Без обліку годі чекати на розрахунки

Звісно, успіхи на шляху до створення повноцінного ринку газу є, але недопрацювань з 2013-го (року ухвалення Закону "Про ринок природного газу") все ж більше.

І стосуються вони кожного громадянина. У попередньому випуску DT.UA ми почали говорити, зокрема, про норми споживання газу населенням без лічильників, сьогодні розкажемо про це докладніше. А також спробуємо пояснити, чому з нас двічі та щомісяця "знімають" коефіцієнти для приведення об'єму використаного газу, незалежно від пори року, до стандартних умов (при 20 градусах за Цельсієм).

2 копійки на лічильник газу

Дійсно, Закон України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" наказує забезпечити встановлення лічильників газу до 2021 р.

Перший аспект: скільки лічильників треба встановити? Наразі за нормами платять приблизно 1,7 млн споживачів газу, в яких відсутні прилади обліку. Ще 1,2 млн споживачів живуть у багатоповерхівках із загальнобудинковими лічильниками. Якщо такі вже встановлені прилади буде визнано нелегітимними, то черга за приладами вимірювання загалом зросте до 3 млн споживачів газу.

Другий аспект: фахівці для встановлення лічильників. На сьогодні в газорозподільній галузі нестача робочих рук. Докладніше про причини: загальний тариф на розподіл у ціні газу становить лише 6% (тобто 0,56 грн за кубометр), і його не підвищували вже три роки. За рахунок цього тарифу газорозподільні компанії фінансують не тільки встановлення лічильників, а й усю свою діяльність: ремонт мереж, роботу аварійної служби і зарплату газовикам. Заморожені тарифи призвели до того, що зарплати в галузі залишилися на рівні 2016-го - у середньому це близько 5 тис. грн на місяць. Тому із газорозподільних компаній звільнилися понад 20 тис. фахівців, - штат фактично скоротився на третину.

Третій аспект: кошти саме на встановлення приладів обліку газу. Насправді встановлення так званого безплатного лічильника фінансує газорозподільна компанія за кошти, якими клієнти оплачують тариф на розподіл газу. Факт у тому, що при нинішній ціні газу для населення у 8,55 грн/кубометр на лічильники передбачено 2 копійки з кожного кубічного метра.

Як саме витратити ці 2 копійки, зазначено в порядку витрат тарифної виручки, які для кожної газорозподільної компанії щорічно затверджує держрегулятор - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики і комунальних послуг (НКРЕКП). У 2018 р. такий порядок було затверджено лише у грудні, та ще й не всім компаніям. Наприклад, по групі компаній РГК, де індивідуальні лічильники потрібні 1,5 млн клієнтів, затверджено встановлення 132 тис. лічильників на рік. Проста арифметика: у разі збереження таких темпів оснащення лічильниками займе 11 років і розтягнеться до 2029-го.

Лише цифри: при діючих цінах на лічильники та витратах на їх монтаж у квартирах встановлення 3 млн приладів обліку обійдеться в 7 млрд грн. Тож для виконання закону в найближчі два роки потрібно щороку спрямовувати на лічильники 3,5 млрд грн. Для цього витрати на них у тарифі на газорозподіл необхідно збільшити в 8,5 разу.

Інший варіант - встановлення лічильників фінансує сам споживач газу (а таку можливість передбачено законом). Але тут знову стикаємося з дефіцитом робочих рук. Тому у тарифі необхідно збільшити таку складову, як витрати на зарплату кваліфікованим слюсарям. Інакше нікому буде займатися встановленням приладів обліку в квартирах, а така робота безпосередньо пов'язана з небезпекою. Нинішніх можливостей підрядних фірм для цього недостатньо, до того ж їхні послуги зараз обходяться в 1,5–2 разу дорожче, ніж у газорозподільних компаній.

Ще одна умова - утвердження ефективного Порядку компенсації витрат на встановлення лічильників, які безпосередньо профінансовані споживачами газу. Закон передбачає, що такі витрати компенсуватимуться за рахунок оплати тарифу на газорозподіл. Якщо йдеться про тариф у його нинішньому розмірі (9,8 грн), то така компенсація розтягнеться на десятиліття. При середньомісячному споживанні 15 кубометрів газу в квартирі з плитою оплата тарифу на розподіл за рік становитиме 95 грн. Навіть якщо її повністю спрямувати на компенсацію витрат на лічильник, то процес розтягнеться на 24 роки. Але відповідно до діючих нормативних документів після 20 років експлуатації потрібно міняти квартирний прилад обліку. Виходить замкнуте коло, якщо врахувати ще й норми, і коефіцієнт.

"Проте кожен абонент має право на встановлення безплатного лічильника. Для цього потрібно звернутися із заявою до постачальника газу, і відповідно до закону про звернення громадян йому мають установити такий лічильник", - пояснив юрист Лаврентій Царук.

Про норми

В Україні регулярно проводяться науково-дослідні обґрунтування норм споживання, а також комплексні дослідження фактичного споживання газу побутовими споживачами без лічильників газу. Мова про дослідження 2013 р., коли Міністерство регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства за підтримки USAID досліджувало фактичне споживання житлово-комунальних послуг з метою встановити обґрунтовані соціальні нормативи, далі було дослідження профільного інституту 2015-го, а також Енергетичної асоціації України. З останніх - Порівняльний аналіз розрахункових і фактичних витрат природного газу для побутових споживачів з метою визначення обґрунтованої кількості газу, що споживається без індивідуальних лічильників, виконаний у 2018 р. "Проектним і науково-дослідним інститутом по газопостачанню, теплопостачанню та комплексному благоустрою міст і сіл України" (УкрНДІінжпроект), який використовував статистику по 512 тис. споживачів газу із різних областей України.

Загальний висновок останнього аналізу: норми, затверджені постановами Кабміну № 203 і 204 від 23 березня 2016 р., є економічно необґрунтованими, що призводить до безоплатного використання газу побутовими споживачами в розмірі 2,681 млрд грн на рік (383 млн кубометрів природного газу). На додачу споживачі, квартири яких не обладнано лічильниками газу та які платять за нормами, нераціонально використовують газ. А саме: обігрівають житло з допомогою газових плит і газових духових шаф. Результат - в опалювальному періоді 2017/2018 рр. у них на 17% збільшилося споживання природного газу.

Аналіз доводить, що норми споживання було занижено удвічі, що призводить до безоплатного споживання газу та збитків. За таких умов побутові споживачі ухиляються від установлення лічильників газу, адже для них державний бюджет покриває 100% обсягу споживання за рахунок субсидії, на відміну від побутових споживачів із лічильниками, для яких держава компенсує виключно за нормативом мінімального споживання. Тож у деяких випадках побутові споживачі з лічильниками, розуміючи переваги споживачів без лічильників, встановлені лічильники навмисне виводять із ладу.

З урахуванням цього підготовлений проект постанови Кабінету міністрів "Деякі питання споживання природного газу побутовими споживачами" мав би врегулювати питання встановлення норм споживання. Хоча це і не є панацеєю використання та економії газу. Більш того, чимало експертів вважають, що норми, які діяли останнім часом, були виключно на користь облгазам і газзбутам.

Цікаво, яких висновків дійде "Нафтогаз України", який також повинен установлювати лічильники.

І чому 30 січня урядом анонсовано норму в 3,29 кубометрів - без розрахунків і будь-яких досліджень, - залишається лише здогадуватись. Як і про те, що не знайшли урядовці кращого часу для запровадження монетизації субсидій.

Асоціація газового ринку вважає необґрунтованим зниження Кабміном норми споживання газу населенням без лічильників. Наводимо думку голови Асоціації газового ринку Дениса Сенектутова.

"Міністерство енергетики та вугільної промисловості впродовж 2018 року проводило робочі зустрічі, наради, були проекти постанови про зміну норм споживання і влітку 2018-го, потім тричі восени, норматив розрахунковий, встановлений на плиту, 7,24 кубометра. Це публічно оприлюднені й узгоджені тексти. І з незрозумілих причин і підстав 30 січня урядом анонсована норма 3,29 кубометра, розрахунків до неї немає", - сказав він.

За словами Сенектутова, дослідження норм споживання газу з 2011 р. проводилося лише тричі, і дані про середнє фактичне споживання на одну людину за вибіркою побутових споживачів становить у середньому на плиту 6,64 кубометра на місяць.

"Ми бачимо, що норма, яка анонсована або прийнята урядом, є заниженою більш як у два рази. За аналізом Міненерго, це призводить до розбалансування системи в обсязі 383 млн кубометрів газу на рік, у грошах це 2,6 млрд грн. Запитання: хто за це заплатить? Якщо ми беремо вартість для побутового споживача, то за регульованою ціною це 8,51 грн/кубометр. І якщо норматив не обґрунтований, то кожне споживання, яке виникло внаслідок встановлення цього необґрунтованого для оператора ГРМ нормативу, коштує, наприклад, 15 грн, оскільки це співвідноситься із законодавством по технологічному газу", - резюмував він.

Нагадаємо, 27 листопада 2018 р. Верховний суд залишив без задоволення касаційну скаргу Кабінету міністрів на рішення Київського апеляційного адміністративного суду від 9 серпня і Окружного адмінсуду Києва від 30 травня про визнання недійсним постанови Кабміну від 23 березня 2016 р. №203, яким були знижені норми споживання природного газу для населення, що не має лічильників.

Таким чином, норми споживання газу, які діяли до 2016 р., було відновлено, при цьому згідно з постановою №619 від 1996 р. ці нормативи становлять
9,8 кубометрів на людину при наявності газової плити та централізованого гарячого водопостачання, 18,3 кубометрів - при відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача і 23,6 кубометрів - для тих, хто використовує газову плиту і водонагрівач.

Тим не менш, хоч із запізненням, але текст постанови Кабміну №63 про зниження норм споживання газу таки з'явився.

Отже, Кабінет міністрів постановою №63 від 30 січня 2019 р. зменшив норми споживання газу для населення без лічильників. При цьому зазначив, що "застосування норм споживання природного газу побутовими споживачами у разі відсутності лічильників газу, затверджених пунктом 1 цієї постанови, здійснюється з 9 серпня 2018 р.".

Передбачаючи, що ці зміни стосуватимуться майже чверті населення, наводимо решту постанови:

"не допускається нарахування та облік заборгованості на особовому рахунку побутового споживача за природний газ, яка виникла у зв'язку з втратою чинності постановами Кабінету міністрів України від 29 квітня 2015 р. №237 "Про внесення змін до норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2015 р., №36, ст. 1075) та від 23 березня 2016 р. №203 "Про норми споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників" (Офіційний вісник України, 2016 р., №4, ст. 958);

не нараховуються постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів заборгованість за природний газ в межах норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету міністрів України від 8 червня 1996 р. №619 (ЗП України, 1996 р., №13, ст. 360), в редакції, що діяла до 1 жовтня 2014 р., а також штрафні санкції, 3 відсотки річних та інфляційні втрати, нараховані на таку заборгованість.

3. Операторам газорозподільних систем, на яких відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 19 жовтня 2018 р. №867 "Про затвердження Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу" покладено спеціальні обов'язки, подавати Міністерству фінансів до 15 числа місяця, що передує місяцю постачання, інформацію стосовно поштової адреси об'єкта газовикористання, дати та номера договору розподілу природного газу, укладеного з побутовим споживачем, персонального коду ідентифікації споживача як суб'єкта ринку природного газу або його точки комерційного обліку для її узагальнення.

4. Рекомендувати публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" разом з операторами газорозподільних систем забезпечити встановлення індивідуальних лічильників природного газу за заявами побутових споживачів.

5. Міністерству економічного розвитку і торгівлі разом з публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" забезпечити врахування у фінансовому плані товариства витрат на встановлення індивідуальних лічильників газу для побутових споживачів.

6. Визнати такими, що втратили чинність, постанови Кабінету міністрів України згідно з переліком, що додається".

Отже, втратили чинність постанови КМУ №619, 237, 203, 316 і 609, якими з 2015 р. регулювалися норми споживання газу для населення.

Цікаво, що на встановлення лічильників уряд передбачив кошти (теоретично поки що) у фінансовому плані ПАТ "НАК "Нафтогаз України", про що має потурбуватися НАК разом з Мінекономрозвитку і торгівлі (п. 5 постанови). Власне, як заявляв голова "Нафтогазу" Андрій Коболєв.

Однак ніхто так і не змінив системи забезпечення коштами на лічильники розподільних компаній. Хоча і вони зобов'язані встановлювати лічильники власним коштом. Проте у затверджених НКРЕКП тарифах для операторів газорозподільних мереж (ГРМ) на встановлення лічильників передбачено 2 коп. на 1 кубометр (тобто 0,2% у ціні газу). Чи вистачить цих двох копійок з кубометра для встановлення 2,5 млн лічильників? І скільки на це виділять "Нафтогазу"?

В Україні відсутні достовірні норми споживання газу в побуті для абонентів, в яких не встановлені побутові лічильники газу. Тому будь-які норми газоспоживання, встановлені Кабміном, м'яко кажучи, умовні. Як інакше пояснити, що тільки з 2015 р. уряд поводиться з нормами газоспоживання, як невправний баяніст? Як можна знизити, скажімо, норму споживання для користувачів тільки при наявності газової плити з 9,8 до 3,29 кубометра на одну особу в місяць одразу (див. табл.)? Та ще й заднім числом!

Це при тому, що навіть оператори ГРМ говорять про невизначеність норм споживання газу. А саме їх "Нафтогаз" звинувачує і в боргах, і в понаднормовому споживанні.

Юристи вважають, що не платити за рахунками не можна, а після схвалення нових норм надлишок має бути перерахований споживачу. Але щоб запобігти таким ситуаціям у майбутньому, радять просто встановлювати лічильники.

Що таке стандарті умови, і чому споживачі мають платити коефіцієнт приведення газу до них?

У першому розділі Закону "Про ринок природного газу" визначено, що природний газ є товарною продукцією, "що перебуває у газоподібному стані за стандартних умов". У Кодексі газорозподільних систем визначено, що "об'єм газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов". Так само Типовий договір на розподіл природного газу визначає розрахунковою одиницею "розподіленого та спожитого природного газу один м куб. природного газу, приведений до стандартних умов, визначених в Кодексі газорозподільних систем". У Правилах постачання природного газу береться та сама розрахункова одиниця.

Приведення до стандартних умов необхідне через те, що об'єм природного газу зменшується при охолодженні (стискається), а при нагріванні, навпаки, збільшується (розширюється). Тобто температура повітря впливає на облік газу.

Тому приведення об'єму спожитого газу до стандартних умов уже три роки застосовується до всіх категорій споживачів, крім населення. Для приведення використовуються коефіцієнти відповідно до методики, яка затверджена наказом Мінпаливенерго №116 від 26 лютого 2004 р.

Чому приведення до стандартних умов треба застосовувати також і для населення? Тому що раніше, на думку НКРЕКП, температурну різницю в обсягах газу, що постачається населенню, начебто було враховано в тарифах - у так званих виробничо-технологічних витратах (ВТВ). Але при визначенні об'єму ВТВ у 2015 р. Міненерговугільпром не врахувало температурної різниці через "приведення методик визначення розмірів нормативних втрат і виробничо-технологічних втрат газорозподільних підприємств до вимог стандартів ЄС". Тому їх обсяг затвердили в розмірі 0,989 млрд кубометрів замість розрахункових 1,48 млрд кубометрів газу. Таким чином, температурну різницю було виключено з тарифу на розподіл природного газу після ухвалення Закону "Про ринок природного газу".

Стосовно коефіцієнтів, то для приведення об'ємів спожитого газу до стандартних умов існують лічильники з термокоректорами. Вони дорогі і використовуються в промисловості, де обсяги споживання великі. Для коригування об'ємів газу для побутових і невеликих комерційних споживачів розроблено спеціальні коефіцієнти. Вони залежать від сезону, області, в якій знаходиться споживач, і розташування самого лічильника. Навіть відстань до лічильника від входу у приміщення має значення. Тому коефіцієнти можуть відрізнятися у споживачів з ідентичним обладнанням, що мешкають в однакових будинках. Такі коефіцієнти ви можете побачити у своїх платіжках. І якщо вірити енергорегулятору, двічі ми за ними не платимо.

Побутові лічильники вимірюють робочий об'єм газу. Проте він змінюється на 3,4% при коливанні температури на 10°С. Якщо температура зростає, об'єм газу в кубометрах збільшується, якщо падає, відповідно, зменшується. Щоб врахувати температурну різницю, застосовуються коефіцієнти. Взимку використовуються коефіцієнти, більші за одиницю, а в теплі місяці - це одиниця та менше.