Діри в нафтовій трубі

Ініційовані Кабміном на початку серпня перевірки «Укрнафти» пішли на друге коло. Перші результати перевірок викликали ще більше запитань, ніж було. Хоча навряд чи найближчим часом слід очікувати відповіді на запитання прем’єр-міністра: «То скільки ж у країні крадуть нафти?» Оскільки ніхто не знає, скільки видобувають. Як видно з наданої Кабміну довідки Державної податкової адміністрації, контрольні заміри на 84% перевірених свердловин зафіксували заниження обсягів видобутих вуглеводнів.

Може, «Укрнафта» робить це й не спеціально. У неї, як з’ясувалося, просто немає обладнання для об’єктивного обліку. Як, скажіть на Бога, чітко вести облік сировини, якщо контрольно-вимірювальні прилади застаріли й несправні? А на окремих об’єктах (особливо це стосується західних родовищ) їх взагалі немає, як запевняють фахівці Держгірпромнагляду, котрі брали участь у перевірках. Слід зазначити, що робочі групи, створені за рішенням уряду для проведення перевірки, «Укрнафта» повернула від порогу. Отже, перевіряти нафтовиків на чесність в основному довелося працівникам Держгірпромнагляду.

«Контроль вимірювальної апаратури в нафтогазовидобутку має вести державна структура, — переконаний голова Держгірпромнагляду Сергій Сторчак. — А не, як тепер, саме підприємство, що може бути зацікавлене в недостовірному обліку видобутої сировини. Давно назріла потреба визначити законність і доцільність роботи відомчої лабораторії ВАТ «Укрнафта». А також розібратися з величинами нормативних втрат і виробничо-технічних витрат вуглеводнів, які сьогодні не затверджуються у встановленому порядку, що призводить до їх необґрунтованого завищення».

Ще один, на думку Держгірпромнагляду, успішний спосіб оминути офіційний облік — документально «прокачувати» нафту через СП. Навіщо знадобилося «Укрнафті» віддавати 36 свердловин, причому найбільш високопродуктивних, спільним підприємствам, які не мають жодних технічних можливостей видобувати і транспортувати вуглеводні, мабуть, добре знають у службі безпеки нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз», котре заборонило надавати представникам держнагляду будь-яку інформацію щодо договорів про спільну діяльність. У багатьох управліннях, виявляється, такої інформації взагалі немає.

Немає поки що відповіді й на запитання, з яких причин за два останніх роки істотно зросла кількість законсервованих і непрацюючих свердловин. Тільки в «Чернігівнафтогазі» простоюють 28 свердловин із дебетом 23 тонни сировини на добу, причому приєднаних до трансформаторних підстанцій. Податківці небезпідставно стурбовані реальною можливістю безконтрольно видобувати з них нафту та газ. Чи ведеться там видобуток в обхід державної скарбниці, втім, не уточнили. Про це, напевно, можна буде сказати у грудні за результатами тотальної інвентаризації фонду свердловин, які перебувають на балансі «Укрнафти». Після чого, на думку Кабміну, видобуток вуглеводнів має бути значною мірою оптимізований.

Хоч яка з цього користь, якщо великі обсяги нафти потім ідуть у нікуди через діряві трубопроводи? Не менше шкоди і від «дірок» у законодавстві. Перевірка «Укрнафти» відкрила владі очі на те, що на державному рівні немає жодної методики підрахунку, на скільки насправді тягне видобуток вуглеводнів. Отож тепер ряд міністерств — у тому числі Мінпаливенерго та Мінфін — терміново розробляють єдині методичні рекомендації в рамках національних стандартів бухобліку для визначення собівартості видобутих корисних копалин.

Але, мабуть, найбільше цікавого, порівняно з іншими відомствами, дізналося з перевірок Міністерство охорони навколишнього природного середовища. Слід гадати, вперше, інакше постає запитання, чому раніше не захищало інтереси держави у сфері надрокористування й не реагувало, наприклад, на той факт, що «Укрнафта», отримавши спеціальні дозволи на геологічне вивчення 12 нафтових ділянок, на дев’ятьох із них так і не розпочала дослідно-промислових робіт. До деяких родовищ, за наявності ліцензій, компанія не підходить уже понад десять років.

Утім, за результатами перших перевірок напрошується висновок набагато тривожніший, ніж розбазарювання та незаконний видобуток вуглеводнів. Про останній свідчить дивна історія з Лопушнянським родовищем, на якому Мінприроди призупинило дію ліцензії через відсутність проектної документації на експлуатацію однієї зі свердловин. Попри це, нафту з цього родовища продовжують успішно викачувати.

Річ у тому, що, коли ситуація в нафтогазовидобувному комплексі не зміниться, ми можемо взагалі втратити нафтові поклади, як свого часу через порушення проектів відпрацювання пластів угробили вугільні. Адже сьогодні, за твердженням фахівців, балансові запаси вугілля не відповідають реальним можливостям видобутку. Вугілля є, але на-гора його вже не підняти.

«Те саме трапиться і з нафтовими родовищами, якщо й далі виробнича політика у нафтовидобуванні буде орієнтована на прискорене відпрацювання якісніших горизонтів, — каже С.Сторчак. — Нещадно виснажуються нафтові поклади Сумської та Харківської областей. «Охтирканафтогаз», приміром, качає нафти на третину більше, ніж встановлено проектними потужностями. А це може скінчитися дуже плачевно — не тільки безповоротною втратою свердловин, а й серйозними геотектонічними проблемами регіону. А ось у «Бориславнафтогазі» і «Надвірнанафтогазі», навпаки, недобір більш ніж на 50%. На старі західні родовища нафтовики взагалі, схоже, махнули рукою, вирішивши не витрачати кошти на ефективне довідпрацювання. У цілому ми зафіксували відхилення обсягів видобутку нафти від проектів на 85% родовищ, що перебувають у промисловому відпрацюванні. Їхній фактичний стан не відповідає проектам експлуатації також за кількістю свердловин і проведенням на них обов’язкових досліджень».

Перевірки «Укрнафти» засвідчили ще один важливий факт. У країні багато контрольних органів та наглядових структур. Але мало тих, хто здатний вирішувати суспільно значущі проблеми й давати відповіді на важливі державні питання.