"Енергоатом". Західний вектор

Зима дедалі ближче. І вона знову заскочила зненацька Кабмін. Поспішно створювані штаби, широкий потік паперів і тонкий струмочок грошей наразі не вселяють особливого оптимізму.

Відносно світлою плямою на цьому тлі є ситуація з атомними електростанціями.

Відповідно до проектного балансу НАЕК "Енергоатом", з жовтня по квітень українські атомники забезпечать 49,0 млрд кВт·год., тобто понад половину загального виробництва електроенергії за цей період. Це реально: паливо на АЕС є, і до проходження зими вони в цілому готові.

Щоправда, це не означає, що вдасться уникнути проблем. Основною загрозою для роботи АЕС узимку буде нестача генерації теплових електростанцій, що може призвести до зниження частоти в Єдиній енергосистемі країни. При її падінні нижче за 48,9 Гц відбувається автоматична зупинка ядерних енергоблоків. І тоді може бути знеструмлено велику частину території України. Сценарій, що й казати, не надто оптимістичний, але, на жаль, цілком реальний.

Щоб уникнути такого розвитку подій, НАЕК вніс свою лепту, хоча створити запаси вугілля на теплоелектростанціях він не може.

Із серйозних проколів можна зазначити хіба що тривалу епопею з добудуванням лінії електропередачі напругою 750 кВ від Рівненської АЕС у Центральну Україну. Лінію мали здати в експлуатацію в першій половині цього року. Нині визначено черговий (уже, напевно, десятий за її історію) "крайній" термін - не пізніше 22 грудня. Проектом займаються дві структури - "Укренерго" та атомники. У затримці винні обидві (і ще чимало осіб, які банально намагалися "нагрітися" на будівництві в розпал війни), але відступати реально вже нікуди.

А от із паливом для АЕС усе непогано. Є навіть невеликий страховий запас на випадок повного припинення поставок із РФ. На складах АЕС є шість резервних завантажень (у тому числі одна шведська) свіжого палива для реакторів ВВЕР-1000 та одна для ВВЕР-440 на Рівненській АЕС. За розрахунками фахівців, цього вистачить для забезпечення станцій ядерним паливом до червня 2016-го.

До речі, саме наявність такої страховки багато в чому пояснює коректні відносини, що зберігаються між "Енергоатомом" і російською стороною. Шантаж у такій ситуації малоефективний, поставки свіжого палива здійснюються регулярно. З 12 запланованих поставок палива для блоків-мільйонників більша частина вже доставлена (п'ять уже завантажили в реактори). До кінця року з РФ привезуть решту.

Однак особливе значення приділяється поставкам палива з альтернативних джерел. Це партія ТВЗ зі шведського заводу Westinghouse. Зрозуміло, що єдине завантаження (і одне резервне) особливої ролі майбутньої зими не відіграють. Нині по всій Україні західним паливом наполовину завантажено тільки один блок Южно-Української АЕС. Проте це можна розглядати як початок тенденції.

Якщо раніше, у 2008–2013 рр., передбачалося, що паливо Westinghouse поставлятиметься лише на три ядерні блоки (два на Южно-Українській та один на Запорізькій АЕС), то з початком російської агресії в Україні плани було істотно скориговано.

30 грудня 2014 р. було підписане доповнення №13 до контракту від 2008 р. зі шведським виробником ядерного палива, яке передбачає різке розширення географії поставок. Уперше не пошепки стали говорити й про можливості (у критичній ситуації) забезпечити неросійським ядерним паливом усі 13 українських блоків ВВЕР-1000.

Поки що модернізоване шведське паливо цілком успішно проходить передбачене контрактом тестування на третьому блоці Южно-Української АЕС. У 2016-му його почнуть впроваджувати на другому блоці цієї станції та на п'ятому блоці Запорізької АЕС.

Іншими словами, уже три блоки матимуть змішані зони, що складаються з тепловиділяючих стрижнів як російського, так і шведського виробництва (повністю паливо в зоні реактора оновлюється за чотири роки). Відповідно до доопрацьованого контракту, у 2016 р. з заводу у шведському місті Вестеросі в Україну поставлять уже п'ять партій ядерного палива. Це підтвердив і міністр В.Демчишин: "Сподіваюся, що з 2016 р. у нас буде 5 із 18 поставок із боку Westinghouse".

Планується, що у разі успішної експлуатації палива на Южно-Українській АЕС і п'ятому блоці в Запоріжжі на цю АЕС у 2016 р. переведуть ще три блоки. Орієнтовно це будуть блоки №1, 3, 4. Якщо ці плани буде реалізовано, то з 2016-го по 2020 р. Україна щороку купуватиме по шість завантажень палива Westinghouse. Тоді частка РФ в обсягах поставок для ВВЕР-1000 скоротиться з нинішніх 92 до 54%. Приблизно так само дохід РФ скоротиться в грошовому обчисленні. У 2014 р. для українських АЕС у росіян купили палива на 588,8 млн дол., у американсько-шведської Westinghouse - на 39,4 млн. Але ситуація змінюється. Природно, перспектива звуження ключового ринку захоплення в росіян не викликала.

До вже багаторічної кампанії в пресі та Інтернеті з обвинувачення України в тому, що вона хоче "організувати" новий Чорнобиль, підключили навіть російське МЗС, яке заявило, що "тепловиділяючі збірки, вироблені цією компанією, неодноразово демонстрували невідповідність вимогам до якості палива для реактора ВВЕР-1000". У принципі, проблеми реально мали місце, але заява про невідповідність сильно перебільшена. З російським паливом теж не обходиться без проблем.

За даними департаменту з питань безпеки ядерних установок Держатомрегулювання України, "у нас не було жодної відмови з герметичності ТВЗ компанії Westinghouse". Чого, на жаль, не можна сказати про паливо російського постачальника. Але експлуатація зон, які складаються з російських і шведських паливних касет, справді потребує пильної уваги регулювальних органів. І не лише українських, а й МАГАТЕ.

Хоча це сценарій "еволюційного" заміщення. Існує й варіант "Б".

У випадку, якщо в Кремлі все-таки вирішать зупинити поставки, доведеться вживати набагато різкіші заходи. Тоді шведське паливо піде не на дві, а на всі чотири АЕС (тобто ще й на Хмельницьку і Рівненську), і доведеться заміщати не шість, а 13 поставок.

За даними Westinghouse, завод у Швеції нині завантажений приблизно на половину. І різко збільшити виробництво ТВЗ буде досить складно, принаймні на це піде не один місяць.

У НАЕК уже вивчали проблему "з метою мінімізації можливих наслідків припинення поставок ядерного палива та приводів стрижнів управління захистом реактора... необхідно негайно розпочати роботи з визначення можливостей компанії Westinghouse для забезпечення перезавантаження енергоблоків АЕС України, починаючи з другого півріччя 2016 р.". Вивчається можливість виробництва приводів стрижнів управління захистом реактора і в Україні. Хоча зрозуміло, що зробити це за кілька місяців нереально.

Теоретично для поставок додаткового палива можна використати ще завод у Великобританії, але в його персоналу немає досвіду випуску ТВЗ "радянського" дизайну. А проблеми з поставками палива можуть викликати простої АЕС, хоча й не нинішньої зими.

Потрібно також швидко провести ліцензування вдосконалених шведських ТВЗ-WR для використання на всіх блоках. Це не рахуючи заходів з модернізації систем внутріреакторного контролю на всіх блоках. Буде потрібно також подвоїти кількість контейнерів для транспортування палива (нині їх 21) і ще багато чого іншого.

Для двох блоків ВВЕР-440 ситуація більш сумна - паливо для них нині випускається тільки в РФ. Хоча досвід його виробництва в Іспанії для фінської АЕС "Ловіїза" в нульових роках є. Але відновлювати виробництво заради двох блоків навряд чи будуть, хоча такий сценарій теж прораховується. Тим паче, що у разі форс-мажору з поставками в Україну це автоматично означає й загрозу поставок на
14 ВВЕС-440, розташованих у країнах ЄС.

Тому сподіваємося, що до сценарію "повна переорієнтація" все ж таки не дійде. Але готуватися до нього (маючи таких "чудових" у всіх сенсах сусідів) варто. Зайвим не буде.