Автогаз пройде по краю

Дефіцит автогазу влітку 2017-го накрутив ціни на колонках у півтора разу, і цей неприємний післясмак кризи відчувається досі. У міру наближення чергового сезонного піка споживання виникає закономірне запитання: чи вдасться пройти його без потрясінь? Тим більше, що продажі скрапленого газу цього року порівняно з минулим знову зросли.

Зовні все виглядає непогано, необхідні країні ресурси на ринку є. Але високий попит, турбулентність зовнішнього ринку в пікові місяці й старі внутрішні хвороби роблять перспективу досить тривожною.

За липень-серпень 2017 р. оптова вартість скрапленого вуглеводневого газу (СВГ) зросла вдвічі, а за неповний серпень середні ціни на стелах АГЗС злетіли з 10,95 до 16,2 грн/л. Напруга була такою сильною, що коментувати ситуацію довелося прем'єрові й президентові.

Сухі канали

Причина торішньої кризи - дефіцит поставок. "Консалтингова група А-95" оцінює його в 30% від потреб, що стало наслідком комплексу факторів. Перший із них - каскадоподібне зростання споживання: з 2013-го по 2017 р. збільшилося на 77%, і країна ввійшла в ТОП-7 за споживанням автогазу у світі. Це створило критичну залежність ринку від імпорту, що досягнув 70% у балансі (приблизно, як і щодо світлої групи нафтопродуктів). Новини не змусили на себе довго чекати.

З 1 червня 2017 р. Росія запровадила обмеження на прямі поставки СВГ в Україну й фактично зробила єдиного експортера - "Роснефть" з фіксованим обсягом 42 тис. т на місяць. Цей газ в Україну поставляє трейдер Proton Energy Group S.A.

Лихо не без добра, вийшло так і тут. Прямі російські поставки впали з 47% у першому півріччі 2017 р. до 29% - у другому. Трейдерам довелося шукати нові джерела імпорту. Щоправда, новими їх назвати можна лише умовно. У напрямку України почали розгортатися білоруські прикордонні термінали, які раніше транзитували російський газ у Польщу. У підсумку сумарно прямі й транзитні поставки російського газу в Україну торік становили 785 тис. т, що на символічні 3 тис. т більше рівня 2016 р. Цей канал поставок також вніс свою лепту в кризу: у розпал подій з'ясувалося, що транзитні термінали не виконують обіцяних обсягів. Особливо це стало очевидно вже у вересні, коли в міру падіння цін вони почали вивантажувати "літні" обсяги. Чи був це форс-мажор, або ж свідоме бажання підігріти кризу і додатково заробити на ажіотажі - істина, ймовірно, десь посередині.

Зростання цін того літа відчинило заржавілі "морські" ворота, відкрився і західний кордон. Але сюрпризи чекали й тут: транспортна інфраструктура виявилася до цього не готова. Показала себе в усій красі "Укрзалізниця": щоб розвантажити нові станції з газом, не було тепловозів. А там, де вони були, їх не було чим заправляти…

"Вагони могли стояти на вузлових станціях по тижню, що порожні, що повні. Терміни доставки перевищували нормативні в кілька разів. У такому режимі при роботі через Чорноморськ, де немає можливості відвантажувати автотранспортом, часовий лаг з моменту акцепту щодо угоди до початку реалізації з баз зберігання становив до місяця. Дуже складно працювати з таким лагом... волатильність цін на ринку дуже висока", - говорить Владислав Колодяжний, керівник GT Group, одного з постачальників "морського" СВГ. За його словами, частково вдалося вирішити проблему переведенням поставок в Одесу, де існуюча потужність дає можливість забезпечити перевалку 20–30 тис. т на місяць.

Напруга могла б бути нижчою, якби ринок мав запаси. Нестача сховищ - ще одна слабка ланка. Сумарний обсяг зберігання в країні не перевищує тижневого попиту в піковий період, але протягом року в основному не заповнені й вони - ринок працює з коліс, тому що запаси робити дорого й ризиковано.

Із зовнішніх форс-мажорів літа 2017-го згадаємо і ремонти на заводах Росії, Білорусі й Казахстану. Недовантаження "підсушило" всю Східну Європу, ускладнивши пошук вільних ресурсів, зокрема, у Польщі й додатково накрутивши котирування.

Незважаючи на пережитий шок, торішня криза не зупинила зростання популярності автогазу в Україні. У 2017-му споживання зросло на 9%, а за п'ять місяців цього року - ще на 7%. Це означає, що в піковий період - серпень-вересень - попит цілком може досягнути 165–170 тис. т. Чи візьме ринок таку висоту?

Уроки російської

Для початку відкинемо ті напрямки, які викликають найменші побоювання. Насамперед це обсяги Proton Energy, розписані за довгостроковими формульними контрактами між більш як десятьма великими українськими мережами.

"Ми не бачимо передумов для дестабілізації наших поставок улітку 2018 р. і упевнені у їх виконанні згідно з контрактними зобов'язаннями", - заявили в Proton Energy.

Дедалі частіші кризи змусили українські компанії переглянути ставлення до "формульних" контрактів. Так, вишикувалася черга за дорогими, але гарантованими обсягами "Білоруснафти", а це близько 7 тис. т на місяць.

Важливим підсумком кризи став вихід на український ринок казахстансько-американського СП "Тенгізшевройл" (ТШО). Найбільший казахстанський виробник СВГ у січні-травні
2018 р. поставив в Україну близько 50 тис. т газу (понад 7%), причому практично все - також за довгими контрактами. Трейдери стверджують, що постачальник може наростити експорт до 20 тис. т на місяць.

Можна розраховувати й на українських виробників, хоча деякі з них потроху поступаються позиціями через падіння видобутку нафти й газу. Лідером падіння є "Укрнафта" - майже 9,7 тис. т скрапленого газу на місяць, або на 17% менше, ніж торік.

Інше "приватівське" виробництво - "Укртатнафта" трохи додало у 2017 р (+1 тис. т на місяць), однак є можливості більш суттєво наростити переробку нафти в розпал сезону.

Утримує обсяги державна "Укргазвидобування" - у середньому 14,8 тис. т на місяць. У компанії говорять, що влітку 2018-го намагатимуться залучити додаткові обсяги сировини для збільшення випуску СВГ.

Якщо підсумувати, то гарантованими видаються 60% необхідних поставок у піковий період - це внутрішнє виробництво й половина імпорту.

Решта 40% - зона підвищеного ризику. Ці 60–70 тис. т трейдери шукатимуть на спотовому ринку по всьому СНД і Європі.

Висока ймовірність контрактування всього вільного експортного обсягу газу Мозирського НПЗ і Речицького ГПЗ "Білоруснафти". Це близько 28–30 тис. т на місяць (включаючи TERM-контракти), або до 17% від потрібного обсягу.

З урахуванням торішньої ситуації важко з упевненістю прогнозувати поставки через "транзитні" комплекси в Білорусі. Джерела в компанії "Трансекспедиція", що володіє терміналом у Вітебську, говорять, що на піку поставки можуть бути скорочені вдвічі порівняно з 2017 р. "Наші потужності зайняті перевалкою великих обсягів у напрямку Польщі. В Україну, ймовірно, зможемо відправити близько
15 тис. т на місяць", - зазначило джерело. Для довідки: у серпні 2017 р. поставки з Вітебська досягали 35 тис. т.

Частково замістити обсяги, що випали, зможе недавно відкритий комплекс у Могильові, однак реальні можливості й ритмічність роботи цієї перевалки поки що невідомі.

Тепер про ремонти. У липні зупиняється завод у Сургуті, один із найбільших виробників СВГ у Росії. Паралельно очікуються профілактичні роботи на виробництві ТШО. "Казахи скоротили обсяги поставок на липень до мінімального рівня, прописаного в TERM-контрактах. Вивільнений обсяг буде запропонований на український ринок у спотовому режимі на тендерній основі", - висловив пропозицію трейдер GT Group Сергій Єрмаков.

Хисткий баланс

На сьогодні можна впевнено говорити про те, що подолання літнього піка на ринку автогазу буде непростим і напруженим. Уже очевидно, що ціна зростатиме. По-перше, тримати трейдерів у напрузі будуть ремонти на заводах у Казахстані й РФ.

По-друге, традиційних джерел імпорту явно не вистачить, а це означає, що газ піде з моря і західного кордону - найдорожчих напрямків.

Однак самі по собі такі поставки не здатні сильно штовхнути ціни, це роблять ажіотаж і дефіцит, причому навіть невеликий. Упевненості в тому, що цього вдасться уникнути, немає. Потенційно нам доступні значно більші обсяги, ніж потрібно, та чи зможемо ми їх оперативно прийняти? Минулого травня українські трейдери імпортували понад 120 тис. т СВГ, що порівнянне з обсягом, який розкрив торішні проблеми. Але це без поставок морем - найвужчим місцем ринку.

Зараз по воді імпортує лише один оператор Orange LPG, у порту Миколаєва газ вантажиться в автоцистерни прямо з баржі-накопичувача. Це виключає роботу із залізницею, але й про значні обсяги вивантаження теж говорити не доводиться.

"Наша межа - не більш як 10 тис. т пропан-бутану на місяць", - говорить директор Orange LPG Олександр Лазоренко.

Трейдери зазначають, що нинішній стан справ на залізниці хоч і далекий від ідеального, але трохи кращий, ніж у серпні 2017 р. За словами джерела в "Одеській залізниці", сьогодні "Укрзалізниця" здатна в спокійному режимі завантажити в Одеському й Чорноморському портах 1000 вагонів на місяць, що еквівалентно 32 тис. т.

Друге не менш важливе питання - наявність цих вагонів. В "Укрспецтрансгазі", найбільшому власнику цистерн для перевезення СВГ, кажуть, що не все так безхмарно. "Більшість наших вагонів у довгостроковій оренді й працюють, як правило, за кордоном. Щоб мобілізувати необхідний для розвантаження в Україні танкера парк цистерн, треба планувати цю операцію за місяць", - говорить керівник "Укрспецтрансгазу" Тарас Вовків. Утім, додає він, трейдери вже почали заздалегідь звертатися з приводу відвантажень із портів.

Таким чином, ресурсний пасьянс на українському ринку автогазу поки що складається, але переповнений ризиками. За найоптимістичнішими оцінками, з "важких" джерел треба буде забезпечити 16 тис. т, або близько 10% попиту. Але це тільки у разі стабільної роботи основних каналів. У такій ситуації будь-яка іскра - від невеликого форс-мажору або непідтвердженого інсайду - може миттєво запалити ситуацію.