Занижені ціни на українську пшеницю вже б'ють по Польщі, Словаччині, Угорщині, Румунії та Болгарії

Занижені ціни на українські зернові, які у кращому випадку є наслідком самоусунення держави від контролю за цінами, за якими експортується наша сировина, шкодять вже не лише внутрішньому, але й зовнішнім ринкам. Про це пише Юлія Самаєва в матеріалі - "Як вийшло, що у нас найдешевша пшениця у світі".

"Занижені ціни на українські зернові шкодять зовнішньому ринку. Польські хлібороби блокують вантажівки з України, бо українське зерно «обвалило внутрішні ціни і фермери змушені працювати собі у збиток». Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія та Болгарія подали запит до Ради міністрів сільського господарства ЄС щодо введення мит на українські зернові, бо економіки країн страждають від їх профіциту – за 2022 рік імпорт пшениці до ЄС зріс втричі", - пише журналіст.

30 січня пройшло перше засідання Ради, яке показало наслідки продажу українського зерна за безцінь.

"Процеси запущені. Пошук приводів для обмежень (поставок українського зерна, - ред.) із кількості поширився на якість. «Норми мікотоксинів в українській кукурудзі перевищені в 10 разів», «Угорщина перевірятиме умови вирощування українського зерна», «Польща перевірятиме українське зерно на пестициди» - такі й подібні заголовки нині звичні для європейських медіа і лише питання часу, коли зернові «коридори солідарності» звузяться до щілин", - йдеться в матеріалі.

ВАС ЗАЦІКАВИТЬ

Замість пояснити факти продажу української пшениці за безцінь, Мінагрополітики прислало лекцію про основи ціноутворення

На цьому тлі інформація, що занижені ціни на українські зернові шкодять внутрішньому ринку, виглядала б вже майже вторинною. Якби не наступні факти.

"За п’ять місяців минулого року ми продали майже чотири мільйони тонн зернових вдвічі дешевше середньої ринкової ціни, втративши близько 550 млн доларів валютної виручки. Стільки ж Міжнародний банк реконструкції та розвитку виділив нам минулого року на зарплати вчителям і лікарям, та підтримку малозабезпечених і ВПО", - наголошує журналіст.

Але цей приклад також не є найкричущішим.

Головне, що виробників зерна ставлять в такі умови, коли їм простіше нічого не вирощувати.

"Через логістичні проблеми, продати зернові настільки важко, що вони змушені приставати на будь-які умови, аби не згнило", - йдеться в матеріалі.

Так, робота експортерів зерна – трейдерів, потрібна, вони беруть на себе всі ризики і значну частину витрат, знають світовий ринок, мають репутацію надійного постачальника.

Але щось із нашими експортерами не так, якщо ринкова поведінка одних і тих самих трейдерів в ЄС і в Україні принципово відрізняється.

Тим більше за кадром залишаються інтереси виробників зерна – людей, що тягнуть на собі усі внутрішні ризики, від погодних до воєнних, усі витратити на посівний матеріал, паливо, працю і зберігання.

"Їх ціль – заробити достатньо, щоб вистачило на наступну посівну, з поправкою на дефіцит усього, що потрібно та інфляцію у 26%. Вочевидь виробники в програші, якщо трейдери у виграші", - наголошує журналіст.

Детальніше з дослідженням ZN.UA можна ознайомитися тут.