"Центренерго": Кропачов поб'є Крючкова?

Чотири ТОВки і нафтобітумний завод з Білорусі прекрасно демонструють інтерес світу й ринку до теми.

Отже, на держпакет акцій "Центренерго" претендують:

- ТОВ "Укрдонінвест" (співвласник Віталій Кропачов);

- ТОВ "Форбс енд Манхеттен Україна" (Михайло Спектор, раніше президент VS Energy, що належав росіянам, нині працює в канадській компанії);

- ТОВ "Баланс Груп" (одного з засновників Дмитра Крючкова було затримано в Німеччині, випущено під заставу; його розшукує НАБУ як учасника схем із виведення грошей із "Запоріжжяобленерго", його адвокати заперечують це як порушення його "елементарних прав");

- Georgian International Energy Corporation LLC (Давид Бежуашвілі, регулярний учасник Ялтинського форуму, один із співвласників київського фармацевтичного "Індара");

- Полоцький нафтобітумний завод (Білорусь).

Власне, інтриг було рівно дві. Чи прийде на конкурс вугільний куратор (слово "смотрящий" на шостому році Революції гідності не вживатимемо) Віталій Кропачов? І чи з'явиться випущений під заставу з німецької в'язниці (українське правосуддя на його "посадку" за обвинуваченням у розкраданні 346 млн грн "не спромоглося") Дмитро Крючков? Чи даремно він довго "пилососив" ринок, скуповуючи з дисконтом борги "Центренерго"? За умовами конкурсу, держава практично погодилася їх гасити...

І, о диво, обидва з'явилися! З чим ми Фонд держмайна (ФДМ) України і його інвестрадника сердечно вітаємо.

Інші учасники теж непогані. Це Михайло Спектор, який довго керував в Україні "лужниківською" групою обленерго, а нині представляє канадську компанію. Тбіліська Georgian International Energy Corp. - цілком реальний учасник ринку Закавказзя. Раніше намагалася поставити "Центренерго" партію антрациту (в Грузії не видобувається), а нині її засновники - співвласники київського фармацевтичного "Індара". Ну й асфальтники з братньої країни (сировина в них російська).

Велика кількість іноземних ТОВок пов'язана з тим, що відповідно до умов "в аукціоні мають брати участь не менше двох потенційних покупців, з яких один - іноземний". Захотіли - одержали! І взагалі, ну от чим вам асфальтовий заводик поганий?

Низький рівень зацікавленості в купівлі акцій "Центренерго" великих міжнародних фірм легко прогнозувався. І річ навіть не в тім, що вугільна генерація в Європі нині дуже не в тренді. Стартова ціна 215 млн дол. досить низька (третина вартості одного нового блоку). Але купувати кілька підприємств зі списку найбільших забруднювачів у Європі великим західним компаніям не дуже хочеться.

Хоча у 2017 р. найбільш вигідним бізнесом "Центренерго" був саме високоекологічний... простій блоків. За нього (вимушений простій) компанії Енергоринку заплатили 2,4 млрд грн.

У результаті, знизивши за рік виробництво електроенергії в півтора рази, "Центренерго" у п'ять разів збільшило чистий прибуток (до 1,9 млрд грн). Про що радісно виголошували чиновники й писали в презентаціях про успіхи держпідприємств.

Чудовий бізнес - блоки стоять, а гроші йдуть. І, безсумнівно, дуже дружньо для природи. Проблема в тому, що ця "шара" вже закінчилася. А раніше перераховані 427 млн грн навіть вимагають повернути як переплату.

Є ще один украй неприємний момент: дві третини виробленої торік електроенергії генерували прямо на лінії фронту (Вуглегірська ТЕС). У нормальні, невоєнні, роки ця станція теж дає близько половини... Це не надто надихає іноземних претендентів, але цілком влаштовує вітчизняних.

Половину наявних блоків треба списувати через непотрібність, включаючи всі п'ять газо-мазутних. Номінально всі енергоблоки компанії можуть виробляти 45 млрд кВт∙год. на рік. За фактом навіть до війни було не більш як 18,5 млрд. При цьому в умовах конкурсу списувати блоки практично заборонено (інвестор має їх і далі утримувати або домовлятися з ким треба).

Із хорошого: компанія вже перевела кілька блоків з імпортного антрациту (увесь свій залишився на окупованій частині Донбасу) на газове вугілля. А отже, харківська Зміївська й Трипільська ТЕС під Києвом більш-менш працюватимуть. Тож не все так погано.

Хоча нинішні покупці "Центренерго" - це чисто на перепродаж. Виходячи з досвіду незабутнього "Донбасенерго", де вже третій номінальний власник.

Забавно, але реальне ставлення інвесторів та якість роботи наших приватизаторів (із найнятим для лейблу польським Ernst&Young) добре демонструє такий епізод.

На початку жовтня один із двох провідних постачальників фінансової інформації, агентство Bloomberg, припустився технічної помилки: переплутав продаж акцій "Центренерго" і "Черкасиобленерго". Буває, коди в них схожі. У результаті ця новина благополучно висить на сайті вже два місяці, не викликаючи ні в кого інтересу або хоча б прохань виправити помилку.

Ernst&Young і далі займається "формуванням фінансової моделі, аудиту, оцінки та пошуку потужного міжнародного інвестора". Ще якийсь Bloomberg переглядати? Інвестора й так у принципі знайшли.

Власне, новин про продаж у Bloomberg поки що три, включаючи помилкову. До конкурсу залишилося три тижні (призначений на 13 грудня). Почекаємо четвертої новини.

Довідка DT.UA

"Центренерго" експлуатує Вуглегірську (Донецька область, біля лінії фронту), Зміївську (Харківська область) і Трипільську ТЕС (Київська область).

На балансі компанії значаться 23 блоки: 18 - пиловугільні, зокрема чотири - на газовому вугіллі. Ще на шести блоках у 2017–2018 рр. відбувається переведення з антрациту на газові марки вугілля.

Наявні п'ять газо-мазутних (зокрема три на Вуглегірьскій ТЕС) практично не використовуються.

У 2017 р. компанія виробила 6,3 млрд кВт∙год. електроенергії (на Вуглегірській ТЕС - 4,1 млрд). 2016-го - 9,9 млрд кВт∙год. (на Вуглегірській - 4,9 млрд).

Державі належить 78,3% акцій. Стартова ціна продажу цього пакета акцій "Центренерго" - 5,98 млрд грн.