 від 10 квітня 2015 р.).

Коли курс і ціни пішли вниз, почали передомовлятися. Сивого волосся тоді додалося в усіх учасників процесу…

По "паливних" епізодах, зокрема, на Міноборони й волонтерів обрушився шквал депутатських запитів і обвинувачень, причому як конструктивних, так і відверто лобістських. Досягла успіху в цьому група депутата Пашинського, яка в розпал скандалу зі "зникненням" палива Курченка продала (не передала, як намагаються розповідати деякі зацікавлені наближені особи) військовим через держкомпанію "Укртраснафтопродукт" близько 10 тис. т дизпалива з експропрійованих іменем Революції обсягів младоолігарха. (Усього, нагадаю, у рамках справи Курченка фігурує понад 100 тис. т нафтопродуктів і сировини.) "До підписання цього контракту депутати спеціально надіслали знімальну групу каналу "1+1", - згадує співробітник департаменту держзакупівель і поставок матеріальних ресурсів Міноборони, що побажав залишитися невідомим.

До літа 2015 р. паливні тендери під кураторством волонтера Неллі Стельмах узагалі не викликали запитань у постачальників. Хоча пресинг різних перевіряльників був таким, що іноді доходило до абсурду. Як відомо, восени волонтерський десант залишив Міноборони.

Із 2016 р. торги почали проводити на електронному майданчику Newtend, що входить у пул системи ProZorro. Перший же великий тендер, що відбувся 17–18 лютого, розкрив як переваги, так і недоліки нового підходу.

Очевидний плюс - можливість брати участь із будь-якої точки світу (раніше доводилося їхати в Міноборони, а це режимний об'єкт, перепустки тощо). Також можна в режимі онлайн відстежувати перебіг торгів і документи, подані претендентами.

Тепер про недоліки й можливі проблеми. У стартовому відбірному етапі тендера Міноборони по поставці 55 тис. т нафтопродуктів за всіма без винятку лотами перемогли невідомі й маловідомі компанії зі статутними фондами в кілька тисяч гривень: "Трейд Коммодіті", "Нафтова компанія Петролеум Груп", "Міраж Трейд", "Оккоїл", а також ФОП Автенюк В.В. Хоча названі компанії не надали сертифікатів планованих до поставки нафтопродуктів або надали документи на марки, що не відповідають зазначеним у тендерній документації. Крім того, всі надані цими компаніями сертифікати було видано в різний час іншим організаціям - великим учасникам ринку.

Результати не змусили на себе довго чекати. На перших же переговорах раніше невідома "Нафтова компанія Петролеум Груп" (статутний фонд 1000 грн) підтвердила свої наміри лише на поставку
3,8 тис. т, хоча на першому етапі тендера закріпила за собою весь заявлений Міністерством оборони обсяг у 18,19 тис. т.

Згідно з процедурою, черга автоматично перейшла до найближчого переслідувача - компанії "Трейд Коммодіті" з Дніпродзержинська (статутний фонд 7400 грн). Її представник повідомив, що компанія може запропонувати паливо з Греції, Туреччини й навіть Азербайджану. Усе це цікаво, але досі ніхто морем ТС або РТ (це види авіаційного палива), яке потрібне Міноборони, не імпортував. Суто теоретично така схема можлива, але стосовно поставок Міноборони хотілося б опиратися на реально діючий канал. Крім того, однозначно можна стверджувати, що такі поставки будуть дорожчими, ніж закупівля в тієї ж "Укртатнафти".

Питання з авіапаливом має особливу важливість, оскільки Російська Федерація закрила поставки авіагасу відразу після початку війни, а з 2016-го припинив поставки найбільший експортер цього товару в Україну - Білорусь. Причина вже не там, а тут: українські митники прирівнюють авіапаливо до бензину, вимагаючи вдесятеро більший акциз, що робить це паливо абсолютно непрохідним. Спроби білорусів донести абсурдність ситуації до перших осіб ДФС обернулася відкриттям трьох кримінальних виробництв проти одного з топ-менеджерів "Білоруської нафтової компанії" в Україні. Трейдери перемключилися на поставки з Європи, але там випускають марку гасу Jet A-1, якої ЗСУ не використовують.

Тому пильний інтерес до тендера Міноборони в частині авіагасу виправданий. Найбільш реальним постачальником могла б стати кременчуцька "Укртатнафта", але її обійшли не один, а відразу чотири трейдери, імена трьох з яких широкій громадськості невідомі.

Найнебезпечніше у випадку з тендерами Міноборони - невиконання контрактів. За всієї важливості ціни, від надійності постачальника безпосередньо залежить обороноздатність країни. І свідомо ризиковані експерименти з постачальниками, що володіють копійчаними статутними фондами, абсолютно недоречні. Нехай їхні фонди й були б мізерними, але гарантії поставок - залізобетонними. Та гарантій немає. Як мінімум це загрожує втратою часу, максимум - ризикуємо життями бійців.

***

Безперечним позитивом у процедурі закупівель нафтопродуктів "Укрзалізницею" і Міністерством оборони є підвищення відкритості й зниження цін до ринкового рівня. Однак ця хибка система постійно норовить піти "ліворуч" - дуже вже великі обсяги, гроші, спокуси. Обом структурам треба знову повернутися до вивчення формульних контрактів, які насамперед дадуть змогу уникнути будь-яких претензій в упередженості. Для "Укрзалізниці" актуально створити стійкішу модель поставок із залученням кількох постачальників.

Міноборони варто запозичити досвід залізничників у галузі застав для участі в тендерах - це віднадить випадкових учасників. І жодної дискримінації: застава до 3% від вартості передбачуваного лота допускається законом про держзакупівлі. При цьому заставу ти втрачаєш, якщо відмовляєшся від своєї пропозиції, як це було у випадку зі згаданою "Петролеум Груп". Постачальник має знати, що ризикує не тільки репутацією, а й грішми. Не завадить і друга застава, банківська, яка автоматично йтиме в Міноборони у разі, якщо постачальник не виконує контракту на поставку палива. Не будуть зайвими й довідки про виконання великих контрактів, щоб не було експериментів над стратегічно важливими державними органами.