Ціни дали газу

У серпні 2017-го ціни на скраплений газ (СВГ, LPG) різко злетіли вгору через найгостріший дефіцит автогазу в країні.

Перебої в поставках траплялися й раніше. Але нині в одній точці зійшлося відразу кілька вагомих факторів.

Пропан-бутан по 17 грн і порожні заправки - страшний сон українського автомобіліста став реальністю в серпні 2017-го. Для політиків це, навпаки, як подарунок: чіпке молоде покоління опозиціонерів оперативно помістило гасло про боротьбу з "монополістами" на свої прапори й бадьоро зробило крок у новий політичний сезон.

Довелося включитися в перегони заяв і владі. Своє слово сказали і прем'єр, і президент. Перший повторив мантру всіх прем'єрів про змову монополістів. Порошенко назвав "автогазову" кризу проявом гібридної війни з Росією... Реальні причини проблем із популярним і донедавна порівняно дешевим паливом складніші та глибші. Їх не помічають або не хочуть про це казати?

Українські ціни на скраплений газ у серпні 2017 р. - абсолютний рекорд за всю історію спостережень. Буквально за місяць альтернатива бензину - скраплений газ подорожчав на заправках у півтора разу, а оптові ціни зросли вдвічі (30000 грн/т, або близько 850 дол./т без податків). Це найдорожчий скраплений газ на планеті (див. рис. 1 на 9-й стор.).

Невивчені уроки

У 2017-му Україна використає близько 1,65 млн т пропан-бутану. Це означає, що за останні три роки обсяг зріс у 1,7 разу.

А ще це означає, що країна ввійшла до п'ятірки найбільших споживачів СВГ як моторного палива в Європі. Низькі податки та надлишкове виробництво в Росії, Білорусі, Казахстані визначили популярність газу, який за продажами уже обігнав бензин. У 2016 р. уперше стало зрозуміло, що поставка таких обсягів - досить непросте завдання, міні-кризи стали траплятися постійно.

У серпні 2017-го ціни на СВГ різко злетіли вгору через найгостріший дефіцит газу в країні. Перебої в поставках цього палива траплялися й раніше, а їхніми причинами був якийсь один визначальний фактор. Зараз же в одній точці зійшлося відразу кілька вагомих факторів.

Сьогодні вже очевидно, що зачатки серпневих проблем із автогазом і цінами на нього сформувалися у квітні 2017-го. Тоді ринок очікував обмеження поставок із Росії та сформував потужні запаси. Російський експорт справді скоротився з 60–70 тис. т на місяць до 35–40 тис. т, а дозвіл на експорт одержала тільки "Роснефть" (до російського фактора ми повернемося далі).

Російські обсяги, що випали, частково відшкодували білоруси. Причому завдяки як власному виробництву, так і звичній практиці транзиту того самого російського газу.

У підсумку ресурсне завдання було виконане, але ціни пішли... вниз.

Надлишкові російські обсяги пішли в Польщу, обваливши спочатку весь ринок Східної Європи, а потім й України. Розпочався активний "злив" газу трейдерами, які закупили й законтрактували дорогий газ. Сезонний підйом продажів у червні вже пройшов на тлі 15-відсоткового зниження імпорту, посилилася тенденція в липні (див. рис. 2).

"Ринок не виявляв стурбованості аж до серпня, коли через нестачу продукту ціни виросли вдвічі", - заявив директор GT Group Владислав Колодяжний. За його словами, компанія в липні не змогла продати 1500 т пропан-бутану по 17500 грн/т, тоді як у середині серпня ціни на аукціонах внутрішніх виробників зросли до 30000 грн/т.

Наприкінці липня трейдери кинулися поповнювати запаси. І тоді стало ясно, що газу немає. У Росії, Білорусі, Казахстані та Польщі розпочалися планові ремонти великих виробництв. Профілактичні роботи значно скоротили пропозицію пропан-бутану в Східній Європі та спровокували відповідне зростання цін у Європі на 10–15%.

В Україні, яка ввійшла в серпень із недопоставкою 37 тис. т газу, або 25% прогнозного пікового споживання, ця динаміка була набагато яскравішою (див. рис. 3).

Приїхали...

Разом із зовнішніми факторами дисбалансу ринку скрапленого газу додали так звані внутрішні. Дуже вчасно зблиснула "Укрзалізниця". Через зрив тендерів на поставку дизельного палива, про що DT.UA раніше докладно розповідало, національний перевізник змушений заощаджувати: на 200 км працює по одному тепловозу, 30–40 км вагони їдуть три дні, хоча норматив становить 200 км на добу. Навіть якщо газ "приїхав" за імпортом, оперативно доставити його не можуть.

"Маневрові тепловози виходять із депо із запасом дизеля в 1000 л, тоді як раніше з менш як 5000 л їх просто не випускали. Зрозуміло, з таким баком неможливо оперативно поставити в состав усі вагони на стикових станціях", - каже комерційний директор "УПК Комерц" Микола Пузирний.

Затримку із залізничними перевезеннями підтверджує Володимир Панов із компанії "Автотранс": "Ще в червні з Коростеня до Полтави вантаж ішов два дні, зараз - п'ять".

Трейдери кажуть, що вже є випадки самостійного дозаправлення локомотивів.

Пом'якшити кризу могли б поставки газу через західний кордон, але "Укрзалізниця" перекреслила й цю можливість. Нині поставка газу з Румунії займає 40 днів, іти на такий ризик за умов ринку, який змінюється щодня, ніхто не хоче.

Є проблеми і з вагонами. 2016-го РНБОУ прийняла рішення про запровадження санкцій проти найбільшого російського перевізника та власника цистерн "СГ-Транс", що різко ускладнило поставку газу з країн СНД.

Біда з "газовими" вагонами і в Україні. Саме нестача цистерн обмежила прийом ресурсу з моря, який приходить на допомогу в критичній ситуації. Термінал у Чорноморську, єдиний, що працює на імпорт газу, не обладнаний ємностями для зберігання - газ зливається відразу у вагони. У підсумку влітку кілька навантажених танкерів заходили в Чорноморськ, але зливалися лише наполовину. Причина - немає вагонів.

За словами Богдана Вовківа, голови "Укрспецтрансгазу", власника левової частки "газових" залізничних цистерн в Україні, його підприємство підкосили ті самі санкції РНБО. Точніше, відповідні російські санкції. Вагони "Укрспецтрансгазу" в основному працювали в Росії та Казахстані, а тепер повернулися в Україну, де в такій кількості не потрібні.

"Багато вагонів потребують деповських ремонтів (профілактичні роботи проводяться раз на два роки. - Авт.), а це близько 50 тис. грн на кожну цистерну. І запускати їх у роботу ніхто з операторів не прагне", - каже Б.Вовків.

У результаті найважливіша морська артерія в Чорноморську, спроможна забезпечити до 30 тис. т на місяць, використовується максимум на третину.

"У сьогоднішній ситуації порт може опрацювати в найкращому разі 10 тис. т, а за фактом у розпал кризи змогли розвантажити лише 6,1 тис. т", - каже В.Колодяжний з GT Group, який першим розпочав морські поставки у відповідь на першу гостру кризу восени 2016 р.

Доходить до смішного: у країні немає газу, а в Чорноморську розвантажують лише півтанкера, тому що... немає вагонів. А тим часом навіть один термінал міг би запросто погасити дефіцит, що виник.

З коліс - на заправку

Чи можна було уникнути такого гострого дефіциту? Повністю - навряд чи. Нестача газу вдарила по цінах й у сусідніх країнах, але в межах 30%. Могли пройти серпень більш спокійно й ми. У цьому могли б допомогти сховища, яких немає.

За словами Колодяжного, ємність "газового" парку - 35,4 тис. т, або 5–7 днів споживання в серпні. Подібну за розмахом кризу складно уявити по бензину й ДП, яких на ринку зазвичай на місяць, а нафтобаз у надлишку.

"Закопати зараз 5–7 млн дол. у сховище, щоб завтра СБУ звинуватила тебе у фінансуванні тероризму, а МЕРТ обрізало зовнішньоекономічну діяльність? Ніхто не хоче грати в довгу", - пояснює нехитру логіку представник трейдингової компанії.

Ризиковано розвивати й морські термінали. Сьогодні вони затребувані, а в "мирний" час ляжуть важким тягарем на власника. Такі інвестпроекти потребують державної підтримки, наприклад, у вигляді пільгових тарифів на перевезення з альтернативних напрямків поставок.

Виходить, що один із найбільших ринків скрапленого газу у світі працює з коліс, і найменшого збою в поставках достатньо, щоб швидко вибити його з колії.

Битва патріотів за російський ресурс

Елемент гібридної війни, як сказав Порошенко, або російський фактор сьогодні часто звучить серед причин кризи з автогазом. Але тут не все так просто, як комусь хотілося б.

Колосальне зростання українського ринку впродовж останніх трьох років забезпечила... Росія. Саме звідси покривався зрослий апетит на дешеве паливо. У 2016 р. частка російських поставок в імпорті становила 71%, а в загальному споживанні - близько 50%.

"Відмовившись від бензину на користь газу, ми потрапили в нову залежність від росіян", - каже співвласник мережі заправок KLO Ігор Чернявський, зазначаючи, що потреба в бензині покривається поставками з Білорусі, Литви та з українських НПЗ.

Таку уразливість у Москві усвідомили з подачі... українців. Численні джерела стверджують, що першим питання регулювання поставок газу в Україну підняв Сергій Курченко, який прекрасно орієнтується в ситуації та обертається сьогодні в потрібних московських колах. Але в підсумку все вийшло інакше. Із травня 2017 р. єдиним прямим експортером скрапленого газу в Україну стала "Роснефть", ресурси якої продає швейцарська Proton Energy Group S.A. Її глава Нісан Моісеєв каже, що
36 тис. із 40 тис. т продає за довгостроковими формульними контрактами з прив'язкою до котирувань агентства "Аргус".

"Наша маржа зафіксована, збільшити її ми не можемо. У серпні, коли на внутрішньому ринку оптова вартість газу перевищила 1100 дол./т, ми поставляємо пропан-бутан нашим контрагентам - найбільшим роздрібним мережам України - у середньому по 635 дол./т з урахуванням акцизу та ПДВ", - говорить Н.Моісеєв. За його словами, українська дочірня компанія "Глуско Україна" у серпні одержить близько 2 тис. т газу.

"З огляду на те, що, за нашими оцінками, у серпні споживання становитиме близько 130 тис. т, частка ринку "Глуско" становить 1,5%. Якби не було дефіциту, то ринок поглинув би до 150 тис. т, і тоді наша частка була б іще меншою", - заявив глава Proton Energy.

Прямо російські поставки не могли спровокувати цінову кризу, тому що були прив'язані до світових котирувань, і це підтверджують дані митниці (див. рис. 4). Крім мінімальної ціни, російські обсяги - це єдині поставки за імпортом, з якими все зрозуміло і в частині обсягів, і в частині ціни. Чи приїде газ і скільки з інших напрямків - невідомо.

Якщо розібратися, то і президент, і політики, і деякі трейдери домовилися до того, що незадоволені поведінкою Росії. "Тепер українські компанії не можуть вільно купувати газ у російських компаній, крім "Роснефти". Це монополія!" - скаржаться опозиційні політики, дивовижним чином повторюючи риторику окремих трейдерів. Президент назвав поведінку Росії елементом гібридної війни. При цьому російські обсяги залишилися практично колишніми (369 тис. т за сім місяців 2017 р. проти 395 тис. т), але через зростання ринку їхня частка впала з 71 до 58%. Було б краще, щоб поставки з Росії зростали? Ми воюємо чи торгуємо?

***

Газова криза дозволяє зробити кілька важливих висновків. По-перше, традиційних джерел поставок в особі Росії та Білорусі достатньо тільки для роботи в "мирний" час, для пікових місяців доведеться шукати нові напрямки. Вони є, найбільш перспективний - Казахстан. Внутрішнє виробництво, в якому бачить вихід Порошенко, зможе допомогти лише частково - немає сировини.

По-друге, необхідно розвивати альтернативні напрямки поставок. Поставки з Казахстану хороші, але мають один мінус - вони йдуть через територію Росії. Тому варто звернути більше уваги на морський імпорт. Таку можливість має, наприклад, та сама державна "Укртранснафта", готова розвивати термінал у Південному. Спокійно можуть вирішити завдання будівництва необхідної "морської" інфраструктури, включаючи й звичайні газонаповнювальні станції, приватні компанії. Але тут є інша проблема.

Ринок скрапленого газу в його нинішньому стані - чудова ілюстрація ситуації в українському бізнесі загалом. Половина ринку - бариги, які живуть одним днем. Ринок скрапленого газу, який зростає шаленими темпами, - ідеальна тема, адже купити газ можна вільно. У січні-червні 2017 р. газ імпортували 93 компанії, 2016-го - 72. Але везуть вони небагато (треба швидко продати), а заробляють на податкових "скрутках", які забезпечують 3–4% рентабельності.

Величезний відсоток газових заправок - нелегальні, вони працюють без дозволів і генерують кеш для "скруток" вищезгаданих бариг. Більшість із 350 незаконних газових заправок, демонтованих нещодавно в Києві, перебралися за окружну дорогу та в інші області, де продовжують продавати без видачі касового чека.

Як цивілізованому бізнесу конкурувати з цим? Як вкладати в будівництво необхідної інфраструктури для зберігання газу, якщо ти не бачиш перспектив повернення інвестицій на такому ринку? І це вже не кажучи про армію кровососів-чиновників, які накидаються на будь-яке нове виробництво, маючи в арсеналі ще радянські будівельні, протипожежні та санітарні норми. В основному невеликі компанії, які населяють газовий ринок, є ідеальною жертвою й для силовиків, як показав приклад спецоперації СБУ минулої зими. Мабуть, цю картину можна накласти на будь-яку українську галузь.

От і живуть і бариги, і нормальні підприємці одним днем. В один із таких днів газу просто не стало.